Справа № 145/341/25
Провадження № 2/145/458/2025
"15" липня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушко А.О.
представника позивача Оксютенко Л.І.
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Черемошне Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
в інтересах якої діє -адвокат Оксютенко Людмила Іванівна,
до
Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул.Тиверська, 40, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201
про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Черемошне Тиврівського району Вінницької області помер її чоловік ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та входила земельна частка (пай) розміром 2,29 в умовних кадастрових гектарах на території Черемошненської сільської ради. За життя спадкодавець належним йому майном не розпорядився. Вона є спадкоємиця першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 . Крім неї спадкоємцями першої черги є їхні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . У Тиврівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №274-2001 щодо належного йому майна. 31.08.2001 вона отримала в Тиврівській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на належну спадкодавцю земельну частку (пай). Сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилися. Житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва №214 на право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Черемошненської сільської ради 25.07.1988. Свідоцтво зареєстроване в КП "ВООБТІ" 25.07.1990. На час припинення такої форми власності як колгоспний двір (станом на 16.12.1993) членами двору були ОСОБА_2 - голова двору, та вона його дружина. Заступ ОСОБА_6 , Заступ ОСОБА_7 та Заступ ОСОБА_8 з колгоспного двору вибули і вимоги про виділ часток з майна колгоспного двору не заявляли. Отже майно, що належало колгоспному двору залишилось у їхній з чоловіком спільній власності. Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями в нотаріальній конторі вона не має можливості, оскільки така форма власності, як майно колгоспного двору в законодавстві України відсутня. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану нерухомість, мотивуючи свою відмову тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 був власністю колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 .
Просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Черемошне Тиврівського району Вінницької області, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, в судовому засіданні представлена адвокатом Оксютенко Л.І.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позов підтримала, просить його задоволити з підстав, викладених в заяві.
Представник відповідача Тиврівської селищної ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно, подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути у відсутності представника, позовні вимоги визнають та проти задоволення заяви не заперечують.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи, з урахуванням визнання позову відповідачем, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Черемошне Тиврівського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а..с. 4).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 25.07.1990 (а.с.5) та земельна частка (пай) розміром 2,29 в умовних кадастрових гектарах на території Черемошненської сільської ради.
За життя ОСОБА_2 належним йому майном не розпорядився.
Позивачка є дружиною ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 (а.с.4 зворот).
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла дружина померлого ОСОБА_1 шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини, інші спадкоємці спадщину не прийняли, що підтверджується наданою Тиврівською державною нотаріальною конторою інформацією та витягами із спадкового реєстру (а.с. 39-43).
31.08.2001 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 2,29 в умовних кадастрових гектарах на території Черемошненської сільської ради (а.с. 6).
Водночас, постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С.А. від 12.03.2025 № 188/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу в ОСОБА_2 на житловий будинок (а.с. 23).
Зазначена обставина і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом його невизнаного права.
Згідно Рішення 4 сесії 7 скликання Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області №50 від 22.02.2016 вулицю "Маліновського" в с. Черемошне перейменовано на вулицю "Л. Українки" (а.с. 10).
Згідно Рішення 46 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області №3442 від 14.05.2024 вулицю "Л.Українки" перейменовано на вулицю "Лесі Українки" в с. Черемошне.
Згідно технічного паспорту ФОП ОСОБА_10 від 30.01.2025 житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями АДРЕСА_1 складається із житлового будинку 1970 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А» , веранди «а», ганку з козирком, загальною площею приміщень 74.6 кв.м., житловою площею - 47.1 кв.м., допоміжною площею 27.5 кв. м., сараю «Б», літньої кухні «В», погрібу «п/В», гаражу «Г» , курника «Д», огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, криниці №4 (а.с. 12-15).
Згідно звіту ФОП ОСОБА_10 про оцінку майна від 31.01.2025 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 складає 169400 грн (а.с. 16).
Земельна ділянка, на якій розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами, передана у власність ОСОБА_2 рішенням 14 сесії 21 скликання Черемошненської сільської ради від 31.03.1994, що стверджується архівним витягом з рішення 14 сесії 21 скликання (а.с. 8).
Згідно виписки з погосподарської книги Черемошненської сільської ради № 24 від 20.01.2025, відповідно до записів в погосподарській книзі за 1991-1995 роки, погосподарський № 98 Черемошненської сільської ради, за адресою с. Черемошне, знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями, головою домогосподарства являється померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).
Вирішуючи питання про розв'язання даного спору, суд прийшов до такого висновку.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до спадщини входять всі права та обов'язки спадкодавця, які не припиняються з настанням його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно зі статтею 100 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним до 01.01.2003, в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Відповідно до положень п. 1.5., 2.2. Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.95, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться, зокрема, жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку.
Реєстрація проводиться в такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в повуличний алфавітний журнал; г) прізвище, ім'я та по батькові власників об'єктів нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку; е) на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис; ж) на копії правовстановлюючого документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; з) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.
Як встановлено судом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , 25.07.1990 зареєстровано КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_3 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 25.07.1990 виконавчим комітетом Черемошнецької сільської ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Тиврівської районної ради народних депутатів від 21.07.1988 року № 143.
Тобто, реєстрація права власності на спірний житловий будинок була проведена відповідно до чинного на той час законодавства.
Крім цього, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про власність", застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Судом за результатом дослідження доказів встановлено, що право власності на спірний будинок було оформлено на ім'я голови колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 214 про право особистої власності на будинковолодіння від 25.07.1990, виданого виконавчим комітетом Черемошненської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
Зазначене домоволодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір».
Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».
Станом на 15 квітня 1991 року (до набрання чинності Законом України "Про власність") головою цього колгоспного двору являвся ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 25.07.1990. За життя ОСОБА_2 своїм майном не розпорядився. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом не звернулись та спадшщину не прийняли, спадщину успадкувала за законом дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту прав, який може бути застосований судом в разі відсутності умов для оформлення відповідних прав в нотаріальному порядку.
В даному випадку позивач отримала відмову нотаріуса в оформленні права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, оскільки право власності на нерухоме майно не виникало. Отже, у позивача відсутня можливість оформити своє право власності на спірний будинок в нотаріальному порядку.
Враховуючи вищевикладені обставини, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє позивача права на спадкове майно.
Суд зауважує, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка. При цьому, позивач прийняв спадщину в повному обсязі шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини.
В свою чергу, за час свого життя в 1990 році ОСОБА_2 , відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, набув право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом чинних на той час нормативних актів виникнення права власності на житловий будинок, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно, за позивачем ОСОБА_1 має бути визнано право власності на житловий будинок, оскільки вона є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який за час свого життя набув право власності на спірний будинок, проте, оформити це право позивач в нотаріальному порядку не може, оскільки у нього відсутні документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності на спірний будинок.
Підводячи підсумок суд вважає, що існують законні та достатні підстави для захисту прав позивача в судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог про визнання права власності на частку спірного будинку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що хоча позовні вимоги було задоволено, проте цей спір виник не з вини відповідача. Тобто, відповідач не вчиняв дій або бездіяльності, які мали наслідком виникнення цього спору, а набув статусу відповідача в силу норм Цивільного кодексу України. Таким чином, стягнення з відповідача судових витрат буде несправедливим та нерозумним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне не стягувати ці витрати з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 3, 5- 13, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Черемошне Тиврівського району Вінницької області, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: будинок 1970 року забудови, означеного в технічному паспорті літ. «А» з верандою «а», ганком з козирком, загальною площею 74,6 кв.м., житловою площею 47,1 кв.м., допоміжною площею 27,5 кв.м., сарай «Б», літню кухню «В», погріб «п/В», гараж «Г», курник «Д», огорожу №1, хвіртку № 2, ворота №3, криницю № 4.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 липня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Черемошне Тиврівського району Вінницької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул.Тиверська, 40, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201
Суддя Патраманський І. І.