ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/4970/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (03170, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ , будинок 9, офіс 1/7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД" (03062, місто Київ, вул.Естонська, будинок 120)
про стягнення 309 056,29 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна КОМПАНІЯ «Фаворит-Буд» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 309 056,29 грн, з якої 211 219,77 грн - сума основного боргу, 23 518,00 грн - інфляційні витрати, 45 406,94 грн - 25 % річних, 28 911,58 грн - пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.20525 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" залишено без руху.
06.05.2025 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/4970/25 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді " ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/4970/25 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 13.05.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 13.05.2025.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування доказів, а саме:
- витребувати у ТОВ «БК «ФАВОРИТ-БУД» підписані з двох сторін видаткові накладні № 1099201 від 17 квітня 2024 року, № 2750101 від 15 серпня 2024 року, № 2750102 від 15 серпня 2024 року, № 3218601 від 12 вересня 2024 року;
- витребувати у Центру обслуговування платників №1 Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо періоду віднесення до суми податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ФАВОРИТ-БУД» податкової накладної №1588 від 17.04.2024 року на суму 51 614,96 грн., з яких ПДВ становить 8602,49 грн., сформовану Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Гільдія України» ЄДРПОУ 43362385 та зареєстровану в ЄРПН; податкової накладної № 1250 від 13.08.2024 року на суму 35 749,98 грн., з яких ПДВ становить 5 958,33 грн., сформовану Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Гільдія України» ЄДРПОУ 43362385 та зареєстровану в ЄРПН; № податкової накладної № 963 від 10.09.2024 року на суму 2630,50 грн., з яких ПДВ становить 438,42 грн., сформовану Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Гільдія України» ЄДРПОУ 43362385 та зареєстровану в ЄРПН.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Разом з тим, заявником в клопотанні про витребування доказів не зазначено обставини, які можуть підтвердити чи спростувати витребувані докази, з урахуванням умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки, у зв'язку із цим суд вважає, що клопотання про витребування доказів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (далі-постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД"(далі-покупець) укладено Договір поставки № 29, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених Договором (пункт 1.1 Договору);
Загальний об'єм товару, який продається за Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах Договору окремими партіями товару (пункт 1.2 Договору);
Відповідно до п. 2.1-2.2 Договору, ціни на товар визначаються сторонами в гривні та зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються постачальником в момент передачі партії товару (пункт 2.1 Договору). У випадку здійснення покупцем 100% попередньої оплати за партію товару, за ціною на товар, встановленою постачальником на момент надходження суми оплати на поточний рахунок постачальника, при передачі сплаченої партії товару покупцю, вартість товару не змінюється.
Загальна вартість Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами Договору. Покупець зобов'язується оплачувати кожну конкуренту партію в строк, що не перевищує 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних (пункт 2.3-2.4 Договору);
Відповідно до п. 2.5 Договору, за погодженням сторін покупець має право проводити розрахунки (повністю або частково) готівкою через каси постачальника у встановленому законодавством порядку або проводити розрахунок в порядку повної або часткової попередньої оплати вартості товару; погашення заборгованості також може бути здійснено покупцем (тільки за попередньою письмовою згодою постачальника) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань, видачі векселя або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.
Покупець при оплаті товару в платіжному документі (платіжному дорученні) повинен чітко вказувати призначення платежу, а саме: номер та дату рахунка-фактури або номер і дату видаткової накладної або номер і дату договору поставки. Сторони домовились, що при наявності у покупця заборгованості за поставлений товар, всі оплати, які здійснюються покупцем, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості з урахуванням черговості її виникнення, навіть якщо договір, за яким існує заборгованість, є відмінним від договору за яким здійснено платіж (пункт 2.6-2.7 Договору);
Сторони погодили п. 3.1-3.2 Договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця; відповідно до заявки постачальником оформляється та надсилається на адресу (або електронну адресу favoritbk@ukr.net) покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання. Постачальник зобов'язаний передати покупцю товар окремими партіями в кількості та асортименті (номенклатурі), погодженими сторонами в накладних; доставка товару проводиться згідно з Міжнародними правилами «Інкотермс» у редакції 2000 року на умовах EXW із завантаженням на транспортний засіб покупця зі складів постачальника в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 57, та/або м. Вишневе, вул. Чорновола, 48, а за додатковою домовленістю сторін - на інших умовах відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2000 року.
Приймання товару здійснюється покупцем згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, та Інструкціє про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7; при виявленні невідповідності товару за кількістю або якістю умовам Договору покупець зобов'язаний призупинити приймання товару; подальше приймання та складання актів здійснюється за участю представника постачальника, якщо постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання товару покупцем (пункт 3.3 Договору).
Відповідно п.3.4-3.7 Договору, поставка товару може здійснюватися за адресами покупця лише при зазначенні цієї адреси в замовленні покупця, та за умови попереднього узгодження такої поставки з постачальником. Постачальник зобов'язаний передати покупцю партію товару протягом 5 робочих днів після підтвердження взяття заявки покупця до виконання та за умови наявності товару на складі постачальника; при відсутності товару на складі постачальника дата поставки визначається додатково за попереднім погодженням з покупцем. Плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару. Датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній.
У випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення (пункт 5.3 Договору);
Сторони п. 5.4 Договору погодили, що за порушення грошових зобов'язань з оплати ціни (вартості) товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу
Відповідно до п. 5.5. Договору, позовна давність зі стягнення штрафних санкцій та наслідків порушення зобов'язань, передбачених Договором, становить три роки (пункт 5.5 Договору);
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2024 (пункт 7.1 Договору).
Суд відзначає, що також між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Надалі, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату по замовленню № 1508 від 22.01.2024 на суму 184 754,28 грн, № 2549 від 31.01.2024 на суму 15 402,00 грн, № 2708 від 01.02.2024 на суму 11 131,20 грн, № 3078 від 06.02.2024 на суму 4 633,20 грн, № 3971 від 14.02.2024 на суму 118 919,64 грн, № 4070 від 14.02.2024 на суму 2 007,60 грн, № 4845 від 21.02.2024 на суму 2 613,97, № 4848 від 21.02.2024 на суму 11 607,84 грн, № 5202 від 23.02.2024 на суму 28 722,12 грн, № 5691 від 28.02.2024 на суму 6 239,64 грн, № 6062 від 01.03.2024 на суму 24 744,54 грн, № 6455 вд 05.03.2024 на суму 32 140,38 грн, № 6850 від 08.03.2024 на суму 18 521,22 грн, № 7837 від 15.03.2024 на суму 989,40 грн, № 11808 від 15.04.2024 на суму 14 224,20 грн, № 10992 від 16.04.2024 на суму 51 614,96 грн, № 11928 від 15.04.2024 на суму 71 890,52 грн, № 12805 від 22.04.2024 на суму 6 988,32 грн, № 12894 від 23.04.2024 на суму 2 793,30 грн, № 12942 від 23.04.2024 на суму 6 211,20 грн, № 14053 від 30.04.2025 на суму 24 369,36 грн, № 14373 від 02.05.2024 на суму 16 117,50 грн, № 15191 від 10.05.2024 на суму 48 420,12 грн, № 15394 від 13.05.2024 на суму 26 105,76 грн, № 15580 від 14.05.2024 на суму 691,20 грн, № 16391 від 20.05.2024 на суму 10 612,08 грн, № 27501 від 08.08.2024 на суму 35 749,98 грн, № 32186 від 10.09.2024 на суму 2 630,50 грн, № 30413 від 28.08.2024 на суму 31 809,18 грн.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін (з накладенням електронного цифрового підпису) видатковими накладними № 150801 від 23.01.2024 на 136 283,88 грн, № 150803 від 23.01.2024 на суму 46 170,0 грн, № 2549 від 31.01.2024 на суму 15 402,00 грн, № 254901 від 01.02.2024 на суму 15 402,00 грн, № 270801 від 01.02.2024 на суму 11 131,20 грн, № 307801 від 06.02.2024 на суму 4 633,20 грн, № 397101 від 14.02.2024 на суму 99 305,22 грн, № 397102 від 14.02.2024 на суму 19 614,42 грн, № 407001 від 20.02.2024 на суму 2 007,60 грн, № 484501 від 23.02.2024 на суму 2 613,97 грн, № 484801 від 21.02.2024 на суму 11 607,84 грн, № 520201 від 26.02.2024 на суму 28 722.12 грн, № 569101 від 28.02.2024 на суму 6 152,16 грн, № 569102 від 28.02.2024 на суму 87,48 грн, № 606201 від 04.03.2024 на суму 24 744,54 грн, № 645501 від 05.03.2024 на суму 32 140,38 грн, № 685001 від 08.03.2024 на суму 18 521,22 грн, № 783701 від 18.03.2024 на суму 989,40 грн, № 1180801 від 16.04.2024 на суму 10 144,20 грн, № 1099201 від 17.04.2024 на суму 51 614,96 грн, № 1192802 від 18.04.2024 на суму 35 848,56 грн, № 1192803 від 24.04.2024 на суму 27 041,96 грн, № 1280501 від 23.04.2024 на суму 6 988,32 грн, № 1289401 від 26.04.2024 на суму 2 793,30 грн, № 1294201 від 23.04.2024 на суму 6 211,20 грн, № 1405301 від 02.05.2024 на суму 19 369,32 грн, № 1437302 від 13.05.2024 на суму 13 192,62 грн, № 1437303 від 15.05.2024 на суму 782,88 грн, № 1437304 від 20.05.2024 на суму 2 142,00 грн, № 1519101 від 14.05.2024 на суму 48 420,12 грн, № 1539401 від 15.05.2024 на суму 26 105,76 грн, № 1558001 від 15.05.2024 на суму 691,20 грн, № 1639101 від 27.05.2024 на суму 778,20 грн, № 1639102 від 27.05.2024 на суму 9 833,38 грн, № 2750101 від 15.08.2024 на суму 31 749,96 грн, № 3218601 від 12.09.20254 на суму 2 630,50 грн та актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №150802 від 23.01.2024 на суму 2 300,40 грн, № 1180802 від 16.04.2024 на суму 4 080,00 грн, № 1192804 від 24.04.2024 на суму 9 000,00 грн, № 1405302 від 02.05.2024 на суму 5 000,04 грн, № 2750102 від 15.08.2024 на суму 4 000,02 грн.
Загальна сума поставки становить 780 846,03 грн.
Відповідачем товар було оплачено частково у загальному розмірі 569 626,29 грн, що підтверджується випискою із поточного рахунку за період з 01.01.2024 по 04.03.2025 позивача, який відкрито у АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_1 .
Таким чином, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 211 219,77 грн.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2024 - 20.02.2025, за ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД" обліковується заборгованість у розмірі 211 219,77 грн.
31.03.2025 позивач скерував відповідачу вимогу від 27.03.2025 р. №3 про сплату основної суми боргу за Договору поставки № 29 від 06.02.2024. До вказаної вимоги, позивач долучив примірники видаткових накладних № 2750101 від 15.08.2024, № 1099201 від 17.04.2024, № 2750102від 15.08.2024 та № 3218601 від 12.09.2024. Однак відповідач не надав відповідь на претензію від 27.03.2025 та не заборгованість не погасив.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач порушив грошові зобов'язання за Договором Договору поставки № 29 від 06.02.2024, у зв'язку із цим ТОВ "Будівельна Гільдія України" просить суд стягнути з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД" заборгованості в розмірі 309 056,29 грн, з якої 211 219,77 грн - сума основного боргу, 23 518,00 грн - інфляційні витрати, 45 406,94 грн - 25 % річних, 28 911,58 грн - пеня.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату по замовленню № 1508 від 22.01.2024 на суму 184 754,28 грн, № 2549 від 31.01.2024 на суму 15 402,00 грн, № 2708 від 01.02.2024 на суму 11 131,20 грн, № 3078 від 06.02.2024 на суму 4 633,20 грн, № 3971 від 14.02.2024 на суму 118 919,64 грн, № 4070 від 14.02.2024 на суму 2 007,60 грн, № 4845 від 21.02.2024 на суму 2 613,97, № 4848 від 21.02.2024 на суму 11 607,84 грн, № 5202 від 23.02.2024 на суму 28 722,12 грн, № 5691 від 28.02.2024 на суму 6 239,64 грн, № 6062 від 01.03.2024 на суму 24 744,54 грн, № 6455 вд 05.03.2024 на суму 32 140,38 грн, № 6850 від 08.03.2024 на суму 18 521,22 грн, № 7837 від 15.03.2024 на суму 989,40 грн, № 11808 від 15.04.2024 на суму 14 224,20 грн, № 10992 від 16.04.2024 на суму 51 614,96 грн, № 11928 від 15.04.2024 на суму 71 890,52 грн, № 12805 від 22.04.2024 на суму 6 988,32 грн, № 12894 від 23.04.2024 на суму 2 793,30 грн, № 12942 від 23.04.2024 на суму 6 211,20 грн, № 14053 від 30.04.2025 на суму 24 369,36 грн, № 14373 від 02.05.2024 на суму 16 117,50 грн, № 15191 від 10.05.2024 на суму 48 420,12 грн, № 15394 від 13.05.2024 на суму 26 105,76 грн, № 15580 від 14.05.2024 на суму 691,20 грн, № 16391 від 20.05.2024 на суму 10 612,08 грн, № 27501 від 08.08.2024 на суму 35 749,98 грн, № 32186 від 10.09.2024 на суму 2 630,50 грн, № 30413 від 28.08.2024 на суму 31 809,18 грн.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін (з накладенням електронного цифрового підпису) видатковими накладними № 150801 від 23.01.2024 на 136 283,88 грн, № 150803 від 23.01.2024 на суму 46 170,0 грн, № 2549 від 31.01.2024 на суму 15 402,00 грн, № 254901 від 01.02.2024 на суму 15 402,00 грн, № 270801 від 01.02.2024 на суму 11 131,20 грн, № 307801 від 06.02.2024 на суму 4 633,20 грн, № 397101 від 14.02.2024 на суму 99 305,22 грн, № 397102 від 14.02.2024 на суму 19 614,42 грн, № 407001 від 20.02.2024 на суму 2 007,60 грн, № 484501 від 23.02.2024 на суму 2 613,97 грн, № 484801 від 21.02.2024 на суму 11 607,84 грн, № 520201 від 26.02.2024 на суму 28 722.12 грн, № 569101 від 28.02.2024 на суму 6 152,16 грн, № 569102 від 28.02.2024 на суму 87,48 грн, № 606201 від 04.03.2024 на суму 24 744,54 грн, № 645501 від 05.03.2024 на суму 32 140,38 грн, № 685001 від 08.03.2024 на суму 18 521,22 грн, № 783701 від 18.03.2024 на суму 989,40 грн, № 1180801 від 16.04.2024 на суму 10 144,20 грн, № 1099201 від 17.04.2024 на суму 51 614,96 грн, № 1192802 від 18.04.2024 на суму 35 848,56 грн, № 1192803 від 24.04.2024 на суму 27 041,96 грн, № 1280501 від 23.04.2024 на суму 6 988,32 грн, № 1289401 від 26.04.2024 на суму 2 793,30 грн, № 1294201 від 23.04.2024 на суму 6 211,20 грн, № 1405301 від 02.05.2024 на суму 19 369,32 грн, № 1437302 від 13.05.2024 на суму 13 192,62 грн, № 1437303 від 15.05.2024 на суму 782,88 грн, № 1437304 від 20.05.2024 на суму 2 142,00 грн, № 1519101 від 14.05.2024 на суму 48 420,12 грн, № 1539401 від 15.05.2024 на суму 26 105,76 грн, № 1558001 від 15.05.2024 на суму 691,20 грн, № 1639101 від 27.05.2024 на суму 778,20 грн, № 1639102 від 27.05.2024 на суму 9 833,38 грн, № 2750101 від 15.08.2024 на суму 31 749,96 грн, № 3218601 від 12.09.20254 на суму 2 630,50 грн та актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №150802 від 23.01.2024 на суму 2 300,40 грн, № 1180802 від 16.04.2024 на суму 4 080,00 грн, № 1192804 від 24.04.2024 на суму 9 000,00 грн, № 1405302 від 02.05.2024 на суму 5 000,04 грн, № 2750102 від 15.08.2024 на суму 4 000,02 грн.
Загальна сума поставки становить 780 846,03 грн.
Відповідачем товар було оплачено частково у загальному розмірі 569 626,29 грн, що підтверджується випискою із поточного рахунку за період з 01.01.2024 по 04.03.2025 позивача, який відкрито у АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_1 .
Таким чином, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 211 219,77 грн.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2024 - 20.02.2025, за ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД" обліковується заборгованість у розмірі 211 219,77 грн.
Суд відзначає, що доказів протилежного сторонами не надано до матеріалів справи.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, відповідачем строк, який визначено Договором поставки, оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі не було здійснено.
Вказаний судом факт не заперечують сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання в частині оплати вартості поставленого товару у строк, визначений договором.
Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 211 219,77 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 23 518,00 грн інфляційних втрат та 45 406,94 грн 25% річних.
Сторони п. 5.4 Договору погодили, що за порушення грошових зобов'язань з оплати ціни (вартості) товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Здійснивши перерахунок 25 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 19 852,79 грн інфляційних втрат та 35 963,78 грн 25% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 28 911,58 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення (пункт 5.3 Договору).
Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 27 852,23 грн.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд зазначає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ-БУД" (03062, місто Київ, вул.Естонська, будинок 120; ідентифікаційний код 42101143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (03170, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ , будинок 9, офіс 1/7; ідентифікаційний код 43362385) суму основного боргу в розмірі 211 219 грн. (двісті одинадцять двісті дев'ятнадцять) 77 коп., інфляційні витрати в розмірі 19 852 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят два) 79 коп., 25% річних у розмірі 35 963 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) 78 коп., пеню в розмірі 27 852 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят два) 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4423 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять три) 33 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 16.07.2025.
Суддя М.Є. Літвінова