Справа № 301/1674/25
3/301/703/25
"16" липня 2025 р. м. Іршава
Суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Бобик О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 24.06.2025 о 15:20 год. в с. Кам'янське, вул. Українська, 9 керував транспортним засобом марки Вольсваген Транспортер, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю із порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніннявідмовився на місці зупинки транспортого засобу і в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Крім того, інформація щодо розгляду справи була розміщена на сайті суду.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» від 14.10.2003 наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
За наведеного та враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана норма права не містить винятків за яких водій може відмовитися від проходження огляду, а тільки встановлює обов'язок водія пройти такий огляд.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371570 від 24.06.2025, з якого слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Вольсваген Транспортер, д.н.з. НОМЕР_1 . Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився;
- розпискою ОСОБА_2 від 24.06.2025, згідно якої такий зобов'язався доставити транспортний засіб за адресою АДРЕСА_1 ;
- поясненнями ОСОБА_1 від 24.06.2025;
- рапортом поліцейського Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 24.06.2025;
- відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи, що ч.1 ст.130 КУпАП, є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, шо закріплено в п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не дотримувався, оскільки керував транспортним засобом та відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд враховує також, те що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16. 10. 2008), Європейський суд вказав на те, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Приймаючи до уваги викладене, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення на правопорушника суддя враховує те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відноситься до суспільно небезпечних, носить умисний характер дій порушника та свідчить про його неповагу до безпеки руху, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а тому вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 280, 283, 284 КУпАП України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя,
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик