Справа № 183/6743/25
№ 1-кс/183/1290/25
15 липня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному 01 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042110000033, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого двох малолітніх дітей 2016, 2020 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого виконавчим директором ТОВ «ТПК ПРОМЛІФТСЕРВІС», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці без можливості внесення застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що 02.06.2025 року о 13 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 прибув до службового кабінету начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований в будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , який під час виконання своїх службових обов'язків займає начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_8 , та якому о 13 годині 20 хвилин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що до кола службових повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_8 у т.ч. віднесено здійснення призову військовозобов'язаних громадян України, діючи умисно, протиправно, за уникнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призову на військову службу за мобілізацією, надав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 полковнику ОСОБА_8 , тобто службовій особі, що займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США.
15 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст 369 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, тому останній, усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи вчинення останнім тяжкого злочину з корупційних мотивів та призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_8 , якому ОСОБА_5 надав неправомірну вигоду, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідка ОСОБА_8 , який не допитаний безпосередньо у суді, також може переховуватися від органів досудового розслідування та суду розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що клопотання задоволенню не підлягає, в клопотанні вказані загальні фрази, ризики не доведені, підозра не обґрунтована, грошові кошти не визнані речовими доказами по справі, просить врахувати, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох дітей, постійне місце проживання, просить в клопотанні відмовити та обрати мінімальний розмір застави.
Захисник ОСОБА_7 вказала, що підтримує думку попереднього захисника, ризики не доведені, просить в клопотанні відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що сьогодні об 11 год. отримав повідомлення про підозру, сьогодні вранці у нього були проведені обшуки, під час яких вилучені записи, телефон, вказав, що він проживає і в с. Обухівка і в м. Дніпрі, обвинувачення не підтримує, такі події не пам'ятає, просить в клопотанні відмовити та обрати заставу. Події не пам'ятає, а саме такі обставини з ОСОБА_12 , так він знайомий з ОСОБА_12 , дружні відносини, зустрічалися. Він ознайомлений з протоколом допиту, але не пам'ятає, щоб були такі розмови, кошти не передавав. ОСОБА_13 є співробітником АСС 3, тут прописаний і проживає, але працює в Києві. Волошин теж хотів працювати, але не зрослося. Також зазначив, що він займається кадровим підбором, із воєнкоматом не працює, він заходив до РТЦК, але конкретно коли не пам'ятає. Щодо автомобілів з подвійними номерами, то вказує, що автомобіль «Мазда» використовує його дружина, вона сама здійснить реєстрацію номера машини, але на це потрібен час, автомобіль «Тайота кемрі» його автомобіль, його провина що він як волонтер виїжджав до військових і йому говорили, що потрібно не на своїх номерах їхати. Проживає в квартирі друзів, які в теперішній час за кордоном. Просив застосувати щодо нього заставу.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисників та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 01 травня 2025 року до ЄРДР за № №42025042110000033 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України з коротким викладом обставин: «встановлено, що до Самарівської окружної прокуратури надійшли матеріали УСР ДСР в Дніпропетровській області, про те, що група невстановлених осіб, діючи за попередньою змовою, здійснили підроблення документів, з метою їх використання».
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02.06.2025р., протокол огляду від 14.05.2025р. з фото таблицею, протокол огляду від 02.06.2025р., протокол проведення негласної слідчої розшукової дії від 18.06.2025р., протокол допиту свідка ОСОБА_14 ), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
15 липня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України, яке вручено підозрюваному та його захисникові. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, що карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, тому останній, усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_8 , з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваного, визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 грн. (60х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Визначаючи такий розмір застави суд виходить з матеріального стану обвинуваченого, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків з урахуванням особи підозрюваного.
Також слідчий суддя враховує, що захисником підозрюваного не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що такий розмір застави буде непомірним для підозрюваного.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тож вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона визначена судом у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у разі внесення яких підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 вересня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 01 вересня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1