Єдиний унікальний номер 142/118/25
Номер провадження 2-а/142/6/25
іменем України
16 липня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
за участі
представника позивача, адвоката Опольської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
03 березня 2025 року представник позивач, адвокат Опольська Н.М. звернулась до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних та інтересів поважними та поновити позивачу пропущений строк звернення з адміністративним позовом про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, задовольнити адміністративний позов представника ОСОБА_1 адвоката Опольської Наталі Михайлівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №3/25/51 від 06 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що законом України №3621-ІХ від 21.03.2024р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Таке визначення не передбачає обов'язку військовозобов'язаного ініціювати проходження військово-лікарської комісії і не звільняє від обов'язку ТЦК та СП направити особу на ВЛК. Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулюють обов'язок таких осіб прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), зокрема задля проходження медичного огляду.
Крім того, підпункт 4 пункту 1 зазначає, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
З аналізу даних норм можна зробити висновок, що відповідні органи мають надати особі направлення та/або повістку з метою забезпечення належного проходження ВЛК.
Позивач зазначає, що, усвідомлюючи обов'язок щодо проходження комісії один раз на рік у воєнний час, в цілому від проходження медичного огляду з метою встановлення придатності не відмовлявся.
В письмових поясненнях до протоколу №3/25/51 від 19.01.2025р. позивачем було зазначено про причину відмови під тиском уповноважених працівників, а саме: " в правосуб'єктності людини повідомляю про те, що згідно з Конституцією України відмовляюсь від проходження ВЛК". Найголовнішою причиною такої відмови, стверджує позивач, стала відсутність при собі медичних документів, які підтверджують стан здоров'я.
Згідно з абз.3 п.3.4 розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Для належного проходження медичного огляду позивачу потрібен був час, щоб підготувати необхідні документи для огляду лікарів ВЛК (медичну карту амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, тощо).Однак, на момент затримання та доставлення, військовозобов'язаний не мав при собі документів, які підтверджують наявні хвороби. Тобто, в загальному, військовозобов'язаний не відмовлявся від проходження обстеження, проте, за відсутності медичних документів та перебуваючи під психологічним та фізичним тиском, вважає медичний огляд таким, що відбувається під примусом та з порушенням чинного законодавства України.
За наведених обставин, вважає представник позивача, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із пред'явленим позовом, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 надав суду відзив на позовну заяву, в якому керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що, ознайомившись з позовною заявою та ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 05 березня 2025 року по справі, ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними та просить суд відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
29 січня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до повістки №ВЛК/ВЗ/00841 громадянину ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибути до третього відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 29.01.2025 року з метою проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для встановлення ступеня придатності до військової служби.
Від підпису та отримання повістки громадянин ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з чи, оператором групи документального забезпечення, старшим солдатом ОСОБА_3 , в присутності двох свідків, було складено акт відмови від отримання повістки.
Разом з тим, з метою притягнення до адміністративної відповідальності, 29.01.2025 року оператором групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_7 , старшим солдатом ОСОБА_3 , в присутності двох свідків було складено адміністративний протокол № 3/25/51 від 29 січня 2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписами свідків у протоколі №3/25/51 від 29.01.2025 року.
Крім того, ОСОБА_1 був вручений примірник протоколу №3/25/51, а також йому було роз'яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується підписами свідків у протоколі.
На розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не прибув, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуюче вищевикладене, 06 лютого 2025 року, повно та всебічно дослідивши матеріали справи № 3/25/51 від 29.01.2025 року, з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно надавши оцінку доказам, відповідно до постанови №3/25/51, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000, 00 грн з огляду на наступне.
Військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд, чим порушив п.п.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487.
Відповідно до п.п. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Згідно із ч.3 ст.210 КУпАП, порушення правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - «відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки»), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовийобов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Із зазначеного вище слідує те, що ОСОБА_1 - це військовозобов'язаний громадянин України, до обов'язків якого входить, зокрема, проходження медичного огляду військово-лікарською комісією за відповідним направленням.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу (далі - «ВЛЕ») в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - «Положення № 402», «Положення про ВЛЕ»).
Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - «ВВНЗ»), ліцеїстів військових (військово- морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - «ліцеїсти»); осіб, звільнених з військової служби;визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - «інші військові формування»), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Щодо твердження позивача про те, що ані він, ні його представник не мають доказів отримання оскаржуваної постанови, оскільки вона була відправлена простим листом, а також, що відповідачем було порушено норми законодавства зі складання протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а саме статтю 285 КУпАП та пункт 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, відповідач зазначає наступне.
Згідно із Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року № 3, а саме пункту10, глави 2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 14 цієї ж Інструкції передбачено, що постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника.
У разі, якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач в позовній заяві зазначає наступне: «якби адвокатом не було направлено офіційного звернення у вигляді адвокотського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язана особа ОСОБА_1 взагалі не знав би про наявність накладеного на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 тисяч гривень...», що не відповідає дійсності, оскільки постанова №3/25/51 від 06.02.2025 року була надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим листом, що підтверджується квитанцією про відправку поштового відправлення №2360000128647.
Разом з тим, із трекінгу поштового відправлення стає відомо, що рекомендований лист на ім'я ОСОБА_1 було вручено одержувачу 05.04.2025, що спростовує твердження позивача про неотримання постанови.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.
Частиною 5 статті 22 Закону Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Отже, завантаженість працівників ТЦК та СП є очевидною і тому не мали достатньо часу для соєчасної відправки постанови про адміністративне правопорушення в силу наявності об'єктивних причин, що не залежали від нього.
Разом з тим, це жодним чином не могло вплинути на поновлення законного права ОСОБА_1 , на оскарження постанови та захисту своїх прав у судовому порядку, що передбачено чинним законодавством, а саме статтею 289 КУпАП.
Окремо зауважує відповідач, що безпідставні звинувачення про здійснення тиску на ОСОБА_1 є відвертою спробою очорнення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки не знаходять свого підтвердження і засновуються на припущеннях.
Законодавством визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме те, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово- лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з повісткою №ВЛК/ВЗ/00841 громадянину ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибути до третього відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 29.01.2025 року з метою проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для встановлення ступеня придатності до військової служби. Однак ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд, що підтверджується актом щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.01.2025 року, що в свою чергу і стало в подальшому приводом для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у громадянина ОСОБА_1 відсутні дані про проведення звірки облікових даних, проходження медичного огляду на встановлення ступеня придатності до військової служби, а також наявне неприбуття по повістці №1296093, що підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, тому громадянин ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання військового обов'язку у запасі, оскільки «усвідомлюючи обов'язок щодо проходженнякомісії один раз на рік», ОСОБА_1 досі її не пройшов.
Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 березня 2025 року вказану справу було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Враховуючи, що вказана позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, вказану позовну заяву слід розглядати за правилами адміністративного судочинства та її подано з дотриманням правил підсудності з дотриманням вимог ст. 19, ч. 1 ст. 20, ст. 25 КАС України, інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено, суд вважав за можливе вказану позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Опольської Наталі Михайлівни про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови №3/25/51 від 06 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.
Крім того, прийняти до розгляду та відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України. Призначено судове засідання на 15 годину 00 хвилин 14 березня 2024 року в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області, зал судових засідань № 1 (смт. Піщанка Вінницької області, вул. Вишнева, 5).
Постановлено також витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.Витребувані документи направити до Піщанського районного суду Вінницької області за адресою: смт. Піщанка Вінницької області, вул. Вишнева, 5, до початку судового засідання -15 години 00 хвилин 14 березня 2024 року.
14 березня 2025 року сторони в судове засідання не з'явились, витребувані з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суду не надані, наступне судове засідання в справі призначено на 09 квітня 2025 року на 15 годину 00 хвилин.
17 березня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з потребою відповідача у додатковому часі на ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відзиву, надання доказів.
21 березня 2025 року відповідачеві повторно надіслано копію ухвали від 05 березня 2025 року для виконання в частині витребування доказів.
09 квітня 2025 року сторони в судове засідання не з'явились, витребувані з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суду не надані, наступне судове засідання в справі призначено на 13 травня 2025 року на 10 годину 00 хвилин.
08 травня 2025 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, до якого долучив копію протоколу № 3/25/51 про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , копію акту щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 січня 2025 року, копію повістки № ВЛК/В3/00841 ОСОБА_1 від 29 січня 2025 року, копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 лютого 2025 року, яким ОСОБА_1 повідомляється про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з додатком - постановою від 06 лютого 2025 року, копію постанови № 3/25/51 від 06 лютого 2025 року про про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, копію фіскального чеку від 25 лютого 2025 року, копію облікової картки до військового квитка ( тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1
13 травня 2025 року справу було знято з розгляду у зв'язку із зайнятістю головуючого по справі судді в іншому провадженні, наступне судове засідання по справі призначено на 17 червня 2025 року на 10 годину 00 хвилин.
17 червня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву у зв'язку з початком іншої справи до 27 червня 2025 року до 14 години.
27 червня 2025 року справу було знято з розгляду у зв'язку із зайнятістю головуючого по справі судді в іншому провадженні, наступне судове засідання по справі призначено на 16 липня 2025 року на 10 годину 00 хвилин.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник позивача, адвокат Опольська Н.М. позовні вимоги підтримала повністю, просила про їх задоволення та не заперечувала провести подальший розгляд справи у її та позивача відсутності, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 3\25/51 від 06 лютого 2025 року, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином засобами підсистеми Електронний суд, подав відзив на позовну заяву та частково виконав вимоги ухвали суду від 05 березня 2025 року про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , надавши суду копії документів зі справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 06 лютого 2025 року винесено постанову № 3/25/51 у адміністративній справі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, судом приймається до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву
Відповідно до положень ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, 08 травня 2025 року представник відповідача подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, до якого долучив копію протоколу № 3/25/51 про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , копію акту щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 січня 2025 року, копію повістки № ВЛК/В3/00841 ОСОБА_1 від 29 січня 2025 року, копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 лютого 2025 року, яким ОСОБА_1 повідомляється про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з додатком - постановою від 06 лютого 2025 року, копію постанови № 3/25/51 від 06 лютого 2025 року про про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, копію фіскального чеку від 25 лютого 2025 року, копію облікової картки до військового квитка ( тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 , тим самим частково виконавши ухвалу суду від 05 березня 2025 року про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнає. Позивач вказує, що Законом України №3621-ІХ від 21.03.2024р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Таке визначення не передбачає обов'язку військовозобов'язаного ініціювати проходження військово-лікарської комісії і не звільняє від обов'язку ТЦК та СП направити особу на ВЛК.Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулюють обов'язок таких осіб прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) зокрема задля проходження медичного огляду.
Крім того, підпункт 4 пункту 1 зазначає, що призовники, військовозобов'язані тарезервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Тобто, відповідні органи мають надати особі направлення та/або повістку з метою забезпечення належного проходження ВЛК. Позивач, усвідомлюючи обов'язок щодо проходження комісії один раз на рік у воєнний час в цілому від проходження медичного огляду з метою встановлення придатності не відмовлявся. Дане твердження позивача знайшло своє відображення в постанові у справі проадміністративне правопорушення від 06 лютого 2025 року, де встановлено таку подію як відмова ОСОБА_1 від підпису та отримання повістки про проходження ВЛК, що кваліфіковано відповідною посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 як відмову від проходження медичного огляду, що є помилковим твердженням щодо ідентичності таких дій як відмова особи від отримання повістки та відмова від проходження ВЛК. В протоколі про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року встановлено, що відповідною посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд. До даного протоколу дадається копія повістки громадянину ОСОБА_1 про необхідність з'явлення 29 січня 2025 року на 18 годину для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 та акт відмови від отримання повістки про виклик громадянином ОСОБА_1 , проте надані суду копії матеріалів адміністративної справи не містять доказів неприбуття чи непроходження гомадянином ОСОБА_1 ВЛК, а відтак висновок посадових осіб відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду базується на припущеннях.
В письмових поясненнях до протоколу №3/25/51 від 19.01.2025р. позивачем було зазначено про причину відмови під тиском уповноважених працівників, а саме " в правосуб'єктності людини повідомляю про те, що згідно з Конституцією України відмовляюсь від проходження ВЛК".
Як пояснила в судовому засіданні представника позивача, причиною такої відмови стала відсутність при собі медичних документів, які підтверджують стан здоров'я.
Згідно з абз.3 п.3.4 розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Для належного проходження медичного огляду позивачу потрібен був час, щоб підготувати необхідні документи для огляду лікарів ВЛК (медичну карту амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, тощо).
Однак, на момент затримання та доставлення військовозобов'язаний не мав при собі документів, які підтверджують наявні хвороби.
У своєму відзиві відповідач також зазначає, що пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - «інші військові формування»), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю. Тобто, за відсутності медичних документів, як те стверджує позивач, відсутність попередніх медичних документів у особи під час медичного оглляду може призвести до порушення процедури його проведення.
За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи.
Відповідачем також було порушено норми чинного законодавства, а саме ч.1 ст. 285 КУпАП, а також п. 14 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
За приписами ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі
Відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць,військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату Міністром оборони наказом №3 від 01.01.2024 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381).
Відповідно до пункту 14 Інструкції постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якоїдолучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, віиськовозобов язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Вищевказаних вимог під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача, в порушення вимог Інструкції, Відповідач не дотримався.
Таким чином, суд зазначає, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не були забезпечені процесуальні гарантії прав позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи. Таким чином, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у його відсутності не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило особу можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі право на захист.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
На підставі ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
В частині 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період .
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року зазначено про вчинення ОСОБА_1 вчинення даного правопорушення своєю бездіяльністю, що не відповідає змісту об'єктивної сторони правопорушення - вчинення саме дій в особливий період.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, факт вчинення позивачем правопорушення належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
Однак, суд вважає, що зазначена оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відповідно наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №3/25/51 року, винесена відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, без додержання законності та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - слід закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо інших доводів, то суд зазначає, що відповідно доп. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно ізп. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.,статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З аналізу наведених норм, видно, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може прийняти лише одне із рішень, передбаченихч.3 ст. 286 КАС України.
Можливість визнання при цьому протиправним акта суб'єкта владних повноважень, законодавець не встановлює, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
А тому враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію про сплату судового збору, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн., відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 3/25/51 від 06 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП закрити.
В решті завлених вимог в задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 16 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса, АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;
Представник позивача: Опольська Наталя Михайлівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000508 від 02 липня 2019 року, вул.Симона Петлюри, 19, м.Вінниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя: