ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/2804/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДІ ІН ФУД" (01104, пров. Бастіонний, буд.9, оф.28, м. Київ, код ЄДРПОУ 45157593)
треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); 4)Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА ТЕКНОЛОДЖІ" (провулок Бастіонний, будинок 9, офіс 11, м. Київ, 01104); 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛІ ТА РЕСУРСИ" (провулок Бастіонний, будинок 9, офіс 11, м. Київ, 01104); 6) ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДІ ІН ФУД" (далі - відповідач) про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київській міській раді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про прийняття приватними нотаріусами ряду рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими зареєстровані права приватної власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач вважає, що вказана земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності територіальної громади міста Києва та жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 (нова назва - вул. Бабіча Гліба) у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичним особам у власність/користування Київська міська рада не приймала. Тому, позивач звернувся до суду з позовною заявою із зазначенням того, що відповідач заволодів земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав земель комунальної власності у місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 08.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 витребувано докази та відкладено розгляд справи на 06.05.2025.
10.04.2025 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб.
22.04.2025 через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 залучено третіх осіб на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 27.05.2025.
Ухвалою від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2025.
Ухвалою від 24.06.2025 відкладено розгляд справи на 08.07.2025.
В судовому засіданні 08.07.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача та третіх осіб в засідання суду не з'явилися про розгляд справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 08.07.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вказує позивач, Київській міській раді (далі - КМР, Позивач) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлією Володимирівною (далі - приватний нотаріус Кузьменко Ю.В., Третя особа) прийнято рішення від 19.10.2020 № 54650833 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_4 (далі- ОСОБА_4 , Третя особа) зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 131,1 кв. м., що розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (далі - Земельна ділянка).
Підставою для винесення приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. даного рішення стала довідка про показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 15/1/07/20, виданий 15.07.2020, видавник: ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.07.2020, видавник: ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ».
Надалі, приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2020 № 54995103, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» (далі - ТОВ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ», Третя особа) зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля, загальною площею 131,1 кв. м., що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_4 (нова назва - вул. Бабіча Гліба).
Підставою винесення даного рішення є: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.07.2020, видавник: ТОВ «Проектний дім»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3967, 3968, виданий 27.10.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О.; акт приймання-передачі часток, серія та номер: 4077, 4078, виданий 30.10.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Р. О.
У подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Шкодою Олександром Миколайовичем (далі - приватний нотаріус Шкода О.М., Третя особа) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.10.2021 № 61024325, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛІ ТА РЕСУРСИ» (далі - ТОВ «ЗЕМЛІ ТА РЕСУРСИ», Третя особа) зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля, загальною площею 131,1 кв. м., що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_4 (нова назва - вул. Бабіча Гліба).
Підставою винесення даного рішення є: договір купівлі-продажу, серія та номер: 7547, виданий 20.10.2021, видавник: приватний нотаріус Шкода О.М.
Згодом, приватним нотаріусом Шкодою О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.10.2021 № 61059570, яким за ТОВ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля, загальною площею 131,1 кв. м., що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_4 (нова назва - вул. Бабіча Гліба).
Підставою винесення даного рішення є: договір купівлі-продажу, серія та номер: 7613, виданий 21.10.2021, видавник: приватний нотаріус Шкода О.М.
Після чого, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Бойко Олегом Володимировичем (далі - приватний нотаріус Бойко О.В., Третя особа) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2024 № 72360459, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДІ ІН ФУД» (далі - ТОВ «ФУДІ ІН ФУД», Відповідач) зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля, загальною площею 131,1 кв. м., що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва (нова назва - вул. Бабіча Гліба).
Київська міська рада наголошує на тому, що зазначений Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,2353 га (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) за адресою; АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва (нова назва - вул. Бабіча Глібаї, належить до земель комунальної форми власності територіальної громади міста Києва.
При цьому, остання жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичним особам у власність/користування не приймала.
Позивач зазначає, що зазначені обставини є порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та низки інших норм Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим позивач просить суд: - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію права власності від 01.04.2024 № 72360459 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197093980000), а саме: нежитлову будівлю загальною площею 131, 1 кв.м., що розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДІІН ФУД»;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДІ ІН ФУД» на Об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197093980000) за адресою: АДРЕСА_4;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДІ ІН ФУД» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га за адресою: АДРЕСА_4 від огорожі та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.
Отже з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом до суду має передувати наявність об'єктивних обставин щодо порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб'єктивне відношення особи до таких обставин.
Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина 1 статті 142 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Таким чином, вищевказаними положеннями основного Закону України закріплено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Виходячи з положень пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень, зокрема, Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
З метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, що визначає особливості землекористування у місті Києві як столиці України у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про оренду землі», «Про землеустрій» «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ» та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини.
Відповідно до статей 187, 189 ЗК України, Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 (дійсного на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, посадовою особою Департаменту здійснено обстеження Земельної ділянки за адресою: вул. Кадильна, будинок 9-г у Дарницькому районі м. Києва.
За результатами якого, складено Акт обстеження земельної ділянки від 15.07.2021 № 20-0531-02, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка вільна від будівель і споруд. Територія земельної ділянки частково вкрита металевою сіткою.
Згідно з пунктом 1.1. Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (в редакції рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4753/4794) (далі - Положення) виконання повноважень у сфері земельних відносин, управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, проведення в місті Києві земельної реформи, раціональне використання та охорона земель на території міста Києва, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста, забезпечення вжиття заходів інспекційного реагування щодо дотримання вимог земельного законодавства на території міста Києва належить до компетенції Департаменту.
З наведених норм законодавства вбачається, що єдиним законним способом набуття права власності на земельні ділянки за юридичними чи фізичним особами має бути наявність рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, суд прийшов до висновку про те, що у будь-яких земельних відносинах, де має місце вибуття земельної ділянки з комунальної власності, основним доказом правомірності правочину є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відсутність такого рішення вже є самодостатньою підставою для скасування реєстрації на право власності. Водночас, матеріалами справи встановлено, що у 2021 році (клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.02.2021 № 533401952 до приймальні Київської міської ради з земельних питань надходили заяви дозвільного характеру ТОВ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки та її інвентаризації за адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва.
Однак, дозволу TOB «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» на розробку проекту землеустрою матеріали справи не містять.
Більше того, як вказує позивач, по Департаментом був підготовлений проект рішення «Про відмову ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬЙІСТЮ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» в передачі в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на АДРЕСА_4 ».
Пунктом 2.2. Положення визначено, що до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок подаються документи, визначені конкретно для кожного виду документації із землеустрою, згідно з додатками 2, 3 до цього рішення.
Відповідно до висновку, до якого дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 вказано, що вчинення стороною дій щодо відведення йому земельної ділянки в оренду та навіть рішення суду у іншій справі, яким відповідного суб'єкта владних повноважень зобов'язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у встановленому порядку.
Також, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі Земельної ділянки, вбачається, що рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. від 19.10.2020 № 54650833, від 06.11.2020 № 54995103, приватного нотаріуса Шкоди О.М. від 20.10.2021 № 61024325, від 21.10.2021 № 61059570, приватного нотаріуса Бойка О.В, від 01.04.2024 № 72360459 щодо реєстрації приватної власності на об'єкт нерухомого майна призводять до незаконного набуття прав на земельну ділянку.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З огляду на вищевикладене, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку.
При цьому, оскільки відповідно до частини 1 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, функції по контролю за охороною та ефективним використанням земель відносяться до основних пріоритетних напрямків загальних засад та державної політики держави.
Для реалізації цього напрямку законодавчим органом держави були прийняті та втілені в життя ряд законодавчих актів по забезпеченню дієвого контролю за охороною земель та ефективним використанням земельних ресурсів.
Так, відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (стаття 188 Земельного кодексу України).
Слід зазначити, що положеннями пункту "е" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, проте таке повноваження є не дієвим. Так, якщо міська рада і прийме рішення з цього питання, а особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку не виконала його, примусово виконати це рішення органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень не зможуть, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення міської ради не є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється виконавче провадження.
Разом з тим, механізм повернення самовільно зайнятої земельної ділянки встановлений у статті 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється фактичне володіння та/або користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому законом порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельний сервітут) або не передавалась у власність.
Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).
Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.
Положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;.
Положеннями статті 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Аналогічні положення закріплені у статті 20 Закону України "Про охорону земель".
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначає Закон.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону державним реєстратором є нотаріус, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Повноваження державного реєстратора встановлені частиною другою статті 10 Закону до яких, зокрема, належать прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову в державній реєстрації.
Так, у відповідності до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону визначено що, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і по даних/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 10 Закону під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону встановлено, що державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо документи подані до заяви про державну реєстрацію прав не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Абзацом першим пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття найпершого рішення за Кравченко Ю.О.), встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених правило даних документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації драв, відмови в державній реєстрації прав.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком № 1127.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: Г) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси: 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність): 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагаються у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Так, приватному нотаріусу Кузьменко Ю.В. не було надано документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. (Постанова Великої Палати ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, Постанови Верховного Суду; від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 від 19.01.2021 у справі №910/1415/19).
Згідно з Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Разом з цим, пунктом 4.4. зазначеного Положення, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, реєструє повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації та у визначених законодавством випадках відмовляє в реєстрації таких декларацій.
Також, варто зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 218 прийнято рішення «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», пунктом 1 якого вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію, у тому числі територіального управління в місті Києві.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 «Про деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» вирішено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віцепрем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю Фа нагляду.
Водночас, відповідно до підпункту 152 пункту зазначеного Положення, ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.
Також, відповідно до підпункту 153 пункту 4 зазначеного Положення, ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) .
Як вбачається з матеріалів справи, Департамент земельних ресурсів листом від 12.08.2024 № 057-10953 звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) щодо питання: чи видавались, реєструвались документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та відповідні документи, що підтверджують готовність до експлуатації об'єкта будівництва Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (у тому числі територіальним управлінням у місті Києві) чи Державною інспекцією архітектури та містобудування України, а саме: на нежитлову будівлю, загальною площею 131,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва.
Листом-відповіддю від 26.08.2024 № 4403/03/18-24 Державною інспекцією архітектури та містобудування України (ДІАМ) повідомлено, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «адреса будівництва - АДРЕСА_4» та «замовник будівництва - «ФУДІ ІН ФУД» встановлено, що інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено.
Крім того, в реєстраційній справі не містилось декларації про готовність об'єкта до експлуатації на нежитлову будівлю, загальною площею 131,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва.
Більше того, відсутні будь-які підтвердження видачі або реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт або відповідних документів, що підтверджують готовність до експлуатації об'єкта будівництва Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (у тому числі територіальним управлінням у місті Києві) щодо зазначеного об'єкта нерухомості.
Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням, затвердженого рішенням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978 1550 (у редакції рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6294/6335), Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у межах своєї компетенції здійснює повноваження в сфері дозвільних та реєстраційних функцій, державного архітектурного-будівельного контролю за дотриманням вимог містобудівного законодавства під час виконання підготовчих та будівельних робіт, щодо об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідності) належать до об'єктів з незначними (CCI) та середніми (СС2) наслідками, розташованих на території міста Києва з 12.10.2016.
Водночас, пунктом 5.3 Положення, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вносить інформацію до Реєстру будівельної діяльності, зазначену в повідомленні про початок виконання підготовчих будівельних робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт з підстав визначених законом, припиняє право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, видає дозвіл на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, анульовує дозвіл на виконання будівельних робіт, приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає та відмовляє у видачі сертифікатів, реєструє декларації про готовність об'єкт до експлуатації та повертає такі декларації для усунення виявлених недоліків).
Матеріалами справи встановлено, Департаментом земельних ресурсів направлено запит до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.08.2024 № 057-10952 щодо надання інформації чи видавались, реєструвались документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та відповідні документи, що підтверджують готовність до експлуатації об'єкта будівництва Департаментом з питань державного архітектурного-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва.
Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.08.2024 № 073-2458 повідомлено, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за цією адресою.
Довідка про показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 15/1/07/20 від 15.07.2020, видавник - ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ», в якій вказана наступна інформація: «....дана нежитлова будівля побудована до 05.08.1992 року та до категорії самочинного будівництва не належить», не приймається судом до уваги. Оскільки в реєстрацій справі та в клопотанні про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка була подана ТОВ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» відсутні відомості, про факт будівництва у 1990-х роках. Водночас, варто зазначити, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1996 № 1563 «Про затвердження тимчасового Порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - Розпорядження), особа, яка має право власності на об'єкт нерухомого майна (у нашому випадку перша набувачка) повинна була належним чином оформити свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, для подальшого (належного) розпорядження ним.
Відповідно до підпункту 2.1. пункту другого зазначеного Розпорядження, Об'єктами нерухомого майна, на які оформлюється право власності з видачею свідоцтв, є, зокрема, жилі будинки (домоволодіння), розташовані на земельній ділянці під окремим номером по вулиці, площі, провулку.
Пунктом 7 Розпорядження встановлено, що функцією структурних підрозділів місцевих органів державної виконавчої влади при видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме Управління земельних ресурсів є: - оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, підтверджує наявність існуючих документів про надання земельних ділянок в користування або власність та їх чинність; - у разі відсутності документів надає довідку про стан оформлення документів, які ^.посвідчують право користування або власності земельними ділянками, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, або інформацію про реєстрацію земельної ділянки по матеріалах інвентаризації меж землекористувань в м. Києві; - присвоює ідентифікаційний код об'єкта нерухомого майна, виходячи з коду земельної ділянки згідно з земельно-кадастровою інформацією.
Згідно з пунктом 10.3 та 10.9 Розпорядження, серед документів які необхідні для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна є, зокрема: правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності заявника на зазначений об'єкт; належно оформлені міським бюро технічної інвентаризації не раніш, ніж 3 роки тому, технічний паспорт та по поверхові плани будинку; документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт: рішення органу державної виконавчої влади про надання дозволу на будівництво або реконструкцію об'єкту; акт державної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.
З огляду на вищевикладене вбачається, що ніяких належних доказів будівництва у 90-х роках суду не надано.
Вказані обставини у довідці про показники об'єкта нерухомого майна зазначаються з метою уникнення обов'язку оформлення документа, який би засвідчував ведення нерухомого майна в експлуатацію, оскільки вказаний документ видається виключно у разі, якщо заявник має речове право на земельну ділянку.
Більше того, згідно з чинним законодавством України, про яке зазначалось раніше, встановлення або спростування факту самочинного будівництва належить виключно до компетенції спеціально уповноважених на це органів державної влади, зокрема органів державного архітектурно-будівельного контролю (органу місцевого самоврядування), а не будь-яких приватних суб'єктів господарювання, зокрема товариств з обмеженою відповідальністю.
Отже, довідка, видана ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ», в якій міститься твердження про те, що нерухоме майно не є самочинним будівництвом, не має жодної юридичної сили та не створює жодних правових наслідків, оскільки ТОВ не наділене повноваженнями для здійснення перевірки законності будівництва чи надання висновків з цього питання.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (на час винесення незаконного рішення щодо Кравченко Ю.О.) державний реєстратор, зокрема, під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органу, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відтак, при прийнятті спірного рішення від 19.10.2019 № 54650833 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 131.1 кв.м., а саме: нежитлова будівля, приватним нотаріусом не зроблено перевірку щодо належності у Кравченко Ю.О. документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (зазначений документ у останньої повністю відсутній).
Зазначене також стосується подальших незаконних рішень щодо державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за Третіми особами.
Водночас, згідно з частиною другою, третьою та п'ятою статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Також, адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригуванні, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни. коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Відповідно до пункту 1.6 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094 «Про питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві» присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпоряджень районних в місті Києві державних адміністрацій або наказів Головного управління містобудування та архітектури з подальшим їх внесенням до єдиного реєстру адрес.
Окрім цього, пунктом 2.4 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094 «Про питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві» встановлено, що присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання відповідного наказу Головного управління містобудування та архітектури. Заявники подають клопотання в режимі єдиного вікна до Головного управління містобудування та архітектури через міський дозвільний центр.
Згідно з Положенням про Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 № 90 основними завданнями Головного управління є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва, аналіз стану містобудування, організація розроблення, проведення експертизи та подання на затвердження в установленому порядку Генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації, погодження архітектурно-планувальних частин проектів в межах повноважень, координація діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку і забудови міста Києва, поліпшення їх архітектурного вигляду, участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в установленому порядку, забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, Правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією, сприяння організації в межах своїх повноважень охорони та реставрації пам'яток архітектури та містобудування, паркових та історико-культурних ландшафтів.
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано. Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № (98/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Згідно з Положенням про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради 20.04.2023 № 6293/6334 (далі - Положення), основними завданнями Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва; виконання Конституції України, законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішень Київської міської ради, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови; реалізація повноважень органу місцевого самоврядування, наданих законами України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та цим Положенням, на території міста Києва; участь у реалізації на території міста Києва Стратегії розвитку міста Києва, програм економічного і соціального розвитку міста Києва, міських цільових програм та інших актів, що стосуються реалізації політики у сфері містобудування та архітектури.
Водночас, пунктом 5.55 Положення передбачено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) присвоює поштові адреси об'єктам нерухомого майна й адреси об'єктам будівництва в межах наданих повноважень.
Також, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює ведення реєстру адрес відповідно до Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві».
Матеріалами справи встановлено, Департаментом земельних ресурсів направлено запит до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.08.2024 № 057-10951 щодо надання інформації чи приймалось Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) чи Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення про присвоєння або зміну адреси об'єкту нерухомого майна, а саме: на нежитлову будівлю, загальною площею 131,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2024 № 055-8245 повідомлено, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» (зі змінами) відсутні відомості про документ стосовно присвоєння або зміну об'єкту нерухомого майна, зокрема нежитловій будівлі загальною площею 131,1 кв.м., адреси АДРЕСА_4 у Дарницькому районі м. Києва.
Як вже зазначалось вище, відповідно до інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставами для винесення рішення про державну реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за Кравченко Ю.О. стали, зокрема довідка про показники об'єкта нерухомого майна від 15.078.2020 № 15/1/07/20 та довідка про адресу об'єкта нерухомого майна від 15.078.2020 № 15/1/07/20.
Суд звертає увагу, що у довідці про адресу об'єкта нерухомого майна серія та номер: 15/1/07/20, виданий 15.07.2020, нежитлова будівля була проінвентаризована за адресою; АДРЕСА_5 , однак довідка про адресу об'єкта нерухомого майна, серія та номер 15/1/07/20 від 15/07/2020 видана ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ» також немає ніякої юридичної сили, адже присвоєння адреси на об'єкти нерухомого майна є виключною компетенцією уповноваженого органу містобудування та архітектури; виконавчого органу сільської, селищної, міської ради; районної в м. Києві державної адміністрації; місцевої державної адміністрації, як зазначалось раніше.
На момент вчинення оспорюваної першої реєстраційної дії (за ОСОБА_4 ) було чинне Положення про реєстр адрес у місті Києві, а також Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, що визначали компетентні органи, зокрема у м. Києві, з присвоєння адреси нерухомому майну, довідка ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ДІМ» не могла підтверджувати присвоєння спірному об'єкту нерухомого майна адреси без попереднього присвоєння її компетентним органом.
Згідно з пунктом 24 Правил виготовлення і розміщення вказівних знаків на будинках у м. Києві, затверджених рішенням виконавчого комітету КМР народних депутатів № 999 від 10.06.1970 «Про заходи по впорядкуванню єдиних вказівних знаків на будинках і спорудах у м. Києві» номер будинку надається за рішенням виконкому райради після затвердження акта прийомки будинку в експлуатацію.
Таким чином, при зверненні до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з листом про надання поштової адреси об'єкту нерухомого майна, особа повинна подати акт прийомки будинку в експлуатацію або встановлені у чинному порядку законодавству документи, які підтверджують про готовність до експлуатації, які б свідчили про прийняття їх державними приймальними комісіями в експлуатацію (у разі звернення Відповідача або Третіх осіб у період 90-х років).
Слід зазначити, що документ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси є досить важливим документом, який дозволяє державному реєстратору перевірити законність будівництва об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці, оскільки він видається, в тому числі на підставі правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Разом з цим, варто зазначити, що належним та ефективним способом захисту, у даному контексті, порушеного права є саме скасування останньої державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки після відчуження спірного майна запис в реєстрі про її право власності вичерпав свою дію (висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 31.01.2024 у справі № 752/21285/21).
Враховуючи зазначене, приватними нотаріусами в порушенні вказаних норм законодавства, належним чином не здійснено перевірку поданих Відповідачем та Третіми особами документів та лише на підставі довідки про показники об'єкта нерухомого майна, довідки про адресу об'єкта нерухомого майна, технічного паспорту, договорів купівлі-продажу та акту приймання-передачі прийняли рішення про реєстрацію права приватної власності на Об'єкт нерухомого майна за Відповідачем та Третіми особами відповідно.
Порушення майнових прав Позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФУДІІН ФУД» (та Третіми особами), заявлені позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 01.04.2024 № 72360459 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ГУ адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів зажиту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02,2023 у справі №910/20036/20.
Враховуючи викладене вище, вказані дії приватних нотаріусів є незаконними та такими, що не відповідають нормам законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому останнє рішення від 01.04.2024 № 72360459 підлягає скасуванню.
Щодо оскарження рішень у Міністерстві юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2021 № 4203/5 «Про задоволення скарги» скаргу Департаменту від 29.07.2021 № 057031-18585, задоволено в повному обсязі, скасовано рішення від 19.10.2020 № 54650833, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлією Володимирівною, скасовано рішення від 06.11.2020 № 54995103, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлією Володимирівною.
Однак, позивач вказує, що виконання Наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2021 № 4203/5 унеможливлювалось у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації переходу права власності зазначеного об'єкта нерухомості № 2197093980000 від ТОВ «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» до ТОВ «Землі та ресурси» та знову до TОB «АКВА ТЕКНОЛОДЖІ» відповідно, на підставі рішень від 20.10.2021 № 61024325 та від 21.10.2021 № 61059570.
Не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
За статтею 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Іншими словами, це положення законодавства означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
Відповідно до частини першої статті 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.
У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки, суб'єктом права користування Земельною ділянкою є територіальна громада міста Києва, тобто саме їй надане право будівництва на цій ділянці, то лише Київська міська рада і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об'єкти.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Тобто, виходячи з логічного аналізу вищезазначених норм, неможливо зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, не маючи, при цьому, документа, що підтверджує речове право на земельну ділянку.
Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем або третіми особами належним чином права власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомого майна, і, яка, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва і, разом з цим, не отримали у власність спірний об'єкт нерухомості.
В результаті дій Третіх осіб та Відповідача за ними було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, то такі їх дії спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Києва, що по суті своїй є правочином, який порушує публічний порядок.
Суд прийшов до висновку, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, незаконно набувши право власності на Об'єкт нерухомого майна, вона не могла розпоряджатись спірним майном, зокрема шляхом передачі його Третій особі, а ті, в свою чергу, шляхом продажу Відповідачу - ТОВ «ФУДІ ІН ФУД» (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17).
При цьому, укладення акту приймання-передачі нерухомого майна, і здійснення інших правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованої.
Відтак, з огляду на те, що державна реєстрація спірної нерухомості площею 131,1 кв.м. на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000;90:142;0015), власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, істотно обмежує прав власника землі, при цьому, таке обмеження є безстроковим.
Київська міська рада у цьому разі не може вільно розпоряджатись зазначеною земельною ділянкою в інтересах територіальної громади міста Києва та, доповнюючи до цього, не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім як власнику об'єкту, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому, державна реєстрація об'єкта нерухомого майна площею 131,1 кв. м. на комунальній земельній ділянці - є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05,2020 у справі № 916/1608/18.
Відповідно до статті 317 ЦК України, лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, державна реєстрація за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку є незаконною.
Щодо належного способу судового захисту порушених прав та інтересів особи - є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав, варто зазначити постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21. Враховуючи зазначене, ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є також припинення права власності ТОВ «ФУДІ ІН ФУД» на Об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.
Крім того, суд зазначає, механізм захисту прав територіальної громади шляхом скасування рішень, припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з одночасним знесенням зазначеного об'єкта самочинного будівництва не призведе до непропорційності втручання у права Відповідача, оскільки захист землі, яка на праві власності належить територіальній громаді міста Києва, створення належних умов для реалізації прав громадян і забезпечення населенню доступу до землі, превалюють над індивідуальними права окремих осіб.
Іншим чином досягти поставленої мети, а саме усунути перешкоди у володінні і розпорядженні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 для забезпечення населення вільного доступу до неї, неможливо.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц викладено правовий висновок про те, що системний аналіз положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Комунальним підприємство «Київблагоустрій» було видано приписи від 08.12.2020 № 2027033, від 22.01.2021 № 2101318, від 08.12.2020 № 2112160 про усунення порушень щодо надання дозвільної документації стосовно фундаменту та тимчасової споруди, яка була розміщена за адресою: АДРЕСА_4.
Як вже було зазначено раніше, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.
Відповідно до сталої правої позиції Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 право на самочинне збудоване майно є неіснуючим не породжує прав щодо розпорядження майном. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Утім, не отримавши відповідної дозвільної документації, яка б дозволяла здійснювати розміщення на земельній ділянці будівлі, Треті особи, виконали будівельні роботи з будівництва всупереч вимогам законодавства та експлуатувала спірний об'єкт не ввівши його в експлуатацію належним чином.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що виключно після набуття права нa земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Нормами законодавства чітко регламентовано, що будівельні роботи на певній земельній ділянці можуть виконуватися замовником об'єкту будівництва виключно за наявності документів, які підтверджують речове право цієї особи на земельну ділянку на якій плануються відповідні будівельні роботи, про що зазначається у повідомленні про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, спірна земельна ділянка не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню у придатний для використання стан.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію права власності від 01.04.2024 № 72360459 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197093980000), а саме: нежитлову будівлю загальною площею 131, 1 кв.м., що розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДІІН ФУД».
3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДІ ІН ФУД» на Об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197093980000) за адресою: АДРЕСА_4.
4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДІ ІН ФУД» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:142:0015) площею 0,2353 га за адресою: АДРЕСА_4 від огорожі та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДІ ІН ФУД " (01104, пров. Бастіонний , б у д .9, оф .28, м. Київ, код ЄДРПОУ 45157593 ) на користь Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик , буд. 36, м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141 ) ви трати з оплати судового збору в розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири ) грн 00 коп.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА