Справа № 204/251/25
Провадження № 2/204/1273/25
17 липня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивачів - адвоката В'язового В.В., представника відповідача - адвокатки Догонової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, -
09 січня 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , із вимогою про стягнення матеріального збитку 56 795 гривень та по частині на кожного, моральної шкоди у сумі 50 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачі, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 2007 року реєстраційний номер НОМЕР_1 , є співвласниками у рівних частках (по 1/2 частці) квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту квартира позивачів знаходиться на 2 поверсі будинку літ. А-4, є двокімнатною, загальною площею 51,5 м2. Вказано, що позивачі зареєстровані та мешкають в зазначеній квартирі. Разом з цим, зазначено, що 12 вересня 2024 року сталося залиття квартири АДРЕСА_2 , що належить позивачам з боку квартири АДРЕСА_3 на третьому поверсі, що належить відповідачці. Внаслідок залиття, яке сталося внаслідок халатного відношення жильців квартири АДРЕСА_3 пошкоджена квартира позивачів, пошкоджені меблі, пошкоджене внутрішнє оздоблення квартири позивачів. Після залиття, квартира позивачів потребує ремонту для відновлення її стану. Відповідно до комісійного акту від 20 вересня 2024 року обстеження приміщення заявника (квартири АДРЕСА_1 ), який затверджений начальником дільниці Чечелівського району КП «Жилсервіс-5» ДМР, на момент обстеження спостерігаються: сліди залиття по стелі близько 2,5 м2 та по стіні близько 2 м. При цьому, причиною залиття даної квартири зазначено халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_3 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12 вересня 2024 року). Зазначено, що в телефонній розмові мешканка квартири АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мереж водопостачання не надала. Зазначений акт отриманий за результатами звернення позивача до КП «Жилсервіс-5» за яким отримано відповідь від 30 вересня 2024 року № 373. Вказано, що відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 10 листопада 2024 року, ринкова вартість матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою позивачів, складає 53 295 гривень, без ПДВ, що еквівалентно 1 289 доларів США. Так, позивачі вважають, що завдана шкода спричинена саме халатністю, як формою вини відповідачки, бо подібні залиття були і раніше. Також, вказано, що позивачі понесли додатково витрати, пов'язані з їх діями для відновлення свого порушеного права, зокрема щодо оцінки завданої шкоди у сумі 3 500 гривень, які є вимушеними та пов'язаними з завданою їм шкодою. Крім того, зазначено, що позивачі понесли додаткові витрати на правову допомогу у сумі 15 000 гривень, за договорами від 03 грудня 2024 року ВА № 105/24 та ВА № 106/24. А також витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 гривень 20 копійок, що в контексті ст. 22 ЦК України є збитками, які відшкодовуються у повному обсязі. Разом з цим, зазначено, що внаслідок залиття їх квартири, вони тривалий час були позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, жити в нормальних життєвих умовах. Були вимушені жити в затопленій пошкодженій квартирі з запахами сирості та вологи, були пошкоджені речі які тривалий час та в умовах холодної пори року треба висушувати. Перебуваючи у вологій квартирі тривалий час вимушені дихати сирістю, що провокує захворювання органів дихання та ревматичні захворювання, які можуть проявитися в подальшому. Крім того позивачі вимушені були змінити свій звичний уклад життя, додатково витрачати час на додаткові дії щодо відновлення свого порушеного права, звертатися до комунальної організації для складання акту, звертатися до експертних установ, та до адвоката, що викликало додаткові незручності та переживання, що також позначилося на якості життя позивачів, та додало нервової напруженості, та необхідності зміни звичайного укладу сімейного життя та сімейного доходу. Вказано, що протиправною поведінкою відповідачки позивачам спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервових розладах та душевних стражданнях, яку, виходячи із розумності і справедливості вони оцінюють у сумі 50 000 гривень. Тому прохають суд стягнути з відповідачки завдані матеріальні збитки у сумі 56 795 гривень, які складаються з прямого оціненого матеріального збитку у сумі 53 295 гривень та додаткових витрат 3500 гривень пов'язаних з оцінкою шкоди, а також по 1/2 частині на кожного, моральну шкоду у сумі 50 000 разом, разом із судовими витратами по справі.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачам надано строк на усунення недоліків (а. с. 63 та на звороті).
04 лютого 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від15 січня 2025 року, позивачами усунуто (а. с. 65-78, 79-89).
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 08 квітня 2025 року (а. с. 94), копія якої надіслана учасникам справи 27 лютого 2025 року за вихідним № 5109/25-вих/2/204/1273/25 (а. с. 95).
21 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представниці відповідачки - адвокатки Догонової Т.І. на позовну заяву (а. с. 106-110), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву вказано, що відповідачка дійсно є власником квартири АДРЕСА_4 , але вона не заливала квартиру позивачів і не завдавала їм майнової шкоди, а отже підстави позову відсутні. При цьому, зазначено, що Акт залиття та Звіт про оцінку матеріального збитку не відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки були складені без присутності відповідачки чи її представника, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Вказано, що в Акті залиття від 20 вересня 2024 року вказано, що на момент обстеження помешкання позивачів спостерігаються сліди залиття: по стелі - 2,5 м2; по стіні - 2 м2, при цьому причиною залиття зазначено «халатне відношення мешканців кв. 11 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12 вересня 2024)». Також зроблено примітку, що «в телефонній розмові мешканка кв. АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мережі водопостачання не надала». Вказані обставини не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки акт про залиття був складений не одразу після залиття, а лише через тиждень після начебто вказаної події. При цьому він був складений за відсутності відповідачки чи її представника. Разом з цим, зазначено, що у вказаному акті не зафіксовано пошкодження меблів, внутрішнього оздоблення, а лише зазначено про сліди залиття на стіні й стелі. Крім того, вказано на те, що з наданого позивачами Акта не можливо встановити, як комісія виявила причину залиття та дату коли це сталося. Інформація про те, що мешканка квартири АДРЕСА_3 не надала доступ до її квартири взагалі не відповідає дійсності, оскільки до відповідачки ніхто не телефонував та не просив оглянути її квартиру. Вказано, що наданий звіт про оцінку матеріального збитку, складений 03 січня 2025 року на замовлення позивачів, є неналежним доказом, оскільки помилково визначає, що квартира позивачів була пошкоджена внаслідок залиття зі сторони відповідачки, при цьому, зазначений в ньому розмір відновлювального ремонту, вважає явно завищеним. Також, зазначено про те, що у вересні 2024 року працівники КП «Жилсервіс-5» ДМР телефонували мамі відповідачки, наче б то, з метою оглянути квартиру, але їм було повідомлено, що остання наразі знаходиться в селі за місцем реєстрації, а тому, на даний момент, не може їх впустити в квартиру, але якщо постукати в двері, то їм відчинять. При цьому, мама відповідачки повідомила працівникам КП «Жилсервіс-5» ДМР, що всі труби в квартирі АДРЕСА_3 були поміняні та приведені у відповідність, після того як відповідач набула її у власність. Вказано, що вся проблема у залитті квартири АДРЕСА_1 полягає в тому, що вже тривалий період між другим та третім поверхом тече труба в стояку, яку необхідно замінити саме позивачам, однак вони відмовлялися це зробити через брак коштів, а таким чином вирішили усунути проблему за рахунок відповідачки. Тому, відповідачка також заперечує проти вимоги позивачів щодо стягнення з неї моральної шкоди завданої внаслідок залиття їх квартири, оскільки вона такої їм не завдавала, а належних доказів зворотного, матеріали справи не містять, відтак вона не повинна її відшкодовувати. Разом з цим, вказує на те, що позивачами не надано жодних доказів понесення ними витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень, а відтак, не має підстав вважати, що ними дійсно були понесені дані витрати. Тому прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви.
У судовому засіданні представник позивачів - адвокат В'язовий В.В., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви.
У судовому засідання представниця відповідачки - адвокатка Догонова Т.В., позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтування надала аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, приймаючи до уваги покази свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 2007 року, яке видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 22 червня 2007 року № 8/87-07 (а. с. 18) на справі спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , право власності на яке ними зареєстровано 29 вересня 2007 року за реєстраційний № 20416029 (а. с. 19).
Згідно з технічною характеристикою квартири у буд. АДРЕСА_5 9а. с. 17), вона розміщена на 2 поверсі А-4 поверхового будинку і складається з 2 кімнат житловою площею 36,6 м2, загальною площею 51,5 м2.
Судом встановлено, що позивачі зареєстровані та проживають у вищевказаній квартирі.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 406469721 від 03 грудня 2024 року ( а. с. 20), власником квартири АДРЕСА_4 , з 03 листопада 2021 року, на підставі договору дарування від 03 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Федосєєвою В.О. за реєстровим № 681, є ОСОБА_3
12 вересня 2024 року по АДРЕСА_6 сталося залиття, за результатами якого комісією КП «Жилсервіс-5» ДМР складено відповідний акт від 20 вересня 2024 року (а. с. 22).
Із зазначеного акту вбачається, що причиною залиття є: «халатне відношення мешканців кв. АДРЕСА_3 до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання (залиття 12.09.2024). Примітка - в телефонній розмові мешканка кв. АДРЕСА_3 повідомила, що аварійну ділянку внутрішньоквартирного розведення усунула самостійно. Працівникам підприємства доступу до мереж водопостачання не надала.» На момент обстеження спостерігаються сліди залиття: по стелі приблизно 2,5 м2 та по стіні - приблизно 2 м2.
Згідно зі звітом ПП «Бюро експертної оцінки» ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою; АДРЕСА_6 , що складений на замовлення ОСОБА_1 , ймовірна ринкова вартість матеріального збитку, за результатами оцінки складає 53 295 гривень (а. с. 27-60); вартість оцінки 3 500 гривень (а. с. 26).
Також, з вказаного звіту вбачається, що він складений оцінювачем за результатами натурального огляду об'єкту оцінки та Акту обстеження пошкоджень, наданого заявником.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що йому зателефонувала колишня теща та попросила приїхати подивитися в квартирі труби, бо їй подзвонили сусіди, що вона їх топить. Зазначив, що коли він приїхав до її квартири, то затоплення не було, він передивився всі труби, біля стояка була пошкоджена шланга - він її одразу замінив. При цьому, вказав, що він не звернув увагу на міжквартирну трубу (стояк).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що в серпні їй дзвонила донька (відповідачка), яка зазначила про те, що останній дзвонив та скаржився ОСОБА_7 (позивач), що вони наче б то його топлять. Стверджувала, що після цього вона поїхала до квартири все перевірити, в квартирі було сухо і позивач в цьому переконався сам, бо приходив та самостійно все перевіряв. Пізніше, коли вона поїхала на роботу, ОСОБА_8 знову їй телефонував та казав, що вони його топлять, тому вона приїхала та знову перевірила всі крани, нікого вони не попили. Вказала, що коли вони робили ремонт, то хлопці, які міняли їм труби сказали, що міжквартирні труби треба міняти не лише в їх квартирі, а й квартирі сусідів, бо труби ржаві, тому їх неможливо нормально зафіксувати. Вказала, що про вказане вона повідомила позивача, натомість останній сказав їй, що коли він робив ремонт та міняв труби, то його сусіди не пустили міняти, то тепер і він не допустить, бо в нього ремонт вже закінчений. Разом з цим, зазначила, що коли їй подзвонили квартиранти та сказали, що в квартирі капає вода, то вона одразу подзвонила ОСОБА_9 і той одразу все поміняв. Стверджувала, що вона не бачила, який ремонт був у сусіда.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди.
У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди.
При цьому, обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує.
Так, судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2 на другому поверсі, а відповідачка - АДРЕСА_4 .
12 вересня 2024 року сталося залиття квартири позивачів, при цьому останні вважають, що затоплення сталося з вини відповідачки, а тому остання повинна їм відшкодувати завдані внаслідок залиття збитки у розмірі 56 795 гривень. На підтвердження розміру завданих збитків позивачами надано звіт оцінювача ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень та меблів житлової квартири вчиненого внаслідок залиття.
Однак суд не приймає вказаний висновок до уваги та вважає його неналежним доказом у справі, оскільки він не відповідає вимогам ч. 7 ст. 102, ч. ч. 5 та 6 ст. 106 ЦПК України, зокрема, відсутнє посилання на обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що атестований експерт має знати та вчиняти обов'язково.
Крім того, вказаний звіт складено, по-перше, на підставі акту залиття, який складений позивачем 09 листопада 2024 року, а не комісією КП «Жилсервіс-5» ДМР; по-друге, акт залиття позивача складений 09 листопада 2024 року, тоді як стверджують позивачі залиття сталося 12 вересня 2024 року; по-третє, комісійним актом КА «Жилсервіс-5» ДМР 20 вересня 2024 року було встановлено залиття стелі приблизно 2,5 м2 та стін - приблизно 2 м2, тоді як звітом оцінювача встановлено пошкодження всієї площі стелі та стін кухні позивачів, а також меблів, що не узгоджується між собою.
Також суд не приймає до уваги комісійний Акт КП «Жилсервіс-5» ДМР від 20 вересня 2024 року (а. с. 22), оскільки з його змісту не зрозуміло, в якій саме частині квартири позивачів (коридор, ванна/туалет, кухня, кімнати, тощо) виявлено сліди залиття (по стелі приблизно 2,5 м2, по стіні приблизно 2 м2), що давало б можливість ідентифікувати місце протікання в їхній квартирі чи квартирі відповідачки (по стояку, по трубі загального вводу/виводу до/з квартири водопостачання, розводки водопостачання по квартирі, виведення труб водопостачання на колонку підігріву води, трубам/батареям опалення, сушки у ванній кімнаті тощо), тим більше, що квартира відповідачки останніми не оглядалася.
Більш того, суду не зрозуміло, яким чином членами комісії 20 вересня 2024 року було встановлено, що залиття сталося саме 12 вересня 2024 року, а не в будь-який інший день, а його причиною є «халатне відношення мешканців кв. 11 до внутрішньоквартирного розведення» саме «холодного водопостачання», а не гарячого водопостачання, чи халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до заміни стояка, чи внутрішньоквартирного розведення водопостачання у власній квартирі.
Таким чином, суд доходить висновку, що доводи позивачів про те, що залиття сталося з вини відповідачки начебто через її халатне відношення до внутрішньоквартирного розведення холодного водопостачання є необґрунтованими та такими, що не підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами у справі.
Більш того, вказані доводи позивачки спростовані відповідачкою та показами свідків.
Приписами ч. 1 ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» , обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Позивачі зазначають, що в результаті залиття їм була спричинена моральна шкода, яка виразилася у нервових розладах та душевних стражданнях, зокрема в тому, що вони тривалий час були позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, жити в нормальних життєвих умовах, бо були вимушені жити в затопленій пошкодженій квартирі з запахами сирості та вологи, якою вони дихали та, яка провокує захворювання органів дихання та ревматичні захворювання, які можуть проявитися в подальшому; були пошкоджені речі які тривалий час та в умовах холодної пори року треба висушувати; були вимушені додатково витрачати час на дії щодо відновлення свого порушеного права, звертатися до комунальної організації для складання акту, звертатися до експертних установ, та до адвоката, що викликало додаткові незручності та переживання, що також позначилося на якості життя позивачів, та додало нервової напруженості, та необхідності зміни звичайного укладу сімейного життя та сімейного доходу.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та керуючись принципом розумності, справедливості.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що залиття квартири позивачів сталося з вини відповідачки, суд дійшов висновку про відсутність вини завданої шкоди та протиправності діянь з боку відповідачки до позивачів.
Крім того, суд зазначає, що позивачами не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження свої позовних вимог щодо завдання їм моральної шкоди, зокрема документів, які б підтверджували їх звернення до відповідачки щодо відшкодування шкоди в добровільному порядку чи їх звернення до медичних закладів охорони здоров'я зі скаргами на їх погіршення або погане самопочуття, та причинно-наслідкового зв'язку між ними та вищевказаними подіями, через що суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що залиття квартири позивачів сталося з вини відповідачки, приймаючи до уваги те, що інших доказів того, що залиття сталося з вини відповідачки, чи того, що протиправні діяння останньої призвели до виникнення вказаного залиття, а також причинно-наслідкового зв'язку між ними, матеріали справи не містять, а заявлена позивачами сума матеріальної та моральної шкоди не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами, суд дійшов переконливого висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, через що у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд дійшов переконливого висновку про те, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, через що вони не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволені позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивачів.
Враховуючи вищевикладене,керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 ) про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна