Справа № 643/11592/25
Провадження № 2/643/4980/25
17.07.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі»:
1)вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії: по нежитловим приміщенням, загальною площею 62,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з 01.10.2018 по 15.04.2025 в сумі 132 313,13 гривень;
2)за період з 01.12.2021 по 31.05.2025 абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії по нежитловим приміщенням, загальною площею 62,5 кв.м., які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка становить 698,02 гривень;
3)за період з 01.07.2022 по 31.05.2025 вартість за послуги ВБС за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії по нежитловим приміщенням, загальною площею 62,5 кв.м., які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка становить 1789,54 гривень.
Згідно з Відповіддю №1580044 від 17.07.2025, отриманою Салтівським районним судом міста Харкова з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, доходить висновку про таке.
Положеннями ст. 55 Конституції України гарантовано право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України). За правилами ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, як це закріплено вимогами ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як дійшов висновку Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ч. 3 Постанови №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі зобов'язані перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача КП «Харківські теплові мережі» мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 ЦПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За правилами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічного висновку дійшла Верховна Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 25 червня 2019 року по справі №904/1083/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення в порядку цивільного судочинства, у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією загальних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати вартості теплової енергії за період з 01.10.2018 по 15.04.2025 та за період з 01.12.2021 по 31.05.2025, яка постачалася КП «Харківські теплові мережі» до нежитлових приміщень, загальною площею 62,5 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 та в яких розташований салон краси.
Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання об'єкту, складеного 21.07.2021 у складі представників КП «Харківські теплові мережі» - інженера 1 категорії КП «Харківські теплові мережі» Златопольської Н.О., техніка ОСОБА_3 , в присутності представника ОСОБА_1 , за адресою - АДРЕСА_1 , є забудова з окремим входом зі сторони вулиці з торцю, призначення нежитлового приміщення - салон краси, примірник акта споживача було залишено в салоні краси.
У свою чергу, як це убачається з Відповіді №1579992 від 17.07.2025, отриманої Салтівським районним судом міста Харкова з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 23.05.2013 зареєстрована, як фізична особа - підприємець, номер запису в реєстрі: 24800000000149572, здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності - 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси.
Таким чином, ураховуючи наведене вище та, беручи до уваги, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання за адресою нежитлових приміщень, розташованих за адресою - АДРЕСА_1 , за якою надаються послуги салоном краси ФО-П ОСОБА_1 , між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.А, враховуючи, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін, у даній справі виник спір у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, не дивлячись на те, що стороною договору зазначено фізичну особу.
З огляду на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов'язані зі створенням засновником об'єкта цивільних прав - салону краси, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , використовувати який можливо лише при здійсненні господарської дальності, тобто розгляд даної справи можливий в порядку господарського судочинства.
Також суд ураховує, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Отже, з матеріалів позовної заяви вбачається, що послуга з постачання Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» теплової енергії за адресою - АДРЕСА_1 , здійснюється до нежитлових приміщень, за адресою яких провадиться господарська діяльність, а відтак, правовідносини у даному випадку регулюються правилами ст. 283-286 ГК України, а позивач, звертаючись до суду загальної юрисдикції, помилково визначив належність спору суду загальної юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з цивільних правовідносин.
Крім зазначеного, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду, прийняту 25 червня 2019 року по справі №904/1083/18, провадження №12-249гс18, в п. 4.28, якої ВП ВС зробила висновок: «15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №217-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі; п. 4.29: «Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем».
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суд роз'яснює КП «Харківські теплові мережі» право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним позовом України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд
У відкритті провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Копію ухвали разом з позовними матеріалами направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Суддя: Я.Ю. Семенова