Справа № 713/1525/25
Провадження №3/713/889/25
іменем України
15.07.2025 м. Вижниця
Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кириляк А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Вижницького районного відділу поліції ГУ НПУ у Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,-
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №291032 вказано, що 04.04.2025 року о 23.10 год. в м.Вижниця по вул. Бурги ,5 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота виражене тремтіння пальців рук почервоніння шкіри обличчя . Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинення транспортного засобу та у КНП «Вижницька міська лікарня».
Cвоїми діями, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Згідно постанови суду від 17.06.2025 року протокол направлено на доопрацювання.
Захисник Данко М.В., подав письмові заперечення вказував, що правопорушення не вбачається: факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом; на відео взагалі не вбачається руху транспортного засобу, транспортний засіб відсутній, причини зупинки транспортного засобу . В акті огляду відсутній підпис працівника поліції хто саме проводив огляд за допомогою приладу «Драгер»; в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що до протоколу додається відео; в акті огляду з використанням спеціальних технічних засобів не вказано дату акту, чим зафіксовано складання даного акту, також не вказано до якого протоколу додається даний акт; два направлення які містяться в матеріалах справи складені з різницею в 10 хвилин, що в свою чергу є упередженим доказом; ОСОБА_1 не відсторонено від керуванням транспортного засобу що є порушенням ст. 266 КУпАП.
14.07.2025 року до суду від захисника надійшло доповнення до заперечення в якому вказує, що в матеріалах справи містяться три відеофайли на двох з яких ОСОБА_1 відсутній та відео не відноситься до події зазначеної в протоколі .
Після направлення на доопрацювання протоколу, відділом поліції на якому відображено подію 04.05.2025 року. Вважав , що дане відео не є належним доказом, відео є неповним та складається з фрагментів, відеозапис не вівся безперервно. Зазначав ,що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення вказано, що подія відбулася 04.04.2025 року о 00:00:00 год. у м. Вижниця по вул.Бурги ,хоча автомобіль ОСОБА_1 було зупинено в межах населеного пункту Берегомет при виїзді із заправної станції. Адреса , яка зазначена в протоколі є адресою Вижницької БЛІЛ. Довідка про проходження на стан сп'яніння не передбачена жодним нормативно правовим актом.
На підставі вищевказаних порушень просив провадження по справі закрити за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в суд не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Заявник ОСОБА_2 в адресованій суду заяві просив проводити розгляд у його відсутність.
Керуючись ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважаю можливим провести розгляд справи за відсутності, особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адмінправопорушення має своєчасно, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст. 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 ЗУ "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Згідно матеріалів справи та відео з боді камери поліцейського доданого до них ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляється проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Відповідно до "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 та п. 6 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 р. N 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби), або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.266 КУпАП вказано, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.04.2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.04.2025 року ,якою визнано ОСОБА_1 , винним за ст.121 ч.1 КУпАП, направленням на огляд водія транспортного засобу на місці зупинки від 04.04.2025 року , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 04.04.2025 року, де ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки, направлення на огляд водія транспортного засобу від 04.04.2025 року до КНП Вижницької міської лікарні, для проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у лікувальному закладі , довідкою КНП Вижницької міської лікарні від 04.04.2025 року в якій вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, відео з боді камери поліцейського.
Як вбачається з обставин справи та наявного в матеріалах судового провадження відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. При цьому, не скористався своїм правом на спростування інформації, викладеної в протоколі про адміністративне правопорушення, і протягом двох годин після складення відносно нього даного протоколу, самостійно не звернувся до відповідного закладу для проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим суд у відмові останнього вбачає ухилення від відповідальності.
Вказані дії останнього, зокрема відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При дослідженні матеріалів справи був оглянутий диск, на якому зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу не реагував. Згідно вищевказаного відеозапису останньому пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі. Він був доставлений працівниками поліції до медичного закладу для проходження медичного огляду , однак там в присутності лікаря відмовився від проходження медичного огляду .
З відеоматеріалів чітко вбачається, що водій не надав згоди на проходження огляду на стан сп'яніння, що правильно оцінено працівниками поліції, як відмова. Його обов'язок пройти огляд виникає не з моменту роз'яснення йому наслідків відмови, а згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, з моменту вимоги поліцейського пройти такий огляд. Також працівником поліції було оголошено зміст протоколу особисто та запропоновано підписати його, на що останній відмовився.
З відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції давала підстави для підозри, що він перебуває в стані сп'яніння. Він вів себе збуджено, зухвало, сперечався та виражався нецензурною лайкою. В зв'язку з чим, поліцейським обґрунтовано було запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння.
Що стосується доводів захисника про те, що з відеозапису вбачаються ознаки його коригування та відсутня безперервність відеозапису, то суддя зазначає, що відеозапис є безперервним у частині вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, тобто у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Всі інші доводи, на які посилається адвокат не спростовують факт вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та обставини, встановлені судом на підставі наявних доказів, оскільки сукупність зібраних по справі доказів свідчить про порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху і відповідно скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Досліджені судом докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вивчивши матеріали справи, вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП доведена у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують відповідальність правопорушника.
Виходячи з викладеного приймаючи до уваги вказані обставини суд призначає ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком один рік . На думку суду саме такий вид та міра покарання будуть сприяти вихованню та не допущенню вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника стягується судовий збір .
Згідно зі ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн..
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. ст. 13, 16, 401, 283, 284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та призначити йому стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік .
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що становить що становить 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Вижницького районного суду Чернівецької області.
З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк пред'явлення до виконання даної постанови три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Антоніна КИРИЛЯК