29.05.2025 року м. Дніпро Справа № 912/278/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю:
від прокуратури: Іваніщева Т.І. (в залі Господарського суду Кіровоградської області) - прокурор;
від відповідача-3: Гуртовий М.О. (поза межами суду) - адвокат;
інші учасники справи не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 (суддя Бестаченко О.Л., повний текст підписано 08.02.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 (суддя Бестаченко О.Л., повний текст підписано 14.02.2023) у справі №912/278/21
за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Кропивницької міської ради, м. Кропивницький, Кіровоградська область
до відповідача-1: Департаменту розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту та зв'язку Кіровоградської міської ради, м. Кропивницький, Кіровоградська область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс", м. Київ
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс", м. Кропивницький, Кіровоградська область
відповідача-4: Управління розвитку транспорту та зв'язку міської ради міста Кропивницького, м. Кропивницький, Кіровоградська область
про визнання недійсними підпунктів договору фінансового лізингу, визнання недійсним договору застави, визнання права власності, витребування з незаконного володіння майна,
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2021 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява прокурора в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Кропивницької міської ради (позивач) до Департаменту розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту та зв'язку Кіровоградської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЗ Фінанс» (відповідач-2) та ТОВ “Гранекс», в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) прокурор просить:
- визнати недійсними підпункти 8.2, 8.3 статті 8 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які складають зміст та є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу транспортних засобів від 24.12.2007 № 24/12-ФЛ (далі - договір фінансового лізингу), укладеного між ТОВ “ЛАЗ Фінанс», Департаментом та ТОВ “Єлисаветградська транспортна компанія»;
- визнати недійсним договір застави від 22.07.2015 (далі - договір застави), укладений між ТОВ “Єлисаветградська транспортна компанія» та ТОВ “Гранекс»;
- визнати право власності Кропивницької міськради на тролейбуси № 001 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-02, заводський номер 00077 та № 002 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-01, заводський номер 00122;
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ “Гранекс» на користь Кропивницької міськради тролейбуси № 001 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-02 заводський номер 00077 та № 002 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-01 заводський номер 00122.
Позов прокурора мотивовано тим, що оспорюваними договорами порушено право територіальної громади м. Кропивницького на набуття у власність електротранспорту, придбаного частково за рахунок субвенції.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 у цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- прокурором та позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин набуття Кропивницькою міською радою права власності на спірне майно, не встановлено таке право і законами або підзаконними нормативно-правовими актами;
- господарським судом встановлено, що у Кропивницької міської ради існує право та законний інтерес на оскарження пунктів Загальних правил до Договору фінансового лізингу, оскільки в результаті укладення правочину з вказаними умовами позивач позбувся коштів місцевого бюджету та субвенції з Державного бюджету, натомість не отримав майно у комунальну власність. Однак, зважаючи на недоведеність існування права власності у позивача на спірне майно, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на визнання недійсним Договору застави від 22.07.2018, укладеного між ТОВ "Єлисаветградська транспортна компанія" та ТОВ "Гранекс". Крім того такий спосіб захисту не є ефективним;
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду;
- у даній справі прокурором обрано неефективний спосіб захисту права та законного інтересу Кропивницької міської ради, оскільки за результатами розгляду позовної вимоги про визнання недійсними пунктів Загальних правил позивач не відновлює свого права на грошові кошти, витрачені із Державного та місцевого бюджету, а також не набуває права власності на предмет лізингу.
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у цій справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" від 03.02.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 912/278/21 задоволено частково.
Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи № 912/278/21, у загальному розмірі 43 177,38 грн, в тому числі: витрати на надання правничої допомоги у розмірі 27 742,50 грн, витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчих експертиз у розмірі 13 000,00 грн, витрати пов'язані з надісланням процесуальних документів сторонами по справі у розмірі 2 434,88 грн.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаними рішенням та додатковим рішенням господарського суду, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню у спірних відносинах, незаконність та необґрунтованість рішення і додаткового рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та ухвалити нове, яким позовні вимоги заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити у повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 та стягнути з відповідачів у даній справі судові витрати, здійснені Кіровоградською обласною прокуратурою на сплату судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарги при первинному розгляді справи, а також за подачу даної апеляційної скарги в загальному розмірі 196 117,42 грн на р/р UA848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910025.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції необґрунтованими та незаконними, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (не застосуванням закону, який підлягав застосуванню, а також невірного тлумачення закону), внаслідок чого здійснені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а тому відповідно до положень ст. 277 ГПК України підлягають скасуванню.
Господарським судом Кіровоградської області при вирішенні спору у даній справі не застосовано положення ст. ст. 11, 328 ЦК України, які підлягали застосуванню. Так, ст. 328 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім цього, частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі щодо власності, можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства, якими відповідно до положень ст. 4 ЦК України серед інших є закони України й постанови Кабінету Міністрів України.
У даній справі безпосередньою підставою набуття права власності на спірні тролейбуси є Додаток 7 до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Порядок № 350. Зокрема, вказаними актами цивільного законодавства встановлено, що з Державного бюджету України місцевому бюджету Кіровоградської області надається субвенція на придбання вагонів для комунального електротранспорту в розмірі 500 тис. гривень. Умовою надання вказаної субвенції визначено те, що органами місцевого самоврядування з місцевого бюджету та залучення з інших джерел буде виділено такий самий обсяг коштів для придбання тролейбусів і трамваїв (п. 3 Порядку № 350). Облдержадміністрації мають розподілити субвенцію між бюджетами міст області, в яких функціонує міський електротранспорт, з урахуванням наявного парку тролейбусів і трамваїв (п. 4 Порядку № 350).
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Отже, вищевказаними актами цивільного законодавства встановлено надання субвенції для придбання комунального електротранспорту для міст Кіровоградської області, в яких функціонує міський електротранспорт, і оскільки електротранспорт у Кіровоградській області функціонував лише в м. Кропивницький, то субвенцію надано для придбання комунального електротранспорту саме для територіальної громади міста Кропивницького. Встановленням у вказаних актах цивільного законодавства цільового призначення субвенції - для придбання комунального електротранспорту, визначено правовий режим власності щодо придбаного за рахунок такої субвенції електротранспорту, а саме його обмежену оборотоздатність - можливість належати лише до комунальної власності територіальної громади міста Кропивницького. Таким чином, такі акти цивільного законодавства й були безпосередньою підставою для набуття Кропивницькою міською радою у комунальну власність спірних тролейбусів, які придбані вказаним органом місцевого самоврядування в установленому цими актами порядку, за рахунок субвенції з Державного бюджету та коштів місцевого бюджету. Можливість набуття прав та обов'язків, в тому числі й права власності, безпосередньо на підставі актів цивільного законодавства передбачена ч. 3 ст. 11 ЦК України.
Визначення у спірному Договорі фінансового лізингу умов, на підставі яких придбані органом місцевого самоврядування у порядку визначеному актами цивільного законодавства за рахунок субвенції з Державного бюджету та коштів місцевого бюджету, цільове призначення яких - придбання комунального електротранспорту, набуто окремою юридичною особою - ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія» у приватну власність, а не територіальною громадою - у комунальну власність, свідчить лише про те, що право приватної власності на них набуто вказаною особою неправомірно, так як зазначене прямо випливає із Додатку № 7 до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 piк» та Порядку № 350.
Реєстрація транспортних засобів у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього, а здійснюється лише з метою контролю їх відповідності конструкції та технічного стану вимогам нормативно-технічних документів, що прямо зазначено в п. 3 Правил №99. Наслідком не здійснення відомчої реєстрації тролейбусів є заборона їх експлуатації, а не позбавлення особи, яка його придбала права власності на нього. А тому стверджувати про те, що непроведення відомчої реєстрації на спірні тролейбуси за позивачем свідчить про факт не набуття останнім права власності на них, підстави відсутні.
Крім цього, Господарським судом Кіровоградської області при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення у даній вправі здійснено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про необґрунтованість такого додаткового рішення. Зокрема, відповідачем-3 до витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції при первинному розгляді цієї справи, необґрунтовано включено 10 годин роботи адвоката по вивченню судової практики при підготовці відзивів на позов від 25.02.2021 та від 22.09.2021 після зміни предмета позову (п. 1.1. та п. 1.12 детального опису наданих адвокатом послуг). Витрачання 5 годин часу для підготовки відзиву від 22.09.2021 після зміни предмету позову є не співмірним зі складністю виконаної адвокатом роботи по підготовці такого відзиву, враховуючи те, що фактичні обставини у цій справі після зміни предмету позову не змінились (здійснювалась лише заміна одного із способів захисту за позовом на два інших), і зміст цього відзиву не містить нових доводів, крім тих, які зазначені у відзиві Відповідача-3 від 25.02.2021 та в запереченні від 30.03.2021. Більше того, у цьому відзиві немає жодного посилання на будь-яке судове рішення як на судову практику, тобто проведення цієї роботи адвокатом упродовж 5 годин не підтверджується.
Також, до судових витрат, які підлягають стягненню з обласної прокуратури на користь ТОВ «Гранекс», включено витрати на проведення автотоварознавчих експертиз, які здійснено на замовлення вказаного товариства. Разом з цим, у висновках вказаних експертиз від 27.07.2021 № № 030/2021 та 031/2021, які ТОВ «Гранекс» надав до суду та 03.08.2021 надіслав учасникам справи з клопотанням про долучення таких висновків до матеріалів справи № 912/278/21, не було зазначено про те, що висновки підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Пізніше, адвокатом ТОВ «Гранекс» до суду повторно надано ті ж самі висновки експертиз, але з додаванням окремих аркушів, на яких відображено лише інформацію, що ці висновки підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зазначене свідчить, що вказані окремі аркуші були виготовлені після подання таких висновків експертизи до суду, а перед проведенням цих експертиз експерт не був поінформований про те, що експертиза має проводитися для подання до суду, у зв'язку з чим, експерт не був обізнаний про те, що може нести кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Прокурор вважає вказані висновки експерта неналежними та недопустимим доказами здійснених судових витрат у даній справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від ТОВ «Гранекс» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить: залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та додаткове рішення від 13.02.2023 у справі № 912/278/21 без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури без задоволення; стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (код 02910025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс» (код 23692503) судові витрати, понесені ТОВ «Гранекс» у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (новий розгляд).
Відзив обґрунтований наступним.
24.12.2007 року між ТОВ «ЛАЗ Фінанс» (Лізингодавець), Департаментом (Лізингоодержувач) та ТОВ «ЄТК» (Сублізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №24/14-ФЛ, яким було визначено предмету лізингу, передача предмету лізингу в сублізинг, загальна сума та порядок сплати лізингових платежів, ціну викупу предмета лізингу. Із змісту Договору фінансового лізингу транспортних засобів №24/14-ФЛ від 24.12.2007 випливає, що даний договір по своїй суті є змішаним договором та містить у собі елементи договору фінансового лізингу, договору фінансового сублізингу та договору купівлі-продажу предмета лізингу.
Пунктами 2.1., 2.2. статті 2 Загальних правил до Договору №24/14-ФЛ від 24.12.2007 встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язується передати предмет лізингу у сублізинг Сублізингоодержувачу. З моменту передачі Лізингоодержувачем предмета лізингу в сублізинг, Сублізингоодержувач бере на себе всі права та обов'язки лізингоодержувача за Договором лізингу. Документами, що містяться в матеріалах справи (копії платіжних доручень на перерахування Сублізингоодержувачем (ТОВ «ЄТК») лізингових платежів по Договору, акти приймання тролейбусів, наказ на введення в експлуатацію тролейбусів) підтверджується, що Сублізингоодержувач прийняв у користування предмет лізингу, здійснював його використання, сплачував лізингові платежі, тобто належно виконував свої зобов'язання за договором сублізингу. Виходячи із сутності договору сублізингу та звичаїв ділового обороту набуття Сублізингоодержувачем у власність передмету лізингу, після належного виконання сублізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором сублізингу, є законним та логічним наслідком реалізації сторонами договору сублізингу (одна із цілей досягнення якої сторони ставлять собі за мету укладаючи відповідний правочин).
Пунктами 8.2, 8.3 ст.8 Загальних правил визначено, що після закінчення строку лізингу, та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем усіх умов Договору лізингу, предмет лізингу переходить у власність сублізингоодержувача за ціною останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу. Достроковий перехід права власності на предмет лізингу до сублізингоодержувача можливий за відсутності заборгованості зі сплати лізингових платежів за Договором лізингу. Із змісту вказаних пунктів випливає, що вони відносяться до правовідносин сторін, які склалися в рамках договору сублізингу між Департаментом - Лізингодавець (лізингодавець за договором сублізингу) та ТОВ ЄТК - Сублізингоодержувач (лізингоодержувач за договором сублізингу), текст якого викладено сторонами у документі під назвою «договір фінансового лізингу транспортних засобів №24/14-ФЛ від 24.12.2007 року». Ціна викупу предмета лізингу, яка визначена пунктом 8.2. Загальних правил Договору фінансового лізингу є істотною умовою вказаного договору і неможливо припустити, що даний правочин був би вчинений без включення до нього положення про ціну викупу предмета лізингу. Пункт 8.2. - це єдиний пункт в договорі, який визначає розмір ціни викупу предмета лізингу. Отже, твердження прокурора про те, що пункти 8.2., 8.3 Загальних правил Договору фінансового лізингу суперечать положення Додатку 7 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Порядку № 350 не відповідають дійсності. Адже вказані нормативні акти жодним чином не обмежують органи місцевого самоврядування, зокрема Кропивницьку міську раду, чи їх підконтрольні та підзвітні особи (управління, департаменти) укладати договори сублізингу, де такі органи чи їх підконтрольні та підзвітні особи виступатимуть в якості Лізингодавця.
Ні прокурором, ні позивачем, як у позові так і під час розгляду справи, жодного разу не ставилося під сумнів законність укладення Департаментом з ТОВ «ЄТК» Договору сублізингу та договору купівлі-продажу предмета лізингу, в тому числі наявність право і дієздатність у Департаменту на укладення відповідних договорів.
Статтею 328 Цивільного кодексу України, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ТОВ «ЄТК» правомірно оплатно (копії платіжних доручень були долучені до матеріалів справи разом із запереченнями ТОВ «Гранекс» від 30.03.2021 року) набуло право власності на тролейбуси у законний спосіб на підставі договору сублізингу та договору купівлі-продажу предмета лізингу, текст яких викладено сторонами у документі під назвою «договір фінансового лізингу транспортних засобів №24/14-ФЛ від 24.12.2007 року.
Потенційне визнання недійсним п. 8.2. Договору фінансового лізингу транспортних засобів №24/14-ФЛ від 24.12.2007 - позбавить договір єдиного положення, яке регулює питання купівлі-продажу предмета лізингу (ціни продажу, переходу права власності на предмет лізингу), що в кінцевому результаті може призвести лише до втрати ТОВ «Гранекс» права власності на тролейбуси, але аж ніяк не стане підставою для набуття права власності на них Кропивницькою міською радою, тому що право власності збережеться за Лізингодавцем - ТОВ «ЛАЗ-Фінанс», адже договір фінансового лізингу без положення про купівлю-продаж предмета лізингу залишиться лише договором користування предметом лізингу на визначений строк (ст.ст. 1, 8 ЗУ «Про фінансовий лізинг).
Крім того, прокурором та позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин набуття Кропивницькою міською радою права власності на спірне майно, не встановлено таке право і законами або підзаконними нормативно-правовими актами. Визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом статті 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення. У зв'язку з відсутністю правових підстав, (закону чи договору), які б спричиняли набуття Кропивницькою міською радою права власності на тролейбуси, вважаємо доводи прокурора про наявність у Кіровоградської міської ради права власності на спірні тролейбуси необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги про визнання права власності на тролейбуси та витребування їх з чужого незаконного володіння такими, що не підлягають задоволенню.
ТОВ «Гранекс» вважає додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 законним та обґрунтованим. Судом наведено вичерпне обґрунтування рішення, зокрема, надано детальні відповіді на кожен аргумент прокурора в частині дослідження доказів, що підтверджують судові витрати ТОВ «Гранекс». Апеляційна скарга прокурора не містить нових доводів чи доказів, порівняно з тими, що ним наводилися у суді першої інстанції та на які судом було надано детальну та обґрунтовану відповідь у тексті додаткового рішення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів: головуючий суддя, доповідач - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.
03.03.2023 колегія суддів у складі: головуючого судді, доповідача Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В. подала спільну заяву про самовідвід у справі № 912/278/21. Заява мотивована наявністю підстав, передбачених ч.3 ст. 36 ГПК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2023 заяву колегії суддів у складі: головуючого судді, доповідача Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В. про самовідвід у справі №912/278/21 - задоволено. Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури по справі №912/278/21 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст.32 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/278/21. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/278/21.
14.03.2023 матеріали справи 912/278/21 надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.04.2023 о 10:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21 до закінчення перегляду справ №905/77/21 та № 904/192/22 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 (рішення ВРП №859/0/15-23 від 29.08.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 поновлено провадження у справі 912/278/21. Розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21 призначено у судовому засіданні на 10.07.2024 року о 10:40 год.
10.07.2024 судове засідання у справі №912/278/21 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 (у зв'язку з лікарняним судді Коваль Л.А.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21 призначено у судовому засіданні на 27.11.2024 об 11:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у судовому засіданні оголошено перерву по справі №912/278/21 до 13.03.2025 о 10:30 год.
Судове засідання 13.03.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2025 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 912/278/21, яке відбудеться 29.05.2025 об 11:30 год.
У судове засідання 29.05.2025 з'явився прокурор та представник відповідача-3. Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача-3 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 29.05.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 350 затверджено Порядок використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку субвенція надається за умови попереднього виділення з місцевого бюджету та залучення з інших джерел такого самого обсягу коштів для придбання тролейбусів і трамваїв. У разі придбання тролейбусів і трамваїв, які є предметом договору лізингу, субвенція може спрямовуватися лише на оплату вартості таких тролейбусів і трамваїв.
Відповідно до додатку № 7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (зі змінами) для обласного бюджету Кіровоградської області передбачено надання з Державного бюджету субвенції для придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв) лише по загальному фонду в сумі 500 тис. грн.
Кіровоградська міська рада (далі - Кіровоградська міськрада, перейменована на Кропивницьку міськраду) 13.03.2007 прийняла рішення № 235, яким затверджено Програму розвитку міського пасажирського транспорту та зв'язку м. Кіровограда на 2007 рік (далі - Програма), пунктом 2 якої визначено, що для оновлення рухомого складу міського електричного транспорту передбачено кошти державного бюджету в сумі 1500 тис. грн, у тому числі 500 тис. грн із загального фонду та 1000 тис. грн зі спеціального фонду. Закупівлю тролейбусів буде проведено методом співфінансування такої ж частки коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.
Рішенням Кіровоградської міськради від 25.12.2007 № 403 внесено зміни до Програми та викладено абзац 4 розділу 2 Програми в новій редакції, а саме: для оновлення рухомого складу міського електричного транспорту передбачити кошти загального фонду за рахунок субвенції з Державного бюджету в сумі 500 тис. грн на умовах співфінансування такої ж частки коштів за рахунок надходжень до міського бюджету орендної плати від ТОВ "Єлисаветградська транспортна компанія"; внести зміни до доходів і видатків міського бюджету на 2007 рік згідно з додатками 1, 2, 3; Департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міськради включити до складу та вартості цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кіровограделектротранс" (далі - КП "Кіровограделектротранс") вартість майна - тролейбусів, які будуть придбані за рахунок субвенції з державного бюджету та коштів співфінансування з місцевого бюджету, та внести відповідні зміни до договору оренди з ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" в частині збільшення орендної плати.
У результаті проведеної закупівлі у одного учасника 24.12.2007 між ТОВ "ЛАЗ Фінанс" (покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські комерційні автомобілі" (продавець), Департаментом (лізингоодержувач) та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" (сублізингоодержувач) укладено договір поставки транспортних засобів № 24/12-П (далі - договір поставки).
За умовами пункту 1.1 договору поставки продавець зобов'язався передати у власність покупцю транспортні засоби - тролейбуси ElectroLAZ E-183 в кількості 2 одиниці, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Покупець набуває товар у продавця з метою передачі його за договором фінансового лізингу лізингоодержувачу (пункт 1.2 договору поставки).
Одержувачем товару за даним договором є лізингоодержувач/сублізингоодержувач або інша належним чином уповноважена лізингоодержувачем особа (пункт 4.2 договору поставки).
24.12.2007 між ТОВ "ЛАЗ Фінанс" (лізингодавець), Департаментом (лізингоодержувач) та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" (сублізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу.
Відповідно до пунктів 4, 6.2 договору фінансового лізингу лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування, а лізингоодержувач передає предмет лізингу сублізингоодержувачу в сублізинг на строк 36 місяців, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу у лізинг. Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в специфікації, яка є додатком № 2 до договору фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 6 договору фінансового лізингу загальна сума цього договору складає 2 094 126,60 грн, яка є лізинговими платежами, з яких 1 000 000,00 грн - першим лізинговим платежем, 1 064 828,65 грн - періодичними лізинговими платежами, 29 297,95 грн - останнім лізинговим платежем.
Невід'ємним додатком до договору фінансового лізингу є загальні правила, які доповнюють умови договору фінансового лізингу, спрямовані на встановлення господарських зобов'язань сторін цього договору, а тому складають зміст самого договору фінансового лізингу (пункт 9 договору фінансового лізингу).
Статтею 2 загальних правил встановлено, що лізингоодержувач зобов'язується передати предмет лізингу у сублізинг (володіння та користування) сублізингоодержувачу.
З моменту передачі лізингоодержувачем предмета лізингу в сублізинг, сублізингоодержувач бере на себе всі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, за деякими виключеннями. Зокрема, й щодо сплати всіх лізингових та інших платежів, що виникають із договору фінансового лізингу та даних загальних правил, в тому числі, першого лізингового платежу. Сублізингоодержувач сплачує всі лізингові та інші платежі, що виникають із Договору фінансового лізингу безпосередньо на поточний рахунок лізингодавця - ТОВ "ЛАЗ Фінанс".
Моментом передачі предмета лізингу лізингоодержувачем в сублізинг вважається дата підписання договору фінансового лізингу.
Статтею 8 загальних правил визначено, що право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору фінансового лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач/сублізингоодержувач протягом строку дії договору фінансового лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.
У підпункті 8.2 статті 8 загальних правил визначено, що після закінчення строку лізингу, та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем усіх умов договору фінансового лізингу, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з договору фінансового лізингу, в тому числі неустойки, предмет лізингу переходить у власність сублізингоодержувача за ціною останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу оформляється підписанням між лізингодавцем та сублізингоодержувачем акта прийому-передачі.
Достроковий перехід права власності на предмет лізингу до сублізингоодержувача можливий за відсутності заборгованості лізингоодержувача та сублізингоодержувача зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), та виконання інших зобов'язань лізингоодержувача та сублізингоодержувача за договором лізингу. Предмет лізингу переходить у власність сублізингоодержувача за сумою покриття, розрахунок якої визначений в пункті 8.4 даних правил. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу оформляється підписанням сторонами акта про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу (підпункт 8.3 статті 8 загальних правил).
За інформацією Державної казначейської служби України та Кіровоградської обласної державної адміністрації на виконання вимог Порядку використання у 2007 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 350, субвенція з Державного бюджету перерахована обласному бюджету Кіровоградської області у повному обсязі в сумі 500 000,00 грн у період з 02.04.2007 по 19.12.2007, яка в подальшому перерахована бюджету міста Кіровоград. Крім цього, з міського бюджету міста Кіровограда на придбання електротранспорту було виділено співфінансування в сумі 500 000,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням Департаменту від 28.12.2007 № U1751801 вказані кошти перераховані на рахунок ТОВ "ЛАЗ Фінанс".
31.03.2008 ТОВ "ЛАЗ Фінанс", Департаментом та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" підписано акт приймання-передачі предмета лізингу - двох тролейбусів ElectroLAZ E-183 номер шасі Y8AE183D180200077 та Y8AE183D180200122 вартістю 900 000,00 грн за одиницю, відповідно до договору фінансового лізингу.
Державним підприємством "Запорізька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту" тролейбуси ElectroLAZ E-183 номер шасі НОМЕР_1 та Y8AE183D180200122 18.04.2008 зареєстровані за ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія".
13.10.2011 ТОВ "ЛАЗ Фінанс" та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" укладено додаткову угоду до Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 24/12-ФЛ від 24.12.2007, якою сторони вирішили припинити дію Договору № 24/12-ФЛ від 24.12.2007 за взаємною згодою з 13.10.2011 в зв'язку з виконанням всіх зобов'язань за даним Договором. Сторони підтвердили, що між ними немає неврегульованих спорів з приводу виконання договору, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в т.ч. по оплаті наданих послуг. Предмет лізингу, а саме тролейбуси Electro LAZ E-183, номер шасі Y8AE183D180200122, та Electro LAZ E-183, номер шасі НОМЕР_1 підлягають обов'язковій реєстрації на ім'я Сублізингоодержувача за його кошт у порядку, встановленому законодавством, але не пізніше 8 робочих днів з моменту підписання Акту № 1 про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
22.07.2015 між ТОВ "Гранекс" (заставодержатель) та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" (заставодавець) укладено договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 326 (далі - Договір застави).
Договір застави забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з договору комісії № 84 від 22 вересня 2009 року (а також договорів про внесення змін до нього - № 1 від 31 серпня 2010 року; № 2 від 03 січня 2011 року; № 3 від 03 липня 2011 року; № 4 від 30 серпня 2013 року; № 5 від 29 серпня 2014 року), надалі - договір комісії, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, згідно якого заставодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у договорі комісії придбати та передати заставодержателю товар не пізніше 01 вересня 2015 року (першого вересня дві тисячі п'ятнадцятого року) на суму 1 500 000,00 гривень, а також сплатити штраф, пені у розмірі і випадках, передбачених договором комісії та цим Договором.
Предметом застави є:
- тролейбус № 001, типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-02, 2008 року випуску, заводський номер 00077, реєстраційний номер 21.21.89;
- тролейбус № 002, типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-01, 2008 року випуску, заводський номер 00122, реєстраційний номер 21.21.90 (п. 2.1. Договору застави).
Згідно з п. 2.2. Договору застави предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується:
- технічним паспортом № 00077, виданим 23 квітня 2008 року Державним підприємством "Запорізька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту" згідно якого, тролейбус № 001, прийнято на облік 15 листопада 2011 року Державним підприємством «Київська державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту";
- технічним паспортом № 00122, виданим 23 квітня 2008 року Державним підприємством «Запорізька державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту" згідно якого, тролейбус № 002, прийнято на облік 15 листопада 2011 року Державним підприємством «Київська державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту".
Відповідно до п. 2.3. Договору застави за згодою сторін предмет застави оцінено в 1 347 000,00 гривень з ПДВ, в тому числі: тролейбус № 001 оцінено в 673500,00 грн. з ПДВ; тролейбус № 002 оцінено в 673500,00 грн з ПДВ.
Згідно довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна кампанія" 22 липня 2015 року за № 188 залишкова вартість тролейбусів станом на 01 липня 2015 року:
- № 001, типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-02, 2008 року випуску, заводський номер 00077, реєстраційний номер 21.21.89 складає 370 146,96 гривень;
- № 002, типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-01, 2008 року випуску, заводський номер 00122, реєстраційний номер 21.21.90 складає 370 146,96 гривень.
За умовами підп. 6.3.1.-6.3.3. п. 6.3. Договору застави при невиконанні або неналежному виконанні заставодавцем умов договору комісії та/або умов цього Договору, заставодержатель, одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, надсилає заставодавець та особам, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги щодо предмету застави письмове повідомлення про порушення зобов'язань по договору комісії. Заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту надсилання повідомлення, передбаченого п. 6.3.1. цього Договору, вимога заставодержателя не буде виконана. Заставодавець зобов'язується на вимогу заставодержателя негайно передати предмет застави у володіння заставодержателя. Предмет застави передається заставодавцем у володіння заставодержателя згідно Акту приймання-передачі.
Заставодержатель має право після одержання предмета застави у володіння задовольнити свої вимоги по договору комісії та цього Договору шляхом набуття права власності на Предмет застави, перереєструвавши тролейбуси в порядку, визначеному п.п. 13-17 Правил реєстрації та обліку трамвайних вагонів і тролейбусів, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 99 від 17.06.2003 р. (підп. 6.4.1. Договору застави).
15.02.2016 ТОВ "Гранекс" та ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" підписано акт приймання - передачі згідно Договору застави від 22.07.2015, за яким заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у володіння предмет застави, а саме: тролейбус № 001 типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-02, 2008 року випуску, заводський номер 00077, реєстраційний номер 21.21.89; тролейбус № 002 типу ЛАЗ, моделі Е183 D1-02, 2008 року випуску, заводський номер 00122, реєстраційний номер 21.21.90.
16.02.2016 зареєстровано зміну власника тролейбусів з ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" на ТОВ "Гранекс" (а.с. 171, 172 т. 1; 44-57 т. 2).
22.05.2020 тролейбуси знято з обліку у зв'язку із списанням (а.с. 180-181 т. 1; 44-57 т. 2).
За висновком експерта від 02.06.2021 № 1315/2198/21-27 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у господарській справі № 912/278/21 ринкова вартість КТЗ тролейбуса № 001, ЛАЗ Е183 D1-02, 2008 року виготовлення, заводський номер 00077, реєстраційний номер 21.21.89, станом на 30.03.2021, складає 459 809,39 грн; ринкова вартість КТЗ тролейбуса № 002, ЛАЗ Е183 D1-01, 2008 року виготовлення, заводський номер 00122, реєстраційний номер 21.21.90, станом на 30.03.2021, складає 478 396,05 грн (а.с. 68-74 т. 3).
Згідно висновків від 27.07.2021 № 030/2021 та № 031/2021 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення ТОВ "Гранекс", ринкова вартість на дату складання висновку тролейбуса ЛАЗ Е183 D1-02, гаражний реєстраційний номер 001 складає 103 177,75 грн, тролейбуса ЛАЗ Е183 D1-01, гаражний реєстраційний номер 001 - 99 328,05 грн (а.с. 109-186 т. 4).
Прокурор вважає, що п. 8.2, 8.3. статті 8 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які складають зміст та є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, є недійсними в силу ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки вони суперечать ст. 95 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу України, додатку № 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Порядку використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 350, рішенням Кіровоградської міської ради від 13.03.2007 № 235 та від 25.12.2007 № 403, а також інтересам держави і суспільства.
На думку позивача, власником тролейбусів мала бути Кропивницька міська рада, тому Договір застави тролейбусів має бути визнаний недійсним, оскільки ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину. Прокурор стверджує, що Кропивницька міська рада має право витребувати спірне майно у ТОВ "Гранекс" на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно вибуло з її володіння поза волею власника.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача-3, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Аналогічний висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечує поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 20.10.2021 у справі №9901/554/19, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 21.09.2022 у справі №908/976/190, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Крім того, визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом статті 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Прокурор та позивач стверджують, що Кропивницька міська рада є власником тролейбусів № 001 типу ЛАЗ моделі Е183 D-02 заводським номером 00077 та № 002 типу ЛАЗ моделі Е183 D-01 заводським номером 00122.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" в редакції на дату укладення договору фінансового лізингу, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Пункт 8.1. Загальних правилах фінансового лізингу передбачає, що право власності (розпорядження) на Предмет лізингу на протязі строку дії Договору лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач/Сублізингоодержувач на протязі строку дії Договору лізингу має право тимчасового володіння та користування Предметом лізингу.
На період дії Договору лізингу у бухгалтерські документи лізингоодержувача щодо Предмета лізингу лізингоодержувачем повинні бути внесені застереження: Власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" (п. 8.5. Загальних правилах фінансового лізингу).
Згідно з підп. 4.2.5. п. 4.2. Загальних правилах фінансового лізингу лізингоодержувач має право до закінчення строку Договору лізингу набути Предмет лізингу у власність за умов передбачених в ст. 8 даних Правил.
Протягом строку дії Договору фінансового лізингу ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлювала, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг", в редакції на день укладення договору, предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до п. 6, 7 Правил реєстрації та обліку трамвайних вагонів і тролейбусів, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.06.2003 № 99, реєстрації підлягають усі пасажирські та спеціальні трамвайні вагони і тролейбуси, які придбані (одержані) підприємством, як нового виробництва, так і ті, що були в експлуатації на інших Підприємствах. Підприємства зобов'язані зареєструвати трамвайні вагони і тролейбуси протягом 10 діб після придбання або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором та позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин набуття Кропивницькою міською радою права власності на спірне майно з підстав, визначених ст. 11 ЦК України.
Як було встановлено господарським судом, у Кропивницької міської ради існує право та законний інтерес на оскарження пунктів Загальних правил до Договору фінансового лізингу, оскільки в результаті укладення правочину з вказаними умовами позивач витратив кошти місцевого бюджету та субвенції з Державного бюджету, натомість не отримав майно у комунальну власність. Однак, зважаючи на недоведеність існування права власності у позивача на спірне майно, суд першої інстанції правомірно виснував про відсутність у позивача права на визнання недійсним Договору застави від 22.07.2018, укладеного між ТОВ "Єлисаветградська транспортна компанія" та ТОВ "Гранекс". Крім того, такий спосіб захисту не є ефективним, оскільки відповідно до усталеної судової практики не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
З урахуванням викладеного, зважаючи на недоведеність існування права власності у позивача на спірне майно, позовні вимоги про визнання недійсним Договору застави від 22.07.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранекс"; визнання права власності Кропивницької міської ради на тролейбуси № 001 типу ЛАЗ моделі Е183 D-02 заводським номером 00077 та № 002 типу ЛАЗ моделі Е183 D-01 заводським номером 00122; витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" на користь Кропивницької міської ради тролейбусів № 001 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-02 заводським номером 00077 та № 002 типу ЛАЗ моделі Е183 Б-01 заводським номером 00122 не можуть бути задоволені.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсними підпунктів 8.2, 8.3. статті 8 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які складають зміст та є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу транспортних засобів від 24.12.2007 №24/12-ФЛ, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання прокурором неефективного способу захисту права та законного інтересу Кропивницької міської ради, оскільки у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсними пунктів Загальних правил позивач не відновлює свого права на грошові кошти, витрачені з Державного та місцевого бюджету, а також не набуває права власності на предмет лізингу.
У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що "оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, що, в свою чергу, виключає як необхідність надання оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним договору як оспорюваного правочину (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18))".
Додатково, колегія суддів зазначає, що у рішенні ЄСПЛ у справі Рисовський проти України суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у звязку з розглядом справи №912/278/21 (при первісному розгляді справи), відповідачем-3 включено до судових витрат: витрати на надання правничої допомоги у загальному розмірі 27 832,50 грн., витрати, пов'язані з надісланням процесуальних документів сторонам по справі у розмірі 2 434,88 грн та витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчих експертиз у розмірі 13 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 12.01.2023 Верховний Суд у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд першої інстанції, дослідивши обсяг та зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги в межах даної справи в першій (в т.ч. при її новому розгляді), апеляційній та касаційній інстанціях, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи (з врахуванням нового розгляду), дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 27 742,50 грн ((8 392,50 грн в першій інстанції + 7 890,00 грн в апеляційній інстації + 5 730,00 грн в касаційній інстанції + 5 730,00 грн в першій інстанції (новий розгляд) = 27 742,50 грн)) є пропорційними до предмета спору, підтверджені матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване включення 10 годин роботи адвоката по вивченню судової практики при підготовці відзивів на позов від 25.02.2021 та від 22.09.2021 відхиляються. Оскільки визначений адвокатом час, 5 годин, на вивчення судової практики та підготовку відзиву на позов (том 2, а.с. 25-38), а також 5 годин на вивчення судової практики та підготовку відзиву на позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову (том, а.с. 130-135), з огляду на їх зміст та обсяг, визнається судом обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Аргументи скаржника про те, що висновки експерта у даній справі є неналежними та недопустимими доказами здійснення судових витрат на проведення експертизи, оскільки у висновках від 27.07.2021 №№ 030/2021 та 031/2021 не зазначено про те, що висновки підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відхиляються.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2021 між суб'єктом підприємницької діяльності Судовим експертом автотоварознавцем Кипою Сергієм Михайловичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранекс" (Замовник) укладено Договір про проведення експертного дослідження транспортного засобу (т. 3, а.с. 97-98). Згідно з п. 1 даного Договору предметом договору є проведення незалежного експертного дослідження з метою встановлення вартості КТЗ у кількості 2 шт. (тролейбус №001, типу ЛАЗ, модель Е183 D1-02, 2008 року випуску, заводський номер 00077, реєстраційний номер 21.21.89; тролейбус №002, типу ЛАЗ, модель Е183 D1-01, 2008 року випуску, заводський номер 00122, реєстраційний номер 21.21.90), з урахуванням витрат на їх відновлення. Вартість послуг становить 13 000,00 грн та зазначається в рахунку-фактурі, та/або квитанції та в Акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 9 Договору). Згідно з п. 10 Договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця з дня підписання договору про оцінку. Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
Судовим експертом виставлено відповідачу 3 рахунок від 15.07.2021 № 030-21 на суму 13 000,00 грн (т. 3, а.с. 99).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранекс" повністю оплачено експертні послуги згідно рахунку від 15.07.2021 № 030-21, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.07.2021 № 106 на суму 13 000,00 грн (т. 3, а.с. 100).
Крім того, відповідачем-3 надано до суду Висновки судового експерта від 27.07.2021 № 030/2021 та № 031/2021 щодо проведення автотоварознавчого дослідження транспортних засобів тролейбусів ЛАЗ Е183 D1-02, гаражний реєстраційний номер 001 та ЛАЗ Е183 D1-01, гаражний реєстраційний номер 002 (т. 5, а.с. 2-78), з яких вбачається, що судовий експерт Кипа С.М. попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Судом висновки експерта не визнавалися неналежними чи недостовірними доказами.
З урахуванням викладеного, відповідачем-3 надано до матеріалів справи належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення судових витрат в суді першої інстанції (при первісному розгляді справи) на проведення судової експертизи в розмірі 13 000,00 грн. у межах розгляду даної справи.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зауважено, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Судова колегія, розглянувши апеляційну скаргу на оскаржуване додаткове рішення від 13.02.2023, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, констатує, що її аргументи не знайшли свого підтвердження; скаржником не доведено невідповідності заявлених відповідачем-3 витрат фактично понесеним та підтвердженим матеріалами справи.
У той час, як судом першої інстанції було досліджено всі наявні у справі докази понесених відповідачем-3 судових витрат у зв'язку з розглядом цієї справи в першій (в т.ч. при її новому розгляді), апеляційній та касаційній інстанціях, надано належну правову оцінку та обґрунтовано виснувано, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" від 03.02.2023 № б/н про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 912/278/21 підлягає частковому задоволенню, до стягнення з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" належать судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи № 912/278/21, у загальному розмірі 43 177,38 грн, в тому числі: витрати на надання правничої допомоги у розмірі 27 742,50 грн, витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчих експертиз у розмірі 13 000,00 грн, витрати пов'язані з надісланням процесуальних документів сторонами по справі у розмірі 2 434,88 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішення та додаткового рішення.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення та додаткове рішення підлягають залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2023 у справі №912/278/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.07.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф. Мороз