"17" липня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1484/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВЕЛЕКТРОРЕМОНТ» (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819)
до Житлово-комунального виробничого підприємства «ФУРСІВСЬКЕ» (09150, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, провулок Обручева, будинок 2, код ЄДРПОУ 31100835)
про стягнення боргу за договором № 30/11-23 про надання послуг з ремонту від 07.11.2023
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВЕЛЕКТРОРЕМОНТ» до Житлово-комунального виробничого підприємства «ФУРСІВСЬКЕ» про стягнення 52919,82 грн боргу за договором № 30/11-23 про надання послуг з ремонту від 07.11.2023, що включають в себе 45140,00 грн основного боргу, 1043,64 грн інфляційних втрат, 352,46 грн 3 % річних та 2095,42 грн пені за прострочення виконання зобов'язання з вивезення обладнання та 4288,30 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою від 30.04.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Вказана ухвала була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601142233502.
Поряд із цим суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 30.04.2025 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (дата забезпечення надання загального доступу: 02.05.2025).
В контексті зазначеного, суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Обставини спірних правовідносин та зміст позовних вимог.
Позивач повідомив суд про те, що 07.11.2023 між ним, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір № 30/11-23 про надання послуг з ремонту відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання з поточного ремонту обладнання (електричного устаткування згідно замовлень - двигуна Аір 22 кВт 3000 об/хв. та двигуна Аір 22 кВт 1500 об/хв. з каналізаційно-насосної станції с. Трушки.)
За виконані роботи замовник перераховує виконавцю суму відповідно донаданого розрахунку та акту виконаних робіт (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору сума договору складає (згідно рахунків-фактур) 45140,00 (сорок п'ять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що термін виконання замовлення встановлюється в залежності від складеності ремонту, але не більше одного календарного місяця з моменту здачі (оплати) електрообладнання в ремонт, що оформляється відповідним актом здачі-приймання.
Пунктом 7.3. договору сторони погодили, зокрема, що цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що на виконання умов договору 07.11.2023 відповідачем було передане позивачу електрообладнання - двигун Аір 22 кВт 3000 об/хв. та двигун Аір 22 кВт 1500 об/хв. для проведення ремонту, про що між сторонами підписано відповідний акт приймання електрообладнання в ремонт та позивач взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт (надання послуг) з ремонту виконав. При цьому позивач вказує на те, що направив відповідачу рахунок-фактуру № 192 від14.11.2023 та акт виконаних робіт (послуг) № 210 від 18.12.2023 на суму 45140,00 грн, проте відповідач не повернув підписаного з його сторони акту та не оплатив послуги з ремонту, а також не вивіз з території позивача відремонтований двигун Аір 22 кВт 1500 об/хв.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Водночас якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Як вбачається з акту приймання електрообладнання в ремонт від 07.11.2023 відповідач здав а позивач прийняв двигун Аір 22 кВт 3000 об/хв., а також двигун Аір 22 кВт 1500 об/хв. При цьому відповідно до акту видачі електрообладнання з ремонту від 17.11.2023 позивач видав а відповідач отримав двигун Аір 22 кВт 3000 об/хв. Вказані акти підписані представниками сторін та їх копії були долучені до матеріалів справи.
14.01.2025 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 02/01-25 від 13.01.2025 про отримання та вивезення двигуна Аір 22 кВт 1500 об/хв., про оплату наданих на виконання договору послуг з ремонту в загальній сумі 45140,00 грн. Разом із цією вимогою позивач також направив відповідачу рахунок-фактуру № 192 від 14.11.2023 та підписаний зі свого боку акт виконаних робіт (послуг) № 210 від 18.12.2023 на означену суму. З вказаної вимоги також вбачається, що позивач останньою також повідомив відповідача про завершення ремонту обладнання та про готовність його до видачі замовнику.
Вказана вимога була направлена на адресу відповідача поштовим відправленням №0910712464840, що підтверджується відповідними описами вкладення в цінний лист і поштовою накладною від 14.01.2025 та була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення вказаного поштового відправлення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з п. п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Поряд із цим суд зауважує, що хоча між сторонами був укладений договір про надання послуг, суд зауважує, що він також містить елементи договору підряду, тож суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин сторін припис ч. 1 ст. 853 ЦК України, якими визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності заперечень відповідача щодо прийняття виконаних позивачем робіт (надання послуг) відповідно до акту виконаних робіт (послуг) № 210 від 18.12.2023на загальну суму 45140,00 грн.
Відтак, суд констатує, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з ремонту обладнання відповідно до умов договору в повному обсязі, а відповідач не виконав зобов'язання з оплати їх вартості, при тому що в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язаний був здійснити оплату в семиденний строк з моменту отримання вимоги позивача № 02/01-25 від 13.01.2025.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контр розрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугувати підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45140,00 грн є обґрунтованими та позов у цій частині вимог підлягає задоволенню повністю.
Також позивач заявляв до стягнення з відповідача 352,46 грн 3 % річних та 1043,64 грн інфляційних втрат за період з 24.01.2025 по 28.04.2025.
Частиною 2.ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція
Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 352,46 грн суд констатує, що він є арифметично вірним. Водночас суд зауважує, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано індекс інфляції за квітень 2025 року, тож інфляційні втрати за означений період згідно розрахунку суду є більшими ніж нарахував позивач.
Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю та в межах розміру заявлених позовних вимог.
Крім того, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4288,30 грн та пені за прострочення виконання зобов'язання з вивезення обладнання в сумі 2095,42 грн, що нараховані за період з 24.01.2025 по 28.04.2025.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 5.2. договору сторони погодили, що після виконання ремонту замовник зобов'язаний забрати з ремонту електрообладнання згідно п. 5.1. договору. За несвоєчасне здійснення умов договору замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми виконаних робіт за кожний день зберігання електрообладнання у виконавця.
Як вже зауважувалось вище, пунктом 5.1. договору сторони погодили, що термін виконання замовлення встановлюється в залежності від складеності ремонту, але не більше одного календарного місяця з моменту здачі (оплати) електрообладнання в ремонт, що оформляється відповідним актом здачі-приймання.
Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2095,42 грн, що нарахована за прострочення виконання останнім зобов'язання з вивезення обладнання в обрахунку від суми в розмірі 22057,00 грн, що відповідає вартості ремонту двигуна Аір 22 кВт 1500 об/хв., який відповідач не забрав з ремонту, всупереч п. 5.1. договору.
При цьому доказів на підтвердження того факту, що відповідач забрав з ремонту означений двигун матеріали справи не містять. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з вивезення обладнання в сумі 2095,42 грн є обґрунтованими та позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.
Щодо вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4288,30 грн, суд акцентує увагу на тому, що такий розмір пені та порядок її нарахування сторони не обумовили. Зі змісту згадуваного вище п. 5.2. договору вбачається, що сторонами погоджений порядок нарахування пені саме за виконання зобов'язання щодо повернення обладнання, про яке йдеться в п. 5.1. договору, а не в зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Касаційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18 якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Тож, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4288,30 грн.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій.
За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн. при тому, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд". Суд наголошує, що позивачем не було враховано, що у даному випадку при сплаті судового збору підлягав застосуванню понижуючий коефіцієнт для обрахунку судового збору в розмірі 0,8. Відтак, за звернення до суду із цим позовом позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, тобто позивачем було здійснено переплату судового збору в сумі 605,60 грн. у зв'язку із чим позивач має право звернутись з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, оскільки позов задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2228,85 грн.
В силу ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-комунального виробничого підприємства «Фурсівське» (09150, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, провулок Обручева, будинок 2, код ЄДРПОУ 31100835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківелектроремонт» (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 49, код ЄДРПОУ 00212819) 45140 грн основного боргу, 352,46 грн 3 % річних, 1043,64 грн інфляційних втрат, 2095,42 грн пені та 2228,85 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складене 17.07.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз