Кримінальне провадження №629/3976/25
Номер провадження 1-кп/629/264/25
17 липня 2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ща Орілька Лозівського району Харківської області, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
15.04.2025, близько 18:00, ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 знаходилась за місцем їх спільного проживання, а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаний час та місці, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , на ґрунті ревнощів виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 виражався нецензурною лайкою в бік своєї дружини.
Внаслідок образливих висловлень з боку її чоловіка у ОСОБА_6 близько 19:08 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, перебуваючи у приміщенні кухні вказаної квартири, взяла у праву руку ніж із зеленим руків'ям, який лежав на кухонному столі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотиву раптово виниклих неприязних відносин, нанесла ОСОБА_4 один удар ножем по обличчю та два удари в область задньої поверхні грудної клітини. Завдаючи вказані удари ножем в область грудної клітини потерпілому, ОСОБА_6 передбачала суспільно небезпечні наслідки свого діяння, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень, діяла саме таким чином, за власною волею, тобто бажала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.
Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 заподіяно різану рану на правій щоці із заходом на верхню губу зправа та колото-різаної рани спини зправа в області трапецієподібного м'язу, 1-го та 2-го ребер по лопатковій лінії, рановий канал від якого сліпо закінчується у м'яких тканинах біля лопатки та колото-різаного поранення спини зліва в області проекції 3-6 ребер в 4 см від середньої лінії проникаюче в ліву плевральну порожнину з ураженням по ходу ранового каналу 5-го ребра по лопатковій лінії і розвитком лівобічного пневмотораксу, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя, в момент заподіяння.
У подальшому, розуміючи, що їй ніхто не чинить опір та виконавши усі дії, які вона вважала необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_6 припинила свої активні дії.
Потерпілий у судовому засіданні просив обвинувачену суворо не карати, вказував, що саме він був ініціатором конфлікту.
Обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні винною себе визнала та пояснила, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах, а саме 15.04.2025 в ході конфлікту нанесла один удар ножем по обличчю та два удари в область задньої поверхні грудної клітини своєму чоловіку ОСОБА_4 . Щиросердно розкаюється у скоєному нею злочині.
Враховуючи пояснення обвинуваченої, а також те, що вона не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, дослідженням даних, які характеризують її особу, матеріалів щодо речових доказів, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.
Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд находить її вину повністю доказаною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачена скоїв тяжкий злочин.
Дослідженням особи обвинуваченої встановлено, що вона має середню освіту, не працює, заміжня, раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно досудової доповіді Лозівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства - середній.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття у скоєнні злочину, надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченій, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також щодо подружжя.
Враховуючи викладене, а також позицію прокурора та потерпілого, які просили застосувати покарання, не пов'язане з позбавленням волі, обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що її виправлення і попередження скоєння нових злочинів можливе без відбування покарання, звільнивши від такого з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.
Суд покладає на обвинувачену обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченої ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 371, 381, 382, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_6 винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном на 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченій раніше визначений запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22-00 години до 06-00 години.
Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.04.2025, 22.04.2025 після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речові докази: жіночій халат, змиви речовини бурого кольору з килима, з задвірку входу до ванної кімнати, ножи, зразки крові, букального епітелію, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області - знищити.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_7