ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/6364/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику учасників справи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6364/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП"
(04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А;
ідентифікаційний код: 39907319)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР"
(01013, м. Київ, вул. Покільська, буд. 4-А;
ідентифікаційний код: 31571594)
про стягнення 1 527 905, 44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №27/01/2020 на виконання робіт баштовим краном від 27.01.2020 у загальному розмірі 1 527 905, 44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2025.
11.06.2025 підготовче судове засідання відкладено на 25.06.2025.
У судовому засіданні 25.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" заборгованість за Договором №27/01/2020 на виконання робіт баштовим краном від 27.01.2020 у загальному розмірі 1 527 905, 44 грн.
10.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" витрати на оплату правової допомоги в сумі 18 000, 00 грн.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/6364/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У ч. ч. 3-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З аналізу вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд ухвалює додаткове рішення про судові витрати без повідомлення учасників справи, а виклик учасників справи у судове засідання для ухвалення додаткового рішення є ініціативою суду, а не його обов'язком.
За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору з боку позивача є позовна заява, в якій позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Як вбачається з матеріалів справи попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат наведений позивачем у його позовній заяві від 21.05.2025, рішення господарського суду міста Києва у справі №910/6364/25 ухвалене судом 09.07.2025, а заява про ухвалення судового рішення у справі №910/6364/25 подана позивачем до суду 10.07.2025, тобто в межах строків передбачених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява отримана також відповідачем 10.07.2025 у системі «Електронний суд», що підтверджується квитанцією №3952983 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, яка міститься у матеріалах справи.
У зв'язку з викладеним суд доходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6364/25, судом встановлено наступне.
На обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначив, що між позивачем (далі - Клієнт) та Онопрієнком Олександром Петровичем (далі - Адвокат) було укладено Договір № 030225 про надання правової допомоги від 03.02.2025 (далі - Договір).
Згідно з цим Договором (п. п. 1.1.1 - 1.1.2) Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати представництво та захист інтересів КЛІЄНТА в усіх судах України в цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах (провадженнях) на усіх стадіях судового процесу (провадження) та з усіма правами, що надані учасникам судового процесу (провадження) Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України та іншим законодавством України; здійснювати представництво інтересів та вести від імені КЛІЄНТА справи на зборах кредиторів, в усіх державних, громадських та приватних підприємствах, установах та організаціях, в органах державної виконавчої служби України/приватних виконавців, органах юстиції та нотаріату України, в правоохоронних та контролюючих органах України, податкових органах, управліннях статистики, страхових компаніях, Державній казначейській службі України та структурних (територіальних) підрозділах (управліннях/відділах) та інших підприємствах установах та організаціях.
У п. п. 4.1., 4.3. - 4.4 Договору вказано, що загальна вартість Послуг за цим Договором складається з сумарної вартості наданих Послуг, зазначених в актах приймання-передачі наданих послуг. Додаткові послуги, що не передбачені цим Договором, оплачуються Клієнтом додатково. Вартість таких послуг погоджується Сторонами до початку їх надання шляхом укладання відповідної письмової угоди (договору, додаткової угоди). Попередня (орієнтовна) вартість послуг визначається шляхом підписання відповідного попереднього (орієнтовного) розрахунку вартості послуг, а остаточна вартість послуг визначається в актах приймання передачі - наданих послуг, які складаються Адвокатом по факту надання послуг відповідно до переліку наданих послуг та їх вартості.
Ціни на послуги Адвоката зазначені у п. 4.2. Договору.
На підтвердження понесених позивачем витрат на послуги адвоката, до заяви про ухвалення додаткового рішення від 10.07.2025 у справі №910/6364/25 заявником додано Акт №8 від 10.07.2025 приймання-передачі наданих послуг по договору від 03.02.2025 №030225 про надання правової допомоги.
В Акті №8 від 10.07.2025 приймання-передачі наданих послуг по договору від 03.02.2025 №030225 про надання правової допомоги (далі - Акт) зазначено такі види наданих Клієнту послуг:
1) юридичний аналіз документів необхідних для ведення претензійно-позовної роботи по договору від 27 січня 2020 року №27/01/2020 - 2 000, 00 грн.;
2) складання та подача до суду позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору від 27 січня 2020 року № 27/01/2020 - 6 000, 00 грн.;
3) участь у трьох судових засіданнях (11.06.2025; 25.06.2025; 09.07.2025) - 9 000,00 грн.;
4) отримання в Господарському суді м. Києва документів (наказу по справі 910/6364/25) - 1 000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг згідно акту становить 18 000,00 грн., без ПДВ.
Жодних заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6364/25 від 10.07.2025 від відповідача до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Визначені в Акті №8 від 10.07.2025 приймання-передачі наданих послуг по договору від 03.02.2025 №030225 про надання правової допомоги такі види правової допомоги, як - юридичний аналіз документів необхідних для ведення претензійно-позовної роботи по договору від 27 січня 2020 року №27/01/2020 (2000,00 грн.) мають організаційний характер, є складовими підготовки позову та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, оскільки немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19.
Отже, вказані витрати відшкодуванню окремо не підлягають.
Водночас в Акті №8 від 10.07.2025 також зазначені такі види правової допомоги, як отримання в Господарському суді м. Києва документів (наказу по справі 910/6364/25) (1000,00 грн.), що не є видом адвокатської діяльності в розумінні ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Зважаючи на предмет позову у даній справі, її складність, неподання відповідачем будь-яких доказів по справі та відсутність необхідності їх дослідження позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат пов'язаних із розглядом справи не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6364/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР" судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст.123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6364/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР" (01013, м. Київ, вул. Покільська, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 31571594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код: 39907319) судові витрати, пов?язані з наданням правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може
бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов