Справа № 758/8797/25
3/758/3770/25
Категорія 156
Київ
16 липня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1
До Подільського районного суду м. Києва надійшли справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 №758/8797/25 (провадження 3/758/3770/25) та №758/8834/25 (провадження 3/758/3795/25) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
18 травня 2025 року о 00 годині 46 хвилин в м. Києві по вул. Світлицького, 31/7а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Skoda», моделі «Octavia», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
Водій від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки так і в лікаря- нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Крім цього, 18 травня 2025 року о 01 годині 35 хвилин в м. Києві по вул. Сирецько-Садова, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Skoda», моделі «Octavia», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
Водій від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки так і в лікаря- нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
У судовому засіданні захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - Вареник А.М. зазначив, 18.05.2025 близько 00 год. 45 хв. ОСОБА_1 їхав на належному йому автомобілі марки «Skoda», моделі «Octavia», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , по вул. Світлицького у м. Києві. Під час руху його зупинено співробітниками поліції, про причини зупинки ОСОБА_1 не повідомлено. Після зупинки ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що разом з дружиною та двома дітьми перебував у Пущі-Водиці на відпочинку, однак о 23 год. 59 хв. розпочалась повітряна тривога та повідомлено про загрозу балістики. Оскільки у тому місці, де вони на той час перебували, жодних укриттів поблизу не було, його дружина почала наполегливо просити поїхати з місця відпочинку додому. ОСОБА_1 намагався її заспокоїти, однак у неї розпочалась панічна атака та істерика, вона почала казати, що піде додому хоч пішки та забирає з собою дітей, незважаючи на комендантську годину. Один з їх друзів запропонував поїхати з ними та залишитись на ніч у нього вдома по вул. Наталії Ужвій, що буде ближче, ніж їх місце проживання, після чого ОСОБА_1 , бачачи, що дружину і дітей заспокоїти не виходить, погодився, навіть не збираючи речі, поїхати з місця відпочинку. Через проблеми з тиском ОСОБА_1 майже ніколи не вживає алкоголь, тому в той день він ще зранку після приїзду до місця відпочинку випив близько 0,5 л пива, після чого пив лише безалкогольні напої. Оскільки з моменту, коли він пив пиво, пройшло близько 12 годин та ним випито зовсім незначну його кількість, ОСОБА_1 розумів, що у нього точно не може бути стану алкогольного сп'яніння, тим більше йому потрібно буде везти свою дружину, дітей, а також їх друга, він без жодних сумнівів погодився сісти за кермо, бо в іншому випадку він ніколи б не наражав на небезпеку себе, свою родину та друга. Після зупинки його автомобіля поліцейськими ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що він повідомив, що готовий пройти огляд у закладі охорони здоров'я, але тільки після того, як його пасажири будуть у безпеці. Поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що такий варіант неможливий та наполягали на проходженні огляду негайно. ОСОБА_1 сказав, що він не може під час повітряної тривоги кинути посеред вулиці машину з його родиною, оскільки самостійно вони не зможуть доїхати до місця призначення, до якого їхати вже не так далеко, однак поліцейські зазначили, що відносно нього буде складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти огляд на наявність стану алкогольного сп'яніння.
Крім цього зазначав, що ОСОБА_1 зупинено поліцейськими за відсутності будь-яких підстав для зупинки; у ОСОБА_1 відсутні зазначені в протоколі ознаки сп'яніння; розгляд справи та складання адміністративних матеріалів не було зупинено чи відкладено під час оголошеної повітряної тривоги, що є порушенням права останнього та його родини на захист та безпеку життя; ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом та не було здійснене тимчасове затримання транспортного засобу.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №333885 зазначив, що після вищевказаних викладених обставин, ОСОБА_1 продовжив рух до безпечного місця, оскільки повітряна тривога ще продовжувалась, однак по дорозі його друг, який запропонував залишити ОСОБА_1 з дружиною та дітьми у себе, повідомив, що його мати категорично проти цього і, на жаль, у нього вирішити цю проблему з нею не вийшло. Висадивши цього друга з автомобіля, ОСОБА_1 поїхав до себе додому.
Коли він біля 01 год 35 хв. зупинився на вул. Сирецько-Садовій, оскільки його дитина сильно захотіла в туалет, до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції, у якому були ті самі поліцейські, які зупинили його перед цим. Коли поліцейські зрозуміли, що знову побачили ОСОБА_1 , вони одразу повідомили, що складають щодо нього ще один протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого щодо ОСОБА_1 .
При цьому, вони знову проігнорували його пояснення щодо необхідності довезти дружину та дітей в безпечне місце та в цей раз навіть не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння ані на місці, ані у закладі охорони здоров'я, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 також не відсторонили.
Зазначив, що ОСОБА_3 не зупинено працівниками поліції, оскільки на момент зустрічі з поліцейськими він не перебував в автомобілі, не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння ні на місці, ні в закладі охорони здоров'я, відеозапис не містить процесу складання адміністративного протоколу, ОСОБА_3 не роз'яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вказував, що ОСОБА_3 діяв в стані крайньої необхідності.
Просив закрити провадження у справах за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначених адміністративнних правопорушеннях, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:
- протоколами про вчинення адміністративних правопорушень серії ЕПР1 №333834 від 18 травня 2025 року та №333885 від 18 травня 2025 року, в яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень;
- направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в яких зазначені виявлені працівниками патрульної поліції ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, які передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;
- відеозаписом з нагрудної бодікамери 476796 з якого вбачається, що 18 травня 2025 року зупинено автомобіль марки марки «Skoda», моделі «Octavia», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 в темну пору доби. На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 надав посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та страховий поліс (онлайн).
На запитання працівника поліції: «Куди їдете в таку пізню годину?», ОСОБА_1 повідомив: «Та додому трошки не встиг». На 01 хв. 39 сек. працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь, останній махнув головою, на 01 хв. 45 сек. йому запропоновано пройти огляд, на що ОСОБА_1 зазначив: «Огляд не готовий зараз пройти». Після чого працівник поліції повторно запитав про проходження огляду, однак в лікаря-нарколога, на що останній погодився. ОСОБА_1 повідомлено, що він повинен залишити автомобіль та проїхати з працівниками поліції для проходження огляду. На що останній повідомив: «В нас в Київській області шахед вибухнув, я сів за руль через те, щоб забрати сім'ю». На 02 хв. 38 сек. працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд, на що останній повідомив: «Ну впринципі готовий». На 03 хв. 50 сек. ОСОБА_1 зазначив: «Я відмовляюся, я думаю, що ви упереджені».
На запитання чи пройде огляд в лікаря-нарколога, на 04 хв. 02 сек. зазначив: «Я відмовляюся».
Після цього повідомив, що він забрав дітей із зони небезпеки щоб привезти додому, не бажаючи сісти за кермо. Після чого, працівник поліції останньому повідомив, що за відмову від проходження огляду на місці події та в лікаря-нарколога передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, на вимогу ОСОБА_1 працівник поліції пред'явив службове посвідчення.
- відеозаписом з нагрудної бодікамери 476796 з якого вбачається, що 18 травня 2025 року повторно зупинено автомобіль марки «Skoda», моделі «Octavia», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . На відеозаписі відображено, як працівники поліції переслідують вказаний автомобіль з ввімкненими проблисковими маячками та один з працівників поліції повідомляє: «Зупинив на перехресті Північно- Сирецької та Виговського». З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виходить зі сторони сидіння водія. Працівниками поліції повторно, неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», так і в лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 зазначив: «Я не буду нічого проходити, ну до якого лікаря нарколога, ну шо ви начинаєте». Після чого, працівником поліції зазначено, що на ОСОБА_1 буде складено ще один протокол.
Так, ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху (п. 1.3 ПДР), а отже, мав бути обізнаний з тим, що відповідно до п. 2.5 ПДР він на вимогу поліцейського повинен був пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Оскільки відмова від проходження медичного огляду п. 2.5 ПДР не передбачена, він, відмовляючись від проходження такого огляду, повинен був усвідомлювати наслідки своїх дій, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо твердження захисника про відсутність причин зупинки, варто зазначити, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не перебуває у прямому причинному зв'язку із обов'язком водія пройти, у встановленому законом порядку, відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, а предметом доказування у даній справі є саме фактичні дані щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, які окреслені диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. За умови незгоди із причинами зупинки транспортного засобу, особа не позбавлена права, у встановленому процесуальним законом порядку, оскаржити такі дії працівників поліції, вважаючи їх незаконними та свавільними.
Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 не відсторонено працівниками поліції від керування транспортним засобом, то такі не є тією безумовною підставою для визнання дій водія такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності та не спростовує його вину в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився.
Отже, виявлення у водіїв ознак сп'яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп'яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп'яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак, які не були поліцейським озвучені ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Доводи захисника Вареника А.М. про те, що його спілкування з працівниками поліції відбувалось під час дії повітряної тривоги, чим порушено його безпеку є необґрунтованими.
Як убачається з відеозапису, працівники поліції складали протокол про адміністративне правопорушення під час повітряної тривоги, однак вказане не свідчить про те, що порушено його право на захист та безпеку життя.
Разом з цим, чинним законодавством не встановлено обмежень виконання працівниками поліції своїх службових повноважень під час сигналу «Повітряна тривога», а тому вказані обставини не можна визнати такими, що призвели до істотного порушення прав ОСОБА_1 .
Крім того, що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності варто зазначити наступне.
Розглядаючи клопотання захисника про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.4 ст.247 КУпАП суддя дійшов наступного.
Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (стаття 17 КУпАП).
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.
Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода.
Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.
Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5225/17.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що керування останнього автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння є виправданим та терміновим у даному конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку, загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху.
З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №333834 від 18 травня 2025 року та №333885 від 18 травня 2025 року підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, суд вважає за необхідне об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які перебувають у провадженні судді Денисова О.О., виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП якщо особа, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають порядок об'єднання справ про адміністративне правопорушення, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року і Протоколи 1,2,4,7,11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Враховуючи наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, зокрема, врегулювання порядку об'єднання справ в одне провадження, суд доходить висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , притягується до відповідальності за вчинення двох правопорушень, які розглядаються одним і тим же органом (судом), та їх розгляд призначений на 16.07.2025 року, суд дійшов висновку про необхідність об'єднання справ №758/8797/25 (провадження 3/758/3770/25) та №758/8834/25 (провадження 3/758/3795/25) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження для спільного розгляду.
При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті із ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП,-
Справу 758/8797/25 (провадження 3/758/3770/25) та №758/8834/25 (провадження 3/758/3795/25) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єднати в одне провадження та об'єднаній справі присвоїти єдиний номер №758/8797/25 (провадження 3/758/3770/25).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О. О. Денисов