Справа № 643/21173/21
Провадження № 2/643/24/25
09.07.2025 Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Мельникової І.Д.,
за участю секретаря Шалі А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідача Гвоздецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органу досудового розслідування, прокуратури і суду за час перебування під слідством у кримінальному провадженні №12020220540002077 від 01.11.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив с тягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти в сумі 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 коп.), стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) усі понесені судові витрати, які будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що слідчим відділенням ВП №2 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020220540002077 від 01.11.2020 за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.10.2020 приблизно о 21:00 год. ОСОБА_1 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні, квартири за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , від спільного вживання алкогольних напоїв, у останніх виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 , маючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення смерті останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачених їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, тримаючи в руці фрагмент скляної пляшки, наніс нею ОСОБА_5 близько десяти ударів по шиї та голові, виконавши при цьому всі дії які вважав необхідними для доведення умислу до кінця, в результаті чого ОСОБА_5 від отриманих ушкоджень помер в приміщенні вказаної квартири. Внаслідок цих подій, 01.11.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 02.11.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також, досудовим розслідуванням встановлено, що у приміщенні квартири на момент вчинення кримінального правопорушення разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перебував ОСОБА_6 , 1987р.н., який є діючим працівником оперативного підрозділу ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях. У зв'язку з можливою причетністю до вчинення вказаного правопорушення працівника СБУ, постановою прокурора окружної прокуратури від 04.11.2020 підслідність у кримінальному правопорушенні визначено за слідчими Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава. У подальшому, не здобувши доказів щодо причетності до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_6 , постановою прокурора військової прокуратури
Харківського гарнізону від 13.03.2021 підслідність у кримінальному провадженні визначено за СВ ВП №2 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області. 03.11.2020р. ухвалою Комінтернівського районного суду у справі №641/8626/20 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, погодженого прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 у кримінальному провадженні №12020220540002077 від 01.11.2020 та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор», строком на 60 діб, який неодноразову продовжувався. 01.07.2021 ухвалою Харківського апеляційного суду у справі №641/8626/20 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.06.2021 скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01 серпня 2021 року включно, який в подальшому було продовжено до 24.09.2021. 13.09.2021р. постановою прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова кримінальне провадження №12020220540002077 від 01.11.2020 стосовно підозрюваного ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. На підставі цього позивачу була завдана моральна шкода, а тому він вправі вимагати від Держави відповідного відшкодування.
17.04.2023 від представника Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві, надійшов відзив, в якому представник зазначив, що Слідчим відділенням ВП № 2 Харківського районного управління поліції №1 ГУНІ в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020220540002077 від 01.11.2020. за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). 01.11.2020р. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 02.11.2020р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. ОСОБА_1 фактично визнавав себе винним, тому йому було повідомлено про підозру. Лише після проведення досудового розслідування в подальшому, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, постановою прокурора від 13.09.2021 кримінальне провадження №12020220540002077 від 01.11.2020 за ч.1 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_1 - закрито. Тобто ОСОБА_1 фактично самообмовив себе, тому згідно ст. 1176 ч. 4 ЦК України, не має права на відшкодування шкоди. Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправними діями заподіювача. Зокрема, у матеріалах справи відсутні рішення суду, якими визнано дії чи бездіяльність посадових та службових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві незаконними або протиправними (яке може мати преюдиційне значення для справи). В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
04.01.2022 від представника Харківської обласної прокуратури надійшов відзив, в якому зазначено, що оскільки ОСОБА_1 визнавав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, його самообмова була добровільною, мала на меті перешкодити з'ясуванню істини, є зафіксованою у матеріалах кримінальної справи, це є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні позивачу моральної шкоди, керуючись ч. 4 ст. 1176 ЦК України.
05.01.2022 від представника НП ГУНП в Харківській області відділ правового забезпечення надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник зазначила, що у позові відсутнє будь-яке документальне підтвердження завданої ОСОБА_1 шкоди, відсутня правова підстава відшкодування моральної шкоди незаконність дій посадових осіб (відсутня протиправна поведінка), відсутній причинний зв'язок. Всі проведені слідчі дії в кримінальному провадженні, були проведені відповідно до вимог чинного КПК України та направлені виключно на встановлення істини в кримінальному провадженні, що в свою чергу, не може завдати особі моральної шкоди. У випадку закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 з підстав, передбачених Законом №266/94-ВР, у разі задоволення позивних вимог, розмір моральної шкоди повинен складати 67816,00 грн. Оскільки, в позовній заяві ОСОБА_1 обмежився лише загальними посиланнями на дії відповідача та завданням моральної шкоди, не довівши належних, допустимих та достовірних доказів факту наявності такої шкоди, тому відсутні підстави для задоволення позову.
10.01.2022 від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону надійшов відзив, в якому представник зазначив, що оскільки ОСОБА_1 визнавав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, його самообмова була добровільною, мала на меті перешкодити з'ясуванню істини, є зафіксованою у матеріалах кримінальної справи, це є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні позивачу моральної шкоди.
12.01.2022 від представника Державної казначейської служби надійшов відзив, в якому представник зазначив, що виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. У задоволенні позову просив відмовити.
17.01.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій останній просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2023 цивільну справу, надіслану з Октябрського районного суду м. Полтави, прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Інші учасники справи до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
01.11.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 02.11.2020р повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Комінтернівського районного суду у справі №641/8626/20 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Слобідського ВП ГУНІ в Харківській області, погодженого прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 у кримінальному провадженні №12020220540002077 від 01.11.2020р. та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор», строком на 60 діб, який неодноразову продовжувався. 01.07.2021 ухвалою Харківського апеляційного суду у справі №641/8626/20 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.06.2021 скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01 серпня 2021 року включно, який в подальшому було продовжено до 24.09.2021. 13.09.2021р. постановою прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова кримінальне провадження №12020220540002077 від 01.11.2020 стосовно підозрюваного ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Припинено дію ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 у справі №641/8626/20 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.02.2021 року у справі №643/16854/20 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було розірвано.
Згідно податкової декларації позивач працював як ФОП та отримував дохід.
Згідно інформації наданої ДОП СДОП ВП ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області В. Ларіоновим від 05.11.2021 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 характеризується задовільно, в зловживанні спиртними напоями помічений не був, громадський порядок не порушує, скарг та заяв з боку сусідів відносно останнього до Харківського районного управління поліції №2ТУ НП в Харківській області не надходило.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2235 ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології» від 29.11.2021 ОСОБА_1 1987 р.н., перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку та реабілітації ДУ ІНИН НАМНУ з 22.09. по 06.10.2021.
Відповідно довідки до акту огляду МСЕК Пшеничний є інвалідом 3 групи з 05.09.2023 безстроково.
Згідно висновку експерта №23559 за результатами проведення судової психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 643/21173/21 (2/643/908/23), визначено, На момент проведення психодіагностичного обстеження особистості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провідними індивідуально-психологічними особливостями особистості останнього є: нормативний рівень розвитку, флегматичний тип темпераменту, емоційна зрілість, тривожність, глибина та тривалість почуттів, сенситивність, загострена чутливість до критики, в ситуаціях, які суб'єктивно сприймаються як загрозливі та несприятливі, конформність, тенденція до лідерства, повільна адаптованість, тенденція до активного відстоювання своїх інтересів, орієнтованість на уникнення невдач та конфліктів, потреба в безпеці, самореалізації та самоактуалізації, потреба у позитивній оцінці своєї особистості та повазі, визнаванні з боку значущих оточуючих, орієнтація на фізичне та психічне здоров'я, спрямованість на реальну дійсність та соціальний успіх, потреба в інтелектуальному та культурному розвитку, у збереженні звичного стереотипу життєдіяльності, впевненості в майбутньому. 2. Обставини, що досліджуються за справою, обумовили виникнення змін у житті ОСОБА_1 та призвели до руйнування звичного стереотипу його життедіяльності, невизначеності перед майбутнім, обмеження можливості планувати та реалізувати за власним волевиявленням значиму для нього діяльність, порушення свободи в організації свого життя, обмеження соціального функціонування та порушили можливості підтримувати значимі для нього соціальні зв?язки. 3. Ситуація, що досліджується за справою, була для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психотравмувальною. ОСОБА_1 , внаслідок психотравмувальної ситуації, що досліджується за справою, завдані душевні страждання (моральна шкода). 4. Орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації за завдані душевні страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може складати 360 МЗП (мінімальних заробітних плат) в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цьогоЗакону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.
Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного суду по справі №615/1583/19 постанова від 22.05.2024, та постанова Верховного суду від 17.01.2024 по справі №646/337/21.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи є: 1) вирок суду в кримінальному провадженні, 2) ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, 3) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. При цьому суд під час розгляду справи про правові наслідки таких дій має право лише оцінити наявні докази в частині питання чи мали місце ці дії чи бездіяльність та чи вчинені вони цією особою.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, тощо) та інші обставини.
Крім того, судом були допитані свідки, які зазначили спричинені позивачу страждання.
Свідок ОСОБА_9 , який є сусідом ОСОБА_1 , показав, що з моменту проживання в домі за адресою АДРЕСА_3 , а саме з 2000 року, він періодично бачив коли ОСОБА_1 , виходив зі своєї квартири, оскільки вони проживають поруч, періодично спілкувався з ним. З листопада 2020 року по кінець літа 2021 ОСОБА_1 не бачив, а вже в кінці літа 2021 року він та його жінка віталися з ОСОБА_1 який був чимось стурбований. Його моральний стан відрізнявся, він був не таким як раніше.
Свідок ОСОБА_10 , який є сусідом ОСОБА_1 з 2001 року показав, що коли взяли під варту ОСОБА_1 він ближче почав спілкуватись з його батьками, які проживали в кв. АДРЕСА_4 . Свідок повідомив, що його син спілкується з ОСОБА_1 приблизно з 2013 року. ОСОБА_1 позитивна людина. Йому відомо, що ОСОБА_1 був у слідчому ізоляторі. Восени 2021 року він з'явився вдома. ОСОБА_1 , був радісною людиною, шуткував, а восени 2021 року коли свідок його почав бачити, він з ним не вітався, йому здавалось, що ОСОБА_1 весь час проводив вдома і не виходив, бачив його дуже рідко. Особисто з ОСОБА_1 вони не спілкувалися після його виходу із СІЗО, причина змін його поведінки йому не відома. По його зовнішньому вигляду він зробив висновок, що ОСОБА_1 виглядав травмованим, він повністю змінився.
Свідок ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_1 , показав, що проблем з сином у нього не було, він добре навчався, закінчив Юридичний факультет. В спілкуванні він був відкритим, доброзичливим, допомагав. Як його затримали в СІЗО, шлюб його сина ОСОБА_12 розпався, коли він вийшов з СІЗО, де його тримали 10 місяців він був іншою людиною, замкнутим, без впевненості у собі, у нього апатія до всього. Потім почали помічати, що його здоров'я погіршилось. Згодом йому оформили 3 групу інвалідності. До СІЗО він займався підприємницькою діяльністю, а після виходу із СІЗО припинив, оскільки у нього виникли проблеми у спілкуванні з людьми. Він дуже змінився. З дружиною розлучився, бо в нього не було доходів, дружина від нього пішла. У сина досі не має довіри до людей, оскільки йому 4 рази робили поліграф, слідчі були упереджені тому син зовсім в собі закрився. Після СІЗО та до початку 2024 року ОСОБА_1 проживав з батьками, потім виїхав за кордон.
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_1 , показала, що життя її сина поділилося на дві половини. До СІЗО він був не конфліктним, ввічливим, допомагав батькам, закінчив школу добре, його всі поважали. Закінчив університет Юридичний факультет, створив сім'ю, займався підприємницькою діяльністю. Коли він повернувся з СІЗО, це був інший син. В нього впав зір, почалися проблеми з диханням- астма, головокружіння, він пішов проходити комісію після чого отримав інвалідність. У нього тяжкий психологічний стан. Раніше він до матері ставився добре, зараз він в комплексі став зовсім іншою людиною. У нього критичний стан. Після повернення із СІЗО, його підприємницька діяльність зупинилася, а потім зовсім завершилася, оскільки він вже не міг займатися підприємницькою діяльністю. У нього була дружина та дитина, коли він опинився в СІЗО і не зміг забезпечувати родину, відносини в сім'ї загострилися та шлюбні відносини з дружиною розірвалися. Їй відомо, що з сином проводились слідчі дії, але син дуже не охоче розмовляв на тему правоохоронних органів. В нього був тяжкий стан, він чогось не пам'ятав. Син виїхав в Німеччину до своєї дитини, та наразі отримує допомогу. З 2023 року син не працював, вона не знає, яку суму позовних вимог він заявив. До психолога він не звертався. Він постійно п'є заспокійливі ліки.
ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 201/10234/20 зробила висновок про те, що моральна шкода відшкодовувалася особі, щодо якої мали місце незаконні дії органів, передбачені статтею 1176 ЦК України та статтею 4 Закону №266/94-ВР, без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди.
Суд не приймає виновок експерта № 23559 від 07.11.2023 в частині визначення експертом розміру грошової компенсації за моральну шкоду, оскільки вказана сума не конкретизована, а лише вказано, що це орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 в результаті зазначених подій була спричинена моральна шкода.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 перебував під слідством з 01.11.2020 по 13.09.2021, характер і обсяг фізичних і моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, суд приходить до висновку про те, що за час перебування під слідством 10 місяців та 13 днів, відшкодування моральної шкоди проводиться з розміру не меньше мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць, але цей розмір не є граничним, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 200 000 грн.
Судовий збір та судові витрати суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 200 000 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000 грн. та витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі 23 898 грн.
Судові витрати стосовно судового збору компенсувати за рахунок держави.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 17.07.2025.
Суддя Мельникова І.Д.