Справа № 308/17134/24
1-кс/308/3784/25
14 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , у присутності: прокурора - ОСОБА_3 та представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000493, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, -
Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у рамках кримінального провадження №№ 12024070000000493, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що невідомі особи діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи встановлених законодавством підстав для набуття права власності подали до відповідних органів державної влади до компетенції яких входить реалізація державної політики у сфері земельних відносин, а також нотаріусів для реєстрації прав на нерухоме майно підроблені документи, внаслідок чого набули права на нерухоме майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 2123656200:02:004:1313, площею 0,6 га. та 2123684500:01:001:0230, площею 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства, які розташовані поза межами смт. Ясіня та с. Лазещина, Рахівського району, чим самим завдали Ясінянській територіальній громаді матеріальних збитків у великому розмірі.
15.09.2024 року ОСОБА_6 використовуючи підроблений Державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК від 25.08.1998 подає заяву та затверджує завдання із ФОП ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення.
Зокрема встановлено, що 12.10.2024 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:02:004:1313, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022874821236 та земельну ділянку з кадастровим номером 2123684500:01:001:0230, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022861321236, яку в той же день ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_9 .
Однак, згідно відповіді архівного відділу Рахівської РДА від 18.10.2024 №122/01-25 встановлено, що у прийнятих на зберігання документах Лазещинської сільської ради за 1998 рік, рішення за 16.07.1998 року про надання земельної ділянки у приватну власність на гр. ОСОБА_6 , мешк. АДРЕСА_1 , у архівному відділі не значиться, за вищевказаною датою засідань сесій або виконкому у Лазещинській сільській раді не проводились.
3 вищевикладеного вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2123656200:02:004:1313 та 2123684500:01:001:0230, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, Ясінянська селищна рада є об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що вказані земельні ділянки мають значення речових доказів по даному кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою слідчого у кримінальному провадженні від 17.10.2024 земельні ділянки з кадастровими номерами 2123656200:02:004:1313 та 2123684500:01:001:0230 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони є об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2024 № 399344796 встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:02:004:1313, площею 0.6 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022874821236, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Ясінянська селищна рада (за межами населеного пункту) є ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2024 № 399345079 встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123684500:01:001:0230, площею 0.25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022861321236, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Ясінянська селищна рада (за межами населеного пункту) є ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Разом із цим в ході досудового розслідування стало відомо, що невстановленими на даний час особами було використано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №445581 виданого на ім'я гр. ОСОБА_10 від 28.04.2008, після чого ФОП ОСОБА_7 відповідно до заяви на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення розробив відповідну технічну документацію із землеустрою від 08.10.2024. Після чого відділом №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області було сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 2123684500:03:002:0165.
Зокрема встановлено, що 07.11.2024 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123684500:03:002:0165, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3039094021236, яку в той же день ОСОБА_10 відповідно до договору купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_11 .
Однак згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відомості про Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №445581 виданого на ім'я гр. ОСОБА_10 від 28.04.2008 відсутні у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
3 вищевикладеного вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123684500:03:002:0165, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, Ясінянська селищна рада, урочище Репегів є об'єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
20.06.2025 року в проміжок часу з 08 години 38 хвилин по 11 годину 33 хвилин слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено санкціонований обшук автомобіля марки «MASERATI» модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/4351/25, в ході проведення якого виявлено та в подальшому вилучено наступне:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
- автомобіль марки «MASERATI», модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 .
У подальшому вказані предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
А тому, орган досудового розслідування просить слідчого суддю з метою збереження речових доказів, а також для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення накласти арешт на майно що було вилучене 20.06.2025 року в результаті санкціонованого обшуку автомобіля марки «MASERATI» модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
- автомобіль марки «MASERATI», модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 .
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому .
Представник володільця (власника) майна у судовому засіданні категорично заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що воно є необґрунтованим та безпідставним та ніяким чином дане вилучене майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України
Як встановлено у судовому засіданні, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №№12024070000000493, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що підставою для внесення до ЄРДР слугували матеріали правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень
Як вбачається з витягу з ЄРДР, а саме короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення із УКР ГУНП в Закарпатській області надійшли матеріали про те, що у вересні 2024 року невідомі особи використовуючи підроблений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ЗК без номера, незаконного заволодіння земельними ділянками за кадастровими номерами 2123656200:02:004:1313, площею 0,6 га. та 2123684500:01:001:0230, площею 0,25 га., які розташовані поза межами смт. Ясіня та с. Лазещина, Рахівського району, чим самим завдали Ясінянській територіальній громаді матеріальних збитків у великому розмірі.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, а саме короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення в ході здійснення кримінального провадження №12024070000000493 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, було встановлено, що невідомі особи діючи умисно з корисливих мотивів, не маючи встановлених законодавством підстав для набуття права власності подали до відповідних органів до компетенції яких входить реалізація державної політики у сфері земельних відносин, а також нотаріусів для реєстрації прав на нерухоме майно підроблені документи внаслідок чого набули право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 212368500:03:002:0165, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Лазещина, Ясінська селищна рада, урочище «Репегів», для ведення особистого селянського господарства , чим самим завдали Ясінській територіальній громаді матеріальні збитки у великому розмірі. Також, є підстави вважати, що у прилеглій місцевості до вказаної земельної ділянки можуть бути також інші сформовані земельні ділянки із порушенням земельного законодавства України, шляхом підроблення документів.
Згідно ухвали слідчого судді від 30.05.2025 року у справі № 308/4351/25 (1-кс/308/3254/25) надано стороні кримінального провадження №12024070000000493 - слідчим слідчої групи у даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , дозвіл на проведення обшуку у автомобілі, яким користується ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в автомобілі марки : «MASERATI» , модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 , з метою відшукання та вилучення: оригіналів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ім'я гр. ОСОБА_6 , село Лазещина, Ясінянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області, оригіналу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ім'я гр. ОСОБА_10 , яка розташована за адресою : Закарпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, урочище Репегів, копій персональних документів осіб, на яких виготовлялись підроблені документи, чорнові записи, мобільні телефони належні ОСОБА_13 , документів , які можуть містити відомості про вчинення кримінального правопорушення та можуть бути визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням прокурор просить накласти арешт на майно що було вилучене 20.06.2025 року в результаті санкціонованого обшуку автомобіля марки «MASERATI» модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; автомобіль марки «MASERATI», модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. ч. 5, 6 ст. 132 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В обґрунтування доводів внесеного клопотання орган досудового розслідування вказує, що вказане майно є речовим доказом в даному кримінальному провадженні, у зв'язку із чим виникає необхідність накласти на нього арешт.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Вищезазначених прокурор при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна не дотримався, а саме усупереч імперативним вимогам п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Прокурором у клопотанні не наведено відповідного обґрунтування щодо можливості використання майна, що належить арештувати, як доказу в кримінальному провадженні №12024070000000493, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Обов'язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для власника і третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст. ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням прокурора та слідчого належить арештувати, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Разом з тим, вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
З системного аналізу вищевказаних норм кримінального процесуального закону можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Однак, із тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з загальних термінів, та посилання на ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Наведене у свою чергу ставить під сумнів доводи сторони обвинувачення про достатність підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.
Слідчий суддя зазначає, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Між тим, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання слідчого судді, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Тому, доводи клопотання органу досудового розслідування про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, слідчий суддя вважає належним чином не вмотивованими, такими, що не відповідають вимогам закону.
Таким чином, дослідивши доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про те, що у ньому не зазначена мета арешту майна, що, подаючи клопотання, прокурор не врахував положення ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідно до якої фізична або юридична особа може бути позбавлена права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. При оцінці доводів клопотання, слідчий суддя також вважає, що у клопотанні слідчого не вказується на наявність даних у підтвердження ризиків псування, знищення, перетворення або відчуження, на яке вказується у клопотанні.
Надані слідчому судді матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та диспозиції статей, за якими здійснюється досудове розслідування, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що нерухоме майно, яка є предметом арешту, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, або набуто кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Ухвала слідчого судді від 30.05.2025 року у справі № 308/4351/25 (1-кс/308/3254/25) не надавала дозвіл на вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та автомобіль марки «MASERATI», модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладене, що з наданих слідчому судді доказів вбачається, що відсутні жодні документально обґрунтовані припущення вважати, що вилучене майно має доказове значення у цьому кримінальному провадженні, містить на собі будь - які сліди вчинення кримінального правопорушення, вилучене на законних підставах, а тому в задоволені клопотання слід відмовити, а тимчасово вилучене майно повернути особі у якої воно було вилучено.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 169, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000493, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.
Повернути тимчасово вилучене майно власнику майна ОСОБА_4 , що було вилучене 20.06.2025 року в результаті санкціонованого обшуку автомобіля марки «MASERATI» модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
- автомобіль марки «MASERATI», модель «LEVANTE» днз НОМЕР_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1