Справа № 636/3118/25
Провадження № 2/638/5315/25
Іменем України
16 липня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король В. В., звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24.04.2025 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
10.06.2025 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років, надійшла до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року вказану позовну заяву розподілено судді Щепіхій В. В.
11.06.2025 року на виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України суд направив запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до відповіді ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.06.2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості з Єдиної інформаційної бази даних про те, чи входить до переліку взятих на облік осіб як внутрішньо переміщена особа і якщо входить, фактичне місце проживання/перебування, адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.07.2025 року до суду надійшла відповідь від Міністерства соціальної політики України № 17373/0/290-25/13 від 10.07.2025 року, згідно з якою станом на 10.07.2025 року інформація щодо ОСОБА_2 у відомостях, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, відсутня.
Вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі за цією заявою, суд дійшов наступних висновків.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
За положенням ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини першої статті 293 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 26 червня 2024 року в справі № 522/6673/23 (провадження № 61-6065св24) Верховний Суд дійшов висновку, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).
Так у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) зазначено, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що позовні вимоги про встановлення факту є способом судового захисту, який полягає в дослідженні судом відповідних обставин та фіксації встановлених фактів у судовому рішенні, тобто фактичному відображенні об?єктивної дійсності, стану речей, який має місце на день розгляду справи та ухвалення рішення, за умови, що від встановлення такого факту залежить реалізація позивачем певних конкретних прав та неможливості їх реалізації іншим чином. Але суд звертає увагу, що в даному випадку вимоги направленні на охорону прав та інтересів заявника, оскільки право як вітчима на утримання дітей ніким не порушується та не оспорюється. Посилання на обставини щодо перешкоджання реалізації такого права заявником в позові відсутнє.
Суд зазначає, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років дозволить реалізувати права, передбачені абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік та військову службу».
Таким чином, заявник стверджує, що від встановлення факту залежить реалізація ним передбаченого законом права на відстрочку від призову на військову службу відповідно ло п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону Ураїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та звільнення з військової служби через сімейні обставини. І при цьому з позову та доданих матеріалів вбачається, що встановлення цього факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Однак, у разі наявності спору право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, встановлення фактів у порядку окремого провадження виключається і такі факт підлягають встановленню саме у порядку позовного провадження.
З аналізу викладених у позовній заяві обставин та доданих до неї матеріалів вбачається відсутність обставин, які б підтверджували наявність спору про право (наявність заперечень, конфлікту, суперечностей, протиборства сторін або наявність певних осіб, які перешкоджають у реалізації суб'єктивного права позивача).
Звертаючись до суду у порядку загального позовного провадження з позовом про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, представник позивача не навів суду обставин існування спору про право, не обгрунтував належним чином, в чому конкретно полягає оспорювання, невизнання чи порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів, що обумовило його звернуння до суду саме з позовною заявою.
З огляду на викладене, суд доходить переконання про відсутність обставин, які свідчать про наявність у цій справі спору про право, а, відтак, вимоги щодо про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років не підлягають розгляду у порядку позовного провадження, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, роз'яснивши позивачу право звернутись із заявою про про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років в порядку окремого провадження.
Керуючись ст. 186, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Щепіхіна