16 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/356/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Василишин А.Р., Гудак А.В.)
від 29.10.2024
у справі № 906/356/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"
про стягнення 3 528 105,48 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО"
про визнання недійсним договору безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.2021,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явилися
відповідача - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" (далі - ТОВ "МГМ-АГРО") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про стягнення 700 000,00 грн неповернутої поворотної фінансової допомоги по договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021 безвідсоткової цільової позики; 217 105,48 грн пені; 336 000,00 грн 48% річних; 2 975 000,00 грн відсотків за прострочення повернення коштів.
Товариство обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро", в свою чергу, звернулося до Господарського суду Житомирської області з зустрічною позовною вимогою, в якій просить визнати недійсним договір безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.2021.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 у справі №906/356/24 відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 у справі №906/356/24 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову. Прийнято у цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" 2 464 052,00 грн заборгованості, з яких: 700 000,00 грн основного боргу, 108 552,00 грн пені, 168 000 грн 48 % річних, 1 487 500,00 грн штрафу. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "МГМ-АГРО" зазначало орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 28 700,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №906/356/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №906/356/24 в частині первісних позовних вимог про стягнення 168 000,00 грн 48% річних, 108 553,48 грн пені, 1 487 500,00 грн штрафу - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 168 000,00 грн 48% річних, 108 553,48 грн пені, 1 487 500,00 грн штрафу постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №906/356/24 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишено без змін.
Після прийняття Верховним Судом постанови, позивачем за первісним позовом ТОВ "МГМ-АГРО" було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, якою останній просить стягнути з відповідача за первісним позовом на його користь витрати, понесені з наданням професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції у розмірі 28 700,00 грн.
На підтвердження витрат об'єднання надало: договір про надання правничої допомоги від 28.04.2025 №102/25, укладеного між ТОВ "МГМ-АГРО" та Адвокатським об'єднанням "Удовиченко і партнери", копії платіжних інструкцій № 303 від 13.05.2025, №372 від 05.06.2025, №3412 від 30.06.2025, копію акта про надання правничої допомоги №1-102/25 від 02.07.2025.
Відповідачем, в свою чергу, подано клопотання про зменшення витрат на правничу правову допомогу, оскільки, за переконанням останнього, позивачем неправомірно завищено витрати, необхідні для відшкодування та не враховано пропорційності задоволення вимог касаційної скарги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.
За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які поніс позивач у суді касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Верховний Суд у додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення касаційним судом за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 зазначила, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на касаційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час касаційного провадження, позивач зазначив, що орієнтований розрахунок судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом касаційної скарги, складає 28 700,00 грн витрат на правничу допомогу.
Тобто, вказавши у відзиві на касаційну скаргу, що у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції товариство очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 28 700,00 грн, останнє дотрималось вимог, передбачених частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, зазначивши у відзиві на касаційну скаргу, що орієнтований розрахунок судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом касаційної скарги, складає 28 700 грн витрат на правничу допомогу, та про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, товариство до закінчення судового засідання в суді касаційної інстанції не подало доказів, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і не заявило про те, що такі докази будуть подані до закінчення судового засідання або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до відеозаписів судових засідань касаційної інстанції від 11.06.2025, 25.06.2025 та 02.07.2025, в якому представник позивача брав участь в режимі відеоконференції, останній не робив усної заяви про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції до закінчення судового засідання, а також про подання доказів на підтвердження вказаних витрат до закінчення задовгого засідання у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як і не зазначено про це у відзиві, що свідчить про недотримання заявником вимог, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема в частині заявлення про намір подати докази понесення судових витрат у встановленому законом порядку.
Отже, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судового засідання або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, у Суду відсутні підстави для задоволення заяви товариства та прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат, а саме про відшкодування позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу, понесених ним в суді касаційної інстанції.
Наведене, в свою чергу, виключає необхідність здійснення Судом перевірки наданих заявником доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та надання їм оцінки.
Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі № 906/356/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко