16 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 704/866/22
Провадження № 22-ц/821/868/25
Категорія: 304030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Коваленко Тетяна Борисівна,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро»
розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс -Агро» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року (ухваленого під головуванням судді Дьяченка Д.О. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 05 березня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс -Агро» про розірвання договору оренди землі, -
Короткий зміст позовних вимог
10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Байс -Агро» про розірвання договору оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,00 га із кадастровим номером 7124081200:01:001:0443.
04.01.2006 між ним та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» приватного підприємства комерційно-виробничої фірми «Байс», правонаступником якого є ТОВ «Байс-Агро», було укладено договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстрований 22.08.2006 за №040679300089 у Тальнівському районному відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України.
Пунктами 9-13 даного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 500,82 грн та в строк до 30 листопада поточного року.
Вказує, що відповідач не виконує свої обов'язки по сплаті орендної плати, зокрема, орендна плата не сплачувалась відповідачем за останні три роки, що є підставою для розірвання договору оренди.
Здійснивши власні розрахунку, позивач зазначив, що загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати за 2019-2021 роки становить 7 151,53 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди становить 4 508,91 грн, 3 % річних по договору оренди становить 370,41 грн та загальний розмір інфляційних збитків становить 2 104,29 грн
На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди з одночасним припиненням права оренди та стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 14 135,14 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Байс -Агро» про розірвання договору оренди землі задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 04.01.2006 між ОСОБА_1 та ДП «Агрофірма «Байс -Агро», з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Байс -Агро» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:0443.
Стягнуто з ТОВ «Байс-Агро» на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором оренди в розмірі 14 135,14 грн, яка складається з: 7 151,53 грн- заборгованість по орендній платі; 4 508,91 грн- пеня; 2 104,29 грн - 3% річних.
Стягнуто з ТОВ «Байс-Агро» на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 984,80 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки на адресу суду не надано доказів сплати відповідачем орендної плати позивачу, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також суд вказав, що оскільки під час судового розгляду справи представником позивача було поставлено під сумнів відповідність поданої копії видаткового касового ордеру №286 від 16.10.2018 про виплату коштів ОСОБА_1 в сумі 20 000,00 грн, оригіналу, а останній стороною відповідача наданий не був, то копія видаткового касового ордеру №286 від 16.10.2018 не може бути прийнята судом як належний доказ сплати орендодавцю орендної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 03 квітня 2025 року, ТОВ «Байс-Агро», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушення норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, без всебічного, повного та об'єктивного розгляду судом всіх обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, просило рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено принцип рівності прав учасників судового процесу, а саме при розгляді справи не було взято до уваги наявність копії видаткового касового ордеру № 286 від 16.10.2018, який є підтвердженням отримання позивачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки і який було оформлено у відповідності із вимогами, які встановлюються для заповнення первинних документів.
Вказує, що Законом України «Про оренду землі» не заборонено достроково виплачувати орендну плату за земельні ділянки приватної власності і у договорі оренди також немає відповідної заборони.
Сторона позивача не спростувала належними та допустими доказами факт отримання орендної плати позивачем.
Вважає, що сторона позивача не довела істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 30 квітня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Т.Б., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року - залишити без змін, вважаючи його законним, обгрунтованим, таким, що грунтується на засадах верховенства права.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЧР №051771 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 7124081200:01:001:0443, що розташована на території Вишнопільської сільської ради Тальнівського району ( а.с. 8).
04 січня 2006 між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» приватного підприємства комерційно-виробничої фірми «Байс», правонаступником якого є ТОВ «Байс-Агро» було укладено договір оренди б/н (а.с. 9-14)
Згідно п. 9 вказаного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем в розмірі 500,82 грн , що становить 1,5 % вартості земельної ділянки (а.с. 10).
Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
В п. 11 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься у строки не пізніше 30 листопада поточного року.
Пунктом 12 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 несплаченої суми за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Пунктом 39 договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, проте умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати.
Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки від 04.01.2006 вбачається, що ОСОБА_1 передав орендарю земельну ділянку площею 3,00 га та спірні питання відсутні ( а.с. 15).
Згідно з розрахунком орендної плати, наведеним позивачем в позовній заяві, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди за 2019-2021 роки становить 17 135,14 грн, яка складається з: 7 151,53 грн - заборгованості по орендній платі; 4 508,91 грн- пені; 2 104,29 грн - 3% річних.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
За правилами ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі по тексту постанови в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 04.01.2006) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону (тобто, в тому числі, в разі несплати орендної плати) та умовами договору (в даному випадку п.39 договору оренди землі).
Водночас, у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
Крім того, за змістом правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі №387/193/17 чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди мають бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 ЗУ «Про оренду землі», тобто у письмовій формі.
Пунктом 36 договору оренди землі від 04.01.2006 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: не пізніше 30 листопада поточного року.
Отже, у спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 30 листопада поточного року, який змін на час подачі позову не зазнав, додаткових угод до договору оренди землі укладено не було, тому невиконання відповідачем обов'язку сплати орендної плати у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 та від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22, на які посилається скаржник.
Проте, такі посилання скаржника є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме умовами договору, в якому чітко зазначено, що будь-які зміни узгоджуються шляхом укладення додаткових угод.
Таким чином, позивачем доведено факт порушення відповідачем умов договору оренди землі, а саме: - систематичної несплати орендної плати щорічно, як передбачено умовами договору (п.11).
Зазначені обставини з урахуванням положень ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для задоволення позовних вимог у справі про розірвання договору оренди землі.
Доводи скаржника, що при розгляді справи не було взято до уваги наявність копії видаткового касового ордеру № 286 від 16.10.2018, який є підтвердженням отримання позивачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки і який було оформлено у відповідності із вимогами, які встановлюються для заповнення первинних документів, відхиляються колегією суддів по наступних підставах.
Згідно копії видаткового касового ордеру № 286 від 16.10.2018 не можливо встановити за яким договором, за який період та в рахунок чого були сплачені кошти у розмірі 20 000,00 грн.
Також судом встановлено, що у відповідача відсутній оригінал касового ордеру № 286 від 16.10.2018, так як він знищений по закінченню терміну зберігання, у зв'язку із чим копія видаткового касового ордеру № 286 від 16.10.2028 не була прийнята судом як належний доказ.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).
Таким чином, застосування положень частини шостої статті 95 ЦПК України щодо неприйняття до уваги того чи іншого письмового доказу можливе лише у разі постановлення судом ухвали про витребування у відповідної особи оригіналу письмового доказу і якщо вимоги цієї ухвали не виконано (оригінал письмового доказу не подано).
Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ухвалою від 06.09.2023 було витребувано у відповідача оригінал видаткового касового ордеру №286 від 16.10.2018 про виплату позивачу 20 000,00 грн, проте, відповідач надав пояснення щодо неможливості подання даного доказу у зв'язку з його знищенням за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, суд першої інстанції правильно не прийняв як доказ копію видаткового касового ордеру №286 від 16.10.2018.
Доводи скаржника, що сторона позивача не спростувала належними та допустими доказами факт отримання орендної плати позивачем, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Отже, виходячи з умов спірного договору оренди, апеляційний суд вважає вірним розрахунок заборгованості з виплати орендної плати за 2019-2021 роки у розмірі 17 135,14 грн.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано та не наведено власних розрахунків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції було вірно встановлено систематичне невиконання орендарем обов'язку по сплаті орендної плати, у зв'язку із чим суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість підстав для розірвання відповідного договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.
Інші доводи, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» - залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс -Агро» про розірвання договору оренди землі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, передбачених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Н.І. Гончар