ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/10369/15 (910/15736/24)
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34б, ЄДРПОУ 35650831)
до 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс";
4) Арбітражний керуючий Новик Євгеній Миколайович;
5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна Товарна біржа"
про визнання недійсними договорів, визнання недійсними протоколу та результатів повторного аукціону
в межах справи № 910/10369/15
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" (ідентифікаційний код 33765188)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача - Кисель А.С.,
від відповідача-4 - Горьовий В.В.,
від відповідачів-1, 2, 3, 5 - не з'явилися.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/10369/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" про:
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 45_1/1 від 19.02.2016 за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 45_2/1 від 19.02.2016 за договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 19 лютого 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 697, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова";
- визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 45_1/1 від 22.06.2018 за кредитним договором за № 247-B/06 від 08.12.2006, укладеним між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 ;
- визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 45_2/1 від 22.06.2018 за Договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006, укладеним між громадянином російської федерації ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 ;
- визнання недійсним Договору відступлення право вимоги за Іпотечним договором від 08.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коба Н.В. 22 червня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі № 1053, укладений між громадянами російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", а саме: корпус 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного через оператора електронного майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", оформленого протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020.
- визнання недійсним протоколу №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 03.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 12.03.2025.
31.01.2025 до суду надійшов відзив ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" арбітражного керуючого Новика Є.М. на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/10369/15 (910/15736/24) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/10369/15 (910/15736/24) призначено на 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.05.2025.
У зв'язку з тим, що 28.05.2025 суддя Мандичев Д.В. перебуватиме на навчанні, суд ухвалою від 09.05.2025 призначено судове засідання на 30.05.2025.
30.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 відкладено розгляд справи в по суті на 09.07.2025.
У судове засідання, призначене на 09.07.2025, з'явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував.
Представники інших учасників справи до судового засідання не з'явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі-1, 2, 3, 5 в строк, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.12.2006 між ЗАТ «БАНК НРБ» (правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») та ТОВ «Чорноморський торговий дім» укладено: Кредитний договір № 247-В/06 (далі - Кредитний договір 1); Договір про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 (далі - Кредитний договір 2).
08.12.2006 у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, між ЗАТ «БАНК НРБ» та ТОВ «Чорноморський торговий дім» укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Конновим О.Є. зареєстрований в реєстрі за № 4683 (далі - Іпотечний договір), відповідно до положень якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: корпус 34 «Б» літ. (А, А1, підвал) загальною площею 8883,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29 (далі - Об'єкт нерухомості).
21.08.2014 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено: Договір про відступлення права вимоги № 28- 2-14; Договір про відступлення права вимоги №28-2-15; Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до боржника ТОВ «Кепітал Форс» за Кредитними договорами 1, 2 та Іпотечним договором.
04.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Сопрано-Нова», за яким ОСОБА_4 став власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Сопрано-Нова».
25.12.2015 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Сопрано - Нова» укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2, Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.
19.02.2016 між ТОВ «Сопрано-Нова» та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги №45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором, ціна договору складає 2 500,00 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором, ціна договору складає 2 500,00 грн.
Надалі, 22.06.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення право вимоги № 45_1/1 за Кредитним договором 1, Договір про відступлення права вимоги № 45_2/1 за Кредитним договором 2 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.
03.03.2020 ліквідатором ТОВ «Кепітал Форс» Новиком Є.М. організовано та проведено повторний аукціон з продажу Об'єкта нерухомості через оператора електронного майданчика Товарна біржа «Центральна універсальна Товарна біржа». Повторний аукціон не відбувся у зв'язку із відсутністю учасників електронного аукціону, що було оформлено Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020.
30.03.2020 Протоколом № UA-PS-2020-03-03-000161-2 з продажу майна забезпеченому кредитору оформлено продаж Об'єкта нерухомості забезпеченому кредитору ОСОБА_1
01.04.2020 між ТОВ «Кепітал Форс» та ОСОБА_1 укладено Акт про придбання майна ОСОБА_1 на аукціоні № UA-PS-2020-03-03-000161-2.
У подальшому, 08.12.2020 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на Об'єкт нерухомості, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко М.А., зареєстроване в реєстрі за № 2595.
20.01.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8311/21 визнано недійсним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Сопрано-Нова» від 05.11.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнано недійним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сопрано-Нова», оформлене протоколом № 4 від 05.11.2015; визначено за ОСОБА_4 розмір частки у статутному капіталі ТОВ «Сопрано-Нова» у розмірі 100 % (Додаток № 22).
09.09.2022 проведено реєстраційні дії щодо зміни учасника та зміни директора ТОВ «Сопрано-Нова» на ОСОБА_4 .
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.
На обґрунтування наявності свого порушеного права та обраного способу захисту для його відновлення в даному судовому процесі позивач зазначив, що після встановлення операційного контролю над ТОВ «Сопрано-Нова» та проведення аудиту було виявлено відчуження єдиного активу підприємства - права вимоги до ТОВ «Кепітал Форс» за Кредитними договорами 1,2 в розмірі 243 212 946,66 грн та Іпотечним договором за ціною 5 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 , яким у подальшому відчужені спірні права вимоги ОСОБА_1 . Відтак, останній набув статус забезпеченого кредитора в справі про банкрутство ТОВ «Кепітал Форс».
Отже, фактично позивач прагне відновити свої права вимоги до ТОВ «Кепітал Форс» за Кредитними договорами 1,2 та Іпотечним договором, що за доводами позивача були відчужені за недійсними правочинами.
У зв'язку з цим, позивач просив, зокрема, визнати недійсними договори про відступлення права вимоги, за якими послідовно були відчужені права вимоги за Кредитними договорами 1, 2 та Іпотечним договором від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" до ОСОБА_2 , від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Також, позивачем пред'явлені позовні вимоги про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", а саме: корпус 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного через оператора електронного майданчику Товарна біржа "Центральна універсальна товарна біржа", оформленого протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-03-03-000161-2 від 15.03.2020, та визнання недійсним протоколу №UA-PS-2020-03-03-00016102 від 30.03.2020 з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" забезпеченому кредитору громадянину російської федерації ОСОБА_1 .
Утім, оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 зазначено, що вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.
Натомість, у межах даної справи суб'єктний склад учасників є іншим, оскільки позивач виступає особою, якій належало право вимоги за Кредитними договорами 1,2 та Іпотечним договором до того, як ці права були двічі відчужені.
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсними послідовних договорів відступлення права вимоги, визнання недійсним результатів повторного аукціону та протоколу з продажу майна банкрута, не є ефективним та не призведе до поновлення тих прав позивача, які останній вважає порушеними, та прагне захистити шляхом подання даного позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Ураховуючи викладене, у задоволенні позову суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити повністю.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.07.2025
Суддя Д.В. Мандичев