Справа № 716/792/25
16.07.2025 м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заставна Чернівецької області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, мешканця АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
ОСОБА_6 12.03.2025 року близько 18-00 год., перебуваючи за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту зі своєю матір'ю ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, один раз кинув дерев'яним стільцем в область тулуба потерпілої.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 8, 9, 10 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, які відповідно до висновку експерта від 28.03.2025 року №177 мд відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що привели до триваючого розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння. Однак, при цьому пояснив, що не мав наміру кинути стільцем саме в маму, так вийшло, він просто його відкинув, коли виходив з комори, оскільки стілець стояв на порозі. Він зрозумів, що мати спіткнулася об стілець і впала. Сказала, що щось її болить і пішла собі далі. Він не викликав матері швидку допомогу і сам не надавав допомогу. Мати після цього випадку лікувалася в медичній установі, після чого вона деякий час проживала у доньки. Вказав, що в нього дійсно неодноразово виникали конфлікти з матір'ю через те, що він, працюючи по найму в людей, вживав за вечерею спиртні напої. На даний час в мами попросив пробачення.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 вину визнав, розкаявся в скоєному, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що обвинувачений є її сином, вони проживають за однією адресою в с.Вікно Чернівецького району Чернівецької області. З обвинуваченим в неї виникають регулярні конфлікти через те, що він зловживає спиртними напоями. Він неодноразово кидав в неї стільцями, будучи в стані алкогольного сп'яніння, однак в той день це призвело до того, що в неї внаслідок удару були зламані ребра. У сина є психічне захворювання - епілепсія, він час від часу лікується в психіатричній лікарні, однак внаслідок вживання спиртних напоів він стає агресивним і приступи підвищеного тиску частішають. Такий стан здоров'я спричинений тим, що він в молодості отримав черепно-мозкову травму, і хвороба загострюється внаслідок зловживання спиртним.
Після удару стільцем, вона зателефонувала доньці, яка її забрала до Заставнівської лікарні, де вона деякий час знаходилася на лікуванні. Потім ще певний час проживала у доньки, оскільки потребувала стороннього догляду. Просила суд суворо ОСОБА_6 не карати, «зобов'язати його «не пити».
Також, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, долученими до кримінального провадження дослідженими та проаналізованими судом, а саме:
-висновком судово-психіатричного експерта за №591 від 29.04.2025 року яким стверджено, що ОСОБА_6 на даний час та на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння виявляє ознаки психічного захворювання у формі помірних розладів особистості та поведінки змішаного ґенезу (після травматичного, токсичного) з рідкими судомними нападами, за своїм психічним станом він міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
-постановами Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.07.2024 року (справа №716/1543/24), від 05.03.2025 року (справа №716/327/25) від 26.03.2023 року (справа №716/2036/23), від 23.01.2025 року (справа №716/125/25), з яких вбачається, що ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства по відношенню до матері - ОСОБА_4
-характеристикою виданою Вікнянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, з якої слідує, що ОСОБА_6 мешканець с.Вікно проживає з матір'ю пенсіонеркою. Від матері ОСОБА_4 надходили скарги на його неврівноважену поведінку, схильність до конфліктів, нестриманість, некоректність.
-довідкою ВП №3 Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, згідно якої ОСОБА_6 04.03.1968 року в період часу 2024-2025 р.р. неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.172-2 КУпАП.
-вимогою УІЗ ГУНП в Чернівецькій області з якої вбачається, що ОСОБА_6 є особою, яка раніше не судима.
-довідкою №245 від 19.03.2025 року виданою КНП «Заставнівська багатопрофільна лікарня», з якої вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з 2018 року на обліку в лікаря психіатра з діагнозом: помірні розлади особистості внаслідок ЧМТ з судомами. F 0783. Інвалід ІІІ гр. Під спостереженням в лікаря нарколога не перебуває.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону по справі не встановлено.
Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В ході судового розгляду сторони кримінального провадження не заперечували щодо встановлених обставин справи та обсягу досліджених доказів. Клопотань щодо дослідження додаткових доказів сторонами не заявлялося.
Суд, у відповідності до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що вина ОСОБА_6 в нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я доведена.
Вчинене ОСОБА_6 діяння підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КК України.
Прокурор просила визнати ОСОБА_6 винним за ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
3) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
У відповідності до вимог п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КПК України застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи у виді проходження програми для кривдників строком на два місяці.
Під час призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення.
Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи із якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, раніше не судимий, не працює, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря - психіатра, раніше неодноразово вчиняв домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері, тобто схильний до дій які йому інкримінуються, вину визнав, кається в скоєному.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті фізичних страждань або принизити людську гідність.
З урахуванням наведеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, а також визнання обвинуваченим своєї вини), з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який кримінальне правопорушення вчинив вперше, визнав провину, негативно характеризується за місцем проживання, примирився з потерпілою, його стан здоров'я, а також думку потерпілої щодо призначення покарання, суд вважає можливим його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши ст. 75, 75 КК України.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 76, п.2 ч.3, п.5 ч.3 ст.76 КК України суд покладає на ОСОБА_6 додаткові обов'язки. Оскільки він вчинив кримінальне правопорушення щодо іншої особи з якою він перебуває в сімейних відносинах (матір'ю), у відповідності до вимог п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КПК України також застосовує до ОСОБА_6 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників терміном на два місяці.
На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення
ОСОБА_6 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».
Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що до ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався, він засуджується до покарання з іспитовим строком, отже суд не знаходить підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов в справі не заявлявся.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100
КПК України.
Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 374, 376, п. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
3) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
У відповідності до вимог п.п. 5 ч. 3 ст. 91-1 КК України застосувати обмежувальний захід строком на два місяці, а саме:
-направлення ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на два місяці.
Роз'яснити ОСОБА_6 що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України.
Речові докази:
-магнітний носій - компакт-диск, з відеозаписом подій 12.03.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження. (а.с.51)
-СД- диск із звукозаписом повідомлення на спецлінію «102» - залишити в матеріалах кримінального провадження. (а.с.60)
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1