ЄУН 932/5354/25
Провадження №2-а/932/120/25
Іменем України
17.07.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 376/П від 07.05.2025у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 17000,00 грн, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовій збір.
В обґрунтування вимог зазначив, що його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 через встановлення факту порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, де йому повідомили, що колись у 2024 році він не з'явився за повісткою до ТЦК та СП. Хоча він і стверджував, що повістку не отримував та не був про неї обізнаний, на нього склали протокол №376 та прийняли постанову №376/П від 07.05.2025. Так, його притягнуто до адміністративної відповідальності: за протоколом за те, що він не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк до 02.05.2025, а в постанові - за неявку по повістці у строк з 02.05.2025, а саме - електронній повістці, згенерованій автоматично АІТС «Оберіг» №173143 від 02.05.2025 для визначення його призначення в особливий період.
Наголошує, що його не було ознайомлено з жодною повісткою, а протокол та постанова не містять жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, до того ж протокол та постанова були винесені в один день, а саме 07.05.2025, тобто він не мав часу для підготовки до розгляду справи та належного захисту своїх прав. Вважає, що діями відповідача порушені його права, тому просив суд скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
04.06.2025 відповідачем подано відзив, згідно з яким повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 в термін до 02.05.2025 була згенерована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та направлена на зареєстровану (задекларовану) адресу місця проживання у відповідності до вимог пункту 34 Порядку, тому вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного відповідно до пункту 41 Порядку. У зв'язку з неприбуттям відповідача до РТЦК 03.05.2025 в автоматичному режимі його було подано в розшук до органів Національної поліції України. 07.05.2025 працівниками Національної поліції України його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та після перевірки всіх наявних документів встановлено факт порушення ним вимог абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Враховуючи наведене, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП про прийнято постанову №376/п від 07.05.2025. Просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Представником позивача 09.06.2025 подано відповідь на відзив, за якою згідно з п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: 1) день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідно до п.30-3 Порядку надсилання повістки засобами поштового зв'язку має відбуватися з рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, та на такому відправлені повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, натомість Відповідачем до свого відзиву не додано жодних доказів, які перелічені у вищезазначених нормах. Відповідачем не доведено факт надсилання повістки на належного повідомлення позивача. Крім того відповідач зазначає, що повістка згенерована «в термін до 02.05.2025», однак таку повістку до відзиву він не долучає, про будь-які її відомості: дату, реєстраційний номер та інші ідентифікуючі ознаки повістки не зазначає.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, молодшим лейтенантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача 07.05.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким 07.05.2025 у період дії правового режиму воєнного стану при перевірці документів у ОСОБА_1 встановлений факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) у строк до 02.05.2025 для визначення його призначення на особливий період, чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КпАП України.
07.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була прийнята постанова №376/П, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн за те, що 07.05.2025 у період дії правового режиму воєнного стану при перевірці документів у ОСОБА_1 встановлений факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - ОСОБА_1 , будучи порушником військового обліку, 02.05.2025 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені у повістці: електронна повістка згенерована автоматично АІТС «Оберіг» №173143 від 02.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), для визначення його призначення на особливий період, бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про надсилання позивачеві вказаної повістки та її отримання ним або відмови від її отримання.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону).
Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку №1487 визначене, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 закидається порушення вимог абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; відповідальність за що передбачена ч.3 ст. 210-1 КпАП України та настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
За визначенням, наведеним у Законі України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
Абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно дост.235 КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КпАП України встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений термін за повісткою.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 серед іншого посилається на необізнаність про наявність повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутність доказів її отримання ним.
Враховуючи відсутність у справі відомостей на підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про виникле зобов'язання з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 02.05.2025, суд, беручи до уваги неподання відповідачем доказів на підтвердження правомірності прийнятої постанови, вважає недоведеними в ході розгляду справи правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КпАП України. Так, доказів направлення та вручення повістки позивачеві відповідачем не надано, також відсутня сама копія цієї повістки, що не дає суду змоги встановити, на яку саме адресу вона надсилалася в разі її направлення, а також коли саме та яким чином вона була направлена.
Відповідно до ст.278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Разом із тим з оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач, приймаючи її, не відобразив в ній посилання на докази одержання ОСОБА_1 повістки про виклик.
За вимогами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідач належними і допустимими, а також достатніми за своїм змістом доказами не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не підтвердивши факту надсилання позивачеві повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Костянтинівка).
Отже, суд констатує перелічені вище порушення, допущені відповідачем під час складання оскаржуваної постанови, відсутність в матеріалах справи доказів про обізнаність позивача про наявність повістки, та погоджується з доводами позивача про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов'язок, визначений у п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) щодо зобов'язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006). Отже, враховуючи положення практики ЄСПЛ, слід зазначити, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише констатує наявність порушень відповідно до норм закону. Таким чином, за умови встановлення суттєвих порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови немає потреби надавати відповідь на інші твердження, наведені позивачем.
Щодо розподілу судових витрат: позивачем при подачу позову було сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., на підтвердженнях оплати судового збору у матеріалах справи наявна квитанція № 9378-6345-1290-3975 від 14.05.2025.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 605,60 грн, понесені ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підставі викладеного та керуючись статями 77,139,243-246,286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовільнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №376/П від 07.05.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КпАП України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_6 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на сплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів дня проголошення рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду виготовлене й підписане 17.07.2025.
Суддя: В.С. Салькова