17 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/241/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025
у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ПРІМ»
про стягнення коштів в сумі 1 151 970 грн,
27.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - скаржник) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 915/241/24.
Перевіривши доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ПРІМ» збитки, завдані внаслідок завищення ціни контракту, у розмірі 1 151 970 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 повністю і ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідною з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 915/241/24 є стягнення 1 151 970 грн збитків, завданих внаслідок завищення ціни контракту, що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн * 500 = 1 514 000,00 грн).
Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підстави касаційного оскарження судів попередніх інстанцій скаржник обґрунтовує підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, яке полягає у тому, що чинне законодавство України не розкриває зміст поняття «питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики», водночас, Верховний Суд, виходить з того, що таке повинно бути головним/основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення (ухвала Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 522/19654/16-ц). У судовій практиці відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 22 Цивільного кодексу України та частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з пунктом 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363 щодо стягнення збитків внаслідок завищення розміру прибутку виконавця за державними контрактами в сфері оборони по Договору більше 1%. Також підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте, обставини та інші аргументи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки наведенні доводи скаржника не можуть бути визнанні достатнім обґрунтуванням фундаментального значення порушеного скаржником питання для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк в цілому є такими, що за своїм змістом зводяться до заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням ним власного викладення обставин справи.
Водночас, саме власне твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містять переконливих аргументів, які б свідчили про її фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: заперечення встановлених судоми попередніх інстанцій обставин справи; переоцінки доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; заперечення результату розгляду справи.
Зазначені мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.
Суд звертає увагу, що посилання на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без належного обґрунтування підстав визначених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, яка становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 915/241/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак