Справа № 148/1584/25
Провадження №1-кп/148/127/25
16 липня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження -
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
за участю потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12025020180000165, відомості про яке внесеноо до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитина, працюючого ТОВ "Террафуд", раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_7 у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим продовженням), 07.06.2025 близько 07 години 15 хвилин приїхав громадським транспортом на автобусну зупинку, розташовану по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області, поблизу центрального ринку. Вийшовши з автобуса, на лавці вказаної зупинки ОСОБА_7 помітив жіночу сумку чорного кольору з особистими речами та коштами, належну ОСОБА_6 , яку остання залишила без нагляду на вказаному місці, та у цей час в нього виник злочинний умисел на крадіжку зазначеного майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення крадіжки зазначеної жіночої сумки, усвідомлюючи, що дане майно тут залишене чи забуте власницею і вона може за ним повернутися, ОСОБА_7 , не зважаючи на це, з метою незаконного збагачення, розуміючи, що вчиняє протиправні дії у період дії воєнного стану в Україні, таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, не намагаючись встановити власницю майна, взяв вказану жіночу сумку. Перейшовши через дорогу вул. Миколи Леонтовича, з метою приховання крадіжки ОСОБА_7 відразу помістив викрадену сумку у власний рюкзак.
Таким чином, ОСОБА_7 вказаними діями здійснив крадіжку жіночої сумки, вартістю згідно висновку експерта 528,75 гривень, належної потерпілій ОСОБА_6 , та її особистих речей і коштів, що знаходились у сумці, зокрема: телефону мобільного зв'язку торгової марки «Хіаоmі» серії «Redmi 9С 3/64 GB» чорного кольору, вартістю згідно висновку експерта 1119,0 гривень, в чохлі зеленого кольору, вартістю 26,88 гривень, жіночого гаманця чорного кольору з надписом «Pierre Loues», вартістю згідно висновку експерта 338,00 гривень, грошових коштів в сумі 4320,00 гривень, а також копійок різного номіналу на загальну суму 53,00 гривні.
Після вчинення вказаних дій ОСОБА_7 залишивши місце злочину і, відійшовши неподалік, перевірив вміст викраденої сумки та вимкнув знайдений у ній мобільний телефон і попрямував до місця своєї роботи ТОВ «Терра Фуд» за адресою: вул. Ганжі, 16, м.Тульчин, Вінницька область, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 6 385,63 гривень,
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Одночасно з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, яка укладена 27.06.2025 між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_7 , за участі захисника ОСОБА_5 .
За змістом даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_7 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді п'яти років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням та покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Сторони угоди, усвідомлюючи наслідки застосування ст. ст. 75, 76 КК України, дають згоду на застосування та визначення судом тривалості іспитового строку.
В угоді зазначені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також зазначені наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання, при цьому вказав, що угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу.
Захисник ОСОБА_5 підтвердив позицію обвинуваченого, заявив про відсутність будь-якого впливу на його підзахисного, добровільність укладення ним угоди, а тому просив затвердити угоду у кримінальному провадженні.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості і призначення обвинуваченому ОСОБА_7 узгоджене сторонами угоди покарання. Зазначив, що потерпіла ОСОБА_6 надала свою письмову згоду на укладення ними угоди про визнання винуватості під час досудового розслідування.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що під час досудового розслідування кримінального провадження надала свою згоду на укладення угоди між обвинуваченим та прокурором. Також підтвердила свою згоду і в судовому засіданні. Зазначила, що матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
Суд, вислухавши обвинуваченого, захисника, потерпілу, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У пункті 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Так, подана на затвердження угода про визнання винуватості, у повній мірі відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо її форми та змісту, датована та підписана відповідними сторонами, включаючи захисника, участь якого з моменту її ініціювання є обов'язковою.
Кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_7 , за максимальною санкцією відповідно до визначеної у ст. 12 КК України класифікації є тяжким злочином, можливість застосування угоди про визнання винуватості щодо якого прямо передбачена законом.
Погоджене сторонами угоди покарання перебуває в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України та повністю усвідомлює наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, за результатом чого не отримано заяв сторін про відмову від угоди про визнання винуватості.
Суд також переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним і воно не стало наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, встановлено судом і те, що потерпіла ОСОБА_6 26.06.2025 надала свою письмову згоду прокурору на укладення з обвинуваченим угоди.
Отже, в підготовчому судовому засіданні судом встановлено відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального та кримінального закону, визначено правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненням якого шкода заподіяна інтересам конкретної особи, яка надала свою згоду на укладення угоди, тяжкість даного кримінального правопорушення передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не виявлено обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним; чи виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань є очевидно неможливим; не виявлено відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, що у сукупності дає підстави для висновку про відсутність в даному конкретному випадку застережених законом підстав для відмови у затвердженні умов угоди про визнання винуватості.
З огляду на викладене, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Також судом враховується, що ОСОБА_7 у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 27.06.2025 між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами угоди покарання.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_7 в дохід держави.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 394, 473-475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27.06.2025, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025020180000165.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 185 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк іспитового строку обчислювати з 16.07.2025.
Речові докази: - паперову перепустку ТОВ «Тульчинм'ясо» на ім'я ОСОБА_6 ; магнітну перепустку «Mango» з маркуванням «0000215473 003, 18865» білого кольору; два ключі; 4 планшетки з пігулками; дисконтну картку магазину «Щодня» синього кольору; дисконтну картку магазину «Gift mall» білого кольору, які передано на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , - залишити останній за належністю, скасувавши з них арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.06.2025;
- жіночу сумку чорного кольору; жіночий гаманець фірми «Pierre Loues»; кошти у сумі 4 320 гривень, а саме 1 купюра номіналом 500 гривень, 9 купюр номіналом 200 гривень, 20 купюр номіналом 100 гривень та 1 купюра номіналом 20 гривень; мобільний телефон чорного кольору марки «Редмі», у чохлі зеленого кольору; поліетиленовий пакет, в якому містяться монети номіналом 5, 2 та 1 гривні загальною сумою 53 гривні; 5 банківських карток: № НОМЕР_1 емітована банком «ОТП Банк», на ім'я ОСОБА_8 , № НОМЕР_2 емітована «UkrsibBank» на ім'я « ОСОБА_9 », № НОМЕР_3 емітована AT «Ощадбанк», № НОМЕР_4 емітована «Райффайзен Банк», № НОМЕР_5 емітована AT «Ощадбанк», повернути потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , скасувавши з них арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.06.2025.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі 4664,88 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1