ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/4733/24
За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року
у справі № 910/4733/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 25 389 359,36 грн.,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
За участі представників сторін:
від стягувача: Клян А.Ф. за ордером від 17.04.2024 серії АА № 1429639;
від боржника: Фартушна В.Л. за довіреністю від 01.04.2024 № 193-Д.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 25 389 359,36 грн., з яких: 20 568 617,83 грн. - основний борг за договором від 28.02.2020 року № 324/01/20, 1 550 978,22 грн. - 3 % річних, 3 269 763,31 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та стягнув з Підприємства на користь позивача 20 568 617,83 грн. основного боргу, 1 550 978,22 грн. 3 % річних, 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат, а також 380 840,39 грн. витрат по сплаті судового збору.
16.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 16.08.2024 року, в якій останнє просило суд відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 на один рік з моменту його ухвалення.
Ухвалою від 19.08.2024 року суд призначив розгляд заяви Підприємства від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 у судовому засіданні на 18.09.2024 року.
11.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 11.09.2024 року проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Разом із тим, 26.08.2024 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду, якою матеріали справи № 910/4733/24 були витребувані судом апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Підприємства на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24.
Ухвалою від 09.09.2024 року господарський суд міста Києва зупинив провадження за заявою Підприємства від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення суду до повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду.
Постановою від 02.06.2025 року в справі № 910/4733/24 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 та повернув матеріали цієї справи до господарського суду міста Києва.
30.06.2025 року матеріали справи № 910/4733/24 надійшли до господарського суду міста Києва.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 02.07.2025 року господарський суд міста Києва поновив провадження за заявою Підприємства від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення суду від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2025 року.
У судовому засіданні 16.07.2025 року представник Підприємства надав пояснення по суті поданої заяви, просив суд її задовольнити та відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 на один рік з моменту його ухвалення.
Представник Товариства у цьому судовому засіданні проти задоволення заяви Підприємства від 16.08.2024 року заперечив з підстав, зазначених у запереченнях від 11.09.2024 року.
Розглянувши подану Підприємством заяву від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив таке.
Згідно з частинами 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилався на невиконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов'язань з оплати Підприємству послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та наявність значної заборгованості Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед відповідачем.
Крім того, відповідач зазначав про наявність у Підприємства обов'язку з підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів, відсутність його вини у несвоєчасній оплаті послуг, запровадження в Україні воєнного стану та тяжкий фінансовий стан Підприємства.
Враховуючи наведене, у заяві від 16.08.2024 року відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду в даній справі на один рік з моменту його ухвалення.
Однак, у цій заяві Підприємство жодним чином не обґрунтувало запропонований останнім термін відстрочення та не надало жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.
Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочення та розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Однак доказів на підтвердження обґрунтованості доводів заяви від 16.08.2024 року, а також доказів реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання, Підприємством надано суду не було.
При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час ухвалення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", наявності заборгованості Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед заявником та відсутність відповідного фінансування, на підтвердження чого Підприємство подало копію балансу (звіту про фінансові результати) боржника на 31.12.2023 року, не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочення. Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов'язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Не є доречним і посилання заявника на приписи підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", за умовами якого зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, адже нарахування штрафних санкцій в межах даної справи не здійснювалося та рішення суду не містить висновків про їх стягнення з відповідача за порушення умов Договору.
Водночас, суд звертає увагу, що наведена заявником у заяві від 16.08.2024 року правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2020 року в справі № 910/1820/19, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у вищевказаній справі досліджувалося питання надання розстрочки за обставин здійснення погашення значної частини боргу, а розстрочка і відстрочка за своєю правовою природою є різними інститутами під час виконання судового рішення, тоді як за обставин даної справи, відповідач просив надати йому відстрочку у виконанні рішення на максимальний передбачений законом строк (який, до того ж, спливає 24.07.2025 року, тобто через 9 днів з дня розгляду судом по суті питання про надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду в даній справі).
Не приймаються судом до уваги й посилання заявника на постанову від 27.04.2018 року в справі № 910/313/17, оскільки цією постановою Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду на максимальний передбачений законом термін може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, у тому числі зважаючи на те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й Товариство, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява Підприємства від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення суду в даній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 16.08.2024 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24 відмовити.
2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (16.07.2025 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака