Справа № 638/8372/25
Провадження № 2-а/638/337/25
15 липня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шамраєва М.Є.,
секретаря судового засідання Дрозденко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 15а графи II Розкладу хвороб, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 103/3828 від 19.05.2022. Дані відомості в порядку електронної взаємодії мали бути в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Натомість встановивши в квітні 2025 року мобільний застосунок «Дія», позивач дізнався про відкриття Тульчинським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження № 76970921 про стягнення з позивача 34000,00 гривень штрафу, накладеного на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № 24/1424 від 24.06.2024. Жодних повідомлень про виклик для розгляду адміністративного матеріалу позивач не отримував, як не отримував будь-яких повідомлень від відповідача про явку. 12.04.2025 позивач звернувся до Адвокатського бюро «Олексія Романченко» про надання професійної правничої допомоги. Після ознайомлення з документами позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5 » адвокатом Романченком О.М. скеровано 2 адвокатські запити: на адресу відповідача та на адресу Тульчинського ВДВС про направлення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № 24/1424 від 24.06.2024. Натомість відповіді на адвокатські запити не надані. У зв'язку з цим виникла необхідність просити суд поновити позивачу строк на оскарження постанови відповідача та витребувати її копію.
Посилаючись на незаконність оскарженої постанови, просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 16.05.2025 задоволено клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 № 24/1424 від 24.06.2024, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15:00 год. 26.05.2025, а також задоволене клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача належним чином посвідчені копії всіх документів, на підстави яких виносилась постанова начальника полковника ОСОБА_2 № 24/1424 від 24.06.2024.
Ухвалою від 26.05.2025 задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 належним відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином посвідчені копії всіх документів, на підстави яких виносилась постанова начальника Ліщини Я.М. № 24/1424 від 24.06.2024.
Ухвалою суду від 12.06.2025 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2
19.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив, де зазначив про те, що 19.06.2024 щодо позивача складений протокол № Т/24/785 за порушення законодавства з питань військового обліку, де в графі зареєстроване місце проживання/перебування позивач зазначив адресу: АДРЕСА_1 . Зазначає, що позивач проставленням підпису підтвердив ознайомлення зі змістом протоколу та його було повідомлено про необхідність прибуття для розгляду адміністративного матеріалу на 10:00 24.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 .
Також відповідач зазначив, що постанову № 24/1424 від 24.06.2024 винесено без явки позивача та направлено по пошті листом № 236000079620 на вказану в протоколі адресу. Вказаний лист повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» і що позивач не надав групі оповіщення військово-обліковий документ, чим порушив ч. 6 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП у формі штрафу 17000,00 грн.
Вказував, що постанову № 24/1424 від 24.06.2024 надіслано рекомендованим листом на адресу позивача, зазначену ним в протоколі, а саме: по АДРЕСА_1 , який повернуся з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. На переконання відповідача підписом в протоколі ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду адміністративної справи, проте не з'явився з невідомих причин. У зв'язку з наведеним вважає пропуск строку на оскарження постанови таким, що вчинений без поважних причин.
Заперечуючи проти відзиву у відповіді на відзив позивач зазначив, що з 19.05.2022, тобто за 2 роки до винесення оскаржуваної постанови, він у визначеному підпунктом 3 пункту 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» порядку рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.05.2022 був знятий з військового обліку, тому з цієї дати у нього припинився військовий обов'язок, в тому числі і в частині дотримання правил військового обліку.
В поясненнях до протоколу № Т/24/785 від 19.06.2024 позивач зазначив, що знятий з військового обліку за рішенням ВЛК і йому не видавали військово-обліковий документ. На момент розгляду справи керівник відповідача в порушення вимог ст. 247, 278, 280 та 283 КУпАП не перевірив дані про виключення позивача з обліку шляхом витребування всіх необхідних для цього документів. Законодавством з питань військового обліку та військової служби не передбачено право ТЦК повторно ставити на військовий облік знятих з військового обліку громадян. За таких обставин, на день винесення оскаржуваної постанови була відсутня подія інкримінованого позивачу правопорушення у зв'язку із припиненням в установлений профільним законом спосіб обов'язку позивача за невиконання якого КУпАП передбачена відповідальність, а керівником ОРТЦК в порушення вимог КУпАП дана обставина не перевірена. Замість прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності відповідач мав закрити справу (ст. 284 КУпАП).
Також зазначив, що зміни в частину 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо того, що у виключених з обліку військово-обліковий документ не вилучається внесені після 19.05.2022 (дня з якого позивача виключили з обліку), тому він не міг пред'явити військово-обліковий документ, який йому не видавав той же ІНФОРМАЦІЯ_9 в 2022 році. ІНФОРМАЦІЯ_9 і не міг видати в 2022 році військово-обліковий документ позивачу, як військовозобов'язаному, оскільки на той час ще не була прийнята постанова Кабінету міністрів України № 559 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Крім того позивач посилається на те, що в протоколі зазначена адреса місця проживання позивача за державною реєстрацією, проте співвідповідач оскаржувану постанову на вказану адресу не направив, тому позивач не був обізнаним про оскаржувану постанову.
У призначене по справі судове засідання учасники не з'явились, будучи повідомленим належним чином, позивач та перший відповідач просили розглянути справу без їхньої участі, другий відповідач відзив не подав, причини неявки, а також неподання відзиву суду не повідомив.
За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
24.06.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 підполковником ОСОБА_2 № 24/1424 притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 та накладено адміністративний штраф в розмірі 17000,00 гривень на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487, що полягає у відсутності при собі у ОСОБА_1 військово-облікового документа на час перевірки.
Так, відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII). Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (24.06.2024) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктами 8 та 9 Положення № 154 на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном встановлений в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі по тексту - Порядок № 1487).
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначено вище військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частини 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Разом з тим суд зазначає, що частиною 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Пунктом 3 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в чинній редакції встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, з аналізу зазначених вище норм права суд приходить до висновку, що визнання позивача непридатним до військової служби є підставою для припинення його військового обов'язку, в тому числі в частині дотримання правил військового обліку, які визначені в Положенням № 1487 від 30.12.2022.
Позивач зазначає, що після проходження ВЛК йому не видавався військово-обліковий документ у зв'язку з виключенням його з військового обліку, тому він був відсутній у нього на момент перевірки.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням військово-лікарської комісії (результати медичного огляду) ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.05.2022 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку відповідно до статті 15а гр. II наказу МОУ № 402/2008.
В пунктах 6,13 та 14 військово-обліковому документі (далі - ВОД) ОСОБА_1 № 160620231455578400203, що виданий позивачу начальником ІНФОРМАЦІЯ_12 17.10.2024 зазначено, що 19.05.2022 позивача взято та в цей же день виключено ІНФОРМАЦІЯ_13 з військового обліку військовозобов'язаних резервістів в порядку підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі Рішення військово-лікарської комісії (результати медичного огляду) ІНФОРМАЦІЯ_8 , яким позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку 19.05.2022 р. гр. II ст. 15а наказу МОУ № 402/2008р.
ІНФОРМАЦІЯ_9 , який мав у своєму складі позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію, яка прийняла висновок (довідку) про непридатність позивача мав законну можливість отримати відомості та документальне підтвердження результатів проходження ВЛК позивачем. Дані про виключення позивача з обліку мали бути внесені в Єдиний реєстр ІНФОРМАЦІЯ_13 як Органом ведення Реєстру (ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Отже вбачається, що відповідні відомості про непридатність позивача до військової служби мали бути в розпорядженні відповідача станом на день прийняття оскаржуваної постанови (24.06.2024).
У відзиві на позовну заяву відповідач, в обґрунтування законності притягнення позивача до відповідальності додатково до відомостей оскаржуваної постанови, послався на положення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та пункти 49-54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі по тексту - Постанова № 560) аналогічного змісту.
Надаючи оцінку даному доводу, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, позивач був визнаний непридатним до військової служби та 19.05.2022 був виключений з військового обліку.
Частина 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» станом на день зняття позивача з обліку була діла в іншій редакції, яка передбачала, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Частина 6 ст. 22 Закон України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає обов'язок громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України була викладена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, тобто значно пізніше, ніж припинився військовий обов'язок позивача.
Крім того, Порядок № 1487 від 30.12.2022 та постанова № 560 від 16.05.2024, які визначають правила обліку та порядок призову громадян на військову службу, відповідно, прийняті також після виключення позивача з обліку та припинення його військового обов'язку.
Постанова Кабінету міністрів України № 559 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» яка визначає, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» прийнята 16.05.2024 також після припинення військово обов'язку позивача.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники - громадяни чоловічої статі віком до 18 років; 2) призовники - громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць; 3) військовослужбовці - громадяни, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані - громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 5) резервісти - громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 названого Закону від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як визначено ч. 6 ст. 37 Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Тож виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатними до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
За нормою ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно до статті 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд доходить висновку, що позаяк позивач був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, тобто втратив статус військовозобов'язаного (призовника, резервіста), він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210 КУпАП.
Як визначено ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Поряд з цим статтею 268 КУпАП визначені права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою, зокрема, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.022 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають запити до органів реєстрації з метою встановлення адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 29).
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з клопотанням про направлення оскаржуваної постанови на іншу адресу проживання (перебування) ніж за адресою його місця проживання за державною реєстрацією. В свою чергу адреса місця проживання позивача за державною реєстрацію зазначена в протоколі № Т/24/785 від 19.06.2024.
Отже в матеріалах справи відсутні належні докази обізнаності позивача з оскаржуваною постановою.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених у цій справі обставин, суд доходить висновку, що оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП прийнята необґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тож оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню як така, що прийнята необґрунтовано, із закриттям справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу.
При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме не підлягає задоволенню позов в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 , виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з пунктами 9, 10 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
При цьому від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто зі змісту наведених норм вбачається, що стороною у справі, яка є суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади без статусу юридичної особи.
Суд враховує в порядку ч. 5 ст. 242 КАС України висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення було прийнято посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 , позовні вимоги підлягають задоволенню лише до цього відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору позивачу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Керуючись ст. 7, 9, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. 90, 168, 246, 258, 286, 293 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову № 24/1424 від 24.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (РНОКПП НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,) витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Є. Шамраєв