Справа № 297/3419/24
16 липня 2025 рокум. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030000830 від 01.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000830 від 01.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
16.07.2025 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , як голови ППС «Правозахисники країни», про скасування арешту на майно по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030000830 від 01.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Клопотання мотивує тим, що майно, на яке накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/5922/24 від 18.07.2024 та 23.07.2024 року, були передані йому на відповідальне зберігання як голові профспілки. Станом на момент подання даного клопотання, досудове розслідування завершено, матеріали передано до суду, де здійснюється судовий розгляд. Під час розгляду кримінального провадження не було встановлено, що вище згадане майно є речовим доказом, або що його подальше зберігання під арештом є необхідним для досягнення мети кримінального провадження. На думку ОСОБА_4 , арешт вказаного майна є необґрунтованим і порушує право юридичної особи на володіння майном.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання про скасування арешту та просили задовольнити з підстав викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_8 , обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишили вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, оскільки речові докази у даному кримінальному провадженні потребують вирішенню при постановленні вироку відповідно до ст. 100 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/5922/24 (1-кс/308/4234/24) від 18.07.2024 накладено арешт на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024071030000830 від 01.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду № 308/5922/24 від 14.10.2024 вказану вище ухвалу слідчого судді залишено без змін.
Також, Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/5922/24 від 23.07.2024 накладено арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024071030000830 від 01.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Як вбачається з даних ухвали, необхідність накладення арешту на вказане майно була обумовлена метою збереження речових доказів та недопущення знищення слідів кримінального правопорушення на ньому.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речі та документи, що були вилучені під час досудового розслідування, підлягають поверненню, якщо вони не визнаються речовими доказами або не підлягають конфіскації.
За приписами ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, вказана норма дозволяє скасувати арешт майна лише у випадку відсутності подальшої потреби у такому або у разі необґрунтованого накладення арешту.
Суд зазначає, що змагальність сторін, як одна із загальних засад кримінального провадження, передбачає, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути накладено з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
За змістом ч. 10 ст. 170 КПК, арешт майна може бути накладений і на майно, що належить юридичним особам, у тому числі, якщо існує достатній обсяг доказів, які вказують, що це майно могло бути використане для вчинення злочину, отримане злочинним шляхом або має значення як речовий доказ.
На час постановлення ухвали кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, і питання про джерело походження вилученого майна, його належність, зв'язок із пред'явленим обвинуваченням та можливість його використання як доказу або об'єкта спеціальної конфіскації належить до предмету дослідження суду по суті.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.04.2022 у справі № 344/2146/21, та від 10.03.2021 у справі № 760/25186/19, суд може відмовити у скасуванні арешту, якщо на момент розгляду клопотання не усунуті підстави, які були підґрунтям для його накладення, або ж такі підстави можуть бути предметом оцінки при вирішенні справи по суті.
Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справі "Смирнов проти Росії", заява № 71362/01), утримання речових доказів державою може бути виправданим, якщо існує розумна необхідність та воно не порушує принцип пропорційності.
Обвинувачений ОСОБА_4 не надав належних та достатніх доказів того, що майно вилучене безпідставно або що воно не має жодного значення для кримінального провадження, у тому числі як потенційний речовий доказ чи об'єкт конфіскації.
З огляду на наведене, суд вважає клопотання передчасним, а питання належності, зв'язку вилученого майна із обставинами кримінального правопорушення, підлягає остаточному вирішенню при постановленні вироку згідно ст. 100, 368 КПК України..
Керуючись ст. 98, 100, 173, 174, 368, 376 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030000830 від 01.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок.
Суддя ОСОБА_9