Справа № 761/28698/25
Провадження № 1-кс/761/18977/2025
16 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
детектива ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 (справа № 761/10465/25) у кримінальному провадженні № 72024001420000098 від 12.12.2024,
установив:
Через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 70919) клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 (справа № 761/10465/25) у кримінальному провадженні № 72024001420000098 від 12.12.2024, а саме якою накладено арешт на майно вилучене під час обушку, проведеного 13.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 .
На думку адвоката, арешт майна накладено необґрунтовано, ухвала слідчого судді від 26.03.2025 про арешт майна, порушує права ОСОБА_6 , яка є правомірним власником арештованого майна. Ухвала слідчого судді, не містить жодної вказівки на те, що майна належне ОСОБА_6 відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також відсутнє належне обґрунтування вказаних доводів. Не містить ухвала слідчого судді, на думку адвоката, і посилання на конкретні обставини, які свідчать про те, що застосування зазначеного виду заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешт майна, призведе до зникнення, втрати, використання, передачі, відчуження арештованого майна, що в сукупності із вище викладеним, дає достатні підстави для висновку про необґрунтованість накладення ухвалою слідчого судді арешту майна, яке належить ОСОБА_6 . Вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 предмети частково використовуються останньою у особистих цілях, а частина з них становить документацію, яка жодним чином не пов'язана з обставинами кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування.
Крім того, адвокат у клопотанні зазначив, що прокурором, детективом, ані в клопотанні, ані під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Також зазначив у клопотанні, що розгляд клопотання про арешт майна проведено з порушенням права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.
Враховуючи зазначене, адвокат просить слідчого суддю скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 761/10465/25, на майно, що належить ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 09.07.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 10.07.2025 клопотання передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання адвокат ОСОБА_5 не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Водночас через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та детектив Бюро економічної Безпеки України ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти клопотання адвоката про скасування арешту майна та просили відмовити у його задоволенні, зазначивши, що досудове розслідування триває.
Приписами ст.ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001420000098 від 12.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 (справа № 761/10465/25) накладено арешт на майно вилучене під час обушку, проведеного 13.03.2025 за адресою АДРЕСА_1.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту майна.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001420000098 від 12.12.2024 наразі триває, постановою детектива від 02.06.2025 призначено комп'ютерно-технічну експертизу.
Слідчий суддя зазначає, що арешт на майно, яке є предметом клопотання, накладено з метою забезпечення речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються під час досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такий арешт є доцільним, у тому числі і на цей момент.
Викладена фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими матеріалами доданими стороною обвинувачення, свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала в ньому потреба.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що заявником не доведено, що потреба у застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань матеріали, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 (справа № 761/10465/25) у кримінальному провадженні № 72024001420000098 від 12.12.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1