ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/4897/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув матеріали господарської справи
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта Плейс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарунок Плюс"
про знесення самочинно збудованого майна
За участю представників учасників справи:
від позивача Перепелицін К.М.
від відповідача Калько Д.О.
від третьої особи не з'явився
Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта Плейс" (відповідач) про знесення самочинно збудованого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що 29.11.2022 між ТОВ "Дарунок Плюс" та ТОВ "Пінта Плейс" укладено Акт приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу останнього, проте позивач жодних рішень щодо передачу земельної ділянки за адресою: вулиця Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі м. Києва у власність чи користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дарунок Плюс" не приймав.
Вказані дії, за твердженням позивача, свідчать про вчинення ТОВ "Дарунок Плюс" та ТОВ "Пінта Плейс" дій, які спрямовані на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.
Разом з позовом позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, в якій останній просить суд забезпечити позов у господарський справі за позовом Київської міської ради до ТОВ "Пінта Плейс" про усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва шляхом: накладання арешту на нежитлову будівлю літ. "Г", загальною площею 203,7 кв. м., за адресою вул. Вербицького Архітектора, 36-А в Дарницькому районі м. Києва, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2581433880000), яка належить ТОВ "Пінта Плейс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.05.2025, а також встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Крім того, ухвалою суду від 22.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
05.05.2025 від відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги відхилено.
Ухвалою суду від 25.05.2025 відкладено підготовче засідання на 05.06.2025, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарунок Плюс", зобов'язано позивача та відповідача направити третій особі копії заяв по суті, а також запропоновано третій особі подати письмові пояснення щодо позовних вимог у даній справі.
26.05.2025 від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 25.05.2025.
05.06.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Крім того, 05.06.2025 від третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог у даній справі, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову.
У підготовчому засіданні 05.06.2025 представник позивача вказував, що планує відреагувати на подані третьою особою пояснення, представник третьої особи зазначив, що вважає виконаними завдання підготовчого провадження та просив подальший розгляд справи проводити за відсутності представника.
Ухвалою суду від 05.06.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 26.06.2025.
У судовому засіданні 26.06.2025 позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Позивач та відповідач не заперечували проти початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.06.2025 (підготовче засідання було закрито протокольно), при цьому в попередньому засіданні 05.06.2025 представник третьої особи усно клопотав про здійснення розгляду даної справи без участі його представника.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду у справи, в судовому засіданні 26.06.2025 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Як вказує позивач у позові, 01.02.2022 ФОП Баглай В.А. виготовив технічний паспорт громадського будинку на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарунок Плюс» (реєстраційний номер технічного паспорта ТІ01:3947-6877-9863-7877).
01.02.2022 ФОП Баглай В.А. видав довідку № 838, в якій вказано, що нежитлова будівля (літ. «Г») побудована до 05.08.1992.
09.02.2022 приватним нотаріусом Меженською Кароліною Сергіївною зареєстровано право приватної власності ТОВ «Дарунок Плюс» на нежитлову будівлю літ. «Г» загальною площею 203,7 кв.м. Документ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності - довідка про технічні показники об'єкту нерухомого майна № 838 від 01.02.2022, видана ФОП Баглаєм В.А., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299447220 від 14.02.2022.
Рішенням кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Пінта Плейс» ОСОБА_1 , який є учасником та директором ТОВ «Дарунок Плюс», вирішено передати до статутного капіталу ТОВ «Пінта Плейс» як додатковий вклад в негрошовій формі - нежитлову будівлю літ. «Г», яка знаходиться за адресом м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, 36-А, загальна площа 203,7 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2581433880000.
29.11.2022 між ТОВ «Дарунок Плюс» та ТОВ «Пінта Плейс» складено Акт приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу, який посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом 29.11.2022 за № 485, 486.
29.11.2022 приватним нотаріусом Качулиною Яною Володимирівною зареєстровано право приватної власності ТОВ «Пінта Плейс» на нежитлову будівлю літ. «Г» загальною площею 203,7 кв. м.
При цьому документ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна № 485, 486 посвідчений 29.11.2022 приватним нотаріусом Качулиною Я.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 316621604 від 02.12.2022.
Однак, як вказує позивач у позові, Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресом: вулиця Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі м. Києва у власність чи користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дарунок Плюс» не приймала, а відтак, за доводами позивача, вказане свідчить про дії, які спрямовані на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, з метою оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:159:0122 ТОВ «Пінта Плейс» ініціювало розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності на вул. Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі міста Києва.
30.05.2024 Київською міською радою було прийнято рішення № 629/8595 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності та передачі ТОВ «Пінта Плейс» в оренду на 15 років земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:159:0122 площею 0.2121 га для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на вул. Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі міста Києва.
Пунктами 3.2. та 3.6. рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 629/8595 зобов'язано ТОВ «Пінта Плейс» у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством України, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки (зокрема, охоронний договір на зелені насадження або інформацію уповноваженого органу про відсутність зелених насаджень на земельній ділянці); питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладання охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 «Про затвердження порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва».
05.11.2024 між Київською міською радою та ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:159:0122. Вказана земельна ділянка передана в оренду для обслуговування нежитлової будівлі. Договір оренди укладено строком на 15 років (п. 3.1 договору).
Вказаний договір оренди посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі під № 3740.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказав, зокрема на те, що при прийнятті рішення щодо передачі ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:159:0122, яка розташована на вул. Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі міста Києва загальною площею 0,2121 га, у Київської міської ради не виникло питання щодо законності розміщення на вказаній земельній ділянці нерухомого майна загальною площею 203,7 кв. м.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: місто Київ, Дарницький район, вулиця Вербицького Архітектора, 36-А, шляхом зобов'язання ТОВ «Пінта Плейс» знести об'єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Качулиної Я.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2022, індексний номер: 65649096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2581433880000.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує, що
- він є добросовісним набувачем нерухомого майна за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Вербицького Архітектора, 36-А, оскільки останнє набуто ним правомірно на підставі рішення попереднього власника про передачу такого майна в рахунок внесення додаткового вкладу до статутного капіталу;
- жодних належних доказів щодо факту самочинного будівництва ТОВ «Пінта Плейс» нерухомого майна загальною площею, 203,7 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Архітектора Вербицького, 36-А Київською міською радою не надано;
- під час проведення за відповідачем державної реєстрації нерухомого майна не було виявлено будь-яких порушень норм чинного законодавства та/або обтяжень щодо вказаного нерухомого майна;
- у позивача під час укладання договору оренди від 05.11.2024 не виникло питання щодо законності розміщення на вказаній земельній ділянці нерухомого майна, загальною площею 203,7 кв. м., що, за твердження відповідача, підтверджує наявність у останнього законодавчо визначеної правової підстави для користування вказаною земельною ділянкою.
Третя особа, заперечуючи проти задоволення позову, вказувала про те, що:
- позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення самочинного будівництва ТОВ «Пінта Плейс» нерухомого майна загальною площею 203,7 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Архітектора Вербицького, 36-А;
- при здійсненні державної реєстрації за ТОВ «Пінта Плейс» вказаного нерухомого майна приватним нотаріусом Качулиною Яною Володимирівною не було виявлено будь-яких порушень норм чинного законодавства та/або обтяжень вказаного нерухомого майна, а тому у державного реєстратора не було підстав для відмови у здійсненні за відповідачем права власності на таке майно.
Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає про наступне.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до п.п. 2-4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.
Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Крім того, згідно з вказаною нормою до компетенції Київської міської ради віднесено прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Як визначено ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також їх внесення до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок № 1127, тут і надалі в редакції на час проведення реєстрації), передбачено, що він визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Водночас, як встановлено судом під час розгляду даної справи, станом на момент передачі (ТОВ «Пінта Плейс») права власності на нерухоме майно (29.11.2022), вимоги про знесення якого заявлено у даній справі, право власності на таке майно було зареєстровано за третьою особою (ТОВ «Дарунок Плюс»), а тому позивач не довів факт здійснення відповідачем у даній справі самочинного будівництва об'єкту нерухомості.
Крім того, як підтверджується матеріалами даної справи, об'єкт нерухомого майна загальною площею 203,7 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Архітектора Вербицького, 36-А, вже існував на момент передачі такого майна від третьої особи відповідачу у даній справі (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299447220 від 14.02.2022 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 316621604 від 02.12.2022).
При цьому, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299447220 від 14.02.2022, здійснення державної реєстрації права власності за третьою особою здійснювались на підставі документів, виданих ФОП Баглаєм В.А., а саме довідки № 838.
У вказаній довідці зазначено, що нежитлова будівля (літ. «Г») побудована господарським способом до 05.08.1992 та відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 (зі змінами та доповненнями, яка була чинною станом на момент реєстрації за третьою особою права власності 09.02.2022) не потребує отримання дозволу на проведення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію.
Отже, під час розгляду даної справи позивачем не доведено того, що будівництво нерухомого майна здійснено або здійснювалось відповідачем у даній справі. Позивачем ТОВ «Дарунок Плюс» не визначено відповідачем у даній справі та до останнього не заявлено позовних вимог. Крім того, можливе будівництво ТОВ «Дарунок Плюс» або іншою особою об'єкта нерухомого майна не є предметом розгляду у даній справі.
Також суд вказує, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки задоволення вимоги про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: місто Київ, Дарницький район, вулиця Вербицького Архітектора, 36-А, шляхом зобов'язання ТОВ «Пінта Плейс» знести об'єкт самочинного будівництва не відновить права позивача, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишиться запис про право власності відповідача на вказане майно.
Між тим, позивачем не заявлено вимоги про скасування записів про право власності, зокрема, відповідача на майно за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Вербицького Архітектора, 36-А.
Крім того, суд вказує на наступне.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, викладену у позовній заяві, Київська міська рада позиціонує такий позов як негаторний.
Залежно від характеру речово-правові посягання на права власника і зміст захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов'язально-правові засоби захисту права власності
Речові засоби захисту права власності та інших речових прав спрямовані на захист цих
прав від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов'язані з володінням негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.
У свою чергу, предметом негаторного позову є вимога власника до особи (осіб) про усунення порушеного права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень щодо володіння та розпорядження майном.
Проте, як встановлено судом під час розгляду даної справи, на підставі рішення позивача № 629/8595 від 30.05.2024 укладено договір оренди від 05.11.2024 земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:159:0122 (строком на 15 років).
Вказана земельна ділянка передана в оренду для обслуговування нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Архітектора Вербицького, 36-А.
Таким чином, позивач, маючи повноваження на розпорядження земельною ділянкою, вчинив дії щодо її розпорядження, зокрема, шляхом прийняття рішення про передачу її в оренду відповідачу та укладання з відповідачем договору оренди з певною метою (для обслуговування нежитлової будівлі).
При цьому, при прийнятті рішення № 629/8595 від 30.05.2024 та укладанні договору оренди від 05.11.2024 позивач не висловлював заперечень стосовно того, що майно, належне на праві власності відповідачу, є самочинно збудованим майном, тобто позивачем не доведено порушення його права на розпорядження вказаною земельною ділянкою, позаяк саме позивачем було реалізовано своє право на розпорядження земельною ділянкою для передачі її відповідачу з певною метою.
Крім того, позивач залишається власником вказаної земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, позивач під час розгляду даної справи не довів, що відповідачем вчиняються дії, які перешкоджають позивачу в реалізації ним прав володіння та розпорядження земельною ділянкою, оскільки при прийнятті позивачем рішення про передачу земельної ділянки відповідачу та укладання договору оренди земельної ділянки позивач як її власник був обізнаний про знаходження на вказаній земельній ділянці об'єкту нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за відповідачем, та відповідно мав можливість з'ясувати те, як та яким чином було збудовано таке майно.
Таким чином, позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорення відповідачем його прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою ЄМПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду у справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених прокурором вимог.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає поданий позивачем позов необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на оплату позову судовим збором підлягають покладенню на останнього.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 17.07.2025.
Суддя О.Г. Удалова