ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1040/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" та Виконавчого комітету Вінницької міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 (повний текст складено 19.05.2025)
по справі №916/1040/25
за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл"
про стягнення пені в розмірі 147 000 грн,
(суддя першої інстанції: Шаратов Ю.А., дата та місце ухвалення рішення: 12.05.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У березні 2025 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" (далі - Відповідач) про стягнення пені в розмірі 147 000 грн.
В обґрунтування позову, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки від 06.11.2024 № 226/11-24 в частині своєчасної поставки товару у зв'язку з чим Позивачем було нараховано Відповідачу штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 147 000 грн за період з 25.12.2024 по 31.12.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рендалл» на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради 73500 грн пені та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн; в решті позову відмовлено.
Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 50%, суд виходив з принципів справедливості, добросовісності та розумності, та, враховуючи інтереси сторін, відсутність здійснення попередньої оплати Позивачем, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків (реальних або упущеної вигоди) Позивачу, причини невиконання зобов'язання Відповідачем, а саме обмеження продажу товару Китаєм, суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми пені до 73500 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл", а згодом і Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" у своїй апеляційній скарзі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення пені, проте не погоджується з її розміром та вважає, що сума пені, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 50000 грн.
В обґрунтування такої позиції, Відповідач зазначає, що несвоєчасна поставка товарів відбулася не з вини ТОВ “Рендалл», а через введення заборони від Китаю на постачання товару.
Відповідач у своїй скарзі стверджує, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради не здійснював жодної попередньої оплати за товар, отже він не зазнав жодних втрат чи збитків від невиконання Відповідачем укладеного Договору. За умовами п.4.2 Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товару. Тому Виконавчий комітет Вінницької міської ради не поніс жодних збитків.
При цьому, Відповідач зазначає, що сума пені, визначена судом першої інстанції у розмірі 73500 грн, фактично є чистим прибутком Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, така плата за непоставку товару через обмеження, які введені виробником дронів, є дуже обтяжуючою для Відповідача.
З огляду на зазначене, на переконання ТОВ “Рендалл», розумна сума пені, яка підлягає стягненню через непоставку дронів повинна бути визначена у сумі 50000 грн та просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 у справі №916/1040/25 в частині визначення розміру суми, яка підлягає стягненню з ТОВ “Рендалл» на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради, зменшивши її з 73000 грн до 50000 грн.
В апеляційній скарзі Виконавчого комітету Вінницької міської ради останній також не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2025, вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилаючись на п. 7.1, 7.2. Договору та Додаткової угоди №1 Позивач стверджує, що за період 25.12.2024 по 31.12.2024 сума пені за порушення строків поставки товару становить 147 000 грн.
Позивач вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період воєнного стану та зазначає, що внаслідок дій Відповідача, Позивачу завдано істотної шкоди, яка полягає у позбавленні можливості реалізовувати діяльність, спрямовану на забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, запровадженого на всій території України Указом Президента України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що розпочалася 24.02.2022.
Крім того, Позивач стверджує, що дії Відповідача негативно впливають на репутацію Позивача, що виконує важливу функцію із забезпечення потреб територіальної громади, у тому числі в умовах воєнного стану. Несвоєчасне або неналежне виконання Відповідачем зобов'язань створює перед громадськістю, вищими органами влади та іншими суб'єктами хибне уявлення про неефективність роботи Позивача. Такі обставини можуть призвести до втрати довіри з боку мешканців, ускладнення співпраці з державними та міжнародними партнерами.
На думку Позивача, зменшивши розмір штрафних санкцій (пені) до 73500 грн, що становить 50%, суд першої інстанції не дотримався справедливого балансу інтересів сторін, не врахував що Відповідач уклав договір, зокрема, з метою одержання прибутку, що вказаний випадок (порушення Відповідачем умов Договору) не є винятковим, з огляду на встановлені обставини справи, а також застосував до Відповідача відповідальність не пропорційну вчиненому порушенню зобов'язання, тобто неправильно застосував положення ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 147000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1040/25.
05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1040/25.
Крім того, 05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Учасники справи своїм правом на подання відзивів не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2024 між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" укладено Договір №226/11-24 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Аостачальник зобов'язався поставити та передати у власність Замовника Товар для потреб ЗСУ та інших військових формувань, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник зобов'язався прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором. Обсяг закупівлі товару, що є предметом цього Договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування замовника.
Згідно з пунктами 3.2, 4.2 Договору ціна договору становить 21 000 000 грн в тому числі ПДВ 00,00 грн. Оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів по факту отримання товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання видаткової накладної в межах бюджетних призначень при наявності фінансування.
Пунктом 5.1 Договору встановлено місце поставки товару: м. Вінниця, вул. Соборна, 59. Строк поставки товару: до 01.12.2024.
Відповідно до п. 7.2. Договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором до Постачальника застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості Товару Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного Товару;
- за порушення строків поставки Товару, порушення строків заміни Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 9.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його укладання (підписання) Сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з п. 13.1. Договору невід'ємною частиною цього Договору є Додаток №1 - Специфікація.
Договір підписано та скріплено печатками обох Сторін.
Відповідно до Додатку №1 до Договору Постачальником поставляється Товар у кількості 2500 одиниць. Загальна сума без ПДВ складає 21 000 000 грн.
28.11.2024 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №226/11-24 від 06.11.2024 відповідно до якої сторони дійшли згоди про наступне:
1. Сторони домовились викласти пункт 5.1 Договору в наступній редакції: «Місце поставки Товару: м. Вінниця, вул. Соборна, 59. Строк поставки Товару: до 25 грудня 2024 року».
2. Сторони домовились доповнити Договір пунктом 6.4.2 наступного змісту: «Постачальник має право передавати Товар частинами, по мірі його готовності і наявності в межах строку поставки згідно договору».
3. Сторони домовились викласти третій абзац пункту 7.2 Договору в наступній редакції: «за порушення строків поставки товару, порушення строків заміни товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару поставка якого затримана, чи вартості товару заміна якого затримання за кожен день прострочення».
В матеріалах справи також наявна Претензія про досудове врегулювання спору №01/00/011/3509 від 16.01.2025, яка була надіслана Позивачем на поштову адресу Відповідача 16.01.2025 та отримана останнім 21.01.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У зазначеній Претензії Позивач, враховуючи наявність порушення з боку Відповідача, як Постачальника, умов Договору №226/11-24 від 06.11.2024, Додаткової угоди №1 від 28.11.2024 та вимог чинного законодавства, що регулює виконання договірних зобов'язань, просив Відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання Претензії виконати умови Договору та сплатити пеню передбачену п. 7.2. Договору на загальну суму 147 000 грн.
Відповіді на зазначену Претензію Відповідачем не надано.
Також в матеріалах справи наявний наданий Позивачем розрахунок пені в розмірі 0,1% від вартості товару 21 000 000 грн за період з 25.12.2024 по 31.12.2024 (7 календарних днів), який становить 147 000 грн.
Станом на дату звернення з позовом до суду першої інстанції та під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції умови Договору Постачальником не виконано, поставку Товару не здійснено.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2 Договору від 06.11.2024 за невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором до постачальника застосовуються штрафні санкції у таких розмірах, зокрема, за порушення строків поставки товару, порушення строків заміни товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару поставка якого затримана, чи вартості товару заміна якого затримання за кожен день прострочення.
Як зазначалось раніше, Позивачем за прострочення оплати за Договором від 06.11.2024 за період з 25.12.2024 по 31.12.2024 здійснено нарахування пені в розмірі 147000 грн.
Колегія суддів, перевіривши такий розрахунок погоджується з висновками першої інстанції про його правильність, а саме: ціна Договору 21 000 000 грн помножена на 0,1% становить 21000 грн помножені на 7 календарних днів дорівнює 147 000 грн.
Отже, розрахунок пені було здійснено Позивачем вірно, також колегія суддів звертає увагу, що вказаний розрахунок Відповідачем не оспорено, а лише зазначено в апеляційній скарзі про відсутність вини з боку Відповідача та наявність підстав для зменшення заявленого розміру пені до 50 000 грн.
При цьому, в матеріалах справи наявна заява Відповідача подана разом з відзивом на позовну заяву, у якій останній просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити нараховану пеню Товариству з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" до 50000 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
Судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції виходив з мотивів необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін та загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та вважав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права зменшення розміру пені на 50% від розрахованої Позивачем.
Отже, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені до 73500 грн, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
При цьому судом першої інстанції враховано відсутність здійснення попередньої оплати Позивачем, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків (реальних або упущеної вигоди) Позивачу, причини невиконання зобов'язання Відповідачем, а саме обмеження продажу товару Китаєм.
Колегія суддів звертає увагу, що на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).
Судова колегія, приймаючи до уваги відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов Договору №226/11-24 від 06.11.2024, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру пені на 50% від розрахованої Позивачем. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягнення з Відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням Відповідачем строку поставлення Товару, стягнення ж з Відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання.
При цьому, судом відхиляються доводи апеляційної скарги Відповідача щодо необхідності зменшення пені до 50000 грн, оскільки у даному випадку судом першої інстанції було враховано інтереси Відповідача та зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50%, що повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення Відповідачем свого зобов'язання за Договором.
Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.
При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується судом згідно з ст.86 Господарського кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищеописані положення Цивільного, Господарського кодексів України, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що право зменшення пені є дискреційним повноваженням суду, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання Позивача на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не дослідив негативні наслідки для Позивача та не врахував його інтересів, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, Позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у Позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань Відповідачем.
До того ж, у даному випадку судом першої інстанції, під час зменшення розміру пені, враховано інтереси обох сторін, оскільки розмір пені зменшено до 73500 грн, а не звільнено Відповідача від відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру пені, а також дискреційний характер визначення судом розміру зменшення пені, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду рішення, оскільки зменшення заявленої до стягнення пені відбувається виключно від внутрішньої оцінки судом першої інстанції фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
З урахуванням наведеного, стягнення з Відповідача пені у розмірі 73500 грн компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням Відповідачем умов Договору, стягнення ж з Відповідача пені у повному обсязі, на переконання суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої Позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із Відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на Відповідача невиправданого тягаря.
Отже, на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої Позивачем до стягнення пені до 73500 грн, повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до 73500 грн.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками доводи не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рендалл" та Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1040/25 залишити без змін.
Матеріали справи №916/1040/25 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош