16 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2166/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Цимбала С.Ю.,
відповідача - Тодорова В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)
у справі №916/2166/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника"
до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг"
про визнання додаткової угоди укладеною зі змінами,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (далі також - ТОВ "Стройспецтехника") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг" (далі також - ДП "Служба місцевих доріг" про визнання додаткової угоди укладеною зі змінами (про зміну умов договору про закупівлю робіт від 10.11.2021 №28К/21).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання зобов'язань за договором мало місце настання обставин, які вплинули на баланс інтересів сторін, строки та можливості виконання зобов'язань за цим договором. Позивач ініціював укладення додаткової угоди до договору та продовження терміну виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км 7+700 км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), у тому числі щодо використання попередньої оплати строком на 2 (два) роки, проте відповідач жодним чином не відреагував на таку ініціативу позивача.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. За результатом процедури відкритих торгів 10.11.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір від №28К/21 про закупівлю робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км 7+700-км 12+200, Одеська область (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами та засобами, на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій виконати роботи з розробки проєктної документації та виконання капітального ремонту дороги, згідно з технічним завданням, викладеним у тендерній документації, за рахунок коштів місцевого та/або державного та/або інших бюджетів і в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов'язується прийняти виконані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином роботи після перевірки фізичних та вартісних показників за наявності коштів, передбачених на ці цілі, сплатити вартість робіт в межах календарного плану фінансування робіт за відповідний рік.
4. Відповідно до пункту 1.2 договору найменування робіт Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км 7+700-км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
Протяжність об'єкту, на якому мають виконуватись роботи в рамках договору, складає - 4,5 кілометрів.
5. Ціна договору становить 109 787 721 грн (з ПДВ) (пункт 3.1 договору).
6. Додатками до договору є договірна ціна (додаток №1), календарний план виконання робіт (додаток №2), календарний план фінансування робіт (додаток №3).
7. Згідно з календарним планом виконання робіт роботи мали бути виконані у строк до 31.12.2022, при цьому в 2021 році на суму 90 827 987 грн, у 2022 році на суму 18 959 734 грн.
8. Відповідно до пункту 4.7 договору замовник здійснює розрахунки з підрядником за виконані роботи на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2В) та "Довідках про вартість виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-3) за рахунок джерел фінансування замовника.
9. Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.5 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). У цьому випадку виконання умов договору відкладається на термін, протягом якого будуть діяти такі умови.
10. Пунктом 16.1 договору визначено, що зміни у договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, згідно чинного законодавства, в тому числі норм Цивільного та Господарського кодексів України. Зміни до цього договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.
11. Відповідно до пункту 16.3 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
3) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
12. Відповідно до додаткової угоди від 13.12.2021 №1 розділ 4 "Порядок здійснення оплати" договору доповнено пунктом 4.13, відповідно до якого: "можлива попередня оплата за договором, виходячи з вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів.
З моменту надходження коштів, як попередньої оплати, підрядник підтверджує їх використання за призначенням "Актами приймання виконаних будівельних робіт" (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін у строки на які надана попередня оплата".
13. 21.12.2021 відповідач здійснив платіж суми попередньої оплати (авансу) в розмірі 27 248 396 грн на підставі платіжного доручення від 21.12.2021 №19.
14. У додатковій угоді від 31.12.2021 №3 сторони домовилися, що фінансування з місцевого бюджету (КПК 1517461) на 2021 рік зменшується на 62 697 206,78 грн та встановили його в розмірі 28 130 780,22 грн.
Сторони виклали у новій редакції календарний план фінансування робіт та календарний план виконання робіт і встановили, що календарний план виконання робіт і календарний план фінансування робіт на 2021 рік становлять 28 130 780 грн, на 2022 рік 81 656 940,78 грн. Термін виконання робіт до 31.12.2022.
15. Для виконання підготовчих робіт на об'єкті відповідно до робочого проекту було залучено 11 працівників та 5 одиниць техніки, що підтверджується наказом ТОВ "Стройспецтехника" від 02.02.2022 №01/ВД про відрядження працівників та направлення для виконання робіт техніки.
16. Як стверджує позивач, з початком повномасштабної війни та оголошенням військового стану виконання робіт на об'єкті стало неможливим, про що було прийнято наказ від 25.02.2022 №2502/01 "Про зупинення робіт на об'єкті", що, в свою чергу, було пов'язано з небезпекою для працівників позивача та залученням штатного персоналу та техніки до робіт, спрямованих на оборону країни, зокрема на спорудження блокпостів та фортифікаційних споруд. Залучення техніки та персоналу до спорудження блокпостів та фортифікаційних споруд підтверджується наказами від 25.02.2022 №1/ТВП, від 10.03.2022 №2/ТВП.
17. Позивач зазначає, що початок повномасштабної війни та оголошення військового стану призвело до значного зменшення працівників на підприємстві, у зв'язку з евакуацією працівників та мобілізацією військовозобов'язаних, що підтверджується табелем обліку робочого часу за березень 2022 року та наказами від 24.03.2022 №01/В, від 19.03.2022 №22/1/К.
18. 17.03.2022 ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка листом №1503-1 повідомило ДП "Служба місцевих доріг" м. Одеса, що у зв'язку із військовою агресією рф проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022, листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Повідомило, що зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, які унеможливлюють подальше виконання умов вищенаведеного договору в установлені терміни, в тому числі в частині виконання пункту 4.13 розділу 4 договору щодо підтвердження використання попередньої оплати.
19. Вказаним листом позивач висловлював пропозицію на строк з 24.02.2022 до офіційного закінчення настання форс-мажорних обставин врахувати настання відповідних обставин, що унеможливлює надання підтвердження використання коштів, отриманих ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка Одеської області як попередньої оплати, одночасно із зазначенням того, що аванс, наданий замовником, у подальшому був використаний підрядником на придбання матеріалів (піщано-щебневої суміші, щебню, бітуму, геотекстильного матеріалу) для виконання робіт на об'єкті, що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями на загальну суму 27 180 972, 30 грн.
20. У додатковій угоді від 27.12.2022 №4 сторони встановили, що фінансування на 2022 рік становить 0 грн. Виклали у новій редакції календарний план фінансування робіт та календарний план виконання робіт, згідно з якими у 2021 році мали бути виконані роботи на суму 28 130 780,22 грн, у 2022 році на суму 0 грн, у 2023 році на суму 81 656 940,78 грн.
Сторони виклали у новій редакції пункт 17.1 договору, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
21. Позивач стверджує, що 22.06.2023 листом №2106/02 звернувся до відповідача з метою підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) на загальну суму 3 737 898 грн.
22. Листом від 27.06.2023 №1334-23 позивач повідомив про необхідність отримання на цих документах підпису інженера-консультанта "Служба місцевих доріг" та Консорціумом "Південна інжинірингова компанія".
23. 07.11.2023 позивач звернувся до Торгово-промислової палати України (від 07.11.2023 вх.№28/12) щодо проведення експертизи документів та надання висновку (довідки) про наявність істотних змін обставин умов договору підряду від 10.11.2021 №28К/21 про закупівлю робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км 7+700 км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), укладеного з ДП "Служба місцевих доріг", у зв'язку із непередбачуваними обставинами, які склалися після укладання договору: з початком повномасштабної війни та оголошенням воєнного стану виконання робіт на об'єкті стало неможливим для виконання (про що на підприємстві було прийнято наказ від 25.02.2022 №2502/01 "Про зупинення робіт на об'єкті").
24. За результатами розгляду заяви ТОВ "Стройспецтехника" Торгово-промислова палата України склала Висновок про істотну зміну обставин (hardship) (далі - висновок), яким резюмувала, що у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, що призвело до неможливості виконання робіт у терміни, що були зазначені у договорі від 10.11.2021 №28К/21, ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка Одеської області має право звернутися до ДП "Служба місцевих доріг" для проведення переговорної процедури між ДП "Служба місцевих доріг" та ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка Одеської області щодо укладання додаткової угоди до договору від 10.11.2021 №28К/21 у частині продовження терміну виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/ Р-33/-станція Слобідка, км 7+700 км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь).
25. 19.02.2024 на підставі отриманого висновку ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка Одеської області звернулось до ДП "Служба місцевих доріг" з листом щодо ініціювання укласти додаткову угоду до договору від 10.11.2021 №28К/21 щодо продовження терміну виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км 7+700 км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), у тому числі щодо використання попередньої оплати строком на 2 (два) роки.
26. Однак, як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду ДП "Служба місцевих доріг" м. Одеса жодним чином не відреагувало на лист ТОВ "Стройспецтехника" м. Біляєвка Одеської області про ініціювання укласти додаткову угоду до договору від 10.11.2021 №28К/21 щодо продовження терміну виконання робіт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
27. Господарський суд Одеської області рішенням від 21.10.2024 у справі №916/2166/24 позовні вимоги ТОВ "Стройспецтехника" задовольнив у повному обсязі.
28. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення строків виконання робіт після початку збройної агресії свідчить про відсутність вини позивача та відбувається внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та суттєво впливають на можливість виконання зобов'язання за договором у вигляді виконання робіт, що свідчить про обґрунтовані підстави для перегляду та продовження строку виконання робіт за договором та строку його дії.
29. За висновками суду першої інстанції, зазначені обставини в їх сукупності суттєво впливають на вчасне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, порушують баланс майнових інтересів сторін і є істотними та такими, які неможливо було передбачити при укладенні договору, що є достатньою підставою для застосування до укладеного між сторонами спору договору приписів статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у вигляді внесення змін у частині строку повернення попередньої оплати та строку дії договору.
30. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.04.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у справі №916/2166/24 скасував. Відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Стройспецтехника" до ДП "Служба місцевих доріг" про визнання укладеною додаткової угоди до договору підряду від 10.11.2021 №28К/21 про закупівлю робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С161405/Р-33/-станція Слобідка, км7+700-км 12+200, Одеська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь).
31. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) висновки суду першої інстанції про те, що наявність форс-мажорних обставин у цьому випадку є істотною їх зміною для можливості укладення додаткової угоди до договору про зміну строків повернення авансу та його дії, суперечать нормам чинного законодавства України, обставинам справи та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, зміст якої полягає в тому, що обставини форс-мажору (обставини непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями;
(2) у статті 652 ЦК містяться приписи для ситуації, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин;
(3) у той час, як за наявності форс-мажорних обставин виникають підстави для застосування статті 617 ЦК та відповідних умов договору для звільнення сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань за наслідками надання відповідних доказів, а не для примусового внесення змін до договору відповідно до статті 652 ЦК, якщо лише самим договором не передбачено інше;
(4) оскільки матеріально-правовою підставою вимог позивач визначив, зокрема, статтю 652 ЦК, при цьому посилався на наявність форс-мажорних обставин, суд першої інстанції, розглядаючи вимогу про внесення змін в окремі пункти договору, повинен був надати оцінку такій підставі позову, виходячи із правозастосування положень статті 652 вказаного Кодексу при одночасному посиланні на обставини непереборної сили, чого в порушення норм матеріального та процесуального права не зробив, як і не врахував особливостей укладення договору про закупівлю та внесення змін до нього, врегульованих статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
(5) зокрема суд першої інстанції не врахував, що зміна істотних умов договору про закупівлю відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 41 згаданого Закону можлива внаслідок документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, а також того, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, так як вказаний Закон не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, у тому числі шляхом звернення до суду;
(6) суд першої інстанції не надав належної правової кваліфікації обставинам, на які посилався позивач, а тому дійшов помилкового висновку про наявність у них ознак форс-мажорних обставин для цього конкретного випадку як підстави для застосування норм стаття 652 ЦК без врахування норм спеціального закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
32. ТОВ "Стройспецтехника" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у справі №916/2166/24 і залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у цій справі.
33. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах:
(1) від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 19.07.2022 у справі №910/14155/21, від 25.02.2020 у справі №922/2279/19, щодо застосування статей 651 та 652 ЦК;
(2) від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 26.02.2025 у справі №910/3177/24, щодо права сторони посилатися на форс-мажор.
34. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) підрядник вживав усіх можливих заходів для уникнення ризику несвоєчасного виконання умов договору, зокрема повідомив замовника щодо обставин та складнощів, що унеможливлювали виконання робіт у зазначений термін, проте особливості та специфіка не дозволяли йому виконувати роботи у визначений договором строк, що в сукупності свідчить про об'єктивне існування підстави для внесення змін до договору задля збереження балансу інтересів та спільного подолання викликів, які постали перед бізнесом та державою через військову агресію рф проти України;
(2) позивач обґрунтував наявність усіх умов для застосування частини другої статті 652 ЦК, надавши суду відповідні докази, зокрема, що істотна зміна обставин у цьому випадку сталася не внаслідок поведінки сторін договору, а у зв'язку з військовою агресією рф проти України, запровадженням воєнного стану та настанням відповідних подій, які сторони не могли передбачити при укладенні договору та які вплинули на можливість своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором;
(3) апеляційний суд залишив поза увагою та без жодної правої оцінки обставини укладення сторонами додаткової угоди від 27.12.2022 №4 та непідписання зі сторони замовника актів виконаних робіт, що є наслідком прострочення кредитора, а також умови укладеного між сторонами договору в частині відсутності в ньому положень щодо втрати права посилатись на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про їх настання іншої сторони.
35. ДП "Служба місцевих договір" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
36. За твердженнями відповідача:
(1) вимоги позивача щодо продовження до 2-х (двох) років терміну повернення авансу суперечать умовам укладеного договору, положенням постанов Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва, а також правовій позиції Верховного Суду, яка сформувалась з цього питання;
(2) з вимогами про внесення змін до договору позивач звернувся до суду майже через 5 місяців після завершення строку дії договору, тобто, коли договір вже був нечинним;
(3) незважаючи на всі визначені позивачем істотні обставини, які, як він стверджує, перешкодили йому виконувати спірний у цій справі договір, позивач після запровадження воєнного стану регулярно укладав нові договори та виконував будівельні дорожні роботи за ними;
(4) позивач не довів суду наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між визначеними ним істотними обставинами та необхідністю продовжити строк виконання договору, зокрема строк повернення авансу.
Позиція Верховного Суду
37. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
38. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
40. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
41. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
42. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
44. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
45. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
46. Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
47. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
48. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
49. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
50. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
51. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
52. Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах:
(1) від 25.02.2020 у справі №922/2279/19, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 19.07.2022 у справі №910/14155/21, щодо застосування статей 651 та 652 ЦК;
(2) від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 26.02.2025 у справі №910/3177/24, щодо права сторони посилатися на форс-мажор.
53. Так, скаржник, у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, стверджує про неврахування апеляційним судом правової позиції стосовно того, що відповідно до статті 652 ЦК для вирішення питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку, обов'язковому встановленню підлягає наявність визначених у частині другій цієї статті умов та передбачених частиною четвертою цієї ж статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.
54. У справі №922/2279/19 предметом розгляду були вимоги ради до товариства про розірвання договору на право тимчасового користування земельною ділянкою, мотивовані тим, що з моменту укладання договору істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при його укладенні; рада не могла передбачити перехід товариства на спрощену систему оподаткування та суттєву зміну законодавства, що звільнило відповідача від обов'язку вносити плату за користування земельною ділянкою; якби рада могла передбачити ці обставини, то не укладала б договір або уклала б його на інших умовах.
55. Господарський суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи її (відмову) тим, що предметом договору є передача земельної ділянки в користування товариства без прив'язки до його податкового статусу, а мета укладення договору з боку ради не полягала в передачі земельної ділянки в користування діючому та постійному суб'єкту сплати земельного податку; в тексті договору сторони не передбачили, що його чинність залежить від наявності в орендаря статусу суб'єкта сплати земельного податку та триваючого обов'язку з його сплати; рада не довела, що сторони договору виходили з неможливості зміни статусу орендаря як діючого суб'єкта сплати земельного податку; на момент укладання договору товариство застосовувало спрощену систему оподаткування, а рада знала або могла знати про наявність цієї обставини; рада не була позбавлена можливості укласти з товариством договір оренди земельної ділянки, а не тимчасового користування земельною ділянкою; сама по собі зміна земельного законодавства не може розглядатись як істотна зміна обставини, якою сторони керувалися при укладенні договору, оскільки не пов'язана з умовами та метою виникнення правовідносин, а виступає лише засобом їх регулювання з боку держави; з моменту укладення договору та до теперішнього часу рада не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на внесення змін в істотні умови договору.
56. Залишаючи без змін вказані рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 виходив з того, що:
- розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, можливе у разі наявності вказаних чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/9961/16 (пункт 8.7 постанови);
- водночас договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №911/537/19 (пункт 8.9 постанови).
57. Виходячи зі змісту статей 651, 652 ЦК та принципу "найменших негативних наслідків" для сторін договору, Верховний Суд вважав, що розірвання договору в разі істотної зміни обставин як засіб урегулювання спірних правовідносин сторін може бути реалізований лише після того, як сторони (одна зі сторін) вчинили дії, спрямовані на приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, шляхом внесення у нього змін і не досягли відповідної згоди, тобто після застосування більш гнучкого та менш обтяжливого засобу врегулювання суперечності (пункт 8.12 постанови).
58. З огляду на наведене та врахувавши встановлені судами попередніх інстанцій у справі №922/2279/19 обставини стосовно того, що з моменту укладення договору та до моменту звернення з позовом до суду рада не вчиняла жодних дій, спрямованих на внесення змін у договір, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розірвання договору, оскільки сторони не вчиняли дій, спрямованих на приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, шляхом внесення до нього змін, а розірвання договору з тими його умовами, які встановили суди, в судовому порядку з підстав, передбачених приписами частини другої статті 652 ЦК, можливе лише у разі якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились (пункт 8.14 постанови).
59. Водночас Верховний Суд відхилив доводи скаржника, які стосувались питання зміни істотних обставин договору та наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК, зазначивши, що такі мають досліджуватись судами після відповіді на першочергове питання, чи досягли сторони згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.
60. У справі №363/1834/17 предметом розгляду були вимоги фізичної особи до банку про визнання недійсними умов кредитного договору, викладення пункту цього договору в наведеній позивачем редакції, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), мотивовані, зокрема, тим, що внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи кредитний договір (підвищення курсу іноземної валюти, внаслідок чого зросла сума боргу), пункт 1.1 цього договору необхідно викласти в новій редакції, змінивши ціну з 33 600 дол. США на 169 680 грн.
61. Суд першої інстанції своїм рішення відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд із цим рішенням у цілому погодився, але змінив мотиви суду першої інстанції, застосувавши положення Закону України "Про захист прав споживачів", які були чинними на момент укладення кредитного договору.
62. Велика Палата Верховного Суду постановою від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову останнього в цій частині, тобто в частині відмови у задоволенні вимог про викладення пункту кредитного договору в наведеній позивачем редакції, залишила без змін,
63. У межах касаційного перегляду вказаних судових рішень в частині вимоги про зміну умови кредитного договору про ціну Велика Палата Верховного Суду в пункті 90 згаданої постанови зазначила, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (близькі за змістом висновки див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41-42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41-44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8-8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (пункт 8).
64. При цьому в пункті 91 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, підписуючи кредитний договір, позивач не міг не усвідомлювати можливість коливання курсу національної валюти щодо валюти кредиту, а також те, що еквівалент суми кредиту у національній валюті на час погашення кредитної заборгованості може не співпадати із сумою на момент укладення кредитного договору, тим паче з урахуванням 240 місяців (10 років) строку кредитування, про який домовились сторони. Інакше кажучи, позивач не мав підстав стверджувати ні про те, що на момент укладення кредитного договору сторони вважали, що зміна курсу національної валюти щодо валюти кредиту не відбудеться, ні про те, що він міг розраховувати на незмінність цього курсу. Вже з огляду навіть на вказане зміна умов договору за рішенням суду відповідно до статті 652 ЦК неможлива. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна валютного курсу не є підставою ані для визнання оспорюваної умови договору недійсною, ані для її зміни, є правильним.
65. У справі №910/14155/21 предметом розгляду були вимоги товариства з обмеженою відповідальністю до акціонерного товариства про внесення змін до пункту договору та до додатку "Графік поставки товару" до цього договору, мотивовані необхідністю продовження строку поставки за договором.
66. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задовольнив, зокрема, з огляду на те, що (1) матеріалами справи підтверджується, що зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відбулася після дати укладення договору, про що свідчить лист Компанії виробника (належить до переліку компаній, які внаслідок карантинних обмежень зазнають труднощів у поставці компонентів, що призводять до збільшення строку виконання замовлення на більшість продуктів), яким вона повідомила, що орієнтовною датою надходження обладнання в Україну є дата пізніша, ніж граничний строк поставки позивачем товару за договором, що свідчить про те, що позивач об'єктивно не міг передбачити вказаних обставин при укладенні договору з відповідачем; (2) згідно з висновком Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин позивач відповідно до статті 652 ЦК має право вимагати у відповідача перегляду та внесення змін до умов договору щодо поставки товару; (3) матеріали справи не містять доказів повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у зв'язку з чим зміна умов договору не суперечить приписам пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
67. Верховний Суд постановою від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 вказані судові рішення скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, зазначивши про таке:
(1) "За змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсно істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, вчиняючи цей правочин.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин (частина четверта статті 652 Цивільного кодексу України), а й з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті.
Водночас зміна договору за рішенням суду у такому разі допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
З наведеного випливає, що у вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з'ясування усіх обставин, якими сторони керувалися, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінилися, та наслідком чого може бути зміна умов договору.
При цьому обов'язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті чотирьох умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору." (пункт 8 постанови).
При цьому суди попередніх судових інстанцій не з'ясовували наявності умов, зазначених у частині другій вказаної статті ЦК, та не досліджували пов'язаних з цим доказів;
(2) в основу оскаржуваних судових рішень покладено, по суті, два документи: лист Компанії виробника та Висновок торгово-промислової палати України. При цьому суди залишили поза увагою те, що відповідний лист як доказ у справі в силу частини другої статті 86 ГПК не має заздалегідь встановленої сили, а саме по собі запровадження карантинних заходів (в Україні та інших країнах) не є безумовною підставою для внесення змін до договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими заходами та неможливістю виконання договірних зобов'язань у встановлений строк підлягає з'ясуванню і доведенню в загальному порядку. Відповідних обставин та пов'язаних з ними доказів суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували.
68. Проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов у контексті висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою відмови в задоволенні позову, та доводів касаційної скарги на спростування таких висновків, зокрема, стосовно того, що для внесення відповідних змін до договору в судовому порядку обов'язковому встановленню підлягає наявність визначених у частині другій статті 652 ЦК умов та передбачених частиною четвертою цієї ж статті виняткових випадків, Суд зазначає, що висновки Верховного Суду в наведених скаржником постановах є нерелевантними для цієї справи, насамперед через неподібність спірних правовідносин за змістовим критерієм, а саме за змістом правовідносин, які є спірними у порівнюваних ситуаціях (за змістом обставин, які сторони у цих справах визначали як істотну зміну в розумінні вказаної статті).
69. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду, останній, врахувавши правові позиції Верховного Суду, зокрема, в наведених скаржником справах щодо обов'язкового встановлення наявності визначених у частині другій статті 652 ЦК умов та передбачених частиною четвертою цієї ж статті виняткових випадків, встановив, що у цій справі №916/2166/24, заявляючи вимоги про внесення змін до договору в частині строків його дії та використання попередньої оплати на підставі статті 652 ЦК, позивач як на істотну зміну обставин в розумінні вказаної статті посилався на наявність форс-мажорних обставин, що за висновками апеляційного суду суперечать нормам чинного законодавства України, обставинам справи та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, в якій вирішувались вимоги про внесення змін до договору про закупівлі в частині продовження строків виконання зобов'язань з підстав існування форс-мажорних обставин, які спричинили істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час укладення договору.
70. Відмовляючи в задоволенні позову в цій справі, врахувавши встановлені обставини справи, умови укладеного сторонами договору та норми чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі", а також позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 щодо застосування вказаної норми в аспекті можливості зміни істотних умов договору про закупівлю лише за документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, та лише за волевиявленням обох сторін, так як відповідна норма не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку, апеляційний суд виходив з того, що за відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, а також за відсутні обставин непереборної сили, договір не можна змінити за рішенням суду.
71. У той час як у наведених скаржником справах, залишаючи без змін рішення судів про відмову в задоволенні позову (справи №922/2279/19 та №363/1834/17) та передаючи справу на новий розгляд (справа №910/14155/21), Верховний Суд, з урахуванням правових висновків щодо застосування статті 652 ЦК, виходив не лише з вищенаведеного застосування вказаної норми, а й з конкретних обставин справи, які в аспекті спірних правовідносин та наведених як істотна зміна обставин очевидно є відмінними від цієї справи, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин у вказаних скаржником справах та у цій справі №916/2166/24 у розумінні критеріїв подібності, зокрема змістового, а також частково через відмінність процедури укладення договору (у справах №922/2279/19 та №363/1834/17 спірні договори не були укладені відповідно до норм Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами процедури відкритих торгів, що в аспекті висновків апеляційного суду в цій справі є визначальним), суб'єктного складу, предмету та підстав позову.
72. Як зазначалось, у межах визначеної підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) скаржник також вказував на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 26.02.2025 у справі №910/3177/24, щодо права сторони посилатися на форс-мажор.
73. У справі №910/15264/21 предметом розгляду були вимоги товариства до міністерства про внесення змін до договору, мотивовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного сторонами договору в частині строку та обсягів виконання зобов'язання з поставки продукції, враховуючи обставини, які суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов'язання з поставки товару.
74. Суд першої інстанції своїм рішенням вказані позовні вимоги задовольнив, тоді як суд апеляційної інстанції своєю постановою це рішення скасував і відмовив у задоволенні позовних вимог.
75. Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, у контексті вирішення питання, якими є наслідки несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини), Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 дійсно зазначив:
"50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
51. Положення укладеного сторонами Договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що постачальник не повідомив замовника в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний сертифікат ТПП чи без нього).
52. Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
53. Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
54. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що порушення ТОВ "Захисні технології України" передбаченого Договором строку повідомлення Міноборони про настання форс-мажору означає автоматичну втрату товариством права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом.".
76. При цьому Суд відзначає, що відповідні висновки Верховного Суду в справі №910/15264/21 в межах вимог та доводів касаційної скарги (поставленого перед Судом питання) обумовлені насамперед умовами укладеного в цій справі договору та встановленими судами попередніх інстанцій у цій частині обставинами, зокрема щодо порушення позивачем визначеного договором строку повідомлення відповідача про виникнення обставин непереборної сили, ненадання ним жодних документів та доказів, чому повідомлення іншої сторони договору про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого договором.
77. У той час, як цитуючи в касаційній скарзі наведені висновки (пункти 50-52 постанови від 31.08.2022 у справі №910/15264/21), скаржник не наводить жодного обґрунтування необхідності їх врахування у цій справі №916/2166/24, а саме в аспекті висновків апеляційного суду, з урахуванням встановлених ним обставин справи, які стали підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі №916/2166/24, у контексті того, що апеляційний суд хоча й критично оцінив посилання скаржника на те, що він належним чином повідомив відповідача про наявність форс мажорних обставин з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів надсилання листа від 17.03.2022 №1503-1 і цей лист не є належним та допустимим доказом дотримання позивачем передбаченого законом та договором порядку, проте не виснував про відмову в задоволенні позову з підстав втрати позивачем права посилатись на форс-мажорні обставини через порушення строку повідомлення відповідача про їх настання.
78. З огляду на наведене та враховуючи, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях (питаннях), Суд вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, саме в частині вирішення питання щодо наслідків несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини), так як така в процитованій скаржником частині не може розцінюватись як подібна до цієї справи №916/2166/24 за змістовим критерієм, оскільки, як зазначалось, обставини щодо повідомлення (неналежного повідомлення) відповідача про настання форс-мажорних обставин не були покладені в основу оскаржуваної позивачем постанови апеляційного суду в цій справі.
79. З урахуванням зазначеного Суд зважає, що посилаючись на неврахування апеляційним судом відповідної частини вказаної постанови, скаржник ігнорує той факт, що викладена в цій постанові правова позиціяа щодо відмінності обставин непереборної сили (стаття 617 ЦК) та істотної зміни обставин (статті 652 ЦК) та щодо правових підстав для внесення змін до договору, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", була покладена в основу постанову апеляційного суду, якою останній відмовив у задоволенні позову, та яку оскаржує позивач.
80. У справі №910/3177/24 предметом розгляду були вимоги Національної поліції України до товариства про стягнення пені та штрафу, мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю в частині надання зразку товару та поставки товару в установлений цим правочином строк, що очевидно свідчить про неподібність правовідносин цієї справи зі справою, яка розглядається, як за суб'єктним і об'єктним критеріями, так і за змістовим.
81. При цьому Суд відзначає, що посилаючись на неврахування апеляційним судом висновків у вказаній постанові, скаржник не конкретизує, які саме висновки та щодо застосування яких саме норм не було враховано, а вказує лише на те, що у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №910/3177/24 містяться аналогічні висновки про те, що втрата стороною права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про їх настання має бути прямо передбачена договором.
82. Проте, проаналізувавши вказану постанову, Суд встановив, що Верховний Суд у цій постанові взагалі не виснував про зазначене, а в межах наведених скаржником доводів, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, процитувавши її (правову позицію), зазначив про їх безпідставність, так як вважав, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли втрата особою права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності прямо передбачено договором, що не є висновками Верховного Суду в розумінні норм чинного ГПК.
83. З огляду на наведене, проаналізувавши зміст визначених скаржником постанов у контексті доводів касаційної скарги та висновків апеляційного суду у цій справі, які стали підставою для відмовив в задоволенні позову, Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду в наведених скаржником постановах (в цілому або в зазначеній ним частині) та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через відмінність спірних питань та встановлених судами фактичних обставини, що формують зміст правовідносин з урахуванням їх специфіки, а також через відсутність висновків, про неврахування яких стверджує скаржник, що, в свою чергу, виключає подібність правовідносин у вказаних справах, зокрема, за змістовим критерієм.
84. Наведене свідчить, що визначена скаржником - ТОВ "Стройспецтехника" підстава касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у справі №916/2166/24 не знайшла свого підтвердження, що є підставою для закриття цього касаційного провадження на підставі пункт 5 частини першої статті 296 ГПК.
85. При цьому Суд зважає, що вказуючи на те, що апеляційний суд не надав жодної правої оцінки обставинам укладення додаткової угоди від 27.12.2022 №4, непідписання замовником актів виконаних робіт, що є наслідком прострочення кредитора, та умовам укладеного між сторонами договору в частині відсутності в ньому положень щодо втрати права посилатись на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про їх настання іншої сторони, скаржник у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) не доводить необхідність встановлення таких обставин у контексті висновків апеляційного суду, які стали підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі, та не визначає інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК, зокрема пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, що кореспондується з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, в частині дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій доказів у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
87. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Стройспецтехника" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у цій справі №916/2166/24.
Розподіл судових витрат
88. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Стройспецтехника", сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у справі №916/2166/24, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець