Справа № 161/2911/25 Провадження №11-кп/802/549/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2025 року,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.07.2025 включно.
В ході розгляду Луцьким міськрайонним судом кримінального провадження, 15.11.2024 внесеного до ЄРДР під №12024030580003873 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, де обвинуваченим являється ОСОБА_6 , прокурор подав клопотання про продовження останньому строку тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки такий закінчується 21.07.2025, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.07.2025 клопотання прокурора задоволено частково. Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06.09.2025 включно.
Водночас, на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України вирішено покласти наступні обов'язки: прибувати до суду за першою ж їх вимогою; не відлучатися за межі Волинської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; здати на зберігання у відповідний орган - Управління Державної міграційної служби - паспорт України для виїзду за кордон (за наявності); утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам. Разом з тим, суд прийшов до висновку про можливість визначення розміру застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині визначеного розміру застави, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його в цій частині необґрунтованим та постановленим без повного врахування та всебічного з'ясування обставин кримінального провадження. Зазначає про те, що розмір застави щодо особи, яка обвинувачується в особливо тяжкому злочині (ч.4 ст.187 КК) визначається в розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів доходів громадян. Визначаючи розмір застави судом належним чином не було взято до уваги матеріальний та сімей стан обвинуваченого, його соціальні зв'язки, вік, стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, репутацію, відсутність судимостей чи вчинення інших кримінальних правопорушень, а також той факт, що обвинувачений є студентом заочної форми навчання, наявність у нього непрацездатної матері, яка має інвалідність, що свідчить про необхідність матеріального її утримання обвинуваченим. Розмір застави, який визначив суд є непосильним для обвинуваченого, що як визнав ЄСПЛ порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Тому захисник вважає, що застава у меншому розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 242240 грн., буде в достатній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. У зв'язку з цим, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу цій частині та зменшити розмір застави до вказаного розміру.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду до суду не з'явився. Жодних клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, а тому апеляційний суд вважає, що апеляційний розгляд можливо провести у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали та просили задовольнити, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт фактично оскаржує судове рішення в частині визначеного розміру застави. В іншій частині судове рішення ним не оскаржується, а тому апеляційному перегляду у відповідності до положень ст.404 КПК України не підлягає.
Перевіряючи апеляційні доводи сторони захисту щодо визначеного розміру застави, який на її думку, є явно непомірним для обвинуваченого, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке згідно із ст.12 цього Кодексу, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Встановлена також наявність доведених прокурором ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто переховування від суду, та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, що стороною захисту не оспорюється.
Окрім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою молодого віку, студентом заочної форми навчання, має непрацездатну матір з інвалідністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий.
Частиною 3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч.4 цієї статті.
Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимогами ч.4 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З огляду на наведене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, інших даних про його особу, наявність доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що визначений обвинуваченому судом першої інстанції розмір застави, а саме 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону та є необхідним і фактично зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.
На думку колегії суддів, такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та з урахуванням обставин кримінального правопорушення і його особи, в даному випадку, не є завідомо непомірним для нього.
При цьому, апеляційні доводи як на підставу для зменшення розміру застави про те, що підозрюваний є особою молодого віку, студентом заочної форми навчання, має непрацездатну матір з інвалідністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий, жодним чином не може свідчити про можливість визначення розміру застави у меншому розмірі, ані ж вже визначений місцевим судом в межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який не є максимальним.
Таким чином, усі апеляційні доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду фактично були належним чином враховані судом, і з урахуванням наведених вище мотивів, не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення в оскаржуваній частині, яке є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді