15.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/16330/24
Провадження № 2-а/205/7/25
15 липня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення,
Представник відповідача Литвинов С.Є. звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (зафіксоване в автоматичному режимі) серії АВ №00002112, зі змісту якої вбачається, що 25 жовтня 2024 року о 17 год. 39 хв., на автодорозі Н-01, км 198+300, Черкаська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIM 9.9 зафіксовано проїзд транспортного засобу марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т. З оспорюваної постанови вбачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, які встановлені п. 22.5 ПДР, саме для транспортних засобів та їх составів, фактична маса до 40 т, а доказів перевезення вантажу в час і місці, вказаних в оскаржуваній постанові у складі транспортного засобу з іншими напівпричепами відповідач не навів. У власності ОСОБА_1 перебуває спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , який є трьохвісним тягачем, та контейнеровоз марки Krone SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є загальним напівпричепом н/пр.-контейнеровоз переобладнаний у контейнеровоз із замковими пристроями, що здійснює перевезення змінного кузова загальною максимальною довжиною 13,716 м. Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що вказаний автомобіль є трьохвісним та не врахував факт приєднання до нього напівпричепа-контейнеровоза марки Krone SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що здійснював перевезення змінного кузову загальною максимальною довжиною 13,716 м., у якого максимально допустима фактична маса становить 44 т. Позивач не є перевізником, а лише надає послуги з оренди вантажних автомобілів та відповідно до договору оренди від 21 жовтня 2024 року, який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який прийняв в орендне тимчасове користування вищезазначені автомобіль та напівпричеп, а перевізником, який організовував 25 жовтня 2024 року перевезення вантажу, є ФОП ОСОБА_3 . Таким чином, санкції у спірних правовідносинах застосовані до особи, яка не є суб'єктом адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У зв'язку з викладеним просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за ч 2 ст. 132-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 серії АВ №00002112 від 28 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї, а судові витрати і витрати на правову допомогу у розмірі 5000 покласти на відповідача.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку термінової адміністративної справи.
03 січня 2025 року представником відповідача Бугаєнко С.С. у системі «Електронний суд» було сформовано відзив на позовну заяву в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування зазначивши, що зі змісту постанови серії АВ № 00002112 від 28 жовтня 2024 року вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання. Висновки позивача, що у постанові не вказано даних про причіпний пристрій та його державний номерний знак, є безпідставними, оскільки в постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України відповідальність за яке передбачена за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Доводи позивача про те, що постанова не містить інформацію про державний номерний знак напівпричепу є необґрунтованими, оскільки ні ст. 283 КУпАП, ні п. 17 Порядку №1174 не вимагають зазначення таких даних у постанові. В той же час оскаржувана постанова містить інформацію про те, що транспортний засіб має 6 вісей, навантаження на кожну з них, відстані між ними та загальну масу транспортного засобу, що підтверджує те, що тягач разом з напівпричепом був врахований при визначенні перевищення вагових параметрів. З АРМ аудиту з місця робочого столу інспектора при винесенні постанови містить дані про те, що транспортний засіб RENAULT PREMIUM 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 рухався з напівпричепом «тип ТЗ-з напівпричепом». Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи - розпуски. Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Отже, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів, власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП. Позивач посилається на п.15 Порядку №1174 в старій редакції, коли зазначає, що метаданні повинні містити фотографії транспортного засобу - фотографію державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу). Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 202 «Про внесення змін до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі» абз. 6 п.15 Порядку №1174 викладено в редакції, а саме: «Метадані повинні містити дані про: фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака». Таким чином, п. 15 Порядку №1174 не вимагає відображення в метаданих фотографії державного номерного знаку напівпричепу. Позивач ототожнює зміст метаданних та зміст постанови, що є різними поняттями і є різними за своїм змістом. Позивач необґрунтовано зазначає, що постанови повинні містити фотографію державного номерного знака напівпричепу, оскільки чинне законодавство не передбачає зазначення даних про напівпричіп у постанові. Аналіз конструкції положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР України свідчить про те, що застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу більше за 40 тон, а саме 42 та 44 тони можливе за одночасного дотримання трьох умов: 1) транспортний засіб двовісний, або трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом; 2) можливість перевезення транспортним засобом контейнерів (ТЗ - контейнеровоз); 3) перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу у 42 та 44 тони. Щодо третьої умови, перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, зазначає, що відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів. За даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Із наявних фото транспортного засобу можна побачити, що на площадку для перевезення контейнерів завантажили дерев'яні стовпці без використання будь-якого кузова чи контейнера. Фотографія транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення не містить жодних ознак перевезення на напівпричепі контейнера та кузова, оскільки вантаж перевозився на напівпричепі з використанням опорно-металевої конструкції у вигляді стовпчиків, а також вбачається відсутність кутових фітингів та відсутність відповідного маркування. Аналіз наведених положень свідчить про те, що контейнери, які в розумінні Порядку № 521, є обладнанням до колісного транспортного засобу, підлягають сертифікації. Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 «Про деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» передбачено, що пропуск колісного транспортного засобу, який підлягає державній реєстрації, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, на митну територію України з метою вільного обігу, а також перша державна реєстрація транспортного засобу, введення в обіг обладнання здійснюється за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання. Позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням п. 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т, адже навантаження 42 та 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів або змінних кузовів. Постановою серії AВ № 00002112 від 28 жовтня 2024 року встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2.57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Окрім того, зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2640 мм, 2-3: 1320 мм, 3-4: 5770 мм, 4-5: 1320 мм, 5-6: 1320 мм, навантаження на вісь 1 - 5400 кг, 2 - 6200 кг, 3 - 10900 кг, 4 - 8150 кг, 5 - 8300 кг, 6 - 8350 кг, загальна маса - 47300 кг. Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса - 42570 кг. Також у оскаржуваній постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу. Постанова серії АВ №00002112 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, а отже, зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Пункт 3 Порядку № 1145 визначає, що підставою для внесення до реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування. Таким чином, саме на підставі заяви про внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу вноситься як належний користувач в Єдиний державний реєстр транспортних засобів. Згідно інформаційних даних, що надійшли від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, відповідальною особою за вказаним транспортним засобом на момент вчинення правопорушень була громадянин ОСОБА_1 в розумінні ст. 14-3 КУпАП відповідальною особою за вчинення вказаного адміністративного правопорушення є ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, а доводи позивача про те, що вона не є відповідальною особою за вчинення даного правопорушення, оскільки авто було передане ОСОБА_2 на підставі договору оренди є необґрунтованим, оскільки інформація про нього, як про належного користувача, не була внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Позивачем не надано належних доказів сплати послуг за надання правничої допомоги адвокатом та не надано документів з яких можливо встановити послуги, надані адвокатом, а також обсяг затраченого часу щодо виконання кожної послуги й відповідно співмірність таких показників. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Представник позивача Литвинов С.Є. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача Бугаєнко С.С. надала відзив на позов, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову з викладених у ньому підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00002112 від 28 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з накладенням на неї штрафу в розмірі 8 500 грн. (а. с. 13).
Зі змісту вказаної постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 25 жовтня 2024 року о 17 годині 39 хвилин за адресою: Н-01, км 198+300, Черкаська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,475% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
В постанові також зазначено, що правопорушення зафіксоване за допомогою технічного засобу WIM 9.9, серія, номер свідоцтв про повірку технічного засобу №23-21/000206 зі строком дії до 03 жовтня 2025 року та №35-02/4095 зі строком дії до 07 жовтня 2025 року, а постанова підписана КЕП головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В. 28 жовтня 2024 року.
Матеріалами справи підтверджено, що власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також загального напівпричепу н/пр-контейнеровозу, переобладнаного в контейнеровоз із замковими пристроями марки Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 (а.с. 16-17).
Також судом встановлено, що відповідно до договору оренди транспортних засобів від 21 жовтня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2330, укладеного між ФОП ОСОБА_1 , від імені якої діє Філімонов С.В., та ОСОБА_2 , позивач передала в оренду вантажний автомобіль марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричеп Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , а термін дії договору з 21 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2025 року (включно) (а.с. 23-26).
Матеріали справи містять також складений 21 жовтня 2024 року акт приймання-передачі транспортного засобу марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепу Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 27).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.
Згідно із ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).
Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою КМУ №1174 від 27 грудня 2019 року передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Частиною 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Приписами ч. ч. 5, 6 ст. 60 Закону №2344-III визначено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, які забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 3 Положення).
Згідно із п.п. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
За приписами п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Під час судового розгляду судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також загального напівпричепу н/пр-контейнеровозу, переобладнаного в контейнеровоз із замковими пристроями марки Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 21 жовтня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2330, укладеного між ФОП ОСОБА_1 , від імені якої діє Філімонов С.В. та Мазнєвим Д.Е., позивач передала в оренду вантажний автомобіль марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричеп Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , а термін дії договору з 21 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2025 року (включно).
Положеннями ч. 1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7цього Кодексу (ч. 3 ст. 14-3 КУпАП).
В свою чергу, статтею 279-7 КУпАП передбачені випадки звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, а саме: відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Суд зазначає, що виходячи з приписів ст. 14-3 КУпАП, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП, можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Тобто, фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, несе відповідальність на вказане правопорушення виключно за умови відсутності в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі Порядок ведення ЄДРТЗ), затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 779 від 06 листопада 2020 року.
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
Постановою КМУ №1145 від 08 жовтня 2022 року затверджений Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п. 3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
За визначенням, наведеним в п. 2 Порядку № 1145, належний користувач фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3 КУпАП, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 1321 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.
Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1145.
При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (позивача).
Отже, у разі, якщо належний користувач не звертається до сервісного центру МВС з відповідною заявою Порядку № 1145, особа за якою зареєстрований транспортний засіб або представник юридичної особи не позбавлений можливості внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний веб-портал електронних послуг особисто, що встановлено Порядком № 1145.
За вищенаведеного правового регулювання в контексті спірних відносин, сам лише факт передачі позивачем зазначеного транспортного засобу в користування іншої особи в вказаному випадку не впливає на статус позивача, як відповідальної особи, в розумінні вказаних правових норм, оскільки в установленому порядку до ЄДРТЗ відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились. Докази того, що позивач, як власник транспортного засобу, вчиняла певні дії щодо внесення відомостей про належного користувача до ЄДРТЗ, матеріали справи не містять.
При цьому, наявність акту приймання-передачі транспортного засобу від 21 жовтня 2024 року відповідно до договору оренди транспортного засобу не позбавляє обов'язку подачі у встановленому законом порядку заяви про внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача.
Враховуючи вищевизначене, посилання позивача на передачу нею вказаного транспортного засобу в оренду за договором оренди є безпідставним.
За встановлених судом обставин, адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху 25 жовтня 2024 року автомобільними дорогами транспортного засобу Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , покладається на власника такого транспортного засобу, яким у цьому випадку є позивач, отже, позивач є належним суб'єктом відповідальності за правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є відмінна від позивача особа.
Частинами 2, 3, 4 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою КМУ №1174 від 27 грудня 2019 року передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174).
Пунктом 15 Порядку № 1174 передбачений перелік даних, які повинні міститися у метаданих, зокрема: про засоби вимірювальної техніки; місце фіксації; найменування автомобільної дороги; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу; за наявності відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Постановою КМУ «Про внесення змін до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі» № 202 від 23 лютого 2024 року абз. 6 п.15 Порядку № 1174 викладено в наступній редакції: «Метадані повинні містити дані про: фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака».
Більш того, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.
Відтак, з системного аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що фіксація правопорушення була здійснена в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 9.9, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ №166 від 24 лютого 2016 року, та відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010, що підтверджено свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а. с. 90-92).
Згідно із п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Таким чином, положення вищезазначених правових норм надають право посадовим особам Укртрансбезпеки використовувати інформацію технічного запису в якості доказу наявності або відсутності факту правопорушення, а зафіксована технічним засобом інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст.251КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Тобто, основним доказом у приведених випадках є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги (п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень № 1174).
Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь.
У постанові серії АВ №00002112 від 28 жовтня 2024 року наведені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1- 2: 2640 мм, 2-3: 1320 мм, 3-4: 5770 мм, 4-5: 1320 мм, 5-6: 1320 мм; навантаження на вісь 1 - 5400 кг, 2 - 6200 кг, 3 - 10900 кг, 4 - 8150 кг, 5 - 8300 кг, 6 - 8350 кг, загальна маса 47 300 кг. Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса 42 570 кг.
Оскаржувана постанова також містить посилання в Інтернеті на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та ідентифікатор доступу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов'язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові із зазначенням зафіксованих фактичних параметрів транспортного засобу, його ідентифікаційних ознак та фото-фіксацією, зокрема, зафіксована загальна вага 42 570 кг, визначено тип транспортного засобу та зафіксовано порушення - перевищення вагових норм за параметром загальної маси ТЗ на 6,425 % (2,57 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.
Надані позивачем докази не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 1321 КУпАП, зафіксованої в автоматичному режимі, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, слід дійти висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
При цьому, оскаржувана постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену ст. 283 КУпАП, а саме інформацію: 1) про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортні засоби, які зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу; 7) адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Так само в оскаржуваній постанові, згідно вимог п. 17 Порядку № 1174, міститься інформація про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5 Правил дорожнього руху (Хнорм) та зазначаються у описовій частині постанови.
Крім того, необґрунтованими є посилання представника позивача про невідповідність змісту постанови вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ № 512 від 27 вересня 2021 року, оскільки Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.
Стосовно вимог до змісту постанови необхідно керуватися виключно вимогами ст. 283 КУпАП.
Відтак, у випадку, якщо Інструкцією передбачений порядок дій чи додаткові вимоги до рішення суб'єкта владних повноважень, не визначені законом та які ним безпосередньо не вимагаються, поведінка суб'єкта, який діє на виконання норм Конституції та законів України, не може бути поставлена під сумнів, а його рішення, зокрема, постанова, у випадку відповідності її Конституції України та законам України, не може бути скасована лише з міркувань, коли норми підзаконного акту передбачають інший порядок її оформлення.
Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем враховано фактичні параметри як транспортного засобу, так і напівпричепа, зокрема, кількість вісей, відстань між ними та навантаження на кожну вісь, рух транспортного засобу з напівпричепом 25 жовтня 2024 року через автоматично-зважувальний комплекс та номерний знак транспортного засобу зафіксовано на фотознімках, а також встановлено, що транспортний засіб (тягач) належить саме позивачу, який відповідно до ст.14-3КУпАП є відповідальною особою за рух транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів.
Саме по собі не зазначення в постанові про накладення адміністративного стягнення марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу, не спростовує факту допущення позивачем руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, що підтверджується належними та допустимими доказами, наданими відповідачем.
Винесена відповідачем постанова в повній мірі відповідає формі, затвердженій додатком 1 до Інструкції № 512.
На підтвердження перевезень в межах встановлених нормативних параметрів, представником позивача надано копію товарно-транспортної накладної серії ЮВЕ № 310732 від 25 жовтня 2024 року, відповідно до якої вказаний транспортний засіб 25 жовтня 2024 року здійснював перевезення вантажу, загальна вага транспортного засобу 4,62 т, у тому числі з вантажем 32,62 т, маса брутто 28 т (а. с. 18).
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Разом з тим, суд не приймає до увага наданий доказ, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року по справі №802/518/17-а.
У контексті п.22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16.
Положеннями статті 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. Напівпричепом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.
Аналіз конструкції положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР України свідчить про те, що застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу більше за 40 т, а саме 42 т та 44 т, можливе за одночасного дотримання трьох умов: 1) транспортний засіб двовісний, або трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом; 2) можливість перевезення транспортним засобом контейнерів (ТЗ - контейнеровоз); 3) перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу у 42 т та 44 т.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
У главі 1 вищевказаних Правил № 363 визначено, що н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів; вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження.
Ключовою обставиною є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру.
Самого напівпричепу-контейнеровозу недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 т, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером.
Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Тобто, контейнер є транспортним обладнанням призначеним для перевезення вантажу. При цьому, контейнером визнається клітка, знімна цистерна або подібний засіб.
Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи.
Відповідно до п.п. 17.1 - 17.5 Правил №363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м). Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Правил № 363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до абзацу 2 пункту 9.2 Правил №363, про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби.
Із наданої відповідачем фотофіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, вбачається, що спеціалізований вантажний січовий тягач марки Renault Premium 460 DXI, державний номерний знак НОМЕР_1 , 25 жовтня 2024 року на платформі для контейнерів перевозив не контейнер.
З матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення чітко вбачається, що на площадку для перевезення контейнерів завантажили деревину без використання будь-якого кузова чи контейнера, тобто вантаж перевозився в напівпричепі з високими бортами.
Суд також зазначає про відсутність на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера: відсутні позначення розпізнавального знака, номера контейнера, найменування власника контейнера, вантажність і маса тари контейнера, кг, внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
При цьому, суд враховує і те, що представником позивача не надано доказів того, що вищезазначеним тягачем було здійснено перевезення саме контейнеру чи змінного кузову.
З огляду викладене, таке переміщення вантажу не є контейнерним перевезенням саме в розумінні чинного законодавства, а отже при його здійсненні позивач був зобов'язаний дотриматися нормативу навантаження 40 т. Втім така норма ним дотримана не була.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 814/1460/16.
На думку суду, вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати саме як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою до 44 т.
Доказів того, що зазначений напівпричіп 25 жовтня 2025 року перевозив контейнер чи змінний кузов позивачем в ході розгляду справи не надано, з огляду на що позивачем не доведено наявності підстав для застосування у цьому випадку для вказаного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 т.
Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наявних у справі доказів, в ході судового розгляду не встановлено порушення і порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної постанови.
Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені і відображені в оскаржуваній постанові, то суд вважає, що посадова особа відповідача під час винесення зазначеної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, і за таких обставин у задоволенні позову. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 77, 90, 242-246, 255, 286 КАС України, на підставі ч. 4 ст.126, 251-252, 280 КУпАП, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51.
Суддя: Т.П. Терещенко