15.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/13060/23
1-кп/205/114/25
15 липня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041690001670 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новолозуватівка, Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, без реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-17.01.2023 року Межівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Межова Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не має,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, будучі обізнаним про те, що з 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який продовжено відповідними указами Президента України, вчинив кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 28.10.2023 року, близько 20 години 50 хвилин, знаходились на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Дніпро, вул. Доблесна, біля буд. № 58, де побачили потерпілого ОСОБА_8 , який тримав в руках сумку синього кольору.
В цей же час у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник кримінальний протиправний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме, сумки, яку тримав у руках потерпілий ОСОБА_8 та вони домовились про спірне його вчинення, таким чином вступили у попередню змову на вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 повинен був з метою подолання можливого опору застосувати до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а ОСОБА_4 , повинен був шляхом ривку, вирвати з рук потерпілого сумку.
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, діючи відповідно до розподілених ролей, співучасники злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 28.10.2023 року о 20 год. 50 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, яка виражається в особистому збагаченні, передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому та свідомо бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, наздогнавши потерпілого ОСОБА_8 біля буд. №3 по провулку Глухий в м. Дніпро, ОСОБА_3 , вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, наблизившись до ОСОБА_8 ззаду, повалив останнього на землю, та з метою подолання опору потерпілого, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, почав наносити останньому удари руками і ногами по різним частинам тулубу і голови та в цей же момент, відповідно до умов попередньої змови, ОСОБА_4 , наблизившись до ОСОБА_8 , якого в цей момент утримував ОСОБА_3 , та шляхом ривку вирвав з рук потерпілого ОСОБА_8 сумку, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А 12» синього кольору, безпровідні навушники марки «Baceus» моделі «Encok WM01» чорного кольору, та інші особисті речі потерпілого та утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 3 858 грн.
Також, ОСОБА_4 , будучі обізнаним про те, що з 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який продовжено відповідними указами Президента України, вчинив кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 , 28.10.2023 року, близько 20 години 50 хвилин, знаходились на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Дніпро, вул. Доблесна, біля буд. № 58, де побачили потерпілого ОСОБА_8 , який тримав в руках, сумку синього кольору.
В цей же час у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник кримінальний протиправний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме, сумки, яку тримав у руках потерпілий ОСОБА_8 та вони домовились про спільне його вчинення, таким чином вступили у попередню змову на вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 повинен був з метою подолання можливого опору застосувати до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а ОСОБА_4 , повинен був шляхом ривку, вирвати з рук потерпілого сумку.
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, діючи відповідно до розподілених ролей, співучасники злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 28.10.2023 року о 20 год. 50 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, яка виражається в особистому збагаченні, передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому та свідомо бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, наздогнавши потерпілого ОСОБА_8 біля буд. №3 по провулку Глухий в м. Дніпро, ОСОБА_3 , вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, наблизившись до ОСОБА_8 ззаду, повалив останнього на землю, та з метою подолання опору потерпілого, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, почав наносити останньому удари руками і ногами по різним частинам тулубу і голови та в цей же момент, відповідно до умов попередньої змови, ОСОБА_4 , наблизившись до ОСОБА_8 , якого в цей момент утримував ОСОБА_3 , та шляхом ривку вирвав з рук потерпілого ОСОБА_8 сумку, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А 12» синього кольору, безпровідні навушники марки «Baceus» моделі «Еnсок WM01» чорного кольору, та інші особисті речі потерпілого та утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 3 858 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково.
Обвинувачений ОСОБА_4 на початку судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення визнавав частково, потім змінив позицію та вину не визнав.
Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що 28.10.2023 року у вечірній час доби він був в компанії з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та йшли по вулиці. Побачили, що їхав автобус та на зупинці громадського транспорту з автобуса вийшов раніше незнайомий їм чоловік, в руках якого була сумка синього кольору, після цей чоловік пішов до провулку. Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що раптово у нього виник умисел забрати у чоловіка сумку, тому він пішов за ним, а ОСОБА_4 з ОСОБА_9 пішли слідом. Він, наздогнавши чоловіка, штовхнув його, після чого чоловік, який в подальшому набув статус потерпілого, впав на землю та намагався відбитися та в процесі бійки він, тобто ОСОБА_3 , вдарив потерпілого не більше двох разів по задній частині тіла та вирвав сумку. Обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_4 не був обізнаний про його намір забрати сумку у потерпілого, не приймав участь у сутичці, навпаки намагався його відтягнути. Також обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що після того, як він забрав сумку у потерпілого, вони всі втрьох втекли з місця події. Обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що потім вони подивилися, яке майно було у викраденій сумці та серед майна побачили мобільний телефон Самсунг. Викрадену сумку принесли до дому, де вони всі мешкали, а саме, за місцем проживання свідка ОСОБА_11 . В подальшому, вони належний потерпілому мобільний телефон продали та отримали грошові кошти. Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував попередню домовленість з ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, між тим, повідомив, що він розуміє, що вчинив поганий вчинок, зробив висновки та розкаюється, зазначивши, що в усьому винні його приятелі, які спонукали його до вчинення кримінального правопорушення з метою збагачення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що в жовтні 2023 року він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 йшли по вулиці, були напідпитку, біля зупинки громадського транспорту побачили незнайомого чоловіка, в руках якого була сумка, та який, вийшовши з автобуса, попрямував до провулку. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 пішов за незнайомим чоловіком, а коли він повернув у провулок, то секунд тридцять вже ОСОБА_3 не бачив, між тим він пішов за ОСОБА_3 , щоб наздогнати його. Потім побачив, що ОСОБА_3 наздогнав незнайомого чоловіка, якого руками штовхнув в плече, після чого чоловік впав на землю. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він підбіг до ОСОБА_3 з метою відтягнути останнього від чоловіка, та підбігши до них, він почав тягнути ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 почав тягнути сумку з незнайомого чоловіка, який в подальшому набув статус потерпілого. В цей момент ОСОБА_3 вихватив сумку, яка була у потерпілого, та вони всі побігли з місця події. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що жодних попередніх домовленостей на вчинення кримінального правопорушення у них з ОСОБА_3 не було, потерпілого не бив, сумку не забирав. Коли вони прийшли додому, ОСОБА_3 передав йому викрадену сумку, в якій був мобільний телефон та кейс від навушників, мобільний телефон вони наступного дня вирішили продати. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він лише був на місці вчинення кримінального правопорушення, однак жодних протиправних дій не вчиняв.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 та повне невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 їх вина у пред'явленому їм обвинуваченні за ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_8 , який в судовому засіданні зазначив, що він 28.10.2023 року, приблизно о 21.00 год. вийшов з автобуса на зупинці громадського транспорту по вул. Доблесна в м. Дніпро. В цей момент він побачив трьох хлопців, які палили цигарки біля зупинки, зрозумів, що вони не місцеві, оскільки не привіталися з ним. В той момент у потерпілого в руках була сумка, в якій був мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А 12» синього кольору, навушники, зарядний пристрій та інше дрібне майно. Потерпілий пройшовши приблизно до 5 хвилин, зайшов у провулок, який був вузький, в цей час він почув, що позаду хтось біжить, він подумав, що хтось поспішає по справах та потрібно пропустити людину, тому він обернувся, і в той момент незнайомий йому хлопець відразу, штовхнувши в грудь, звалив його з ніг, він впав на землю обличчям до низу та відразу цей хлопець почав наносити удари по верхній частині його тулубу та голові. Потерпілий в судовому засіданні по обличчю та статурі відразу впізнав в особі обвинуваченого ОСОБА_3 , саме того хлопця, який перший до нього підбіг та його штовхнув, поваливши з ніг. Потерпілий зазначив, що в той момент, коли він вже лежав на землі, він почув, що підбіг ще хтось. Потерпілий пояснив, що по його почуттям, його били ногами та тримали більше ніж одна особа, хтось утримував та бив, хтось вирвав сумку. Пояснив, що коли його били, він не бачив хто бив, оскільки лежав на землі обличчям до низу, але ж запам'ятав, що на одному з нападників були кросівки білого кольору. Пояснив, що в процесі бійки він просив хлопців припинити побиття, намагався піднятися та відбивався, та при спробах піднятися, побачив обличчя першого та другого хлопця, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Потерпілий в судовому засіданні впізнав в особі обвинуваченого ОСОБА_4 другого з хлопців, який підбіг вже після ОСОБА_3 та продовжив спільно з ОСОБА_3 вчиняти кримінальне правопорушення відносно нього. Потерпілий пояснив, що під час бійки він чув, як хтось з нападників крикнув «виривай сумку» та в той час, коли його били та утримували на землі, а він намагався відбиватися, у нього вирвали з рук сумку, в якій відірвалася ручка, після чого нападники з його майном побігли в напрямку з якого прибігли. Потерпілий пам'ятає, що окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на місці події був ще один хлопець, який втік разом з двома нападниками. Потерпілий підтвердив, що на стадії досудового розслідування з ним проводились слідчі дії, зокрема, впізнання за фотографіями, при проведення яких, він впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Потерпілий в судовому засіданні зазначив, що завдана шкода йому не відшкодована, просив призначити покарання на розсуд суду.
Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який в суді свідчив, що він був знайомий з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з якими у нього склалися дружні відносини. Свідок орендував будинок в м. Дніпро та запропонував їм втрьох переїхати з Межівського району до м. Дніпра та проживати у нього, на що вони погодились. Через деякий час, приблизно в листопаді 2023 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 принесли сумку до його помешкання, показали її та яке майно там знаходилось. Свідок пам'ятає, що сумка була синього кольору та в ній був мобільний телефон Самсунг, зарядний пристрій та кейс від навушників. Свідок зазначив, що зі слів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 він дізнався відкіля ця сумка. Так, вони йому розповіли, що на зупинці громадського транспорту вони перебували в трьох, а саме, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , після відбулася бійка з незнайомим чоловіком, хтось з них бив, хтось тримав чоловіка, а хтось забрав сумку. Свідок пояснив, що після того, як вони подивилися, яке майно знаходилось у викраденій сумці, вони вирішили забрати з неї мобільний телефон Самсунг, а сумку з іншими речами покласти в схованку. Свідок також повідомив, що приблизно через два дні вони пішли продали мобільний телефон та отримали грошові кошти, які розділили між собою. Після уточнюючих запитань, які поставили захисники щодо обставин вчинення злочину, свідок повідомив, що ОСОБА_4 йому казав, що бив незнайомого чоловіка ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 тримав його, потім сумку забрав ОСОБА_3 . Окрім цього, свідок підтвердив, що через деякий час після подій, про які він свідчив, він добровільно видав поліцейським викрадену сумку синього кольору з майном, окрім мобільного телефону.
Свідок ОСОБА_9 не був допитаний в судовому засіданні, оскільки на судові виклики до суду не з'являвся, а ухвали суду про привід свідка ОСОБА_9 для забезпечення його явки в судове засідання не були виконанні у зв'язку з відсутністю останнього за відомим місцем проживання, що підтверджується рапортами співробітників поліції.
Також, вина обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_8 , в якій він просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 28.10.2023 року, шляхом ривка відкрито заволоділа його особистим майном, за адресою: м. Дніпро, провулок Глухий, 3;
- протоколом огляду місця події від 28.10.2023 року, згідно якого в присутності понятих, за участю спеціаліста оглянуто відкриту земельну ділянку місцевості, розташовану за адресою: м. Дніпро, пров. Глухий, 3;
- протоколом огляду місця події від 28.10.2023 року та фототаблицею до нього, згідно якого в присутності понятих, за участю спеціаліста оглянуто відкриту земельну ділянку місцевості, на якій розташована зупинка громадського транспорту, розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Доблесна, 58, де в ході огляду виявлено та вилучено два недопалки від цигарок, які були поміщені до паперового конверту, а також з поверхні дерев'яної лавки, розташованої на зупинці, при обробці фотопорошком «Малахіт» було виявлено та вилучено сліди капілярного візерунку, які від копійовані на 1 л/с та поміщені до паперового конверту;
-висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/40168-Д від 08.11.2023 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, ілюстрованої таблиці до нього, згідно якої чотири сліди пальців рук розмірами 15х26 мм., 15х25 мм., 13х28
-мм., 12х20 мм., вилучені в ході огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Доблесна, 58 придатні для ідентифікації за ними особи (осіб);
-письмовою інформацією Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №43.3/109СВ від 07.11.2023 за підписом заступника директора ОСОБА_12 на ім'я слідчого СВ ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 , згідно якої перевіркою за центральним автоматизованим дактилоскопічним обліком Експертної служби МВС чотирьох слідів пальців рук, вилучених 28.10.2023 року у ході огляду місця події за фактом грабіжу у відношенні гр. ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , у кримінальному провадженні № 12023041690001670 від 29.10.2023 (висновок експерта від 08.11.2023 № СЕ-19/104-23/40168- Д, встановлено збіг одного сліду пальця руки з відбитком пальця руки на дактилоскопічній карті, заповненій на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2023 року, складеного в присутності понятих, згідно якого для впізнання було надано потерпілому ОСОБА_8 чотири фотознімки, відповідно до якого в присутності понятих потерпілий на фотознімку під № 1 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 , по загальним рисам обличчя, носу, очам, який 28.10.2023 року близько 20.50 год., за адресою: АДРЕСА_4 застосував до нього фізичне насильство, з метою заволодіння майном;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2023 року, складеного в присутності понятих, згідно якого для впізнання було надано потерпілому ОСОБА_8 чотири фотознімки, відповідно до якого в присутності понятих потерпілий на фотознімку під № 3 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 , по формі обличчя, за формою носа, по розрізу очей, який 28.10.2023 року близько 20.50 год., за адресою: АДРЕСА_4 шляхом ривку заволодів його майном;
-товарним чеком на мобільний телефон «Samsung» моделі «А 12» синього кольору, придбаного 03.04.2021 року;
-протоколом огляду від 08.11.2023 року, згідно якого в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_8 огляд проводився за адресою: АДРЕСА_5 в приміщенні кабінету 109, предметом огляду є сумка синього кольору та кейс з навушників, при відкритті встановлено, що кришка кейсу має пошкодження, надані для огляду речі добровільно видав ОСОБА_11 , після огляду майно вилучено до ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області;
-речовими доказами, якими згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08.11.2023 року визнано сумку чоловічу синього кольору з написом «Jinpaidibag»; кейс з навушників марки «Baceus», моделі «Encok WM01» чорного кольору; зарядний пристрій, що запаковані до паперового конверту, та передані на зберігання під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_8 ;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.11.2023 року, згідно якого 08.11.2023 року о 19.15 год., в АДРЕСА_5 було затримано підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023041690001670 від 29.10.2023 року, а саме, ОСОБА_4 ;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.11.2023 року, з додатком до нього, а саме, DVD - R диском, згідно якого 08.11.2023 року о 19.20 год., в АДРЕСА_5 було затримано підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023041690001670 від 29.10.2023 року, а саме, ОСОБА_3 ;
-висновком судової товарознавчої експертизи № 254-23 від 28.11.2023 року судового експерта ОСОБА_14 , з додатками, згідно якої станом на 28.10.2023 року середня ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «А 12» синього кольору у справному стані, який був придбаний 03.04.2021 року становить 2655 грн. Станом на 28.10.2023 року середня ринкова вартість безпровідних навушників марки «Baceus», моделі «Еnсок WM01» чорного кольору, у справному стані, які були придбані 21.07.2023 року становить 1 203 грн.;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.11.2023 року з додатком DVD-R диском, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 показав всім учасникам слідчого експерименту обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, місце, час, спосіб вчинення проти нього злочину 28.10.2023 року.
Так, в судовому засіданні був досліджений відеозапис, який міститься на додатку до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.11.2023 року, а саме, DVD-R диску, на якому зафіксовано як потерпілий ОСОБА_8 надає покази, розповідає всім учасникам слідчого експерименту обставини вчиненого 28.10.2023 року близько 20.50 год. проти нього кримінального правопорушення, а саме, показав місце вчинення кримінального правопорушення, де саме він почув хлопців, де його наздогнав перший хлопець, який його повалив з ніг, в якому положенні він знаходився, коли його били та вихопили сумку, повідомивши, при цьому, що сумку на його думку вихватив другий хлопець, зі слів потерпілого
«малий», який менше за своєю статурою, ніж той хлопець, який повалив його з ніг та почав наносити удари.
Окрім цього, вина обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.11.2023 року, та фототаблиці до нього, складеного в присутності понятих, згідно якого для впізнання було надано потерпілому ОСОБА_8 чотири чоловічі сумки, відповідно до якого в присутності понятих потерпілий ОСОБА_8 під № 2 впізнав належну йому сумку, яку було відкрито викрадено у нього 28.10.2023 року о 20.50 год., за адресою: м. Дніпро, пров. Глухий, 3;
-протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.11.2023 року, та фототаблиці до нього, складеного в присутності понятих, згідно якого для впізнання було надано потерпілому ОСОБА_8 чотири кейси від навушників, відповідно до якого в присутності понятих потерпілий ОСОБА_8 під № 2 впізнав належний йому кейс від навушників, які належали до речей, які у нього відкрито викрадено 28.10.2023 року о 20.50 год., за адресою: м. Дніпро, пров. Глухий, 3;
-протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.11.2023 року, та фототаблиці до нього, складеного в присутності понятих, згідно якого для впізнання було надано потерпілому ОСОБА_8 чотири зарядні пристрої, відповідно до якого в присутності понятих потерпілий ОСОБА_8 під № 4 впізнав належний йому зарядний пристрій.
Стосовно того факту, що потерпілий в своїх показах повідомив, що на місці злочину він бачив крім обвинувачених, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ще третю особу, про що повідомляли також обвинувачені та свідок ОСОБА_11 , необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тому, суд досліджує лише обставини, які стосуються обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і надає правову оцінку лише їх діям відповідно до пред'явленого їм обвинувачення.
А тому, повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий доказ, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 186 КК України з об'єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Одночасно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ним як викрадення, але вона ігнорує це.
Грабіж вважається закінченим коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власник (винести, сховати, передати, викинути тощо).
З суб'єктивної сторони як грабіж так і крадіжка передбачають прямий умисел. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу та крадіжки є корисливий мотив та корислива мета, з якими здійснюється викрадення.
З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам тощо). Спосіб розпорядження викраденим майном для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК України значення не має. Аналогічного висновку дійшов ККС ВС у своїй постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 511/2543/17 (провадження № 51-2778км20).
Крім цього, ВС ККС у Постанові від 16.03.2023 у справі №166/43/22 (провадження № 51-3988 км 22) зазначив, що грабіж вважається закінченим, коли майно фактично вилучене і винувата особа має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути, тощо). З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел, а винувата особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона немає жодного права.
Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 186 КК має бути встановлено і доведено, що особа усвідомлювала те, що майно, яким вона заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у злочинах проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу) за попередньою змовою з ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину частково, його покази про те, що він самостійно виконував всі кримінально-протиправні дії, не є спроможними, та суд розцінює їх як такі, що мають ознаки намагання зменшити ступінь вини співучасника ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим до показів обвинуваченого ОСОБА_4 суд ставиться критично з огляду на таке.
Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього кримінального правопорушення декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч.2 ст. 28 КК України).
Домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення кримінального правопорушення, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Початком вчинення кримінального правопорушення вважається початок виконання об'єктивної сторони. При цьому, під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії, які спрямовані на досягнення єдиної мети.
Як випливає із ч.2 ст. 28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину. Така домовленість може відбуватися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Це наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухам, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.
Усебічно проаналізувавши сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, суд доходить висновку, що спільні дії обвинувачених, як до початку вчинення кримінального правопорушення, так і під час заволодіння чужим майном, їх узгодженість, свідчать про об'єднання таких дій єдиним умислом, охопленим свідомістю об'єктивного сприяння один одному у вчинені відкритого заволодіння майном, а отже вчиненими за попередньою змовою групою осіб.
Із матеріалів провадження видно, що поведінка обвинувачених під час скоєння злочину була узгодженою, оперативною та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується показами потерпілого ОСОБА_8 , результатами проведеного слідчого експерименту з потерпілим, а також показами свідка ОСОБА_11 .
Так, аналізуючи покази потерпілого, які суд визнає послідовними, логічними, узгодженими з іншими доказами та такими, що заслуговують на довіру, суд враховує, що він бачив на місці злочину двох обвинувачених, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що сумку вирвали з його рук в той час, коли його утримували та наносили удари. З чого суд робить висновок, що при виконанні таких дій, одномоментно ще виривати сумку з рук потерпілого не є спроможним. Окрім того, потерпілий пояснив, що чув крик «виривай сумку», що на переконання суду свідчить про узгодженість дій та поділ ролей між співучасниками. Вказані обставини підтверджуються і результатами отриманими при проведенні слідчого експерименту з потерпілим, під час якого останній висловив думку, що сумку у нього вирвав «малий» хлопець, тобто не той хто повалив його з ніг.
Крім того, свідок ОСОБА_11 дав суду покази, згідно з якими самі обвинувачені розповіли йому про спільне вчинення нападу на чоловіка та заволодіння його майном, описавши обставини події, які збігаються з показами потерпілого ОСОБА_8 . Це також підтверджує, що обвинувачені мали єдиний злочинний умисел, діяли за попередньою змовою, з розподіленням ролей між ними.
Тому, суд критично ставиться до заперечень обвинуваченого ОСОБА_4 щодо його непричетності до вчинення злочину, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами: показаннями потерпілого, результатами слідчого експерименту з потерпілим, показами свідка ОСОБА_11 , речовими доказами, якими визнано сумку чоловічу синього кольору з написом «Jinpaidibag», кейс з навушників марки «Baceus», моделі «Encok WM01» чорного кольору, зарядний пристрій, що було добровільно видано свідком ОСОБА_11 , а також власними показами обвинуваченого ОСОБА_3 та власними показами обвинуваченого ОСОБА_4 щодо спільного перебування на місці події.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи разом на зупинці громадського транспорту, побачивши потерпілого з сумкою, діяли з єдиним умислом на відкрите викрадення чужого майна. З метою реалізації цього умислу ОСОБА_3 повалив потерпілого на землю та почав завдавати йому ударів, тим самим, усуваючи можливий опір, а обвинувачений ОСОБА_4 у цей момент вирвав з рук потерпілого сумку, після чого покинули місце злочину, а викраденим майном розпорядилися на свій розсуд.
Тому, суд прийшов до переконливого висновку, що між обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існувала попередня змова на вчинення грабежу.
Відповідно до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
При оцінці доказів, які надані сторонами кримінального провадження, суд керується ч.2 ст.17 КПК України та критерієм доведення «поза розумним сумнівом «Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (рішення ЄСПЛ «Козинець проти України», від 6.12.2007 року) та вважає, що докази надані стороною обвинувачення є належними та допустимими, а їх сукупність достатня для визнання вини обвинувачених.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України знайшла своє повне підтвердження.
Отже, суд приймає як належні та допустимі докази по інкримінованому обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, які між собою є взаємоузгодженими, а зібрані у справі докази, що були досліджені судом, суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковано за ч. 4 ст.186 КК України.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з п.3 вищевказаної постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд керується вимогами статей 65-67 КК України, постановою пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями) і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що у відповідності до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий, визнав частково вину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, проте в 2017 році отримав мінно-вибухову травму, у зв'язку з чим проходив лікування, офіційно не працевлаштований, неодружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також недієздатних осіб на утриманні не має, характеристика відсутня, відсутні обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
З урахуванням встановлених обставин справи, виходячи з загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно відповідати обставинам та характеру скоєного правопорушення, та необхідним і достатнім для виправлення винуватої особи, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення наближеної до мінімальної межі.
Підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Встановлено, що 17.01.2023 року Межівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 5 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відтак, суд вважає необхідним призначити покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_3 вчинив даний злочин в період іспитового строку, який був встановлений судом.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що до призначеного судом покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 17.01.2023 року Межівського районного суду Дніпропетровської області.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який судимості не має, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні не має малолітніх дітей, характеристика відсутня, також відсутні обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, враховуючи, той факт, що він вину не визнав, не розкаявся, висновків не зробив, у зв'язку з чим, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , а також для попередження нових кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, у межах санкції статті обвинувачення, наближеної до мінімальної межі.
На думку суду, таке покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає необхідним, до набрання вироком законної сили, залишити запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
В силу ст.73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою в рамках цього кримінального провадження, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання строк знаходження останнього під вартою з моменту його фактичного затримання, а саме, з 08.11.2023 року по 15.07.2025 року, із розрахунку день за день.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 перебував під вартою в рамках цього кримінального провадження, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання строк знаходження останнього під вартою з моменту його фактичного затримання, а саме, з 08.11.2023 року по 15.07.2025 року, із розрахунку день за день.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу № 254-23 від 28.11.2023 року, витрати на яку складають 238,98 грн.; судову товарознавчу експертизу № 278-23 від 21.12.2023 року, витрати на яку складають 378,64 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, призначити покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у вигляді двох місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15 липня 2025 року, та відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення із розрахунку день за день, а саме, з 08 листопада 2023 року по 15 липня 2025 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 15 липня 2025 року, та відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення із розрахунку день за день, а саме, з 08 листопада 2023 року по 15 липня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 119,49 грн. (сто дев'ятнадцять гривень 49 копійок) з кожного, витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 254-23 від 28.11.2023 року та по 189,32 грн. (сто вісімдесят дев'ять гривень 32 копійки), витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 278-23 від 21.12.2023 року.
Речові докази, якими було визнано:
-сумку чоловічу синього кольору з написом «Jinpaidibag»; кейс з навушників марки «Baceus», моделі «Encok WM01» чорного кольору; зарядний пристрій, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_8 за належністю;
-банківську карту «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яку запаковано до паперового пакету; мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору, з сім.картою, що передані на зберігання під зберігальну розписку цивільному чоловіку мати ОСОБА_3 - ОСОБА_15 - повернути за належністю;
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Суддя: ОСОБА_1