вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/375/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Меліки І.В.,
розглянувши матеріали
за позовом Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород
про визнання недійсними та скасування рішень
За участю представників:
позивача - Петрецький С.І., адвокат, ордер серія АО № 1167618 від 31.03.2025
відповідача - Кривка М.В., адвокат, довіреність № 5/Дов - 25 від 31.12.2024
Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в якому просить суд визнати недійсними та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" від 13.08.2024, яким задоволено повністю акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, складений за адресою: Закарпатська область, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 стосовно непобутового споживача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та рішення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" прийняте на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області донарахованого необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу 4665,60 м.куб. вартістю 77 992,03 грн за період з 15.06.2024 по 02.07.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/375/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи №907/375/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 08.05.2025 о 14:30 год.
30.04.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4099/25 через підсистему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4475/25 через підсистему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2025 суд постановив відкласти підготовче засідання на 05.06.2025 о 12:00 год. з метою надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив.
16.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4730/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив.
04.06.2025 за вх.№ 02.3.1-02/5355/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення відповідача по суті спору.
За результатами підготовчого засідання 05.06.2025 за участю уповноважених представників позивача та відповідача судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 907/375/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2025 о 12:00 год.
В судове засідання від 25.06.2025 сторони з'явилися. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив підстав.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) постановою від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем (далі також - Оператор ГРМ) із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно з постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Закарпатської області.
Як убачається з матеріалів справи, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області шляхом підписання заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24 від 01.01.2024 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", приєднався до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.
У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2880 від 14.06.2022 (лічильник газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003), встановленого на об'єкті позивача, визначено періодичність державної повірки - не рідше одного разу на два роки. Зазначене свідоцтво чинне до 14.06.2024.
Таким чином, наступна періодична повірка за звичайних умов мала бути проведена не пізніше 14.06.2024.
Судом встановлено, що 02.07.2024 представниками відповідача (Оператора ГРМ) на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Того ж дня, 02.07.2024 представниками Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" складено акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником позивача без зауважень.
31.07.2024 Державним підприємством "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" здійснено повірку лічильника газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 3746. Згідно зі свідоцтвом про повірку лічильник відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020, придатний.
Листом від 25.07.2024 № 459 відповідач повідомив позивача щодо розгляду 13.08.2024 з 10:30 - 12:00 у приміщенні Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" акта про порушення на Комісії з розгляду актів про порушення.
13.08.2024 проведено засідання Комісії з розгляду актів про порушення, за результатами якого прийнято рішення щодо задоволення акта про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024.
Відповідач здійснив розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу за період з 15.06.2024 по 02.07.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області донарахованого необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу вартістю 77 992,03 грн.
14.08.2024 за № 3Ф/100/вих-4312-24 відповідач надіслав позивачу вимогу про оплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу на суму 77 992,03 грн з відповідним рахунком.
Водночас, судом встановлено, що у період, який охоплюється актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, позивач не споживав природного газу, що вбачається з актів про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу по об'єкту "будівля дошкільного навчального закладу с. Нижне Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 від 30.06.2024 № 23041, від 31.07.2024 № 27445 та від 31.08.2024 № 31865, підписаних представниками споживача та відповідача.
При цьому відповідачем під час розгляду справи також не заперечувались обставини того, що у спірний період розрахунку з 15.06.2024 по 02.07.2024 на об'єкті споживача споживання природного газу не здійснювалося.
Як зазначає позивач у позові та у відповіді на відзив, відповідачем при складанні акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, його розгляду та затвердженні були допущені процедурні порушення вимог Кодексу ГРМ.
Окрім того, за доводами позивача, для твердження про наявність підстав для притягнення останнього до відповідальності визначальною обставиною має бути саме наявність в періоді пропущення строку періодичної повірки ЗВТ факту розподілу природного газу. Тобто, нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу здійснюється у тих випадках, коли неможливо достовірно встановити об'єм (обсяг) відібраного із ГРМ природного газу через відсутність комерційного обліку, і ці випадки визначені пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Позивач вказує, що у випадку достовірно встановленого факту відсутності розподілу природного газу на об'єкт, облаштований комерційним лічильником, відсутні взагалі підстави та потреби обліковувати природний газ, який не відібраний, незалежно від того, пропущений строк його періодичної повірки чи ні.
Щодо строків повірки ЗВТ, то в цій частині позивач посилається у відповіді на відзив на положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану", відповідно до якого подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
Наголошує, що саме вказаним пунктом врегульовано питання строків повірки лічильників газу на території України, де не відбуваються бойові дії, до якої віднесено і Закарпатську область.
При цьому зазначає, що наказом від 03.04.2024 № 29 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років в закладах освітим Баранинської сільської ради" наказано закінчити опалювальний період 2023-2024 років для установ закладів освіти Баранинської сільської ради 05.04.2024.
Таким чином, за доводами позивача, визначений вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 трьохмісячний строк для повірки лічильника газу тривав по 05.07.2024, а тому на день проведення перевірки та складання акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024 такий пропущеним не був, а відповідно і в діях позивача відсутній склад правопорушення, визначений підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, посилається, зокрема, на те, що акт про порушення підписаний представником споживача Король О.М. без будь-яких зауважень та заперечень.
Наголошує, що у даному спорі, взагалі не йдеться про придатність чи непридатність до застосування лічильника на підставі результатів контролю метрологічних характеристик, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за соєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов'язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи.
Відповідач відзначає, що факт пропущення строку періодичної повірки, позивачем взагалі не заперечується, а отже визнається.
При цьому відповідач наголошує, що споживання чи неспоживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об'ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов'язано з несанкціонованим відбором природного газу.
Отже, за доводами відповідача, законодавець не ставить у залежність здійснення перерахунку об'єму переданого (прийнятого) газу від результатів повірки засобів обліку природного газу, оскільки, сам факт пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою, з вини споживача, вже є окремим порушенням норм Кодексу ГРМ.
Окрім того, відповідач вказує, що оскільки у спірному періоді послуга з розподілу природного газу надавалася позивачу, а відтак у позивача й виникає обов'язок щодо належного виконання договірних зобов'язань відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу та Кодексу ГРМ, в тому числі щодо забезпечення своєчасної повірки лічильника газу, чого позивачем зроблено не було.
З наведених підстав відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №927/319/24, адже послуга з розподілу природного газу не включає лише фізичну доставку газу і споживання його позивачем, а й забезпечення цілодобової потужності до газорозподільної системи, тобто цілий комплекс послуг, в тому числі пофарбування труб у разі їх зношення, до точки приєднання об'єкта споживача тощо.
Водночас, спростовуючи посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану", відповідач вказує, що хоча зазначена постанова і визначає трьохмісячний строк для проведення періодичної повірки лічильника газу в умовах воєнного стану, однак не звільняє позивача від відповідальності, встановленої саме нормами Кодексу ГРМ, як спеціалізованого нормативного акту на ринку природного газу.
Отже, вважаючи рішення Комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" від 13.08.2024, яким задоволено акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, та рішення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", прийняте 13.08.2024 на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, яким позивачу визначено вартість розподіленого (спожитого) природного газу на суму 77 992,03 грн, протиправними, останній і звернувся до господарського суду з даним позовом.
Правовідносини сторін у цій справі виникли з Договору розподілу природного газу, що підтверджено підписаною заявою-приєднання 42Уж-2576-Б-24 від 01.01.2024 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), та регулюються положеннями Кодексу ГРМ, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору, що передбачено абзацом 1 пункту 1 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ.
У пункті 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, надано визначення термінам, які вживаються у цьому Кодексі, зокрема, вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ-сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством; засіб вимірювальної техніки/ЗВТ - технічний засіб, включаючи лічильник газу, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики; комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об'єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку.
Пунктом 1 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ на власника комерційного ВОГ або суб'єкта господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, покладено обов'язок забезпечення належного технічного стану комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідальність за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Главою 7 розділу Х Кодексу ГРМ визначений порядок періодичної повірки ЗВТ по об'єктах споживачів, що не є побутовими.
Так, згідно з пунктом 1 вказаної норми власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен:
1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму вебсайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати;
2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування;
3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.
Якщо ЗВТ споживача встановлений на території (у приміщенні) Оператора ГРМ, споживач у своєму письмовому повідомленні повинен зазначити про необхідність забезпечення доступу представникам споживача до ЗВТ для проведення відповідних дій (демонтажу, вивезення з території, монтажу тощо). У такому разі Оператор ГРМ зобов'язаний забезпечити представникам споживача (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до ЗВТ.
За відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Положеннями пункту 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ передбачено, що у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Норми розділу ХІ Кодексу ГРМ, який має назву "Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу" застосовуються до споживачів, які уклали з Оператором ГРМ договір розподілу, а також до несанкціонованих споживачів за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ.
Відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування поділяються на:
- порушення, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 цієї глави);
- порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 цієї глави);
- порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових, які кваліфікуються як "не з вини споживача", внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу (пункт 3 цієї глави).
Суд враховує, що пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до виду порушень, передбачених пунктом 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.
Пунктом 4 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРМ визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого:
1) при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Аналізуючи зміст підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ, на підставі якого відповідачем проведено перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) газу позивачу, суд висновує про те, що вказаною нормою не передбачено відповідальності за пропуск строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача, що не є побутовим, у випадку визначення такого лічильника придатним до застосування.
Так, відповідно до положень цього підпункту встановлено, що об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача.
Тобто, відповідальність споживача, що не є побутовим, у вигляді зміни встановленого режиму нарахування об'єму переданого (прийнятого) газу настає за умови визначення лічильника газу непридатним до застосування, як за результатами позачергової або експертної повірки, так і при пропущенні строку періодичної його повірки з вини споживача.
Відтак, суд доходить висновку про наявність взаємозв'язку між пропуском строку періодичної перевірки ЗВТ з вини споживача та визначення його непридатним для настання відповідальності у вигляді зміни встановленого режиму нарахування об'єму переданого (прийнятого) природного газу за приписами підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Як уже зазначалося судом, відповідно до виданого Державним підприємством "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 3746 від 31.07.2024, лічильник газу GMS G16-32 (заводський номер 092066, рік виготовлення 2003) відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020, придатний до застосування.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази за результатами чергової повірки спірного лічильника газу, які б могли свідчити про його непридатність до застосування.
Поряд з цим, встановлений підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ порядок зміни режиму нарахування споживачу, що не є побутовим, об'єму розподіленого (спожитого) природного газу (перерахунок) проводиться з урахуванням того, що при його застосуванні за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання розраховується саме об'єм переданого (прийнятого) газу.
Проте, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, і складеними безпосередньо відповідачем, підтверджується та не заперечується відповідачем, що у спірному періоді з 15.06.2024 по 02.07.2024 відповідач не передавав позивачу, а позивач не приймав від відповідача природний газ на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26.
За встановлених судом обставин та з огляду на приписи підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ, за якими перерахунку (за умови встановлення відповідного порушення) підлягає саме об'єм переданого (прийнятого) газу, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перерахунку, оскільки позивачу не передавався, а отже ним не і приймався у спірному періоді природний газ. Тобто об'єм газу, який підлягав перерахунку, у позивача відсутній.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах перерахунок спожитого газу здійснюється не за фактично використаний газ і не залежить від факту споживання газу є помилковим, не відповідає вимогам підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Аналогічні висновки щодо застосування підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 927/319/24, які суд відповідно до статті 236 ГПК України повинен враховувати у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що рішення Комісії відповідача від 13.08.2024 з розгляду акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, не відповідає вимогам Кодексу ГРМ та порушує права та інтереси позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
За визначенням, наведеним у пункті 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, інформаційна платформа - електронна платформа оператора газотранспортної системи у формі веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 6 глави 3 розділу 1, пунктом 2 глави 3 розділу VI Кодексу газотранспортних систем передбачено, що на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:
- присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;
- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Згідно з приписами пунктів 1, 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.
Пунктом 3 глави 3 розділу Х Кодексу ГРМ встановлено, що періодом, за який по об'єкту споживача визначається загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць.
Як убачається із матеріалів справи, на підставі оспорюваного рішення Комісії з розгляду актів про порушення від 13.08.2024 відповідачем здійснено донарахування позивачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за період з 15.06.2024 по 02.07.2024 на суму 77 992,03 грн, оформлене також 13.08.2024 актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу.
З огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України в кореспонденції з нормами статей 2, 5 ГПК України, суд вважає, що уразі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто, особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
При цьому, з урахуванням положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначений засіб захисту повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Оскільки спірне рішення Комісії Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України від 13.08.2024 з розгляду акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача пред'явлену ним вимогу, яка також підлягає задоволенню, про скасування рішення, оформленого актом-розрахунком від 13.08.2024 щодо донарахування позивачу обсягів природного газу на суму 77 992,03 грн.
Інші доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, щодо непропуску строку повірки лічильника газу, з посиланням на положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану", не впливають на вирішення спору по суті, оскільки такі доводи не були підставою заявленого позову, а отже не формували предмет доказування у даному спорі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303-А. пункт 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування таких висновків суду.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" від 13.08.2024, яким задоволено повністю акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, складений за адресою: Закарпатська область, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26, стосовно непобутового споживача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
3. Визнати недійсним та скасувати рішення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" прийняте на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області донарахованого необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу 4 665,60 м.куб. вартістю 77 992,03 грн за період з 15.06.2024 по 02.07.2024.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Володимира Погорєлова, будинок 2, код ЄДРПОУ: 45365917) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вулиця Центральна, будинок 42, код ЄДРПОУ: 41911214) 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 16.07.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко