Справа № 404/9394/23
Номер провадження 2/404/1237/24
17 липня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У листопаді 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути із відповідача 86 624,81 грн. заборгованості за кредитним договором №588989984 та сплачений судовий збір .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 588989984, який підписано електронним підписом позичальника.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 р. до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 р., ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 86 624,81грн.
На виконання договорів факторингу на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки ані теперішнього, ані попередніх кредиторів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» на суму 86 624,81грн., з яких: 21 999,40 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 64 625,41 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Ухвалою судді від 23 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Заочним рішенням від 15 лютого 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 588989984 в розмірі 86 624,81 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 13 травня 2024 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року, скасовано, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду.
01 липня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що з твердженнями позивача повністю не погоджується, оскільки, жодного договору з номером 588989984 від 15 квітня 2021 р., ним не укладалось, грошові кошти в розмірі 22000 грн. від «Манівео Швидка фінансова допомога» на його рахунки у вказаний позивачем період не надходило. З аналізу договору кредиту - сторінка 7, розділ 5 «Реквізити сторін», по-перше некоректно зазначені персональні данні, зокрема, зазначено не проспект Перемоги, а вулиця Перемоги, по друге не міститься його підпису в тому числі посилання на одноразовий ідентифікатор чи ЕЦП. По друге - відсутні будь-які докази отримання грошових коштів в вказаному розмірі. Зокрема в матеріалах справи міститься платіжне доручення, яке подано до клопотання від 04 грудня 2023 року, з порушенням строків для його подання, оскільки подане окремим клопотанням після подачі основного позову, а позивач не зазначає в основному позові про неможливість подання певних доказів та не порушує питання про поновлення такого строку, що суперечить нормам статті 175, ч.3, пункт 8, та ч.5, ст. 177, 83 ЦПК України.
Платіжне доручення не відповідає нормам встановленим для такого виду документа - відсутній підпис та печатка банка, відсутнє прізвище ім'я та по батькові особи яка подає таке доручення до виконання та яка виконала дане доручення (представник банку), відсутнє найменування банку отримувача, що не може свідчити про виконання банком даного доручення. Більше того, зазначено номер карткового рахунку, 5168-74ХХ-ХХХХ-7204, який не належить особі відповідача, що підтверджується довідкою Приватбанку від 10 лютого 2024 року, довідкою Приватбанку від 15 травня 2024 року, та скріншотами з клієнт банку про відкриті та закриті рахунки ОСОБА_1 .
Вказано, що у нього виникають сумніви щодо достовірності кредитного договору № 588989984 від 15 квітня 2021 року та платіжного доручення від 15 квітня 2021 року. До того ж у відповідача відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за неукладеним кредитним договором № 588989984 від 15 квітня 2021 року.
Жодних доказів оплати стороною позивача не надано, як і не додано копії самого договору факторингу № 28/1118-01, а лише додаткову угоду незасвідчену належним чином.
Позивачем до договору факторингу №20102022 не додано реєстру прав вимоги, а лише витяг з реєстру, який не підписаний уповноваженими представниками сторін договору факторингу, та лише має підпис представника позивача.
З аналізу реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року (на одному листі), доданого разом з клопотанням від 04 грудня 2023 року (з порушенням порядку та строків встановлених діючим законодавством), не вбачається прав вимоги до сторони відповідача. У зв'язку із цим відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за неукладеним кредитним договором № 588989984 від 15 квітня 2021 року. Зазначене, у свою чергу, свідчить про недоведеність позивачем порушення його майнових прав, а відтак і наявності у нього права на подання цього позову до відповідача.
03 липня 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказано, що
клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов'язаний ввести на вебсторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта.
При укладанні кредитного договору позичальником зазначено номер телефону НОМЕР_1 , що ідентично номеру телефону вказаного відповідачем в відзиві на позовну заяву, як особистий номер телефону для зв'язку.
Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов'язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи заявку, клієнт дає свою згоду на передачу товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов'язання за договором.
Товариство має право зателефонувати клієнту за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту.
Товариство має право додатково вимагати від клієнта надання належним чином завірених копій документів, які товариство визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту.
Клієнт дає свою згоду на те, що товариство має право звертатися за інформацією про фінансовий стан заявника до третіх осіб, які пов'язані з клієнтом діловими, професійними, особистими, сімейними або іншими відносинами, яка необхідна для прийняття рішення про надання кредиту. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства і формує особистий кабінет клієнта. З метою впевненості, що клієнт є власником вказаної банківської платіжної карти, товариство має право здійснити верифікацію зазначеної карти. Для цього в автоматичному режимі на банківському картковому рахунку клієнта блокується випадкова сума до 3 гривень, точне значення якої клієнту необхідно вказати у відповідному полі на сайті товариства.
Після завершення процедури верифікації протягом 2 (двох) годин в автоматичному режимі відбувається розблокування вищезазначеної суми. Рішення про надання кредиту приймається товариством на підставі автоматизованої системи аналізу даних заявника. Приймаючи заявку до розгляду, товариство не приймає на себе зобов'язання надати кредит. Товариство протягом 1 робочого дня з дати отримання заявки приймає рішення про надання кредиту або про відмову в наданні кредиту.
Товариство інформує Клієнта про прийняття рішення про видачу кредиту через смс повідомлення на телефонний номер клієнта, а також відповідна інформація зазначається в особистому кабінеті. За затримку надходження повідомлення про прийняття рішення, викликане проблемами в роботі електронних та/або телефонних служб і сервісів, товариство відповідальності не несе.
У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, товариство робить клієнту в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти договір про надання фінансового кредиту або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку «З умовами договору (оферти) згоден», після чого клієнту надсилається смс повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним та завантажується в особистий кабінет клієнта. На вимогу клієнта товариство може надати укладений договір на паперовому носії.
Товариство не пізніше 2 робочих днів з дати підписання договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківську картку клієнта, зазначену клієнтом в заявці. Отже, позивачем доведено факт укладання вищевказаних договорів відповідачем в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитних договорів.
Відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Первісним кредитором наданні докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором та детальний розрахунок заборгованості. Відповідно до детального розрахунку заборгованості по кредитного договору, відповідач здійснював сплату заборгованості в добровільному порядку, а саме: 13 травня 2021 року 2 095,00 грн.; 09 липня 2021 р. - 5,00 грн. Таким чином, відповідач здійснював дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що він усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився с його умовами, отримав кредитні кошти та намагався сплатити кредит. Однак по невідомим позивачу обставинам, або в зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідач перестав сплачувати заборгованість, що не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
Розрахунок заборгованості за договором завірений належним чином та направлений до суду, жодним чином не суперечить положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить: суму заборгованості по кредиту, по сплаті процентів, комісійної винагороди, пені, а також загальний розмір заборгованості.
Вказано, що якщо відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданим позивачем чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду. Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обґрунтованими. Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів у позику, відповідачем при укладенні договорів висловлено не було.
У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні договору, а саме: №: НОМЕР_2 . Вважає, що відповідачем не надано доказів спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведеному договору.
ТОВ «Таліон» гарантує, що права вимоги за відступленими кредитними договорами є дійсними і чинними. Оригінали договору факторингу № 28/1118- 01 від 28 листопада 2018 р., разом з додатками до нього (реєстрами боржників) знаходяться безпосередньо у сторін договору. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною вищезазначеного договору факторингу, і не здійснювало контроль за процесом його укладення та виконання, тому одним із оригіналів повного тексту цього договору, та додатками до нього, не володіє і не може володіти згідно чинного законодавства України.
Реєстри боржників до договорів факторингу містять інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку надано було Витяги з Реєстрів боржників, що містить лише дані ОСОБА_1 , інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.
Договори факторингу укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цих правочинів та є чинними і дійсними. Позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
09 липня 2024 року до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 09 липня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
11 листопада 2024 року від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено.
27 січня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 1, 3 ЦК України, ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
15 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 588989984, який підписано електронним підписом позичальника, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів здійснюється у розмірі 124,10% річних, що становить 0,34% в день від суми кредиту за час користування.
Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 24 244 грн.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.3. Договору).
Як вбачається з пункту 4.4. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 2.1. договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти їх та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 86 624,81 грн.
Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення договорів факторингу про відступлення ТОВ «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги.
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договорів факторингу недійсними.
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею ( стаття 11 Закону України « Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовими ідентифікаторами відповідно, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Судом установлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитних договорів
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував в повному обсязі.
Щодо твердження відповідача про недоведеність позивачем факту перерахування йому кредитних коштів суд зазначає наступне.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу на його картковий рахунок надано суду виписку по рахунку відповідача.
Суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання зобов'язань щодо надання відповідачу кредитних коштів.
Позивачем надано також розрахунок заборгованості, відповідно якого сума заборгованості становить 86 624,81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний розрахунок складений відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі, актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.
За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем надано до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази як укладення між первісними кредиторами та відповідачем кредитного договору , так і наявності заборгованості відповідача за вказаними кредитними договорами. При цьому, всупереч зазначеним вище вимогам, відповідачем не спростовано за допомогою будь-яких доказів ані факту укладення кредитного договору, ані відсутності заборгованості за ними. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Безпідставними є доводи відповідача про те, що надані позивачем докази є неналежними та недопустимими доказами наявності заборгованості у визначеному у позові розмірі.
Таким чином, суд вважає, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного суд вважає, що заявлений позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 588989984 у розмірі 86 624,81 грн.
Відповідно до ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2684 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 86 624,81 грн. заборгованості за кредитним договором № 588989984, а також сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 17.07.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова