Справа № 308/3961/25
15 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Шепетко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Петришина Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 36 700,00 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 18.06.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 18.06.2024-100001286.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 12000 грн. Дата видачі кредиту - 18.06.2024, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 04.11.2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.87% = (14672.86/12000)/140*100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до Договору від 18.06.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 12000 грн. строком на 140 днів, ОСОБА_1 18.06.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 12000 грн.
Зазначили, що ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 04.11.2024, утворилась заборгованість у розмірі 36 700,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000,00 грн., по процентам в розмірі 16 300,00 грн., комісії в розмірі 2400,00 грн., неустойки в розмірі 6000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр».
21.03.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги частково визнав в частині заборгованості тіла кредиту, в іншій частині просив відмовити, оскільки позивачем не надано належних розрахунків. Також просив розстрочити виконання рішення на один рік, оскільки являється особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на постійному лікуванні та має скрутне матеріальне становище.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77, 79, 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е716, відправленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (Оферти) з ТОВ «Споживчий центр» № 18.06.2024-100001286. Відповідно до пп. 3.3 Оферти істотні умови договору, а саме сума Кредиту, строк, на який надається Кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів, - встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
18.06.2024 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е716, відправленим на фінансовий номер телефону 0951216807, підписано Заявку, в якій позичальник повідомив адресу місця проживання,
Відповідно до умов кредитного договору №18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Сума Кредиту:12 000,00 грн.
2. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання;
3. Дата повернення кредиту - 04.11.2024;
4. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
5. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.87% = (14672.86/12000)/140*100%.
6. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми кредиту та дорівнює 2400,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
8. Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7910,06%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 26672,86 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 14672,86 грн.
10. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних.
18.06.2024 ТОВ «Споживчий Центр» здійснило на рахунок відповідача № НОМЕР_2 зарахування коштів в розмірі 12 000,00 грн, призначення платежу «Видача за договором №18.06.2024-100001286», що підтверджується квитанцією ID 2477622833.
Крім того, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А716, який було відправлено на фінансовий номер позичальник 0951216807, ОСОБА_1 18.06.2024 ознайомився з аналогічними умовами кредитування в ТОВ «Споживчий Центр», зазначеними у Паспорті споживчого кредиту.
З Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 18.06.2024-100001286 від 18.06.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по кредитному договору № 18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 складає: 12 000,00 грн.- основний борг; 16 300,00 грн.- проценти, 2 400,00 грн. - комісії, 6 000,00 грн. неустойки. Проценти нараховані за період 18.06.2024 по 04.11.2024.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідач підписав його 18.06.2024 одноразовими ідентифікатором Е716, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Договір містить податковий номер відповідача, його поштову, електронну адресу та номер мобільного телефону. Доказів того, що на банківську картку ОСОБА_1 не було перераховано кредитні кошти за договором, матеріали справи не містять та на спростування цього доказів відповідачем не надано. При цьому відповідач не заперечував щодо факту укладення кредитного договору.
Зі змісту Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору з відповідачем на умовах, зазначених у позовній заяві, належне виконання позивачем свого обов'язку надати відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому договором. При цьому, доказів виконання відповідачем свого обов'язку з повернення тіла кредиту матеріали справи не містять, і відповідач визнає наявну заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 12 000,00 грн.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн.
Пунктом 8 Заявки кредитного договору №18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту - 2400,00 грн. Комісія за надання кредиту нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Отже, з відповідача підлягає до стягнення також і 2400,00 грн. комісії за надання кредиту у розмірі 1200,00 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до закріпленої в ст. 13 ЦПК України диспозитивності, як основної засади цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, судовий розгляд обмежується вказаними в позові вимогами та наданими доказами.
При цьому, обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що розмір заборгованості за відсотками становить 16 300,00 грн. При цьому, у матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Відтак, у межах наявних у матеріалах справи доказів не є можливим встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом, їх реальному використанню та погашенню, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок нарахування процентів на суму заборгованості за кредитом, тому суд обмежується наявними в справі доказами..
Отже, ТОВ «Споживчий Центр» не довело, що на час пред'явлення позову, відповідач мав заборгованість за відсотками у вищевказаному розмірі та яким чином останні розраховувалися на відповідну дату.
Тобто, представником позивача не додано до позову докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та якими підтверджується підставність та правомірність нарахування позивачем суми відсотків, зокрема не надано: відповідний розрахунок заборгованості за кредитними договором, на підставі якого можливо встановити строк кредитування, графік сплати кредиту, черговість платежів, строки сплати чергових платежів, порядок нарахування позивачем заборгованості. Додана до матеріалів позовної заяви довідка-розрахунок містить лише суми заборгованостей за тілом кредиту та процентами, без розшифрування як саме ці суми розраховувались.
Що в свою чергу вказує на фактичну відсутність належних та допустимих доказів достовірності суми заборгованості відповідача перед ТОВ «Споживчий Центр» за процентами, що позбавляє суд встановити дійсні обставини справи.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 16 300,00 грн., не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21.
В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов наступного висновку, встановивши, що на підтвердження наявності в особи заборгованості за кредитним договором банк надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, суди дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу за спірним кредитним договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 16 300,00 грн. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином вимога про стягнення неустойки за період 18.06.2024-04.11.2024 р.р. в розмірі 6000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Відтак суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та комісією.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 36 700,00 грн., задоволено вимоги в розмірі 14 400,00 грн., що складає 39,24 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 950,55 грн.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підстави для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду визначені ст. 435 ЦПК України.
Згідно з ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, а обставини розстрочення виконання рішення суду, підтверджені доказами, є обґрунтованими та такими, що дійсно ускладнюють для боржника виконання судового рішення.
На підтвердження важкого матеріального становища та обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, відповідачем до заяви про розстрочення виконання рішення додано посвідчення особи з інвалідністю 2 групи та медичну документацію, яка підтверджує, що ОСОБА_1 має багато захворювань та постійно перебуває на лікуванні у різних медичних закладах.
Суд, беручи до уваги важке матеріальне становище відповідача, що унеможливлює одноразову сплату всієї суми заборгованості, а також дотримання принципів справедливості, розумності та пропорційності, вважає за можливе застосувати положення ст. 267 ЦПК України, що передбачає право суду надати розстрочення виконання рішення..
Слід зазначити, що розстрочення виконання рішення суду - це не є способом уникнення відповідачем відповідальності, а, навпаки, створює чіткі умови для подальшого виконання рішення суду як перед стягувачем, так і перед боржником.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення суду відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, суд вважає, що ОСОБА_1 доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, а тому є підстави для розстрочення його виконання на дванадцять місяців, рівними платіжками по 1 200,00 грн. в місяць.
Керуючись ст. ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 у розмірі 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок) грн., що складається з 12 000,00 (дванадцять тисяч 00 гривень) грн. - заборгованості по тілу кредиту, 2400,00 (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок) грн. - комісії.
В решті позовних вимог відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №18.06.2024-100001286 від 18.06.2024 у розмірі 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок) грн. строком на 12 місяців рівними частинами, а саме по 1 200,00 (одна тисяча двісті гривень 00 копійок) грн. щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, що настає за місяцем набрання рішенням законної сили.
Роз'яснити сторонам, що у разі невиконання відповідачем умов розстрочки, стягувач має право звернутися до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 950,55 (дев'ятсот п'ятдесят гривень 55 копійок) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя І.О. Шепетко