Справа № 183/6935/25
№ 1-кс/183/1284/25
15 липня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2025 року за №42025042110000044, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, -
До слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на футболку ОСОБА_4 із виявленими слідами фарби жовтого кольору, поміщену до сейф пакету PSP 4139090 із Забороною будь-яким особам використовувати вказане майно та розпоряджатися ним будь-яким чином.
Клопотання обґрунтовано наступним.
ОСОБА_4 на підставі наказу начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 6857-к від 05.12.2024 призначено на посаду старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Таким чином, старший державний виконавець ОСОБА_4 постійно займає посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, а отже є службовою особою, відповідно до примітки ст. 364 КК України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ст. 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 є стягувачем аліментів на утримання дітей з колишнього чоловіка ОСОБА_6 . 09 червня 2025 року ОСОБА_5 звернулась до старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 , з метою отримання консультації із вказаного питання. В ході розмови, старший державний виконавець ОСОБА_4 , будучи службовою особою, висловив прохання про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США за проведення ним процедури щодо стягнення заборгованості на користь ОСОБА_5 . Усвідомлюючи протиправні дії старшого державного виконавця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 09 червня 2025 року звернулась до правоохоронних органів.
Після чого, 10 липня 2025 року ОСОБА_5 приблизно об 11 годині 03 хвилині, перебуваючи на вулиці поблизу входу у будівлю Самарівського відділу державної виконавчої служби Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за адресою: вул. Гетьманська 7, м. Самар, Дніпропетровської області, на прохання старшого державного виконавця ОСОБА_4 передала йому грошові кошти у розмірі 40 000 гривень, які в свою чергу ОСОБА_4 одержав за вчинення ним в інтересах ОСОБА_5 дій з використанням наданого ОСОБА_4 службового становища, що полягали в успішному проведенні процедури щодо стягнення заборгованості внаслідок несплати її колишнім чоловіком ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини на її користь.
10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025042110000044 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
10 липня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. В ході затримання проведено особистий обшук затриманого ОСОБА_4 , в ході якого за допомогою ліхтаря із ультрафіолетовим випромінюванням засвічено футболку ОСОБА_4 та виявлено сліди фарби жовтого кольору. Вказану футболку вилучено та поміщено до сейф пакету PSP 4139090. Постановою слідчого 10.07.2025р. вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025042110000044.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у проханні службовою особою надати та одержанні неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, підтримавши клопотання.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025042110000044 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
Згідно протоколу затримання від 10.07.2025р. ОСОБА_4 було затримано 10.07.2025 року в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого проведено особистий обшук затриманого, за допомогою ліхтаря із ультрафіолетовим випромінюванням засвічено футболку ОСОБА_4 та виявлено сліди фарби жовтого кольору. Вказану футболку вилучено та поміщено до сейф пакету PSP 4139090. Постановою слідчого 10.07.2025р. вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025042110000044.
10 липня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п.1 ч.2, п.4 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч. 2 п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя вважає, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що футболка ОСОБА_4 із виявленими слідами фарби жовтого кольору, яка вилучена 10 липня 2025 року, відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки щодо даного майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення і його арешт із забороною розпорядження та користування, як захід забезпечення кримінального провадження, необхідний для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки фактично є речовим доказом і зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні клопотання про арешт майна з вказаною метою слідчий суддя має врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Також з врахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та врахуванням визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, та чи розумні і співрозмірні запропоновані в клопотанні обмеження прав власника завданням кримінального провадження.
Вилучене майно визнано слідчим в якості речового доказу у цьому кримінальному провадженні, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на футболку ОСОБА_4 із виявленими слідами фарби жовтого кольору, вилучену під час затримання особи 10.07.2025 року в порядку ст.. 208 КПК України, поміщену до сейф пакету PSP 4139090, із забороною відчужувати, використовувати, розпоряджатися.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1