Справа № 210/2195/25
Провадження № 2/210/996/25
іменем України
11 липня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Скотар Р.Є.,
за участі секретаря судового засідання Новосилецького В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання удаваним та визнання права особистої власності, скасування заборони відчуження житла,-
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 16.04.2025 року з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання удаваним та визнання права особистої власності, скасування заборони відчуження житла, який було уточнено 24.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками позивача.
19.12.1992 позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . 26.11.2001 шлюб був розірваний.
20.09.2003 позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 . 19.10.2010 шлюб був розірваний.
04.07.2014 позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 , з яким перебуває у шлюбі по теперішній час.
12.07.2005 між батьками позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_9 укладено Договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрований в реєстрі за №3100. Після укладення Договору, нотаріусом внесено відомості про заборону на відчуження квартири, що була предметом Договору до припинення чи розірвання договору довічного утримання.
Згідно Договору, позивачу передано у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 48,88 кв.м., житлова площа складає 27,5 кв.м.
Позивач зазначає, що за таких обставин, відповідач ОСОБА_2 начебто має право на частину квартири, оскільки вона набута у шлюбі.
Також зазначає, що коли 04.07.2014 уклала шлюб з ОСОБА_3 , то він також начебто має право на частину спірної квартири, оскільки позивач начебто виконує умови Договору довічного утримання за спільні кошти подружжя.
Позивач зауважує, що ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 не приймали участі в утриманні батьків позивача, не вважали квартиру спільним майном подружжя, вважали квартиру особистою власністю позивача ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 , з яким шлюб було розірвано 19.10.2010 не подавав позовів щодо визнання квартири спільним майном подружжя та не оспорював, що квартира є особистою власністю позивача, ОСОБА_3 також вважає, що квартира є особистою власністю позивача і набута до шлюбу.
Підставою для звернення до суду стало те, що коли помер батько позивача - ОСОБА_5 , позивач вважала, що на спірну квартиру потрібно отримати свідоцтво про право на спадщину та з цього приводу звернулась до нотаріуса Коваленко І.М. , нотаріус зазначив, що в цьому немає потреби, оскільки квартира належить позивачу.
Оскільки після смерті ОСОБА_5 майно відсутнє, спадкова справа не заводилась взагалі. Письмово до нотаріуса позивач не зверталась.
В процесі консультації, приватний нотаріус Коваленко І.М. повідомила позивачу, що за нормами Сімейного Кодексу України, квартира, яку позивачу подарували батьки, однак оформили правочин, як договір довічного утримання, не належить позивачу в повному обсязі, а є спільним майном подружжя, оскільки набута в шлюбі та оскільки начебто довічне утримання проводилось в двох шлюбах, то квартира за законом є майном також двох чоловіків позивача.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати Договір довічного утримання від 12.07.2005, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відчужувачі) з однієї сторони та ОСОБА_10 (набувач) з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрований в реєстрі №3100 - удаваним та визнати Договір довічного утримання від 12.07.2005, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відчужувачі) з однієї сторони та ОСОБА_10 (набувач) з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрований в реєстрі №3100 - Договором дарування з визнанням за ОСОБА_1 права особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м..
Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесену 12.07.2005 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстровану в реєстрі №3101/24.
Рух по справі
Ухвалою суду від 22.04.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.46).
Ухвалою суду від 24.04.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.56).
Аргументи учасників
В судове засідання сторони не з'явились, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином.
До початку судового засідання від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Примакова К.О. до суду надано заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
До початку судового засідання від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
До початку судового засідання від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження
З матеріалів справи встановлено, що 14.08.1968 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №1250. Прізвище чоловіка та дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_6 . Дані відомості підтверджуються копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_12 , про що 31.10.1974 зроблено відповідний актовий запис №2736. Батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва №Д473 від 03.03.1995, органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 19.12.1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 укладено шлюб, про що зроблено відповідний запис №758. Прізвище чолові та дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_7 / ОСОБА_7 (а.с.11).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 26.11.2001 року, про що зроблено відповідний запис №398 (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , 20.09.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що зроблено відповідний запис №451. Прізвище чоловіка та дружини після одруження - ОСОБА_8 / ОСОБА_8 (а.с.12).
12.07.2005 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (надалі - відчужувані) та ОСОБА_13 (надалі набувач) укладено Договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрований в реєстрі за №3100 (а.с.18).
За даним Договором ОСОБА_5 і ОСОБА_4 передають у власність ОСОБА_13 належну їм двокімнатну квартиру, загальною площею 48,88 кв.м. житловою площею 27,5 кв.м., яка розташована на сьомому поверсі дев'ятиповерхового будинку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.2.1 Договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись Відчужувачам, оцінюється сторонами у суму 300 гривень за кожний місяць, за їх взаємною згодою.
Відповідно до Договору, 12.07.2005 року Кульбіда Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням цього договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до припинення чи розірвання договору довічного утримання (догляду). Зареєстровано в реєстрі за №3101/24 (а.с.18).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26099474 від 12.05.2010, за реєстраційним номером №11239289 12.05.2010 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_13 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору довічного утримання від 12.07.2005 посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №3100 (а.с.19).
Витягом №1213771 від 12.07.2005 з Державного реєстру правочинів, наданого приватним нотаріусом Кульбіда Н.М., зареєстровано правочин №704328 «договір довічного утримання». Тип документа: основний документ правочину. Дата нотаріального посвідчення: 12.07.2005. Номер у реєстрі нотаріальних дій: 3100. Документ посвідчено: Приватний нотаріус Кульбіда Н.М. Бланки: ВСІ 307059 (а.с.20).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19.10.2010 року розірвано, про складено відповідний запис №194 (а.с.13).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , 04.07.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №252. Прізвище чолові та дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_7 / ОСОБА_7 (а.с.14).
До позову додано Технічний паспорт за реєстровим номером 11239289 та Технічний паспорт за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:3998-8716-7337-4640 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21, 24-25).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 79 років, про що 04.11.2024 року складено відповідний актовий запис №3322 (а.с.22).
Відповідно до Висновку про оцінку майна від 12.04.2025, ринкова вартість двокімнатної квартири загальною площею 48,9 кв.м. та житловою площею 27,5 кв.м, яка розташована на сьомому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на дату оцінки склала 198200 гривень без ПДВ (а.с.28).
Мотиви, застосовані норми права та оцінка суду
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 754 ЦК України).
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи (стаття 746 ЦК України).
Згідно зі статтею 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України).
Відповідно до статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).
Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків. Формулювання, що його «вчинено сторонами», породжує висновок, що він може бути лише дво- або багатостороннім правочином. Між тим не виключається, що й односторонній правочин буде удаваним. Проте якщо застосовувати конструкцію удаваності до одностороннього правочину, то удаваний та прихований мають бути односторонніми правочинами.
У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 14 листопада 2012 року у справі №6-133 цс 12, від 07 вересня 2016 року у справі №6-1026 цс 16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №742/1913/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі №303/292/17, від 30 березня 2020 року у справі №524/3188/17.
Також зазначене узгоджується з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №522/14890/16, зазначено, що, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний договір довічного утримання укладено з метою приховання договору дарування.
Відповідно до ст.717 Цивільного Кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За частиною 2 статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом Договору довічного утримання (догляду) від 12.07.2005 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 передають у власність ОСОБА_13 належну їм двокімнатну квартиру, загальною площею 48,88 кв.м. житловою площею 27,5 кв.м., яка розташована на сьомому поверсі дев'ятиповерхового будинку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п.2.1 Договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись Відчужувачам, оцінюється сторонами у суму 300 гривень за кожний місяць, за їх взаємною згодою.
Згідно п.4.2 Договору, сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено ст.ст.234, 235 Цивільного Кодексу України.
Дослідивши умови спірного договору, суд приходить до висновку про відповідність умов договору довічного утримання вимогам глави 57 ЦК України, який не містить ознак договору дарування.
Суд зауважує, що договір довічного утримання не може бути автоматично визнаний договором дарування. Дані договори регулюються різними нормами Цивільного кодексу України. Договір довічного утримання (догляду) передбачає передачу майна у власність набувача в обмін на його зобов'язання забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно. Договір дарування, з іншого боку, передбачає безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору довічного утримання удаваним та визнання даного договору договором дарування.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання за позивачем права особистої власності на квартиру, оскільки відповідно до п.4.6 Договору довічного утримання (догляду) від 12.07.2005 року, право власності на квартиру у Набувача ОСОБА_14 виникає з моменту державної реєстрації Договору у відповідності до ч.4 ст.334 ЦК України.
Крім того, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26099474 від 12.05.2010, за реєстраційним номером №11239289 12.05.2010 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_13 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору довічного утримання від 12.07.2005 посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №3100.
Щодо позовних вимог в частині скасування заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесеної 12.07.2005 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., зареєстрованої в реєстрі за №3101/24, слід зазначити, що відповідно до Договору довічного утримання (догляду) від 12.07.2005 року така заборона внесена до припинення чи розірвання договору довічного утримання (догляду).
За таких обставин, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано переконливих доказів щодо жодної позовної вимоги, а відтак позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання удаваним та визнання права особистої власності, скасування заборони відчуження житла задоволенню не підлягає.
Судові витрати
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних у повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем, з відповідачів не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 744, 638, 754, 746, 749, 235, 203, 717, 719, 57 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 16, 76, 80, 81, 89, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання удаваним та визнання права особистої власності, скасування заборони відчуження житла - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 16 липня 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
- відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 );
- відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 );
- відповідач: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя: Р. Є. Скотар