Справа № 303/5239/25
Провадження № 3/303/1819/25
17 липня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Сідун В.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Іршава, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: ТОВ «Джентерм Україна»,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 03 липня 2025 року о 08 год. 00 хв., на а/д Н/09 9 км., водій ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав систематичні послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення в к-сті 8 (вісім) осіб без одержання ліцензії передбаченої п.24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, повідомив, що він не надає послуги з перевезення, а у момент зупинки він відвозив своїх рідних.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 164 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Відповідно до Господарського кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Так, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства, що регулює здійснення провадження господарської діяльності. Базовим об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності, а саме це Господарський кодекс України, закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «;Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «;Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» та іншими нормативно-правовими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Поряд із цим, під господарською діяльністю (згідно статті 3 Господарського кодексу України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 3 від 25 квітня 2003 року передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, являє собою відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення та має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення мають відображатися всі істотні обставини справи та елементи складу адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 03 липня 2025 року о 08 год. 00 хв., на а/д Н/09 9 км., водій ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав систематичні послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення в к-сті 8 (вісім) осіб без одержання ліцензії передбаченої п.24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додається відеофіксація, проте такої матеріали справи не містять.
Крім того, до матеріалів не долучено будь-яких пояснень пасажирів транспортного засобу, яким нібито, ОСОБА_1 надавав оплатні послуги з перевезення.
Таким чином, з аналізу долучених доказів не можливо дійти безсумнівного висновку, що зафіксована у протоколі діяльність ОСОБА_1 мала ознаки господарської, зокрема, не доведено систематичність її діяльності та мотиву особи, направленого на отримання прибутку, що в свою чергу виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, у діях особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається саме на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
Слід також врахувати, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», а така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами.
Таким чином, аналізуючи докази по справі, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не доведена та за таких обставин необхідно закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 164, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283- 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду Владислав СІДУН