Провадження № 22-ц/803/7003/25 Справа № 190/873/25 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
17 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого- судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року у цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води та водовідведення, послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення, -
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року відмовлено Комунальному підприємству «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області у видачи судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води та водовідведення, послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення.
На вказану ухвалу суду, заявником була подана апеляційна скарга.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційна скарга була залишена без руху для подання до суду скарги із зазначенням в ній ОСОБА_1 , доказів її направлення, заяви про поновлення строку з причиною його пропуску та, сплати судового збору у розмірі 1968,20 грндля усунення недоліків апелянту було встановлено строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду без руху.
Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали суду від 23 червня 2025 року КП «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області отримало 23.06.2025 року а 21:30:41, що підтверджується довідкою про отримання листа в електронному кабінеті. Так, останнім днем на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, було 04 липня 2025 року.
Станом на 17 липня 2025 року, вимоги ухвали суду не виконано, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано, судовий збір не сплачено.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.
Також, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року,має розумітися у світлі преамбули Конвенції,у відповідній частині якої зазначено,що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня1989 року).
Відповідно до частини 4 ст. 357, пункту 4 частини 1 ст. 358 ЦПК України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Оскільки, у визначений судом строк ухвалу суду не виконано, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року має бути відмовлено.
Керуючись ст. 358 ЦПК України апеляційний суд.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська