Справа № 405/4826/24
Провадження № 6/405/10/25
04 червня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Тарасенко Р.П.,
за участю представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Березовської І.А.,
та представника стягувача ОСОБА_2 - адвоката Коробєйнікова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому заяву боржника ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Березовською Іриною Анатоліївною про визнання судового наказу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 12 серпня 2024 року у справі №405/4826/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, таким, що не підлягає виконанню, -
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Березовська І.А. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1103073 від 27 січня 2025 року) в інтересах заявника звернулася до Ленінського районного суду м.Кіровограда з заявою, в якій, з посиланням на ст.ст.160, 170, 173 та 432 ЦПК України, просила визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ від 12 серпня 2024 року, виданий Ленінським районним судом м.Кіровограда у справі №405/4628/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши на обґрунтування заяви, що, звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_2 не довела наявність у неї права на стягнення аліментів, повідомивши суду неправдиві відомості та приховавши факт спільного проживання з боржником та утримання ним сім'ї.
Крім того, зазначила, що, дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 11.07.2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, актовий запис №434, та рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14.11.2024 року шлюб між сторонами було розірвано, однак, не дивлячись на розірвання шлюбу, сторони по теперішній час спільно проживають та виховують дітей, більш того, ОСОБА_2 як на час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, так і на теперішній час не працює, відповідно вона та діти перебувають на повному утримання ОСОБА_1 .
Окрім того, ОСОБА_2 при поданні заяви про видачу судового наказу не повідомила суд про спільне проживання з ОСОБА_1 в одній квартирі, за однією адресою, не надала доказів на підтвердження того, що діти проживають лише з нею та взагалі не обґрунтувала підстави звернення до суду, тим самим, приховала істотні для справи обставини, що не були встановлені судом, а саме, що вона ( ОСОБА_2 ), боржник ОСОБА_1 та їх діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 14.09.2022 року проживають за однією адресою в Німеччині: 40235 Дюссельдорф Хоффельдштрасе 62, сторони спільно ведуть господарство, виховують дітей та ОСОБА_1 забезпечує сім'ю всім необхідним, діти повністю перебували на його утриманні, на підставі чого стягнення з нього аліментів на утримання дітей на підставі судового наказу в примусовому порядку, які (діти) і так ним утримуються до теперішнього часу, не відповідає принципам законності і справедливості, та, враховуючи, що ОСОБА_2 не має права на отримання аліментів, наявні визначені законом підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу від 12 серпня 2024 року, виданого Ленінським районним судом м.Кіровограда у справі №405/4628/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, у зв'язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Березовська І.А. в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, зазначених в ній, просила її задовольнити.Додатково, заявником ОСОБА_1 направлено до суду письмові пояснення, за змістом яких, зазначив, що три роки тому назад на той час його дружина ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переїхали проживати в Німеччину, а саме, у м.Дюссельдорф, та через пів року і він приїхав до родини, виявивши при цьому, що дружина вела незадовільний спосіб життя і не справлялася з вихованням дітей, він залишився проживати з ними та протягом двох з половиною років вони проживали всі разом, і вся сім'я перебувала на його утриманні. У листопаді 2024 року він розлучився з дружиною ОСОБА_2 , однак ще деякий період часу вони проживали разом однією родиною, та в цей період він продовжував повністю забезпечувати і її, і дітей. Лише 15 березня 2025 року він винайняв окрему квартиру для спокійного проживання з дітьми, крім того, із ОСОБА_2 він домовився, що діти проживають з ними почергово, а саме: середа, четвер, субота та неділя з ним, а понеділок, вівторок та п'ятниця, зі ОСОБА_2 , при цьому з понеділка по п'ятницю діти з 08.00 год. до 17.00 год. перебуваютьв школі, і основні витрати на їх розваги та забезпечення припадають саме на суботу та неділю, коли діти з ним. Більш того, питання утримання дітей постійно перебуває на контролі відповідних органів м.Дюссельдорф і на час їх спільного проживання зі ОСОБА_2 було впорядковано і додаткового врегулювання не потребувало.
Представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Коробєйніков А.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1109954 від 11 квітня 2025 року) в судовому засіданні зазначив, що стягувач ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення заяви боржника ОСОБА_1 , вважаючи доводи його заяви безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного. Зокрема, за положеннями ст.160 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є особливою формою судового рішення та одночасно виконавчим документом. За приписами ч.ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, тим самим, виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, при цьому, слопосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені Главою 50 Розділу І Книги 5 ЦК України. В даному випадку судовий наказ набрав законної сили, а тому, відповідно до ст.129-1 Конституції України та ст.18 ЦПК України є обов'язковимдля виконання. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Разом з тим, заявником ОСОБА_1 в заяві не зазначено ні процесуально-правових, ні матеріально-правових підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, та, більш того, обгрунтовуючи заяву тим, що він спільно проживає з дітьми та утримує їх, в той же час не надає жодних підтверджуючих вказані обставини доказів. Окремо зазначив, що на дату звернення заявника ОСОБА_2 з заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів, діти проживали разом з нею та перебували на її утриманні, і на теперішній час діти також проживають разом з нею в житлі, яке вона орендує згідно з договором оренди у Федеративній республіці Німеччина в м.Дюссельдорф. Окремо представник стягувача зазначив, що заявник ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту, оскільки, у зв'язку із зміноюобставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку, визначеному законом, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов'язку щодо сплати аліментів, тим самим, обставини, на які посилається заявник, як на підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, підлягають доведенню при вирішенні спору про звільнення від сплати аліментів та не вказують на припинення обов'язку з їх сплати.
Заслухавши представників стягувача та боржника, зваживши доводи, викладені в заяві, дослідивши матеріали цивільної справи №405/4826/24 та документи, надані учасниками справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви заявника ОСОБА_1 про визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.
Зокрема, з матеріалів цивільної справи №405/4826/24 та документів, наданих учасниками справи при судовому розгляді заяви про визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Заявник ОСОБА_1 11 липня 2014 року уклав шлюб із ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що 11 липня 2014 року складено відповідний актовий запис №434.
Від шлюбу сторони мають двох спільних малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №741 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №1347.
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 листопада 2024 року (справа №405/4290/24), яке набрало законної сили 17 грудня 2024 року, шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції 11 липня 2014 року, актовий запис №434, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - розірвано.
При цьому, зазначеним судовим рішенням судом було встановлено, що спільні діти сторін: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом зі ОСОБА_2 .
Крім того, встановлено, що 05 липня 2024 року представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Замедянська Н.М. звернулася до Ленінського районного суду м.Кіровограда з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини усіх доходів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 05 травня 2034 року.
Підставою для подання заяви про видачу судового наказу в заяві вказано на те, щовід шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають двох спільних малолітніх дітей, на утримання яких з квітня, 2024 року ОСОБА_1 перестав перераховувати їй кошти.
12 серпня 2024 року Ленінським районним судом м.Кіровограда на підставі зазначеної заяви видано судовий наказ (справа №405/4826/24), яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 05 липня 2024 року і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім того, в зазначеному судовому наказі роз'яснено положення ч.1 ст.170 ЦПК України, ч.7 ст.170 та ч.8 ст.170 ЦПК України, за якими судовий наказ, виданий відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України.
05 лютого 2025 року боржник за зазначеним судовим наказом ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказвід 12 серпня 2024 року, виданий Ленінським районним судом м.Кіровограда у справі №405/4628/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку обгрунтував тим, що, звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_2 повідомила суду неправдиві відомості та приховала факт їх спільного проживання в одній квартирі, за однією адресою,тим самим, приховала істотні для справи обставини, що не були встановлені судом, а саме, що вона ( ОСОБА_2 )., він ( ОСОБА_1 ) та їх діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 14.09.2022 року проживають за однією адресою в Німеччині: 40235 Дюссельдорф Хоффельдштрасе 62, при цьому він ( ОСОБА_1 ) забезпечує сім'ю всім необхідним, діти повністю перебували на його утриманні. Зазначене, на думку заявника, свідчить про наявність спору щодо стягнення аліментів, відтак дане питання не могло розглядатися в наказному провадженні, а тому судовий наказ має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, суд зауважує, що в посвідках на проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,дійсно зазначена одна адреса проживання: АДРЕСА_3 , однак, суд вважає, що проживання за однією адресою саме по собі не є достатнім доказом ведення спільного господарства та забезпечення і утримання сім'ї та дітей саме за кошти заявника ОСОБА_1 , при цьому, будь-яких належних доказів, які б підтверджували зазначені заявником обставини, до заяви не надано.
В свою чергу, відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зіст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.5ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1ст.191 СК України).
При цьому, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження визначено Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За положеннями ст.160 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є особливою формою судового рішення та одночасно виконавчим документом.
Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку, визначеному ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання;
матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов'язку за правомірно виданим виконавчим документом.
При цьому, подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов'язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
Водночас, з огляду на положення ст. 432 ЦПК України суд вважає, що наведені вище заявником ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки, ним фактично оспорюється наявність підстав для задоволення судом заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
Крім того, суд вважає, що заявник ОСОБА_1 в заяві не навів обставин, які б вказували на відсутність та/або припинення у нього обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дітей, що був визначений судовим наказом.
Також слід зазначити, що словосполучення «або з інших причин», про яке йдеться у статті 432 ЦПК України, стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
В свою чергу, заявник ОСОБА_1 не надав належних доказів припинення його зобов'язаньза судовим наказом від 12 серпня 2024 року, який набрав законної сили, на підставі чого та відповідно до вимог ст.129-1Конституції України та ст.18ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.599ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавцем визначено підстави припинення обов'язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Так, ст. 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв'язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов'язку щодо сплати аліментів.
Тобто, зміна та виникнення обставин, які мають істотне значення, можуть слугувати підставою для звернення до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів.
Між тим з таким позовом заявник ОСОБА_1 не звертався, а подав заяву про визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню.
Суд також звертає увагу на те, що положеннями ст.170 ЦПК України визначено спеціальний порядок перегляду судових рішень у формі судового наказу про стягнення аліментів.
Так, відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
У частині 8 ст.170 ЦПК України, визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено можливість судового захисту прав боржника у разі, якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
В свою чергу, заявник ОСОБА_1 , який не згодний з судовим наказом, яким з нього стягнуті аліменти на утримання малолітніх дітей та одночасно оспорюючи підстави для його видачі, що свідчить про наявність спору, не дотримався порядку, визначеного ч.ч.7,8 ст.170 ЦПК України щодо перегляду такого судового рішення.
За таких обставин, наявність спору щодо стягнення з заявника ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, не свідчить про можливість визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки відсутні передбачені ч.2 ст.432 ЦПК України матеріально-правові та процесуально-правові підстави, на підставі чого, суд приходить до висновку про безпідставність заяви заявника ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та відмовою у зв'язку з цим в її задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Березовською Іриною Анатоліївною про визнання судового наказу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 12 серпня 2024 року у справі №405/4826/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова