вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" липня 2025 р. Справа № 911/1517/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс»
до Фізичної особи-підприємця Іщенка Антона Вікторовича
про стягнення 110 624,67 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Іщенка Антона Вікторовича про стягнення 110 624,67 гривень, з яких: 69 390,00 грн основного боргу, 34 607,45 грн інфляційних нарахувань, 6 627,22 грн 3% річних.
Як слідує зі змісту викладених у позові обставин, відповідачем неналежним чином виконано умови укладеного з позивачем договору постачання нафтопродуктів №НП-11-01-2021 від 21.01.2021, оскільки станом на дату подання позову не оплачено вартість поставленого товару, тоді як термін відповідного грошового зобов'язання настав 20.02.2022.
Вказані обставини, за доводами позивача, підтверджуються доданим до позову актом звірки взаємних розрахунків.
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. ухвалою від 12.05.2025 у справі №911/1517/25 прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження, а також постановив, зокрема:
- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання;
- встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали. В цей же строк може бути подане клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
15.07.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» надійшла заява про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фізичній особі-підприємцю Іщенко Антону Вікторовичу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вказану заяву мотивовано тим, що позивач намагався врегулювати спір шляхом надіслання відповідачу претензій про погашення дебіторської заборгованості та сплату нарахованих на неї сум 3% річних/інфляційних втрат.
Проте, за доводами позивача, відповідач не надав на претензії жодної відповіді, відтак з огляду на наявність заборгованості протягом тривалого періоду позивач звернувся до суду із відповідним позовом, який просить забезпечити шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Позивач зауважив, що у випадку невжиття обраних заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача та його інтересам до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також позивач вказав, що він не заперечує проти зустрічного забезпечення.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 15.07.2025, заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі №911/1517/25 передано до розгляду судді Яремі В.А.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» про забезпечення позову у справі №911/1517/25, суд дійшов таких висновків.
Приписами ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З огляду на викладені вище норми процесуального закону вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Тобто інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту та охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у відповідачів реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Заборона ж відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
У разі ж задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
З огляду на вказане суд вважає за необхідне врахувати, що:
- предметом позову у справі №911/1517/25 є вимога про стягнення з ФОП Іщенка А.В. 110 624,67 гривень, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на належні йому майно, грошові кошти;
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 110 624,67 гривень вбачається наявність підстав для накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованими грошовими коштами;
- самі по собі обставини безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25.
За таких обставин, оцінюючи зміст спору за поданою у цій справі позовною заявою, з урахуванням необхідності як уникнення подвійного забезпечення, так і гаранування реального виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд висновує про часткову обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» та забезпечення позову до набрання рішенням законної сили в межах заявлених до стягнення 110 624,67 гривень шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фізичній особі-підприємцю Іщенко Антону Вікторовичу і знаходяться на його рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших кредитно фінансових установах;
- заборони Фізичній особі-підприємцю Іщенко Антону Вікторовичу відчужувати належне йому на праві власності майно.
Висновуючи вказане, суд, з урахуванням балансу інтересів сторін, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника та/або інших осіб на використання належним йому майном.
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) та від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.
З урахування зроблених висновків суд враховує, що:
- вжиття визначеного судом заходу щодо майна боржника не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона його відчуження без позбавлення власника (відповідача) та інших осіб права користування ним;
- такий спосіб як заборона відчуження, хоча і є окремим, попори те за реалізацією відповідає тій частині дій, що здійснюються під час арешту, не обмежуючи при цьому особу у можливості користуватись майном, відтак відповідний захід забезпечення позову пов'язаний з предметом спору, а правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав ФОП Іщенка А.В.
Крім того суд висновує про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про накладення аершту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться у інших осіб, позаяк процесуальні приписи передбачають обов'язкову ідентифікацію таких інших осіб, які не є учасниками спору.
До того ж рішення суду не може бути альтернативним, тобто передбачати можливість накладення арешту або на кошти, або на майно.
Висновуючи про застосування заходів забезпечення позову у цій справі, судом враховано таке:
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог;
- у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності;
- наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану боржника (відповідача), в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки особи та проведені за ними операції, є інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити/спростовувати означені обставини.
Схожу позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №910/5613/25.
Приписами частин 1, 2, 3, 5, 6, 7 статті 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення.
Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Ураховуючи вказані процесуальні приписи та відсутність заперечень позивача проти зустрічного забезпечення, з метою дотримання гарантії захисту особистих майнових прав відповідача на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, суд висновує про вжиття зустрічних заходів забезпечення позову у цій справі та зобов'язання ТОВ “БНК Транс» внести на депозитний рахунок суду грошові кошти, співмірні сумі, в межах якої забезпечено позов, - 110 624,67 гривень.
При постановленні цієї ухвали, з огляду на зроблені висновки, судом враховано, що заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом, а у випадку наявності підстав, передбачених статті 146 ГПК України, відповідач як власник грошових коштів та майна не позбавлений можливості захистити порушення його прав та законних інтересів внаслідок заподіяння збитків поданням відповідної заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання законної сили рішенням суду у господарській справі №911/1517/25 в межах заявлених до стягнення 110 624,67 гривень:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фізичній особі-підприємцю Іщенко Антону Вікторовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і знаходяться на його рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших кредитно фінансових установах;
- заборонити Фізичній особі-підприємцю Іщенко Антону Вікторовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відчужувати належне йому на праві власності майно.
3. В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» про забезпечення позову відмовити.
4. Визначити розмір зустрічного забезпечення в сумі 110 624,67 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю “БНК Транс» (ідентифікаційний код 42586042) зобов'язане внести на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (назва установи - Господарський суд Київської області код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційний рахунок -UA578201720355269002000014298 (депозитний); установа банку - ДКСУ місто Київ) у строк до 28.07.2025 включно, про що подати до суду відповідні докази.
5. Роз'яснити, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення відповідно до ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» є виконавчим документом зі строком пред'явлення до виконання - три роки.
Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, офіс 407, ідентифікаційний код 42586042)
Боржник - Фізична особа-підприємець Іщенко Антон Вікторович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Ухвала складена та підписана 17.07.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема