29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" липня 2025 р. Справа № 924/680/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1
про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 02.03.2020 року в частині внесення змін до Статуту
встановив:
ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №16 на вул. Водопровідній "КОВЧЕГ" про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Ковчег", оформленого протоколом б/н від 02.03.2020р. в частині внесення змін до Статуту - доповнення пункту 12 розділу ІІІ Статуту абзацом: "До правління можуть бути обрані й особи, які не є співвласниками будинку", а також обрання членами правління мешканців, які не є власниками квартир: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ).
Ухвалою суду від 07.07.25 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу семиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали, зокрема, для надання доказів сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
Ухвала суду була надіслана позивачу за вказаною у позові адресою, однак поштова кореспонденція була повернута із відмітками про відсутність адресата.
Частиною 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновок Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20) При цьому 10.07.25 до суду від позивача надійшло клопотання у якому він просить звільнити її від сплати судового збору з посиланням на п. 1 ч. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати з підстав, передбачених у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак, таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою щодо застосування статті 6 Конвенції, наведеною, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі №912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статей 13, 14, 74 ГПК України, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах наведених вище, заявник при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору повинен документально довести факт незадовільного майнового стану, а суд на свій розсуд оцінює факт неспроможності заявника та наявність підстав для звільнення останнього від вчинення процесуальної дії сплатити судовий збір.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони в цілому. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Як вбачається з клопотання ОСОБА_1 посилається на майновий стан, на підтвердження якого додає копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.06.2025.
За змістом вищевказаних відомостей за період з січня 2024 по грудень 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору стосовно ОСОБА_1 в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Суд дійшов висновку, що подані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.06.2025 не є достатньою підставною для звільнення позивача від сплати судового збору. При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження доходу позивача для визначення співвідношення до розміру судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з позовною заявою не додано. Водночас, зверненню до суду з позовною заявою передувало ще 7 місяців 2025 року, інформації про розмір отримання доходу за які позивачем не надано.
Суд також виходить з того, що за відсутності у позивача доходу необхідного для сплати судового збору виконання рішення в частині сплати до бюджету визначеного судового збору у разі відмови в позові буде значно ускладнено та може бути для позивача суттєвим тягарем.
Крім того, на переконання суду, розмір судового збору, який має сплатити позивач у даній справі (3028,00 грн.) є розумним, не становить великий розмір, та є таким, що може бути сплачений позивачем.
Станом на 17.07.2025 року від позивача не надійшли докази усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , м. Хмельницький, до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №16 на вул. Водопровідній "КОВЧЕГ", м. Хмельницький про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 02.03.2020 року в частині внесення змін до Статуту та додані до неї документи повернути позивачу.
Додаток: позовна заява від 02.07.25р. з додатками на 16 арк.
Ухвала набирає законної сили 17.07.2025р. та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 2 прим.(рек. з повід про вруч.):
1 - до справи; 2 - позивачу - ( АДРЕСА_7 ,код 2672902406)