"17" липня 2025 р. с-ще Тиврів Справа номер145/973/25
Провадження номер 1-кс/145/351/2025
Слідчий суддя Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_3
слідчого СВ ВП № 2 Вінницького РУП ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє представник адвокат ОСОБА_3 , на постанову слідчого ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року за ст. 126-1 КК України
14.07.2025 ОСОБА_5 , через свого представника - адвоката ОСОБА_3 , звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області зі скаргою на постанову слідчого ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року за ст. 126-1 КК України.
Скарга мотивована тим, що 30.06.2025 слідчий ВП № 2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року за ст. 126-1 КК України, виніс постанову про закриття даного кримінального провадження у зв'язку з встановленням відсутності в даному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Скаржник вважає постанову слідчого про закриття кримінального провадження необґрунтованою та незаконною, оскільки вона мотивована тим, що ОСОБА_8 лише двічі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, у той час як для настання кримінальної відповідальності , на переконання слідчого, потрібно аби до такої відповідальності кривдника було притягнуто тричі. Така позиція слідчого суперечить завданням кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та актуальній практиці Верховного суду, викладеній, зокрема у постанові від 28.02.2023 у справі № 725/4683/20. Домашнє насильство може доводитись будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Саме для отримання цих доказів необхідне проведення досудового розслідування, під час якого шляхом проведення слідчих дій та експертиз буде можливо підтвердити конкретні факти домашнього насильства. Матеріали справи містять достатньо доказів про вчинення ОСОБА_8 домашнього насильства у формі психологічного насильства, а саме: 05.11.2024, 31.12.2024, 06.01.2025, 09.01.2025, 18.01.2025, 25.01.2025, 01.02.2025, 10.02.2025, 13.02.2025, у період з 15 по 17 березня ОСОБА_8 з використанням месенджеру Telegram та електронної пошти надсилав ОСОБА_5 повідомлення, які містять образи, залякування, погрози, безпідставні докори, вказівки щодо поведінки у репродуктивній сфері, що висловлені з використанням нецензурної лайки. Про вказані факти скеровувались відповідні звернення до ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.
Для доказування зазначених епізодів домашнього насильства необхідне проведення низки слідчих (розшукових) дій, серед яких: огляд мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 ; лінгвістична експертиза (авторознавче дослідження писемного мовлення); лінгвістична (семантико-текстуальна) експертиза; психологічна експертиза. Про проведення зазначених процесуальних дій було подано відповідні клопотання, які ним було задоволено. Водночас, фактично ці дії не проведено. Натомість було винесено необґрунтовану та незаконну постанову про закриття кримінального провадження, яку скаржник просить скасувати.
В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 подану скаргу підтримав, просив її задовільнити з підстав, викладених у ній. Додатково зазначив, що відповідно до релевантної практики Верховного Суду, для доведення систематичності домашнього насильства є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. При цьому правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів. Вказує, що слідчим не було проведено необхідних слідчих (розшукових) дій та не призначено відповідних експертиз, клопотання про які заявлялись ним і були задоволені слідчим. Факти домашнього насильства продовжують мати місце і їх потрібно зупинити, про їх вчинення повідомлявся орган досудового розслідування шляхом подання відповідних заяв.
Слідчий ОСОБА_4 , який входить до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, заперечив проти задоволення скарги, вважаючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження законною і обґрунтованою, оскільки в даному випадку відсутня систематичність вчинення домашнього насильства. Щодо нових фактів, то такі до відділення поліції не надходили.
В судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року, у якому винесено оскаржувану постанову від 30 червня 2025 року.
Так, слідчим суддею установлено, що в провадженні СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебували матеріали кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2025.
В матеріалах кримінального провадження крім витягів з ЄРДР, постанови про визначення підслідності кримінального провадження від 25.02.2025, постанови про створення групи слідчих від 12.06.2025, постанови про визначення групи прокурорів від 25.02.2025, містяться також клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про долучення доказів до матеріалів справи та проведення слідчих дій, а саме: огляду мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 , а також клопотання про призначення лінгвістичної експертизи (авторознавчого дослідження писемного мовлення), лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, психологічної експертизи. Зазначені клопотання, як вбачається з відповідей слідчого адвокату ОСОБА_3 , були задоволені слідчим. Крім цього матеріали кримінального провадження містять запит від 30.06.2025 на ім'я т.в.о. начальника ВП № 2 про надання інформації про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, дві копії постанов віід 19.08.2024 та 13.12.2024 про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також запит до Тиврівського районного суду Вінницької області ід 30.06.2025 про надання інформації про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Інші матеріали у кримінальному провадженні відсутні.
30.06.2025 слідчим слідчого відділення ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності в даному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Вказану постанову скеровано адвокату ОСОБА_3 та потерпілій ОСОБА_5 03.07.2025.
Слідчий суддя, вислухавши думку особи, яка звернулася зі скаргою, та слідчого, дослідивши матеріали скарги та надані на вимогу суду матеріали кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року, дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як установлено судом оскаржувана постанова скерована потерпілій та її представнику 03.07.2025 та була отримана адвокатом ОСОБА_3 електронною поштою о 17644 год 03.07.2025, отже скарга подана у межах визначеного КПК України строку.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Статтею 284 КПК України визначені підстави до закриття кримінального провадження. Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), а також обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За приписами ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосередньої оцінки отриманих фактичних даних, в даному випадку слідчим.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен на підставі пояснень заявника, слідчого та матеріалів кримінального провадження встановити, чи вжив слідчий всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження як обставин, зазначених в заяві про скоєння кримінального правопорушення, так і обставин, встановлених ним в кримінальному провадженні, і чи наявні, передбачені ст. 284 КПК України, підстави для його закриття.
Слідчий суддя не погоджується з постановою слідчого СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження.
Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчим під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження не вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, як це передбачено КПК України.
Зі змісту постанови не вбачається даних, що під час досудового розслідування були проведені всі необхідні слідчі дії, передбачені нормами КПК України для встановлення істини у кримінальному провадженні, не вжито заходів для встановлення обставин, які прямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, не досліджено та не надано правову оцінку всім зібраним доказам у провадженні з точки зору достатності та взаємозв'язку.
У кримінальному провадженні не проведено необхідних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання доказів, та не призначено відповідних експертиз, клопотання про які заявляв представник потерпілої.
Слідчий відповідно до ст. 40, 93 КПК України, 30.06.2025 надіслав до Тиврівського районного суду Вінницької області запит про надання копій постанов про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, і не дочекавшись відповіді, цього ж дня виніс постанову про закриття кримінального провадження.
Посилання в постанові про закриття кримінального провадження на те, що в діях ОСОБА_8 відсутня систематичність (три і більше разів) вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_5 , тобто в діянні ОСОБА_8 вбачається лише два факти домашнього насильства, у зв'язку з чим в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, слідчий суддя вважає помилковими зважаючи на таке.
Систематичність домашнього насильства є ключовим критерієм для кваліфікації таких дій як кримінальний злочин за статтею 126-1 КК України. Це означає, що повторювані акти насильства, які призводять до фізичних, психологічних страждань, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, можуть бути визнані злочинними. Систематичність підкреслює, що насильство не є одноразовим випадком, а відбувається неодноразово, впродовж певного періоду часу. Доказування систематичності може ґрунтуватися на різних фактах, зокрема, на попередньому притягненні кривдника до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а також на інших доказах, що підтверджують повторюваність та наслідки.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював свою позицію щодо такої обов'язкової ознаки складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, як систематичність вчинення домашнього насильства.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати ККС у постанові від 04.04.2024 у справі № 755/4894/22 звернув увагу, що домашнє насильство є системою взаємопов'язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій (не менше трьох) і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Доведення факту систематичності актів домашнього насильства може здійснюватися різними засобами. В тому числі до комплексу таких систематичних дій можуть входити й один чи кілька епізодів такого насильства, за які особа була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Водночас поряд із такими епізодами домашнього насильства має існувати один чи декілька епізодів насильства, за які особа не притягувалася до адміністративної відповідальності. Доведення ознаки систематичності у складі домашнього насильства полягає у констатації того, що відповідні дії становлять систему, тобто є послідовними та повторюваними. Якщо мали місце факти притягнення особи за вчинення домашнього насильства до адміністративної відповідальності, однак вона знову вчинює акт домашнього насильства і кількість окремих фактів домашнього насильства сукупно вчинено щонайменше тричі, то є підстави для кримінально правової оцінки таких дій за ст. 126-1 КК.
У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 28.02.2023 у справі № 725/4683/20, на яку посилається скаржник, Верховний Суд не погодився з підходом апеляційного суду про те, що кримінальне провадження за ст. 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Касаційний суд вказав, що домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов'язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім'ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки. Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів. Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву. Суд вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.
Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 21.12.2021 у справі № 236/2450/20 зазначив, що відповідно до диспозиції ст. 126-1 КК обов'язковою ознакою цього складу злочину є систематичність вчинення насильства, тобто повторюваність його епізодів протягом певного часу. На стороні обвинувачення лежить обов'язок довести цю складову злочину, для чого вона може надати відповідні докази систематичності домашнього насильства, у тому числі, але не виключно, підтвердження притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, будь-які попередні епізоди домашнього насильства входять до предмету доказування обвинувачення за ст. 126-1 КК і докази, що стосуються цих епізодів, є належними, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У постанові колегії суддів Другої судової палати ККС від 16.03.2023 у справі № 127/813/21 Верховний Суд констатував, що дії засудженого правильно кваліфіковано судом, як домашнє насильство, оскільки його винуватість підтверджується: показаннями потерпілої про те, що засуджений систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство, яке полягало у вчиненні фізичного та психологічного насильства, що призводило до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості її життя; протоколами прийняття заяв потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення; рапортами працівників правоохоронних органів. Кожна з цих подій домашнього насильства не утворює окремого складу кримінального правопорушення, проте є ознакою у вчиненні єдиного продовжуваного злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, що свідчить про систематичність таких дій засудженого.
Більше того, у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 583/3295/19, на яку посилається слідчий у постанові про закриття кримінального провадження як на підставу для висновку про те, що для кваліфікації дій особи за ст. 126-1 КК України за ознакою систематичності необхідно, щоб особа три і більше притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, зазначено, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представником потерпілої ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_3 слідчому подавались клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження відповідних доказів щодо підтвердження факту систематичності домашнього насильства відносно потерпілої, а також клопотання про здійснення огляду її мобільного телефону та призначення у кримінальному провадженні низки експертиз. Належної оцінки поданих доказів слідчим здійснено не було, клопотання адвоката ОСОБА_3 фактично залишились без виконання, слідчі (розшукові) дії та інші заходи з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи проведені не були.
Варто звернути увагу на те, що слідчий суддя не вправі втручатись у процесуальну самостійність слідчого та зобов'язати провести ту чи іншу дію, так як хід, спрямованість досудового розслідування, забезпечення достатності і повноти розслідування покладається саме на слідчого.
Водночас, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, які зазначені у постанові від 14.02.2023 у справі № 405/680/22, (провадження № 51-1544км22), по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч.3 ст. 22 КПК).
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора або відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням встановлених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є необґрунтованою, винесена без всебічного, повного дослідження всіх обставин кримінального провадження, які згідно з вимогами ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та надання їм належної правової оцінки, зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а сама оскаржувана постанова суперечить правовим висновкам Верховного Суду та не відповідає визначеним ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Зважаючи на наведене, скарга представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова слідчого ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження №42025022420000088 від 25 лютого 2025 року за ст. 126-1 КК України скасуванню.
Керуючись ст. 303, 305, 306, 307, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє представник-адвокат ОСОБА_3 , на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задовольнити.
Постанову слідчого ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження №42025022420000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2025 за ст. 126-1 КК України, скасувати.
Матеріали кримінального провадження №42025022420000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2025 за ст. 126-1 КК України, повернути до СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області для продовження досудового розслідування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1