Справа №203/6598/24
Провадження №2-др/203/29/2025
17 липня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Гапоновій К.В.,
з участю:
-представника відповідачки ОСОБА_1 ;
-позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільно нажитого майна,
1. 14 листопада 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільно нажитого майна (а.с.а.с. 1 - 7, 70, 75 - 79).
2. 13 червня 2025 року суд постановив ухвалу, якою заявлений позов залишив без розгляду (а.с.а.с. 137, 138).
3. 8 липня 2025 року відповідачка через систему «Електронний суд» звернулася до суду з клопотанням про ухвалення у справі додаткового рішення - стягнення з позивача компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
4. Представник відповідачки у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання у повному обсязі, а позивач - заперечував проти його задоволення.
5. Заслухавши пояснення представника відповідачки, позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що підстав для ухвалення у справі додаткового рішення не існує з огляду на таке.
6. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
7. Згідно з частинами 5, 6 статті 142 ЦПК у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
8. За правилами, встановленими частиною 8 статті 141 ЦПК, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
9. Частиною 1 статті 133 ЦПК визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
10. За приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
11. Судом встановлено, що відповідачка задекларувала судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
12. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
13. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
14. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
15. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
16. Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
17. З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
18. Заявлене у справі клопотання відповідачка побудувала на акті №1 наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 25.11.2024 №11/24, згідно з яким понесені нею витрати складаються з вартості складання відзиву, а також участі представника у двох судових засіданнях.
19. Між тим, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відзив на позов у справі подано не було, а представник відповідачки відвідав лише одне судове засідання (28.04.2025), яке тривало 9 хвилин (а.с. 129).
20. При цьому решту судових засідань представник відповідачки проігнорував, двічі звернувшись з клопотаннями про розгляд справи за його відсутності (а.с.а.с. 88, 89, 93, 123 - 125).
21. З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачкою клопотання.
22. Керуючись статтями 133, 141, 258 - 260, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Клопотання ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільно нажитого майна залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Повну ухвалу складено 17 липня 2025 року.
Суддя М.О. Католікян