ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа №910/5317/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс»
про стягнення 70 9847,92 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс», у якому просило суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» 30 000,00 грн основної суми боргу, 5 659,20 грн інфляційних втрат, 1 592,98 грн штрафних санкцій у вигляді 3% річних, 19 412,17 грн штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,1% + 14 183,57 грн штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 70 847,92 грн;
- зазначити в рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму боргу у розмірі 30 000,00 грн, починаючи з 28.04.2025 до дати виконання рішення суду за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення., та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки та монтажу №15/11/2021-REZ від 15.11.2021 в частині оплати за поставлений товар та виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про відкриття провадження надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/4758/25 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 08.05.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 07.05.2025.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.11.2021 ТОВ «Голд Лайн Стайл», як Постачальник та ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз», як Замовник уклади договір поставки та монтажу №15/11/2021-REZ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, змонтувати та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених у цьому договорі, прийняти, оплатити люки фасадні (Товар) в асортименті, кількості за ціною та технічними умовами, зазначеними у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і являються його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору). Сторони погодилися, що правова природа Договору - змішаний, оскільки він містить ознаки договору поставки та підряду за п.1.3. Договору.
За п. 2.1. Договору, продавець поставляє Товар на умовах DAP, місце поставки: м. Київ, вулю Володимирська, 86 (літ. А) в строки, вказані у Специфікаціях до цього Договору.
За п. 2.2. Договору, Постачальник передає Товар згідно з умовами Замовлення і зобов'язаний надати Покупцю всі належним чином оформлені документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, сертифікат якості на ДСП і кромку; інструкції/ керівництво з експлуатації (при наявності); ТТН або документ, що посвідчує факт перевезення товару (інші документи, необхідні для такого виду товарів).
За п. 2.6. Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки та передачі товару вважаються виконаним після передачі вказаного в Замовленні товару, а щодо монтажу - після підписання Сторонами акт (ів) приймання-передачі виконаних робіт.
Ціна, кількість та асортимент товару, що поставляться за цим договором, вказані у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Сукупна вартість товару, вказана у Специфікації, складає загальну суму Договору, згідно п. 3.1. Договору.
Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів після настання обставин, передбачених у п. 3.4. цього Договору, шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок Постачальника у національній валюті України за умовами Специфікації №1, що є невід'ємною частиною Договору, за п. 3.3. Договору.
За п. 3.4. Договору, покупець вносить 80% авансу від вартості товару за Специфікацією протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання цього Договору, 20% вартості Товару протягом 2 (двох) банківських днів після повідомлення Постачальника про готовність Товару до поставки.
За п. 6.1. Договору, Постачальник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи (Акт приймання-передачі виконаних робіт), і подає їх з підписом представника технічного нагляду Замовника Будівництва на об'єкті для погодження Покупцем у 2-х екз.
Покупець протягом 7 (семи) робочих днів після фактичного огляду результатів виконаних робіт та отримання 2- х екземплярів Актів приймання-передачі виконаних робіт зобов'язаний або підписати такі Акти, або надати в письмовій формі зауваження та термін на їх усунення.
Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт Покупцю за пропорційним вирахуванням фактичної суми сплаченої Покупцем, відповідно до п. 6.2. Договору.
У випадку отримання Постачальником обґрунтованої відмови Покупця від підписання Актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, Сторонами протягом 2-х робочих днів підписується акт з переліком виявлених недоліків та/або дефектів (дефектний акт) в якому зазначається термін усунення таких недоліків/дефектів, згідно п. 6.3. Договору.
Специфікацію №1 до Договору (Додаток №1 до Договору поставки та монтажу №15/11/2021 - REZ від 15 листопада 2021 року) підписано 12 листопада 2021 року.
Загальна вартість товару за цією Специфікацією складає суму у розмірі 204 663,00 грн., що є еквівалентом 7 723 доларів США за комерційним курсом гривні до долару США.
18.11.2021 рахунок на суму 161 191,20 грн. (80% вартості товару) оплачений ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз».
26.09.2023 ТОВ «Голд Лайн Стайл» поставило товар за Договором та здійснило монтаж, відповідно до своїх зобов'язань за Договором, ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» прийнято товар та роботи, без зауважень, дефектних актів не складено.
26.09.2023 сторонами двосторонньо підписано Акт виконаних робіт №1, Специфікацію на улаштування люків ніш інженерних комунікацій на об'єкті: «Будівництво житлово-офісної будівлі: м. Київ, вул. Володимирська, 86 (літ. А) у Голосіївському районі м. Києва».
Позивач наголошує на тому, що ним, як постачальником за договором від 15.11.2021 №15/11/2021-REZ виконано свої обов'язки без зауважень зі сторони Замовника.
16.01.2024 ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» сплачено 20 397,37 грн., відповідно до платіжної інструкції №41.
Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт Покупцю за пропорційним вирахуванням фактичної суми сплаченої Покупцем, відповідно до п. 6.2. Договору.
У разі порушенням Покупцем строків оплати Товару, при умові часткової або повної передплати за продукцію, Покупець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, згідно п.7.10. Договору.
Договір діє до 31 січня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним Договором, - п.10.1. Договору.
Враховуючи те, що відповідачем не оплачено поставлений позивачем товар та виконані ним роботи у повному обсязі, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені у розмірі 0,1 % та подвійної ставки НБУ.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Головна відмінність договору підряду від договору поставки/купівлі-продажу полягає в тому, що предметом першого є робота підрядника та її матеріалізований результат, а предметом другого - майно, що підлягає передачі у власність покупцю.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №15/11/2021-REZ від 15.11.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору поставки та договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що сукупна вартість товару, вказана у Специфікації, складає загальну суму Договору, згідно п. 3.1. Договору.
Так, 12.11.2021 сторони підписали специфікацію №1, як Додаток №1 до Договору поставки та монтажу №15/11/2021 - REZ від 15.11.2021. Загальна вартість товару за цією Специфікацією складає суму у розмірі 204 663,00 грн, що є еквівалентом 7 723 доларів США за комерційним курсом гривні до долару США.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.
26.09.2023 сторонами двосторонньо підписано Акт виконаних робіт №1, Специфікацію на улаштування люків ніш інженерних комунікацій на об'єкті: «Будівництво житлово-офісної будівлі: м. Київ, вул. Володимирська, 86 (літ. А) у Голосіївському районі м. Києва».
Так, згідно акту виконаних робіт від 26.09.2023 №1 сторонами узгоджено розмір вартості виконаних робі у сумі 216 588,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено наступні оплати: 18.11.2021 на суму 161 191,20 грн. (80% вартості товару) та 16.01.2024 на суму 20 397,37 грн.
Так, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та виконаних робіт за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 30 000 грн (216 588,57 грн - 181588,57 грн).
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 30 000 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь прочинаючи з 02.10.2023 до 28.04.2025 пеню у розмірі 0,1 % за товар, з 27.10.2023 по 28.04.2025 штраф у розмірі подвійної ставки НБУ, відповідно до п.7.10. Договору.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Так, згідно приписів пункту 6.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання актів приймання-передачі виконаних робіт покупцю за пропорційним вирахуванням фактичної суми сплаченої покупцем.
У разі порушенням покупцем строків оплати товару, при умові часткової або повної передплати за продукцію, покупець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, згідно п.7.10. договору.
Суд перевіривши розрахунок позивача пені та штрафу, дійшов висновку про його помилковість, а саме у визначенні періоду нарахування.
Що стосується штрафу, визначеного пунктом 7.10 договору, суд зазначає наступне.
Так, у пункті 7.10 визначено, що за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Як встановлено вище згідно акту виконаних робіт від 26.09.2023 №1 сторонами узгоджено розмір вартості виконаних робі у сумі 216 588,57 грн.
Отже, відповідно до умов пункту 7.10 договору штраф рахується від суми договору, а саме 7% від суми 216 588,57 грн та становить 15 161,20 грн.
Враховуючи, те що позивачем заявлено до стягнення 14 183,57 грн, а суд не може вийти за межі позовних вимог, тому задовольняє вимоги позивача у заявленій сумі.
Що стосується пені, визначеної пунктом 7.10 договору, суд зазначає наступне.
Так, у пункті 7.10 визначено, що у разі порушенням покупцем строків оплати товару, при умові часткової або повної передплати за продукцію, покупець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми товару за кожен день прострочення.
Отже, відповідно до умов пункту 7.10 договору та приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України періодом для нарахування пені у розмірі 0,1% буде з 03.10.2023 по 03.04.2024 (включно) на суму товару 216 588,57 грн.
Враховуючи, те що позивачем заявлено до стягнення 19 412,17 грн, а суд не може вийти за межі позовних вимог, тому задовольняє вимоги позивача у заявленій сумі.
Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.10.2023 по 28.04.2025 у розмірі 1 592,99 грн та інфляційні у розмірі 5 659,20 грн за загальний період прострочки з 02.10.2023 по 28.04.2025.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, за загальний період прострочки з 02.10.2023 по 28.04.2025 у розмірі 1 592,99 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 02.10.2023 по 15.01.2024 та з 16.01.2024 по 28.04.2025 у розмірі 5 659,20 грн, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання Позивача про зазначення нарахування 3% річних, розрахованих відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, до моменту виконання рішення суду, Суд зазначає.
Відповідно до ч.10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За вказаних обставин, Суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 30 000 грн з 28.04.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, Суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 30 000 грн, 5 659,20 грн інфляційне збільшення, 1 592,98 грн 3% річних, 19 412,17 грн 0,1 % пені, 14 183,57 грн 7% штрафу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, б. 6, код ЄДРПОУ 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 90, оф. 26, код ЄДРПОУ 40969111) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн, 5 659 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 20 коп. інфляційне збільшення, 1 592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн 98 коп. 3% річних, 19 412 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 17 коп. 0,1 % пені, 14 183 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 57 коп. 7% штрафу.
3. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемс» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, б. 6, код ЄДРПОУ 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Лайн Стайл» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 90, оф. 26, код ЄДРПОУ 40969111) 3 % річних на суму боргу у розмірі 30 000,00 грн, починаючи з 28.04.2025 і до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна