79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.07.2025 Справа № 914/1507/25
За позовом:Фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича, Львівська обл., смт Краковець
до відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомля
про:стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Андрухів Д.О.
Представники сторін:
від позивача:Дуда І.П. - адвокатка;
від відповідача:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1507/25 за позовом фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича (надалі - Позивач, ФОП Гангура В.М.) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі - Відповідач, Товариство ім. Данила Галицького) про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних.
Рішенням суду від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 позов задоволено частково, стягнуто з Товариство ім. Данила Галицького на користь ФОП Гангура В.М. 439' 615,53 грн. основного боргу, 71' 928,64 грн. інфляційних втрат, 18' 329,85 грн. 3% річних та 7' 948,11 грн. судового збору, у задоволенні решти вимог відмовлено, призначено судове засідання з розгляду заяви ФОП Гангури В.М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 17.07.2025.
У судове засідання 17.07.2025 представниця позивача з'явилася, просила стягнути із відповідача витрати на професійну правову допомогу, подала пояснення (вх. №19042/25 від 17.07.2025).
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 17.07.2025, подав клопотання про відкладення судового засідання (вх. №19023/25від 16.07.2025) та заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу (вх. №18744/25 від 14.07.2025).
КЛОПОТАННЯ СТОРІН.
Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.
Надаючи оцінку відповідним доводам, суд зазначає, що такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Згідно із частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
При цьому суд зауважує, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, він подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу, тим самим висловивши власні заперечення щодо заяви позивача. Відтак, відмова у задоволенні клопотання відповідача жодним чином не порушуватиме його прав та законних інтересів.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Представницею позивача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2926/25 від 08.07.2025), у якій вона просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу на загальну суму 16'000,00 грн., які були понесені позивачем у зв'язку із наданням адвокаткою Дудою І.П. правової допомоги у справі №914/1507/25 на підставі Договору про надання правової допомоги №26 від 09.05.2025.
Доводи відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення заяви позивача, посилаючись на те, що ним не подано доказів оплати вартості наданої правової допомоги. Крім цього, він вважає заявлену до стягнення суму неспівмірно завищеною, враховуючи незначну складність справи, відсутність потреби подавати додаткові документи, участь тільки у двох судових засіданнях. На його переконання, справедливим буде стягнення 8'000,00 грн. витрат на правову допомогу.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем подано докази понесення витрат на правову допомогу у встановлений процесуальним законом строк, враховуючи, що його представницею у судовому засіданні 07.07.2025 зроблено заяву про подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів та зважаючи на те, що ці докази були фактично подано до суду 08.07.2025, тобто до спливу п'ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Так, частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що судові витрати, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи складаються у тому числі із витрат на професійну правничу допомогу, сума яких становить 30'000,00 грн.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 16'000,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги №26 від 09.05.2025 (надалі - Договір), згідно із пунктом 1.1 якого ФОП Гангура В.М. (клієнт) доручає, а Дуда І.П. (адвокатка) відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, зокрема представляти та захищати інтереси клієнта у всіх справах у судах усіх інстанцій під час здійснення господарського судочинства.
Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням (пункт 4.3 Договору).
2) Акт наданих послуг від 07.07.2025 за Договором, згідно із яким адвокатка надала клієнту правову допомогу у справі №914/1507/25, що включає:
- попередня консультація, ознайомлення з матеріалами та формування правової позиції - 2'000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви у справі №914/1507/25 - 8'000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях 17.06.2025, 07.07.2025 - 6'000,00 грн. (2 засідання по 3'000,00 грн.).
У матеріалах справи наявні також ордер серії ВС №1368067 від 12.05.2025, виданий адвокатці Дуді І.П., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001221 від 09.11.2018.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
Насамперед, суд зазначає, що сукупна вартість правових послуг є завищеною, адже не відповідає складності справи, яка належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення спорів про стягнення заборгованості за договором є сформованою та широко застосовною судами. Окрім цього, суд враховує, що відповідач визнав наявність у нього основної заборгованості та висловлював заперечення лише в частині розрахунків 3% річних.
Загальна вартість послуг також є неспівмірною із обсягом наданих послуг. Фактично зміст наданої правової допомоги зводиться до підготовки і подання до суду позовної заяви та участі у двох судових засіданнях. Послуги із ознайомлення з матеріалами та формування правової позиції є складовими послуги із підготовки позовної заяви, а тому їх відокремлення від основної послуги свідчить про намір позивача штучно збільшити кількість наданих послуг та, відповідно, завищити їх вартість.
Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов'язаності цих послуг із розглядом справи №914/1507/25, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 10'000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача щодо неможливості стягнення витрат на правову допомогу через те, що така не оплачена. Так, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 222, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2926/25 від 08.07.2025) у справі №914/1507/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Віжомля; код ЄДРПОУ 03763282) на користь фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Крупник Р.В.