01.07.2025 Справа №607/13580/25 Провадження №1-кс/607/3789/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 ,погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дарахів, Теребовлянського району Тернопільської області, що зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, що працює помічником машиніста тепловоза ПАТ «Укрзалізниця», раніше не судимого,
підозрюваногоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,-
Слідчий звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із даним клопотанням у кримінальному провадженні №12025211040001202 від 28.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином та зазначає, що метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, тому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60 560 гривень, який буде достатнім для виконання ним процесуальних обов'язків та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та просили у його задоволенні відмовити, зсилаючись на недоведеність ризиків, на які вказує прокурор та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Натомість просять врахувати молодий вік підозрюваного, те, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи, не судимий, його важкий матеріальний стан, сприяння останнього досудовому розслідуванню та намір відшкодувати шкоду потерпілим, та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001202 від 28.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено наступне. ОСОБА_4 , відповідно до ст. 68 Конституції України та ст. 1, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух»), як особа - учасник дорожнього руху (водій транспортного засобу), зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі - Правила дорожнього руху або ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Однак, грубо ігноруючи вимоги вищевказаного ЗУ «Про дорожній рух», 28 червня 2025 року близько о 17 год. 44 хв., водій ОСОБА_4 , в порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР керував автомобілем Mercedes-Вenz Е220, р.н. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння та рухався ним проїзною частиною дороги по вул. Олени Теліги в напрямку вул. Крушельницької у м. Тернопіль, Тернопільської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 ПДР, а також дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, який розміщений навпроти буд. № 26 по вул. Котляревського в м. Тернопіль.
Під час руху по вказаній дорозі (вул. Олени Теліги в напрямку
вул. Крушельницької у м. Тернопіль), водій ОСОБА_4 , внаслідок алкогольного сп'яніння не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги абз. 1 п. 1.5,п. 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), п. 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У цей час, пішохідним переходом, позначеним дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 ПДР, а також дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, який розміщений навпроти буд. № 26 по вул. Котляревського у м. Тернопіль,справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля Mercedes-Benz Е220, перетинали проїзну частину дороги тримаючись за руки, пішоходи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В продовж руху, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_7 . ОСОБА_9 , водій ОСОБА_4 , всупереч вимог п. 18.1 ПДР, не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходам, та в порушення вимог п. 11.3, 11.13 ПДР, виїхав на зустрічний бік дороги та частково на конструктивно виділений, не передбачений для руху транспортних засобів елемент проїзної частини дороги - лівий тротуар, де в той час перебували пішоходи та завершували перехід пішохідного переходу та внаслідок вказаних порушень здійснив на них наїзд.
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому горизонтальної гілки (вітки) лівої лонної кістки із незначним зміщенням, який належить до середньої тяжкості тілесних ушкоджень - «Правила судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог абз. 1 п. 1.5, п. 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), п.п. 2.3 (б, д), 2.9 (а), 11.3, 11.13 та 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди із зазначеними наслідками водій ОСОБА_4 , в порушення вимог п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) ПДР України, негайно не зупинив транспортний засіб і не залишався на місці пригоди, не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР України, не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілій, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та не вжив зазначених заходів та не звернувся по допомогу до присутніх і не відправив потерпілого до закладу охорони здоров'я, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, у лікувальному закладі не повідомив своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і не повернувся на місце пригоди, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції та не записав прізвища та адреси очевидців, не чекав прибуття поліцейських, тобто не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об'їзду місця пригоди, а втік з місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі Mercedes- Benz Е220, р.н. НОМЕР_1 та надалі водій здійснив ще одну дорожньо-транспортну пригоду із матеріальним складом (пошкодження нерухомого транспортного засобу) і вже після цього поїхав на пакувальний майданчик, що на перехресті вул. За Рудкою - вул. Бродівська, де був виявлений працівниками управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП.
28.06.2025 громадянин ОСОБА_4 був затриманий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України в порядку ст. 208 КПК України.
29.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та доводяться доказами, а саме даними: протоколу огляду місцевості від 28.06.2025 року, плану-схеми та таблицею ілюстрацій до нього; результатів лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_7 ; довідки з КНП ТМКЛШД від 25.06.2025; протоколу допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколу впізнання особи з свідком ОСОБА_12 ; протоколу огляду документа та інших матеріалів кримінального провадження.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що дослідженими матеріалами клопотання та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України. Так, є доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчинені нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років позбавлення волі та з позбавленням права керування транспортними засобами строком від трьох до п'яти років. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
У разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній, і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, ОСОБА_4 може як особисто, так незаконно впливати на свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шляхом схиляння до дачі ними у суді завідомо неправдивих показань або відмови від дачі показань, чим перешкодить кримінальному провадженню, а також те, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не зупинився, а продовжив рух далі, де в подальшому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП(допустив зіткнення із припаркованим автомобілем по вул. За Рудкою) та після цього ж залишив місце пригоди, тим самим грубо порушив п.2.10 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП(залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).
Також слід врахувати, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не зупинився, а продовжив рух далі, де в подальшому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП(допустив зіткнення із припаркованим автомобілем по вул. За Рудкою) та після цього ж залишив місце пригоди, тим самим грубо порушив п.2.10 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП(залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).
Крім того, на час вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук та його поведінка не відповідала обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest» та здійснення забору взірців крові в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовився, чим відповідно порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що вказує на його легковажне відношення до встановлених Законом правил безпеки дорожнього руху, та в органів досудового розслідування виникла необхідність у винесені постанови про відібрання взірців крові для експертного дослідження із залучення медичних працівників КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна,14.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, не буде з'являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні.
Проте, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення не довела наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти нові чи аналогічні кримінальні правопорушення, а також перешкоджала кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає зазначені ризики не встановленими.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування щодо ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги наступне.
У відповідності до ст.29 Конституції України та ст.ст.176,177,178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
У поданому клопотанні сторона обвинувачення просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Зважаючи на наведене вище, та за наслідками встановлених обставин при розгляді клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, має міцні соціальні зв'язки, оскільки має постійне місце проживання та роботи, раніше не судимий обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкості злочину, у вчиненні якого йому пред'явлено підозру, сприяння підозрюваним досудовому розслідуванню, беручи до уваги недоведення прокурором необхідності застосування в даному конкретному випадку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, який є особою молодого віку, має міцні соціальні зв'язки, оскільки має постійне місце проживання, одружений, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, тому вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період доби буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме вимогам КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194 - 196, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. до 27 серпня 2025 року включно.
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: - з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. до 27 серпня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Після оголошення ухвали ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти в залі суду та зобов'язати негайно прибути до місця свого проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та для організації виконання надіслати до Відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1