ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/517/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області
від 16 квітня 2025 року
у справі № 915/517/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ»
про визнання недійсними пунктів та додатків державного контракту (договору) та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 864 642,05 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.,
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 16.07.2025, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.
У травні 2024 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - позивач, В/Ч НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТРЕЙД-ПРІМ» (далі також - відповідач) про визнання недійсними пунктів та додатків державного контракту (договору) та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 864 642,05 грн.
Рішенням Господарського Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24 (суддя Коваль С.М.) у задоволені позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ» про визнання недійсними пунктів та додатків державного контракту (договору), та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 864 642,05 грн. відмовлено у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у даній справі вказане рішення залишено без змін.
При цьому, під час розгляду позовних вимог В/Ч НОМЕР_1 в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу - 40 000,00 грн., зазначивши, що вартість однієї години роботи Адвокатського бюро «Панченко та партнери», з яким у ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» укладено відповідний Договір про надання правової допомоги, складає 4 000,00 грн, а орієнтовна кількість годин, протягом яких буде надаватись правова допомога по даній господарській справі, складає 10 годин. Крім того, відповідач вказав, що докази понесених витрат будуть надані до суду в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
17.03.2025 ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №915//517/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн., понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Військова частина просила суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката, заявлені відповідачем, посилаючись на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 16 000,00 грн. не відповідає критерію реальності та розумності такого розміру, оскільки відповідачем не доведено, що такі витрати мають характер необхідних (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, її обставини та складність), а їх розмір є розумним та виправданим, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат п
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/517/24 (суддя Коваль С.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ» задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/517/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, які були викладені В/Ч НОМЕР_1 у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана позивачем в суді першої інстанції.
Зокрема, позивач наголошує на тому, що гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи, тощо.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/517/24 та призначено її розгляд на 16.07.2025 року о 12:00 год. Також, вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив суду апеляційної інстанції не надало, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У зв'язку із перебуванням з 30.06.2025 по 01.08.2025 судді-члена колегії Діброви Г.І. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 11.07.2025 №148 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/517/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 для розгляду справи № 915/517/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 вказана судова колегія прийняла справу №915/517/24 до свого провадження.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.07.2025 задоволено заяву представника ТОВ “Трейд - Прім» - адвоката Панченко Сергія Володимировича про надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Представники сторін у судове засідання 16.07.2025 не з'явились; про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов'язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників сторін.
В судовому засіданні 16.07.2025, відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як зазначає позивач, у зв'язку із розглядом позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 в суді першої інстанції, з боку ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Відповідно до ч. ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 2 ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (вказана позиція також відображена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц).
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18, від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
У даній справі на підтвердження понесення судових витрат у сумі 16 000,00 грн. ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» подало до суду наступні документи:
1) Договір про надання правової допомоги від 19.04.2024 №19/04-АІ (далі - Договір), укладений між відповідачем (Клієнт) та Адвокатським бюро “Панченко та Партнери» в особі керуючого партнера Панченка С. В. (Виконавець, Адвокат), за умовами якого Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець бере на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями, Клієнту в обсязі і на умовах, встановлених цим Договором (п. 1.1 Договору).
За положеннями п.4.1 Договору, винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 4 000,00 грн. за одну годину роботи.
Згідно з п. 4.2 Договору гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту про надання правової допомоги та виставлення Виконавцем відповідного рахунку. Замовник має право здійснити авансування вартості роботи Виконавця.
Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 7.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2024.
У разі, якщо жодна зі сторін Договору за 30 днів до дати закінчення його дії не направить іншій стороні письмове повідомлення про припинення дії цього Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Укладення будь-яких додаткових угод в цьому випадку не потрібно.
Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги сторонами визначено, що вид та обсяг відповідних послуг Адвоката надається Клієнту за окремими дорученнями та оплачується, виходячи із вартості 1 год роботи Адвоката - 4 000,00 грн.
2) 17.03.2025 між Клієнтом та Виконавцем було підписано Акт №6 про надання правової допомоги за Договором від 19.04.2024 №19/04-АІ, згідно з яким сторони підтверджують, що Виконавець належним чином і в повному обсязі надав, а Клієнт прийняв правову допомогу, що полягає у представництві інтересів Клієнта при розгляді Господарським судом Миколаївської області позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 про визнання частково недійсним державного контракту №92/В33-2023 від 08.02.2023 та стягнення з Клієнта 864 642,05 грн (справа №915/517/24), а саме:
- правовий аналіз позовної заяви (та доданих до неї документів), збір доказів, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву - кількість годин - 2, розмір гонорару - 8 000,00 грн.;
- правовий аналіз відповіді на відзив та підготовка і подання до Господарського суду Миколаївської області заперечення на відповідь на відзив - кількість годин - 0,5, розмір гонорару - 2 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях: 30.10.2024, 26.02.2025, 12.03.2025; правовий аналіз поданих позивачем: письмових пояснень від 26.06.2024, заяви про зміну предмету позову від 30.08.2024, додаткових пояснень від 29.11.2024 - кількість годин - 1,5, розмір гонорару - 6 000,00 грн.
Загалом вартість правової допомоги, відповідно до цього Акту, складає 16 000,00 грн. (без ПДВ).
Зазначені Договір про надання правової допомоги та Акт виконаних робіт до цього Договору підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені печатками обох юридичних осіб.
Отже, сторони погодили вартість послуг адвоката, виходячи із погодинної вартості робіт останнього.
3) матеріали справи свідчать, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснював адвокат Панченко С.В. згідно ордеру від 05.05.2024 серії ВЕ №1118843. Крім того Адвокатом було надано суду свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 01.04.2014 серії МК №000862.
Матеріали справи містять докази написання адвокатом Панченком С.В. процесуальних документів в ході судового розгляду справи №915/517/24, а саме: відзиву від 12.06.2024 на позовну заяву, заперечення від 25.06.2024 на відповідь позивача, яка була надана Військовою частиною НОМЕР_1 на відзив ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» на позов (тобто Адвокатом повністю виконані взяти на себе відповідні зобов'язання, які відображені в Акті наданих послуг від 17.03.2025).
Участь адвоката Панченко С.В. у судових засіданнях в суді першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах даної справи протоколами судових засідань
Таким чином, відповідачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатським бюро послуг в Господарському суді Миколаївської області на суму 16 000,00 грн, яка є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Так, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
У розумінні вказаних положень законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Однак, у такому випадку (заявлення клопотання про зменшення судових витрат на адвоката) на сторону (у цьому разі - відповідача) покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Як зазначалось вище, позивач в суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення суми судових витрат, яка підлягала відшкодуванню за результатом розгляду справи.
Суд першої інстанції, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду Адвокатським об'єднанням документів, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг Адвоката, визнав обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та дійшов висновку, що саме така сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, у зв'язку з чим задовольнив відповідні вимоги ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» частково.
Проте, Військова частина НОМЕР_1 також не погодилась і з наведеною сумою, що призначена судом першої інстанції до стягнення, а саме 10 000,00 грн., у зв'язку з чим оспорює останню в суді апеляційної інстанції та просить суд взагалі відмовити у такому стягненні.
У контексті наведеного судова колегія зауважує, що з урахуванням вищенаведених приписів законодавства, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як зазначалось вище, ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» доведено розмір суми адвокатських витрат, яка підлягає стягненню на користь відповідача (з урахуванням задоволення клопотання позивача про зменшення первісно зазначеної суми).
Водночас, не погоджуючись і зі зменшеним розміром адвокатських витрат, відповідач в своєї апеляційній скарзі лише цитує загальні норми процесуального права та позицію Верховного Суду щодо надмірності сум судових витрат, які заявляються сторонами у судових справах, проте, свою позицію позивач жодним чином не доводить конкретними фактами, виходячи з обставин саме даного спірного випадку.
Апеляційна скарга Військової частини взагалі не містить будь-яких підстав, які могли би дозволити суду апеляційної інстанції дійти висновку про надмірність визначеної судом першої інстанції суми, що підлягає стягненню з позивача, у якості відшкодування витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач.
Так, апелянтом не надано жодного належного доказу того, що сума у 10 000,00 грн є у даному випадку неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №22/1964/21).
Апелянтом не зазначається про будь-яку необ'єктивність додаткового рішення, що оскаржується; не наводиться жодного порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при винесенні відповідного додаткового рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі правильність висновків місцевого господарського суду не спростовують, а полягають лише у незгоді відповідача із сумою, яка визначена судом першої інстанції для стягнення.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку позовну заяву до місцевого господарського суду було подано саме Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, що змусило відповідача звернутись до адвоката за правовою допомогою та, відповідно, понести відповідні витрати.
При цьому, ураховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин, приймаючи до уваги виконаний у даній справі Адвокатом обсяг робіт, ціну позову тощо, суд зазначає, що присуджена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (з урахуванням зменшення судом заявленої відповідачем суми адвокатських витрат) є обґрунтованою порівняно зі складністю справи та обсягом наданих Адвокатом послуг.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимоги відповідача та стягнення на користь ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/517/24, яке прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, задоволенню не підлягає, а вказане додаткове рішення місцевого господарського суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Одеської міської ради залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/517/24 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 17.07.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Принцевська Н.М.